Постанова КГС ВС № 916/5382/24

? ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/5382/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В., - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (колегія суддів: Павленко Н. А., Богатир К. В., Лічман Л. В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення, ВСТАНОВИВ: 1. 17.04.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, про задоволення позову. 2. 20.05.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив додаткове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Браславської О. О. про стягнення з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн - відмовив; у задоволенні заяви Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про стягнення з ФОП Браславської О. О. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн - відмовив.

3. Зокрема, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про стягнення судових витрат у зв`язку із ухваленням судом рішення про задоволення позову.

4. Не погоджуючись з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: 1) скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у позові; 2) скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ФОП Браславської О. О. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн та стягнути вказану суму на користь скаржника.

5. Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 закрито. В решті - касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. При цьому, закриваючи касаційне провадження в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025, Суд зазначив, що учасник справи має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку. Оскілки додаткове рішення суду не переглядалося в апеляційному порядку, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

7. Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило суд скасувати пункт 3 додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 про відмову в стягненні з ФОП Браславської О. О. на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн та стягнути з позивача на користь відповідача 36 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката, понесену відповідачем в суді першої та апеляційної інстанцій.

8. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у задоволенні вказаної заяви Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

9. Зазначена ухвала мотивована тим, що оскільки додаткове рішення від 20.05.2025 втратило свою законну силу внаслідок ухвалення постанови Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 916/5382/24, якою скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025, тому згідно з пунктом 14 статті 129 ГПК України правові підстави для розгляду заяви відповідача у апеляційного господарського суду немає.

10. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки остаточне нове рішення по суті спору ухвалив Верховний Суд, то саме він має вирішувати питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, і відповідач має право звернутися з відповідною заявою саме до суду касаційної інстанції. Короткий зміст касаційної скарги 11. 21.04.2026 Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 08.04.2026, в якій скаржник просить її скасувати та стягнути з ФОП Браславської О. О. на свою користь 36 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем в суді першої та апеляційної інстанцій.

12. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

13. Відзиви від інших учасників справи на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Позиція Верховного Суду

14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 про відмову в задоволенні заяви Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

15. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

16. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

17. Системний аналіз статті 244 ГПК України свідчить про те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного (основного) судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення, і у разі скасування основного рішення ухвалене додаткове рішення автоматично втрачає чинність. Відповідна правова позиція є усталеною та послідовно викладається Верховним Судом, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

18. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено апеляційним судом, постановою Верховного Суду від 14.01.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у цій справі було скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

19. Оскільки постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 була скасована судом касаційної інстанції, вона втратила законну силу. Відтак, суд апеляційної інстанції об`єктивно втратив процесуальну можливість ухвалювати щодо неї будь-які додаткові рішення (у тому числі щодо розподілу судових витрат), оскільки неможливо усунути неповноту судового рішення, яке є юридично скасованим.

20. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на приписи частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, імперативними нормами якої визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

21. Оскільки остаточне рішення по суті спору (про відмову в позові) було ухвалено саме Верховним Судом (постанова від 14.01.2026), компетенція щодо нового розподілу всіх судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, належить виключно Верховному Суду як суду, що ухвалив нове рішення.

22. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції.

23. При цьому відмова апеляційного суду в ухваленні додаткового рішення не позбавляла заявника права на відшкодування понесених судових витрат у передбачений процесуальним законом спосіб - шляхом подання відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення безпосередньо до Верховного Суду як суду, що ухвалив нове рішення у справі відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України.

24. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 ухвалена з правильним застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

25. Щодо вимоги скаржника стягнути витрати на правничу допомогу в межах розгляду цієї касаційної скарги, викладеної у її прохальній частині, Верховний Суд наголошує, що предметом даного касаційного перегляду є виключно перевірка законності ухвали суду апеляційної інстанції від 08.04.2026, якою було відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Ухвалення додаткового судового рішення є окремою процесуальною дією, що здійснюється за правилами статей 126, 129, 244 ГПК України. Зокрема, абзацом першим частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

27. Таким чином, ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, поданої у встановлений законом строк, до якої додано докази, що підтверджують фактичне понесення або обов`язок понесення цих витрат.

28. Враховуючи, що наразі Верховний Суд здійснює розгляд касаційної скарги відповідача на процесуальну ухвалу апеляційного суду, він позбавлений правової можливості одночасно ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат за відсутності підстав здійснювати безпосередній аналіз доказів (договорів, актів, рахунків), що підтверджують розмір витрат скаржника на професійну правничу допомогу, Тому вимога скаржника про безпосереднє стягнення коштів у даному випадку не узгоджується з положеннями статей 244 та 311 ГПК України, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваної ухвали. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

30. З огляду на те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - без змін. Судові витрати

31. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 916/5382/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя Л. І. Рогач