Постанова КЦС ВС № 451/1449/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ справа № 451/1449/22 провадження № 61-16152св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , заінтересована особа - Радехівська міська рада Червоноградського району Львівської області, особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Боровець Микола Степанович, на постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог заяви У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті, заінтересована особа: Радехівська міська рада Червоноградського району Львівської області. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Попасна Луганської області під час бойового завдання із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Бажаючи реалізувати надане їй право, заявниця (бабуся ОСОБА_4 ) звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука. Однак їй повідомлено про повернення на доопрацювання документів в призначенні одноразової допомоги, запропоновано надати документи, які підтверджують, що заявниця як бабуся загиблого ОСОБА_4 була членом його сім`ї. Заявниця зазначала, що житло, в якому разом проживали вона та ОСОБА_4 , належить їй та члену її сім`ї ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Проживаючи у спільній квартирі, заявниця та ОСОБА_4 були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном, а також підтримання його в належному вигляді, виконували обов`язки щодо сплати обов`язкових платежів, зокрема комунальних послуг. ОСОБА_4 регулярно здійснював оплату послуг інтернету, а вона здійснювала оплату інших комунальних послуг, що підтверджується квитанціями про оплату послуг. Метою встановлення юридичного факту заявниця вказала необхідність реалізації нею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука-військовослужбовця. Посилаючись на наведене, заявниця просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Радехівський районний суд Львівської області рішенням від 10 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту задовольнив. Встановив факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази на підтвердження спільного проживання заявника ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_4 . Факт проживання заявника з ОСОБА_4 однією сім`єю, а саме ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, підтвердили також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Від встановлення цього юридичного факту залежить реалізація заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука-військовослужбовця. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Демчик Н. О. , подав апеляційну скаргу. Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Львівський апеляційний суд постановою від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Демчик Н. О. задовольнив частково. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 січня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , залишив без розгляду. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт, про встановлення якого просила заявниця, не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки з установлених у цій справі фактичних обставин вбачається спір про право. Метою встановлення юридичного факту є реалізація заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука-військовослужбовця. Водночас під час апеляційного розгляду справи встановлено, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішенням від 04 серпня 2022 року № 159 одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, у рівних частках кожному (по 7 500 000 грн) призначила батькові ( ОСОБА_3 ) та матері ( ОСОБА_2 ) загиблого ОСОБА_4 . На момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, для отримання якої заявниця просила встановити відповідний факт, у рівних частках кожному вже була призначена батькові загиблого - ОСОБА_3 (який звернувся із апеляційною скаргою у цій справі) та матері загиблого - ОСОБА_2 . Матеріалами справи підтверджено, що бабуся загиблого ОСОБА_4 , вважаючи себе суб`єктом, яка відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги, вчиняла певні дії щодо отримання зазначеної грошової допомоги у зв`язку із загибеллю онука. Однак встановлення юридичного факту, про який просила заявниця, впливає на майнові права батьків ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки така допомога підлягатиме перерозподілу між його батьками та бабусею (її правонаступником). Апеляційним судом установлено, що Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області рішенням від 09 січня 2025 року у справі № 451/1491/23 позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про перерозподіл одноразової грошової допомоги та стягнення її частки задовольнив. Перерозподілив одноразову грошову допомогу у сумі 15 000 000 грн, яка була призначена та виплачена ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на всіх членів сім`ї загиблого ОСОБА_4 , який загинув при виконанні військового обов`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 54 від 13 травня 2022 року), а саме на: ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн; ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн; ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн як частку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції вказав, що у справі, яка переглядається, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 (якого не було залучено до розгляду справи судом першої інстанції) про порушення його прав оскарженим судовим рішенням та існування між учасниками справи спору про право знайшли своє підтвердження. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала 22 грудня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Боровець М. С., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у цій справі, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 січня 2023 року. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення представник заявниці у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Заявниця зазначає, що на момент подання заяви у цій справі у ОСОБА_1 не було спору про право, оскільки вона не мала підтвердженого статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця. У свою чергу ОСОБА_3 не надав доказів на спростування тих обставин, які були встановлені рішенням суду першої інстанції. Крім того, оскаржувана постанова апеляційного суду впливає на принцип остаточності судового рішення у справі № 451/1491/23, в якій здійснено перерозподіл виплаченої батькам загиблого одноразової грошової допомоги. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Демчик Н. О. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції. Зазначає, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиціальних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23). ОСОБА_3 категорично заперечує факт проживання ОСОБА_1 разом із його загиблим сином ОСОБА_4 саме однією сім`єю, оскільки заявниця не надала доказів того, що їх відносинам були притаманні ознаки сімейних. Заявниця діяла недобросовісно, подаючи заяву про встановлення факту в порядку окремого провадження, без залучення батьків загиблого військовослужбовця. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції. У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Фактичні обставини, встановлені судами справи Суди встановили, що зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Радехівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 13 травня 2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Попасна Луганської області. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1826, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» 11 травня 2022 року, причиною смерті загиблого ОСОБА_4 стало «ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій». Згідно з довідкою про причину смерті від 11 травня 2022 року № 1826, причиною смерті ОСОБА_4 є «вибухова травма внаслідок військових дій». Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2022 року № 2976/1 солдат ОСОБА_4 захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті інших уточнених травм декількох ділянок тіла, вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій під час бойового завдання із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, в районі: Луганська область, місто Попасна. Довідкою від 14 червня 2022 року № 2/6601, виданою ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтверджується, що ОСОБА_4 проходив військову службу з 25 лютого 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 року - дата загибелі при виконанні завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (бабуся ОСОБА_4 ) звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті. Судом апеляційної інстанції також установлено, що Комісія Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішенням від 04 серпня 2022 року № 159 одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, у рівних частках кожному (тобто 7 500 000 грн) призначила батькові загиблого - ОСОБА_3 (який звернувся з апеляційною скаргою у цій справі) та матері загиблого - ОСОБА_2 . На момент звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, для отримання якої заявниця просила встановити відповідний факт у цій справі, вже була призначена батькам загиблого. Батьки загиблого ОСОБА_4 до участі у цій справі заявницею залучені не були. Встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, впливає на майнові права батьків ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки така допомога підлягатиме перерозподілу між його батьками та заявницею. Крім того, апеляційним судом установлено, що Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області рішенням від 09 січня 2025 року у справі № 451/1491/23 позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про перерозподіл одноразової грошової допомоги та стягнення її частки задовольнив. Перерозподілив одноразову грошову допомогу у сумі 15 000 000 грн, яка була призначена та виплачена ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на всіх членів сім`ї загиблого ОСОБА_4 , який загинув при виконанні військового обов`язку ІНФОРМАЦІЯ_7 (актовий запис № 54 від 13.05.2022), а саме на: ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн; ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн; ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частки, що становить 5 000 000 грн. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 500 000 грн як частку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , який загинув при виконанні військового обов`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 54 від 13 травня 2022 року). Апеляційний суд встановив, що згідно з відкритими даними з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справа № 451/1491/23 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про перерозподіл одноразової грошової допомоги та стягнення її частки перебуває на розгляді у Львівському апеляційному суді, який розглядає апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 січня 2025 року. Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2026 року зупинив апеляційне провадження у справі № 451/1491/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 січня 2025 року до закінчення розгляду Верховним Судом у касаційному порядку справи, яка переглядається.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є неприйнятними з огляду на таке. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. З приводу останнього речення Конституційний Суд України зазначив, що передбачене визначення в законі інших випадків підвідомчості справ судам спрямоване на підвищення ефективності реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина (Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157, 158 Конституції України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016)). Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений Главами 1 і 6 Розділу ІV ЦПК України. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Отже, окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства характеризується, зокрема, специфікою процесуальної форми розгляду справ окремого провадження, зумовленої спеціальною метою та особливим об`єктом судового захисту. Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18). Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. Юридична значимість фактів, що встановлюються в окремому провадженні, визначається нормами матеріального права (цивільного, сімейного, трудового тощо), які мають бути застосовані судом при вирішенні справи. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, а саме якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий висновок про застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23). Велика Палата Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) окрему увагу зосередила на обов`язку судів враховувати у справі окремого провадження обставини існування спору про право, та вказала таке: «76. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

77. У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […]

88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право». Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що військовослужбовець ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», сім`ям загиблих осіб, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішенням від 04 серпня 2022 року № 159 одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, у рівних частках кожному (тобто по 7 500 000 грн) призначила батькові загиблого - ОСОБА_3 та матері загиблого - ОСОБА_2 . У грудні 2022 року ОСОБА_1 (бабуся ОСОБА_4 ) звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що вона була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті. Метою встановлення юридичного факту у цій справі заявниця зазначила необхідність реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її онука-військовослужбовця, яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, для отримання якої заявниця просила встановити відповідний факт у цій справі, вже була призначена батькам загиблого, у зв`язку із чим задоволення відповідної заяви впливає на матеріальні права останніх, тому у цій справі апеляційний суд обґрунтовано встановив існування спору про право. Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо можливості розгляду цієї справи в порядку окремого провадження, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що за фактичних обставин цієї справи факт того, що заявниця була членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , не міг бути встановлений за правилами окремого провадження, оскільки такий факт впливає на матеріальні права батьків загиблого, суд апеляційної інстанції, вказавши про існування спору про право, залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 . З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується. Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовим рішенням апеляційного суду і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскарженого рішення, яке відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції про те, що встановлення факту у справі окремого провадження не може пов`язуватися з подальшим вирішенням спору про право, не суперечать указаній постанові Великої Палати Верховного Суду та узгоджуються з нею. Доводи касаційної скарги про те, що на момент подання заяви у цій справі у ОСОБА_1 не існувало спору про право з іншими особами, є необґрунтованими. Заявниця звернулася із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з метою отримання одноразової грошової допомоги після смерті військовослужбовця, яка вже була виплачена батькам останнього, зокрема його матері, яка є дочкою заявниці, з якою вона проживала разом згідно з наданими доказами, які містяться у матеріалах справи. Звернення до суду заявниці з метою подальшого вирішення спору про право підтверджується, зокрема, тим, що після встановлення бажаного факту вона звернулася до суду з позовом до батьків загиблого військовослужбовця про перерозподіл спірної грошової допомоги (справа № 451/1491/23). Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 не надав доказів на спростування тих обставин, які були встановлені рішенням суду першої інстанції, не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки таким рішенням не було здійснено перегляд справи по суті вимог заявниці, а згідно з дослідженими матеріалами справи встановлено існування спору про право, наслідком чого є залишення заяви без розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду у цій справі впливає на принцип остаточності судового рішення у справі № 451/1491/23, у якій здійснено перерозподіл виплаченої батькам загиблого одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки рішення суду першої інстанції у справі № 451/1491/23 переглядається в апеляційному порядку, не набрало законної сили, тобто не набуло статусу остаточного. Крім того, Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2026 року зупинив апеляційне провадження у справі № 451/1491/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 січня 2025 року до закінчення розгляду Верховним Судом у касаційному порядку справи, яка переглядається. Отже, доводи касаційної скарги в їх сукупності не знайшли свого підтвердження. Наявність у заявниці іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості висновку апеляційного суду та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявниці, що у цій справі є безпідставним. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості. Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування постанови Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Боровець Микола Степанович , залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіВ. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара