Постанова 4801 № 149/1252/26

Справа № 149/1252/26 Провадження № 33/801/571/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та 124 КУпАП, встановив: Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення, відповідно до статті 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з неї судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави. Також, постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року на підставі статті 36 КУпАП судові справи № 149/1254/26 та № 149/1252/26 об`єднано в одне провадження та присвоєно номер № 149/1252/26. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 05.04.2026 о 17:00 год. с. Філіопіль, вул. Гнатюка, 16, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем SKODA OCTAVIA н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати, у результаті чого втратила керування та здійснила з`їзд у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушила вимоги п. 2.3.б., п. 12.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Водночас, 05.04.2026 о 17:00 год. с. Філіопіль, вул. Гнатюка, 16, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем SKODA OCTAVIA н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер №0548, результат позитивний - 3,20%, чим порушила вимоги п. 2.9.а.ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності у її діях події і складу правопорушення. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до того, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, а висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, а не на належних, допустимих та достатніх доказах. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принцип презумпції невинуватості та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обов`язок доведення вини покладається на орган обвинувачення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. ОСОБА_1 зазначає, що для притягнення особи до відповідальності за статтями 124 та 130 КУпАП має бути належним чином доведений факт керування транспортним засобом. Посилаючись на пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 та практику Верховного Суду, вказує, що керування транспортним засобом передбачає виконання особою функцій водія під час руху автомобіля та вчинення технічних дій, спрямованих на приведення його в рух. На думку апелянта, досліджений судом відеозапис не підтверджує, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем. Натомість із зафіксованих на відео висловлювань убачається, що ОСОБА_2 неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що саме він керував транспортним засобом, пояснював обставини з`їзду автомобіля на узбіччя та пошкодження лобового скла, а також зазначав, що пасажирка вдарилася головою об скло під час руху автомобіля. Водночас наведені відомості, на переконання апелянта, суперечать змісту рапорту працівника поліції, в якому зазначено, що за кермом перебувала ОСОБА_1 .. Апелянт також наголошує, що за аналогічних обставин апеляційний суд у низці справ дійшов висновку про відсутність достатніх доказів факту керування транспортним засобом та закрив провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилаючись на статтю 62 Конституції України, практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини», апелянт зазначає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом, а версія обвинувачення повинна узгоджуватися з усією сукупністю встановлених обставин та виключати інше розумне пояснення події. Оскільки, на його думку, наявні у справі докази не усувають сумнівів щодо особи водія транспортного засобу, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, є передчасним та необґрунтованим. У зв`язку з викладеним апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю складу адміністративних правопорушень. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити. Подала заяву про розгляд справи без її захисника адвоката Зарічняка О. П. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632872 від 05.04.2026 о 17:00 год. с. Філіопіль, вул. Гнатюка, 16, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер №0548, результат позитивний - 3,20%, чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ Про національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина ОСОБА_1 доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а її дії за частиною 1 статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно. До таких висновків суд прийшов дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632872 від 05.04.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківку тесту Drager, ОСОБА_1 згідно якої перебувала у стані алкогольного сп`яніння, результат - 3,20 проміле; направлення на огляд до КП "Хмільницька ЦРЛ" від 05.04.2026 та відеозапис з бодікамери поліцейського. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції). За результатами огляду ОСОБА_1 , проведеного за допомогою приладу Драгер «Alcotest 6820» на місці зупинки, виявлено вміст алкоголю 3,20 %, тобто перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування скаржника в стані алкогольного сп`яніння. З даним оглядом скаржник була ознайомлена, як вбачається із відеозапису та підтверджується її підписом на роздруківці. Чинним законодавством України встановлено недопустимість керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а допустимий рівень алкоголю в організмі водія не може перевищувати 0,2 проміле. У даному випадку результат огляду ОСОБА_1 , проведеного за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», становив 3,20 проміле, що суттєво перевищує допустиму норму та саме по собі свідчить про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 заперечень щодо проведеного огляду не подавала та про свою незгоду із результатами проведеного огляду на стан сп`яніння скаржник не зазначала. Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп`яніння скаржника, не суперечить вимогам законів. Докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, в сукупності підтверджують вину скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632837 від 05.04.2026, водій ОСОБА_1 05.04.2026 о 17:00 год. с. Філіопіль, вул. Гнатюка, 16, керувала автомобілем SKODA OCTAVIA н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати, у результаті чого втратила керування та здійснила з`їзд у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушила вимоги п. 2.3.б., п. 12.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Зі змісту підпункту «б» пункту 2.3 ПДР випливає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632837 від 05.04.2026, схемою місця ДТП на якій зафіксоване конкретне місце транспортної пригоди; рапортом та відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. Вказані докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, що підтверджують факт вчинення ДТП та перебування правопорушника в стані алкогольного сп`яніння. Колегія суддів не приймає до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення судом першої інстанції принципу презумпції невинуватості, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, досліджених під час розгляду справи. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. З метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи апеляційним судом безпосередньо досліджено відеозапис із нагрудної камери працівника поліції. Вказаний доказ є об`єктивним джерелом інформації про події, які відбувалися безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, не залежить від суб`єктивного сприйняття окремих учасників події та дозволяє відтворити послідовність їхніх дій і висловлювань. На відміну від пояснень, наданих ОСОБА_1 вже під час судового розгляду, відеозапис зафіксував її первинну поведінку та пояснення безпосередньо після події, коли вона не заперечувала факту керування транспортним засобом. Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляла працівникам поліції про те, що саме вона перебувала за кермом автомобіля в момент з`їзду транспортного засобу в кювет, а також підтвердила факт вживання алкогольних напоїв напередодні. Твердження апелянта про те, що відеозапис підтверджує керування автомобілем виключно ОСОБА_2 , не відповідають фактичному змісту зафіксованих подій. Дійсно, на початковому етапі спілкування ОСОБА_2 висловлювався таким чином, що могло створювати враження про його причетність до керування транспортним засобом. Водночас подальший перебіг розмови свідчить, що він прямо повідомив працівникам поліції про передачу керування ОСОБА_1 та про те, що саме під її керуванням автомобіль з`їхав у кювет. Таким чином, наведені пояснення не лише не спростовують висновки суду першої інстанції, а навпаки підтверджують обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд також враховує, що із письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих безпосередньо після події та підписаних нею особисто, вбачається, що вона підтвердила факт керування автомобілем, зазначивши, що їхала за кермом транспортного засобу разом зі своїм знайомим, під час руху автомобіля сталося пошкодження колеса, у зв`язку з чим вона не впоралася з керуванням та допустила з`їзд автомобіля у кювет. Також ОСОБА_1 вказала, що перед поїздкою вживала алкогольні напої, не мала посвідчення водія та сіла за кермо з метою навчитися керувати автомобілем (а.с. 21). Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_2 підтвердив, що саме ОСОБА_1 керувала належним йому транспортним засобом. Зокрема, він зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та не маючи посвідчення водія, попросила дозволити їй проїхатися на його автомобілі, на що він погодився. Надалі, за його словами, вона не впоралася з керуванням та допустила з`їзд автомобіля у кювет (а.с. 22). Наведені пояснення є послідовними, взаємоузгодженими та безпосередньо підтверджують обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. При цьому будь-яких даних про те, що зазначені пояснення були надані під примусом, під впливом обману чи за інших обставин, які ставили б під сумнів їх достовірність, матеріали справи не містять. Більше того, відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632912 від 05 квітня 2026 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт складення такого протоколу безпосередньо пов`язаний із встановленням працівниками поліції обставини передачі керування автомобілем саме ОСОБА_1 та узгоджується як з її власними поясненнями, так і з поясненнями ОСОБА_2 . Отже, сукупність наведених доказів письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_2 , відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, а також складення щодо ОСОБА_2 протоколу за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, свідчить про те, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем у момент настання дорожньо-транспортної пригоди. Пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, про те, що вона нібито взяла вину на себе з метою уникнення ОСОБА_2 відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, обґрунтовано оцінені судом першої інстанції критично. Такі пояснення суперечать її первинній поведінці та відомостям, зафіксованим технічними засобами відеозапису, а тому не можуть бути визнані достовірними. Сам по собі факт зміни особою своїх пояснень під час судового розгляду не свідчить про недоведеність вини, однак підлягає оцінці судом у сукупності з усіма іншими доказами. У даному випадку зміна позиції ОСОБА_1 очевидно спрямована на уникнення відповідальності, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції під час оцінки доказів. Посилання апелянта на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини також не спростовують законності оскаржуваної постанови. Дійсно, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом із тим принцип презумпції невинуватості не означає, що суд зобов`язаний ігнорувати належні та допустимі докази лише з підстави заперечення особою своєї вини. Застосування стандарту доказування «поза розумним сумнівом» передбачає оцінку всієї сукупності доказів, а не окремих їх фрагментів ізольовано один від одного. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, доведення може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак чи неспростовних презумпцій. Саме такий підхід був застосований судом першої інстанції під час розгляду цієї справи. У даному випадку висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності доказів, а саме: протоколах про адміністративні правопорушення, поясненнях учасників події, відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, обставинах дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалах справи, які узгоджуються між собою та взаємно доповнюють один одного. Апеляційний суд вважає, що наведені докази є достатніми для висновку про те, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у момент настання дорожньо-транспортної пригоди та вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посилання апелянта на окремі постанови апеляційного суду в інших справах не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки кожна справа вирішується судом з урахуванням її конкретних фактичних обставин та наявних доказів. Наведені апелянтом судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та не свідчать про неправильність висновків суду у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 (а) та п. 2.3.б., п. 12.1 ПДР України і не свідчать про невідповідність складеного щодо неї протоколів вимогам ст. 256 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги статей 245, 251, 252 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував усі обставини справи, належним чином дослідив і оцінив зібрані докази, правильно встановив фактичні обставини правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З огляду на вищевикладене, адміністративне стягнення скаржнику призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, і з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та ступеню його суспільної небезпеки, як таким, що є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, та призначено в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Також суд вірно застосував положення ст. 36 КУпАП, згідно яких при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови, суд першої інстанції не допустив. За таких обставин постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко