Постанова Сумський апеляційний суд № 950/916/26

Справа №950/916/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Чхайло О. В. Номер провадження 33/816/1250/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В. Категорія 154 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., з участю секретаря Кислої Ю.М., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 154 КУпАП,- В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП і на неї було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн, без конфіскації тварини за те, що вона 28.03.2026 року о 16 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , допустила втечу свого собаки породи «Алабай», без намордника, який вкусив ОСОБА_2 за живіт та подряпав кігтями спину, спричинивши шкоду здоров`ю, чим порушила п.п.2.Є, 4.е Правил утримання тварин у м. Лебедині, затверджених рішенням Лебединської міської ради. Не погодившись з вказаним судовим рішенням потерпіла ОСОБА_2 просила змінити постанову Лебединського районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року, зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити належні умови утримання собаки шляхом облаштування безпечного вольєра та визнати наявний вольєр таким, що не відповідає вимогам безпечного утримання тварини. В разі невиконання або неможливості виконання вимог щодо належного утримання тварини- застосувати більш суворий захід, передбачений ч.3 ст. 154 КУпАП, а саме конфіскацію тварини. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу, зазначаючи, що у мотивах такої скарги викладено не тільки її позицію, а й прохання усіх сусідів, які хвилюються за своє життя та здоров`я, а також життя і здоров`я своїх дітей через небезпечне і неналежне утримання ОСОБА_1 собаки породи «Алабай». ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила обставини неналежного утримання собаки. Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та кваліфікація дій ОСОБА_1 апелянтом не оспорюються, тому апеляційний суд не вдається до оцінки висновків суду в даній частині. Апелянт просила змінити постанову Лебединського районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року, зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити належні умови утримання собаки шляхом облаштування безпечного вольєра та визнати наявний вольєр таким, що не відповідає вимогам безпечного утримання тварини. З цього приводу, слід зазначити наступне. Стаття 7 КУпАП передбачає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Главою 3 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено види адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись до правопорушників. Санкцією ч.3 ст.154 КУпАП, за якою ОСОБА_1 була притягнута до відповідальності, передбачено основне стягнення у виді штрафу та додаткове у виді конфіскації тварини. В той же час вказані норми КУпАП не передбачають можливості вжиття тих заходів, про які зазначила в поданій апеляційній скарзі апелянт. А згідно загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, які визначено у ст.33 КУпАП, стягнення накладається у межах установлених цим Кодексом. Згідно із ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Враховуючи вищевикладене, поставлені потерпілою в апеляційній скарзі питання щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині накладення стягнення, а саме щодо необхідності застосування заходів про зобов`язання забезпечення належних умов утримання собаки та визнання вольєру таким, що не відповідає вимогам безпечного утримання тварини, явно не відповідає вимогам КУпАП щодо накладення стягнення і виходить за межі повноважень суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з урахуванням положень ст.283 КУпАП. Щодо застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації тварини, суд враховує наступне. Так, санкція ч.3 ст. 154 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин. Водночас, Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист домашніх тварин від 13.11.87 Законом N 578-VII (578-18) від 18.09.2013. Згідно з основним принципом Конвенції щодо утримання домашніх тварин, людина має моральне зобов`язання поважати всіх живих істот, і пам`ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною, ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення, ніхто не повинен залишати домашньої тварини. Вилучення собаки у господаря (конфіскація) позбавить тварину турботи, причинить біль, страждання та пригнічення, що у свою чергу, буде суперечити основним принципам ратифікованої Конвенції та буде суперечити поглядам на гуманне поводження з тваринами, яке закріплене в статті 4 Законі України "Про захист тварин від жорстокого поводження". Суддя звертає увагу, що Конвенція наголошує на необхідності забезпечення добробуту тварин, а не на покаранні тварин за дії їхніх власників. Конфіскація має бути останнім засобом і застосовуватися лише тоді, коли інші заходи не можуть забезпечити належний догляд або коли тварина знаходиться у безпосередній небезпеці. Враховуючи обставини справи, визнання особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності своєї вини, влаштування на подвір`ї місця для утримання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незастосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації, передбачене санкцією статті. І апеляційний суд не вбачає підстав для такого застосування. Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його зміни чи скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП України, П О С Т А Н О В И Л А: Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 була притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.