Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/5833/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/5833/25 Провадження № 22-ц/820/1408/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром, в с т а н о в и в : У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 грудня 2020 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансових послуг №2036646221873 «Стандартний», який підписано позичальником з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами зазначеного договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. На виконання умов договору позикодавцем перераховано кошти на рахунок позичальника в сумі 3000 грн., що підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей». Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконав свої зобов`язання, кредит не повернув, проценти за користування коштами не сплатив. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №1-12, за яким було відступлено право грошової вимоги в тому числі за вказаним договором. Надалі, 10 березня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-03/2023, відповідно до якого право вимоги за договором про надання фінансових послуг №2036646221873 «Стандартний, перейшло до ТОВ «Коллект центр». Станом на день подання позову за кредитним договором загальна заборгованість становить 31061,36 грн., з яких 3000 грн. - основний борг та 28061,36 грн. - нараховані проценти. Посилаючись на зазначене, ТОВ «Коллект центр» просило суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, яка становить 31061,36 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року позов ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2036646221873 від 31.12.2020 року в розмірі 31061,36 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в межах строку кредитування. Врахувавши, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, суд прийшов до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн., що відповідає критерію реальних судових витрат, та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком заборгованості наданого позивачем, не надав належної оцінки істотним розбіжностям у строках кредитування, оскільки за договором про надання фінансових послуг №2036646221873 від 31 грудня 2020 року у п.1.9 визначено граничний строк кредитування 1 рік, водночас у Додатку 2 (Графік платежів), Додатку 3 (Паспорт споживчого кредиту) та інших супровідних документах строк кредитування чітко зазначений як 16 днів, що свідчить про відсутність належного погодження істотної умови договору. За таких обставин проценти можуть нараховуватися виключно в межах строку дії - 16 днів. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» не погоджується із доводами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що за умовами кредитних договорів, із якими погодилася відповідачка, строк кредитування, нарахування відсотків, були погоджені як позичальником та і позикодавцем спірних договорів. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Судом встановлено, що 31 грудня 2020 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансових послуг №№2036646221873, який підписано відповідачем шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором Н9. Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві, та складає 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Згідно п.1.3. договору, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Відповідно до п.1.4. договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) 3,64 % за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту; в) 5,02% за кожен день користування кредитом починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту; г) 7,67 % за кожен день користування кредитом починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту; д) тип процентної ставки фіксована. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік (п.1.9. договорів). Згідно п.1.5., 1.6. договору, у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», ще має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. По кредитному договору сторони узгодили графік платежів, що є Додатком №2 до кредитного договору. Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, що є Додатком №3 до кредитного договору, у якому зазначено сума кредиту, строк кредитування, порядок видачі кредиту, процентна ставка, та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у договорі про надання фінансових послуг №2036646221873 від 31 грудня 2020 року. Вказані документи, підписані відповідачем ОСОБА_2 з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором Н9. Факт перерахування ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 3000 грн. від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором про надання фінансових послуг №2036646221873 від 31 грудня 2020 року підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей» від 01 серпня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вей фор пей»» підтвердило, що на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» було здійснено наступний переказ коштів: номер карти: НОМЕР_1 , власник карти (емітент): банк Commercial Bank Privatbank, категорія карти:Visa, час запиту: 31.12.2020 року 15:20:19, номер договору згідно інформації від кредитора: 2036646221873, сума: 3000, валюта: UAH. Крім цього, згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-250605/47528-БТ від 12 червня 2025 року, наданої на виконання ухвали суду від 14 травня 2025 року, на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Серія та номер паспорта: НОМЕР_5 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; контактні дані: НОМЕР_6 . Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 31.12.2020 року - 06.01.2021 року, фінансовий номер телефону: НОМЕР_7 . Також АТ КБ «Приват Банк» надало виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 31.12.2020 року по 06.01 2021 року, з якої вбачається, що на вищевказану картку було здійснено зарахування переказу в сумі 3000 грн. В цей день на банківську картку ОСОБА_1 інші кошти не зараховувалися. За розрахунком заборгованості за кредитним договором №2036646221873 від 31.12.2020 року, складеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість ОСОБА_1 за період з 31.12.2020 року по 30.11.2021 року становить 24158,36 грн., з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21158,36 грн. - заборгованість за відсотками. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №2036646221873 від 31 грудня 2021 року. Відповідно до Реєстру боржників від 03.12.2021 до договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2036646221873 від 31 грудня 2021 року в розмірі 24158,36 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21158,36 грн. - заборгованість за процентами. За розрахунком заборгованості за кредитним договором №2036646221873 від 31 грудня 2020 року, складеного ТОВ «Вердикт капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 березня 2023 року становить 31061,36 грн., з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21158,36 грн. - заборгованість за відсотками, 6903 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за період з 01 грудня 2021 року по 30 грудня 2021 року. Заборгованість нараховано у межах річного строку дії кредитної договору. 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до даних з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023 від 10 березня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2036646221873 від 31 грудня 2020 року в розмірі 31061,36 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28061,36 грн. - заборгованість за процентами. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. Судом встановлено, що договір про надання фінансових послуг від 31.12.2020 року №2036646221873 підписано відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Тому, по кредитному договору, укладеним з відповідачем, у письмовій формі було досягнуто згоду щодо істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентної ставки. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК Українипо за межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.» На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування. Умовами договору про надання фінансових послуг від 31.12.2020 року №2036646221873 передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3.). Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.п. 1.4.1., 1.4.2.). Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 1 (один) рік. Відповідно до п.1.4. зазначеного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) 3,64 % за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту; в) 5,02% за кожен день користування кредитом починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту; г) 7,67 % за кожен день користування кредитом починаючи з 30 дня наступного за орвінтовним строком повернення кредиту; д) тип процентної ставки фіксована Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2036646221873 від 31 грудня 2020 року становить 31061,36 грн., з яких 3000 грн. - основна сума боргу та 28061,36 грн. нараховані відсотки. З розрахунку вбачається, що нарахування процентів здійснювалося з дотриманням умов кредитування, які визначені у пункті 1.4. спірного договору кредитування. Відповідачем не надано доказів на спростування наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості. Установивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, які в порядку та на умовах договорів не повернув, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості по кредитних договорах на загальну суму в розмірі 31061,36 грн. Посилання апелянта, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитними договорами є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов, суд оцінює критично, з огляду на наступне. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. З огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитних договорів в судовому порядку недійсними, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося. Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки, на підставі яких позивачем здійснювалося нарахування заборгованості по процентам, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення процентів по кредитам, які нараховано в межах строку кредитування, а саме за період з 31.12.2020 року по 30.12.2021 року. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості по кредитномим договорам з відповідача на користь позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року). Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року. Судді Т.О. Янчук А.М.Костенко О.І. Ярмолюк