Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/13309/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року ЛьвівСправа № 140/13309/24 пров. № А/857/18145/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гінди О. М. Гуляка В. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №140/13309/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,- головуючий суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., час ухвалення -у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 15.11.2024 В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування Рішення про анулювання реєстрації єдиного податку № 1631/03-20-24-06 від 30.09.2024 та зобов`язання Головне управління ДПС у Волинській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% включивши ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.10.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, та прийняте на їх основі спірне рішення про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, на переконання позивача, не ґрунтуються на жодних нормах законодавства та є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки відповідач позбавив позивача права надати заперечення на акт перевірки, підтверджуючі документи, бути особисто присутнім при розгляді його заперечень, надавати пояснення, а також можливості розгляду його питання комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про анулювання реєстрації єдиного податку №1631/03-20-24-06 від 30.09.2024. Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% включивши ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.10.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь судовий збір в розмірі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Апелянт зазначає, що Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі п.299.11 статті 299 ПК України було проведено перевірку позивача щодо порушення умов перебування платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%, в ході якої було встановлено, що ФОП було порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз.8 п.п.291.5 п.291.5 ст.291, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ). Відповідно до реєстраційних та облікових даних платника податків, бази даних ДПС АІС «Податковий блок» основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД - 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», наявність якого не дає права перебувати на спрощеній системі оподаткування. За результатами проведеної перевірки, відповідно до п.299.11 ст.299 ПКУ та встановлених порушень платником податків, згідно вимог абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ ФОП ОСОБА_1 було проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за рішенням Головного управління ДПС у Волинській області №1631/03-20-24-06 від 30.09.2024, прийнятим на підставі акта перевірки від 23.09.2024 №26575/03-20-24-06-10. Судом першої інстанції вказане не було враховано, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач правом подання відзиву не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Волинській області з 05.09.2023 та з 05.09.2023 була зареєстрована як платник єдиного податку на третій групі за ставкою 5%, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку №1333 від 12.09.2023. Видами діяльності позивача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (основний); 46.51 оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.42 роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 61.90 інша діяльність у сфері електрозв`язку; 95.12 ремонт обладнання зв`язку; 58.29 видання іншого програмного забезпечення; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.03 діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. 23.09.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №26575/03-20-24-06-10, у п.21 якого зазначено, що за результатами перевірки встановлені порушення за які передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку: здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, або не відповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання абз.8 пп.291.5.1 п.295.1 ст.295 Кодексу, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу КВЕД 61.90 інша діяльність у сфері електрозв`язку (3 група 5%). 30.09.2024 ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про анулювання реєстрації єдиного податку №1631/03-20-24-06 з підстав здійснення платниками діяльності, яка не дає право на застосовування спрощеної системи оподаткування, або не відповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання: абзац 8 п.п.291.5.1 п.291.5 статті 291 Кодексу, абзац 5 п.п.298.2.3. п.298.2 статті 298 Кодексу», а також «виявлення органами державної податкової служби під час проведення перевірок порушень платником податку вимог глави 1 розділу XIV Кодексу (п.299.11 ст.299 Кодексу)». Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням №1631/03-20-24-06 від 30.09.2024, вважаючи його безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив тих підстав, що інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. Також суд першої інстанції виснував, що обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування згідно абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України. Відповідачем не надано доказів того, що позивач здійснює діяльність з надання послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, не надано доказів укладення підприємством позивача із третіми особами послуг технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж чи то послуг телефонного зв`язку (жодного виду), послуг поштового зв`язку, не надавало таких послуг та не отримувало оплати за такі послуги. Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції та зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України), приписи якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Загальні правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені главою І Спрощена система оподаткування, обліку та звітності Розділу ХІV Спеціальні податкові режими ПК України. Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Відповідно до пункту 291.4 статті 291 цього кодексу суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Підпунктом 291.5.1 пунктом 291.5 статті 291 ПК України установлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які, зокрема, здійснюють діяльність (абзац 8): з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Згідно з підпунктом 5 підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у визначених випадках та в строки, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Пунктом 299.10 та абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків. Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Відповідно до приписів розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання. Згідно з КВЕД-2010 клас 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» належить до розділу 61 Телекомунікації (електрозв`язок), який включає діяльність із надання телекомунікаційних та інших супутніх послуг, таких як передавання голосових, текстових, звукових або відеоданих. Устаткування, за допомогою якого здійснюють подібну діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій. Спільність видів діяльності, включених до цього розділу, полягає в передаванні контенту без залучення до процесу його створення. Поділ діяльності у цьому розділі залежить від типу задіяної інфраструктури. У випадку передавання телевізійних сигналів це може включати формування пакета програм (які створені у розділі 60) для їх поширення. Поділ видів діяльності згідно з розділом 61 КВЕД- 2010 на класи здійснюється за ознакою видів електрозв`язку, в межах яких суб`єктом господарювання здійснюється телекомунікаційна діяльність: проводів, безпроводовий, супутниковий. Водночас, пункт 8 підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України визначає конкретний вид діяльності - надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, що не може оподатковуватися на умовах спрощеної системи оподаткування. Отже, перелік видів діяльності, що можуть бути віднесені до групи 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв`язку розділу 61 Телекомунікації може включати, у тому числі, але не виключно, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, що визначений пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Проте, сам факт зазначення суб`єктом господарювання здійснення діяльності у межах класу 61.90. не може беззаперечно свідчити про те, що позивачем здійснюється саме діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв`язку, телефонного зв`язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що декларування позивачем діяльності за кодом КВЕД 61.90 саме по собі не може бути критерієм визначення заборонених для застосування спрощеної системи оподаткування (єдиний податок) видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.90, визначені інші види діяльності (як то наведено вище), які не заборонені для застосування спрощеної системи оподаткування. Крім цього, апеляційний суд зауважує, що єдиним органом виконавчої влади, який має повноваження встановлювати види та опис електронних комунікаційних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (НКЕК). З 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року №1089-IX (далі - Закон №1089-ІХ), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами. Відповідно до частини другої статті 16 Закону №1089-ІХ суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №1089-ІХ реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг ведеться регуляторним органом (його уповноваженими особами) в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою. У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб`єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі ( п.8 ч.3 ст.16 Закону № 1089-IX). На виконання вимог ст.16 Закону № 1089-IX прийнято постанову НКЕК від 20.04.2022 р. № 30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 р. за № 502/37838, якою затверджено Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг (у редакції постанови НКЕК від 21.09.2022 р. № 168) (далі - Орієнтовний перелік). Орієнтовний перелік містить 18 видів електронних комунікаційних послуг. Враховуючи наведене, при поданні Повідомлення суб`єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі. На підставі поданих суб`єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців. Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб`єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК. Закон України "Про телекомунікації" втратив чинність 01.01.2022 р. Раніше, Законом України від 18.09.2019 р. № 102-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України "Про телекомунікації" та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. 01.01.2022 р. набрав чинності Закон № 1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні. Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються не приведеними у відповідність до Закону № 1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 р. "Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій". Зокрема, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про телекомунікації": оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку. Пунктом 70 статті 2 Закону № 1089-IX визначено, що: оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг. У свою чергу, згідно з п.87 ст.2 Закону № 1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж. Наведене свідчить, що відповідно до Закону № 1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій. Суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідачем не надано доказів того, що позивач здійснює діяльність з надання послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, не надано доказів укладення підприємством позивача із третіми особами послуг технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж чи то послуг телефонного зв`язку (жодного виду), послуг поштового зв`язку, не надавало таких послуг та не отримувало оплати за такі послуги. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення позивачем діяльність у сфері надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації електрокомунікаційних мереж, такі відомості не зазначені відповідачем в акті перевірки та відповідних доказів ним не надано й під час розгляду справи у суді. Крім цього, апеляційний суд зауважує наступне. Перевірка суб`єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись у відповідності до норм ПК України шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків. Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу Україні камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Згідно з п.п.76.1, 76.2 ст.76 Податкового кодексу Україні камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 Податкового кодексу Україні, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Апеляційний суд зауважує, що ураховуючи наведені вище норми податкового законодавства, предмет камеральної перевірки фактично передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Тобто, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки. Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Отже, контролюючим органом повинна бути проведена документальна перевірка платника податків та прийнято рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. За матеріалами справи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято відповідачем за наслідком проведення камеральної перевірки, яку, відповідно до ст.75 ПК України, не може бути проведено з питань дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: "реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування" (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а). Суд першої інстанції також правильно зауважив, що відповідачем при проведенні перевірки були допущені ряд порушень, що позбавили позивача права надати заперечення на акт перевірки, підтверджуючі документи, бути особисто присутнім при розгляді заперечень, надавати пояснення. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління ДПС у Волинській області №1631/03-20-24-06 від 30.09.2024 вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний в цій частині задоволенню з наведених вище підстав. Відповідно як наслідок, підлягає до задоволення позовна вимога про зобов`язання Головне управління ДПС у Волинській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% включивши ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.10.2024. Апеляційний суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав, тому належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% включивши ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.10.2024. Крім цього, вказана позовна вимога не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. За наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №140/13309/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Гуляк