Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5195/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5195/25 пров. № А/857/22509/26 Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Сала П.І., суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у письмовому провадженні в апеляційному порядку адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Рожнятівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство "Рожнятівтеплокомуненерго", про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року про розстрочення виконання рішення суду (постановлену у судовому засіданні, головуючий суддя Кафарський В.В.), ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, позивач, стягувач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Рожнятівської селищної ради (далі - відповідач, заявник), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - державного підприємства "Рожнятівтеплокомуненерго" (далі - ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", про стягнення податкового боргу, який виник внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та військового збору на загальну суму 1 462 635,23 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 300/5195/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026, вказаний позов задоволено, вирішено стягнути з Рожнятівської селищної ради податковий борг ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" в сумі 1 462 635, 23 грн. 16.03.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява Рожнятівської селищної ради про розстрочення виконання рішення суду від 13.10.2025 у справі № 300/5195/25. На обґрунтування заяви боржник зазначив, що виконання судового рішення без надання розстрочення є для місцевого бюджету вкрай обтяжливим та в умовах воєнного стану може призвести до негативних наслідків, зокрема поставити під загрозу своєчасну виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, сплату податків та зборів, а також належне утримання об`єктів громадської інфраструктури. Просив врахувати, що Рожнятівський селищний бюджет не є самодостатнім і потребує державної фінансової підтримки для виконання законодавчо закріплених повноважень органу місцевого самоврядування та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Частка дотацій у дохідній частині селищного бюджету становить 30,58%. Крім того, Рожнятівська селищна рада набула статусу засновника ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" 24.12.2020 та, відповідно, не мала можливості впливати на господарську діяльність підприємства до цієї дати. Водночас основна частина присудженого податкового боргу сформувалася до 01.03.2020, що встановлено рішенням суду від 26.04.2023 у справі № 300/3205/22. Таким чином, розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців шляхом сплати суми заборгованості дванадцятьма рівними частинами надасть можливість Рожнятівській селищній раді виконати рішення суду без негативних наслідків для економічної і соціальної сфери територіальної громади. ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в яких вказало на відсутність достатніх підстав для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення в цій справі. Посилаючись на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначило, що розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків можливе лише за умови надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Норми статті 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для розстрочення податкового боргу (пункт 100.4) та порядку погашення податкового боргу (пункт 100.7). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 заяву Рожнятівської селищної ради задоволено та розстрочено виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 300/5195/25 про стягнення з Рожнятівської селищної ради податкового боргу ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" в сумі 1 462 635,23 грн строком на 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів по 121 886,27 грн, починаючи з моменту набрання цією ухвалою законної сили. У поданій апеляційній скарзі позивач (стягувач) просить зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання судового рішення. Наголошує, що перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу та дають підстави для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235. При цьому саме на платника податків покладено обов`язок довести існування відповідних обставин та надати конкретні докази на їх підтвердження, чого Рожнятівською селищною радою не зроблено. Також, відповідно до п. 100.4. ст. 100 ПК України окрім підстав для розстрочення заявник повинен здійснити економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Однак відповідач такого обґрунтування не надав. Крім того, на думку скаржника, суд порушив норми процесуального права, оскільки розстрочив виконання судового рішення на рік з моменту винесення ухвал. Між тим, за приписами ч. 5 ст. 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, тобто у даному випадку - з 13.10.2025. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що питання розстрочення або відстрочення виконання рішень суду в адміністративних справах регламентуються положеннями статті 378 КАС України, які можуть застосовуватися автономно. Водночас Рожнятівською селищною радою з наданням належних доказів підтверджено наявність обставин, що істотно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі без розстрочення його виконання на певний строк рівними частинами. Суд першої інстанції врахував подані заявником документи та дійшов обґрунтованого висновку , що стягнута заборгованість є значною для бюджету територіальної громади. Просить врахувати, що Рожнятівська селищна рада є добросовісним платником податків, не має наміру ухилитися від виконання судового рішення і вже здійснила перші платежі згідно з установленим судом графіком. Відповідач не погоджується з наданим податковим органом тлумаченням строку розстрочення виконання судового рішення (виключно з моменту ухвалення рішення) та вважає, що у такому разі розтермінування "заднім число" буде неефективним та фактично не матиме сенсу. Апеляційне провадження у справі відкрито ухвалою від 21.04.2026. Ухвалою від 21.05.2026 справу призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 28.05.2026. 28.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Підтримує відзив на апеляційну скаргу та просить залишити в силі оскаржуване судове рішення. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були обізнані про апеляційний розгляд, що підтверджується матеріалами справи. За правилами, визначеними ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене та враховуючи можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. При цьому суд вважає застосовними положення ч. 3 ст. 243 КАС України щодо строків складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з наступного. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 Кодексу). Нормами розділу IV КАС врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За змістом ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта цієї статті). Отже, нормами КАС не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання вирішується з врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін, майнового стану чи складної життєвої ситуації боржника, впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом. Конституційний Суд України також вказав, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав та законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення. Згідно з положеннями статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. При цьому питання відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплати податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання (несвоєчасного виконання) такого обов`язку. На підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі, Рожнятівська селищна рада посилається, серед іншого, на те, що основна сума боргу ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" сформувалася до 01.03.2020, що встановлено рішенням суду від 26.04.2023 у справі № 300/3205/22. Будь-яких заперечень щодо цього позивач не вивловив. Сукупно із тим, що Рожнятівська селищна рада набула статусу засновника ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" 24.12.2020 та, відповідно, до цієї дати не мала можливості впливати на господарську діяльність підприємства, суд першої інстанції цілком слушно врахував зазначену вище обставину в контексті оцінки ступеня вини боржника у виникненні спору, як обов`язкового чинника, що повинен братися судом до уваги при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Також заявником надано докази наявності дебіторської заборгованості перед місцевим бюджетом Рожнятівської територіальної громади з орендної плати за землю станом на 01.03.2026, а саме: - заборгованість ТОВ "Карпатнафтохім", яка становить 11 021 264,90 грн, в тому числі за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі № 300/4864/25 на суму 781 859,84 грн; - заборгованість ТОВ "Теплосервіс", яка відповідно до наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2025 у справі № 909/1109/24 становить 1 509 274,42 грн. При цьому, на думку колегії суддів, скаржник безпідставно вважає, що вказана дебіторська заборгованість не підтверджує підстав для розстрочення виконання судового рішення, адже її невиплата безпосередньо впливає на платоспроможність відповідача та його можливість виконати свої зобов`язання, в тому числі зі сплати податків. Колегія суддів зауважує, що розгляд питання щодо відстрочення/розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі вимагає від суду не лише дотримання балансу між приватними та публічними інтересами, але й також забезпечення принципу справедливості. Водночас одноразове стягнення всієї суми податкового боргу із селищної ради як органу місцевого самоврядування може призвести до критичного дефіциту бюджетних коштів. Це також може створити реальну загрозу повноцінної життєдіяльності громади та зупинити фінансування важливих статей видатків (освіти, медицини та критичної інфраструктури). Особливу увагу суд звертає на непослідовність позиції податкового органу, який заперечує проти розстрочення боргу у той час, коли матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача значної дебіторської заборгованості перед місцевим бюджетом, зокрема зі сплати орендної плати. Функція адміністрування, контролю та примусового стягнення цих податкових надходжень законодавчо покладена саме на органи Державної податкової служби. Тобто, фактично склалася ситуація, за якої податковий орган виявляє надмірну активність щодо стягнення коштів з місцевого бюджету та заперечує щодо можливості розстрочення його сплати, але водночас ігнорує факт відсутності наповнення цього ж бюджету за рахунок дебіторів-платників податків. Разом з тим недоотримання селищною радою законних доходів, контроль за якими здійснює сам стягувач, є об`єктивною обставиною, що позбавляє боржника можливості розрахуватися перед державним бюджетом негайно. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, принцип "належного урядування" у справі "Лелас проти Хорватії"), державні органи повинні діяти послідовно та вчасно. Звідси, держава в особі ДПС не може покладати на орган місцевого самоврядування надмірний тягар і негативні наслідки за дефіцит коштів, який прямо чи опосередковано викликаний бездіяльністю самого фіскального органу. За таких умов, заперечення податкового органу суперечать принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки (estoppel). Суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 є значною для відповідача з огляду на обставини, повідомлені у заяві про розстрочення виконання судового рішення. Відтак, враховуючи, що селищна рада не ухиляється від виконання зобов`язань, а просить про фінансово обґрунтований графік платежів, розстрочення виконання рішення є єдиним справедливим механізмом, який забезпечить баланс інтересів держави та право громади на належну життєдіяльність. В іншому разі, негайне та у повному обсязі виконання судового рішення, на чому наполягає податковий орган, може негативно вплинути на становище органу місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, призвести до погіршення умов життя людей, поставити під загрозу виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери, сплату податків і зборів, утримання об`єктів інфраструктури Рожнятівської селищної територіальної громади. Заслуговує на увагу і поведінка боржника як платника податків, який діє добросовісно, вживає реальних заходів, спрямованих на виконання своїх зобов`язань. Так, на виконання подання ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 17.10.2025 № 14093/09-19-13-05 Рожнятівською селищною радою прийнято рішення від 11.11.2025 № 1611-58/2025 "Про затвердження Програми погашення податкового боргу Центральної районної аптеки № 22", яким затверджено відповідну програму, що передбачає фінансування податкового боргу зазначеного закладу в сумі 182 983,75 грн. У січні-лютому 2026 року відповідно до календарного плану Програми профінансовано 80 000,00 грн. Крім того, на виконання оскаржуваної ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відповідач вже здійснив два платежі за квітень та травень 2026 року у розмірі 121 886,27 грн кожний, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.04.2026 № 8 та від 20.05.2026 №№ 12,

13. Таким чином, з огляду на підстави, на які посилається заявник щодо розстрочення виконання рішення, з метою дотримання розумного балансу між інтересами позивача та реальними можливостями Рожнятівської селищної ради погасити наявну заборгованість, а також з огляду на те, що боржник від виконання рішення не ухиляється, а навпаки, шукає способи погашення заборгованості, що, у свою чергу, є виявом добросовісності намірів заявника в частині виконання своїх зобов`язань щодо сплати боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення та про можливість розстрочення його виконання рівними частками щомісяця, терміном сплати на 1 рік. Наведений висновок не суперечить умовам відстрочення/розстрочення податкового боргу, встановленим пунктами 100.5, 100.6 статті 100 ПК України, а також пунктам 1, 8 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1235 (далі - Перелік № 1235). Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу, норми частин першої, третьої, четвертої статті 378 КАС України застосовані судом першої інстанції в системному зв`язку з нормами пунктів 100.5, 100.6 статті 100 ПК України та Переліку № 1235, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові КАС ВС від 11.10.2019 у справі № 810/4643/18. До того ж за змістом положень статті 100 ПК України розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків. Між правовою природою процедури розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Відтак, розглядаючи питання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суди повинні застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання. Своєю чергою, рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус заборгованості, податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Аналогічна правова позиція наведена у постанові КАС ВС від 11.08.2022 у справі № П/811/269/17. Також у постанові від 09.04.2025 у справі № 160/11990/23 Верховний Суд оцінив доводи скаржника (контролюючого органу) з приводу помилкового застосування судами статті 378 КАС України, а не статті 100 ПК України щодо відстрочення та розстрочення податкових зобов`язань (податкового боргу) та вказав на те, що інститут розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків, що регулюється статтею 100 ПК України, є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (пп. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою дії ПК України. Водночас розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України; вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що питання про розстрочення виконання судового рішення суд першої інстанції вирішив відповідно до фактичних обставин справи, правильно застосувавши норми статті 378 КАС України. При цьому суд обґрунтовано відхилив твердження податкового органу про те, що рішення у цій справі ухвалено 13.10.2025, а тому саме з цієї дати слід обчислювати строк розстрочення сплати боржником присудженого податкового боргу. Згідно з ч. 5 ст. 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Тобто, за приписами цієї норми процесуального закону допускається можливість розстрочення виконання судового рішення не більше як на один рік з дати прийняття ухвали про задоволення відповідної заяви про розстрочення. Позиція скаржника про те, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі допускається виключно з дня ухвалення рішення суду (яке виконується) є помилковою. На думку колегії суддів, це один з випадків, але не єдиний. Він може мати місце у тому разі, коли одночасно з вирішенням справи по суті, суд у резолютивній частині рішення також вказує про надання відстрочення чи розстрочення його виконання, що прямо дозволено згідно з п. 2 ч. 6 ст. 246 КАС України. Водночас, якщо питання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення вирішується на стадії його виконання за заявою, поданою в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 378 КАС України, відлік граничного річного строку розстрочення/відстрочення судового рішення необхідно обчислювати саме з дати постановлення ухвали про задоволення заяви, яка набирає законної сили негайно після її проголошення (з моменту її підписання) в силу приписів статті 256 КАС України. Інше правозастосування норми ч. 5 ст. 378 КАС України не відповідатиме меті інституту розстрочення/відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі, оскільки фактично нівелюватиме реальне відтермінування виконання судового рішення або взагалі унеможливить його, наприклад, якщо заява про розстрочення/відстрочення буде подана через понад один рік з дня ухвалення рішення, що є цілком ймовірним з огляду на процедури апеляційного та касаційного оскарження, а також встановлені законом строки примусового виконання рішення. Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 300/5195/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Р. М. Москаль Повне судове рішення складено 02.06.26