Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/13649/26

Справа № 127/13649/26 Провадження № 33/801/690/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення, відповідно до статті 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років, а також стягнуто з неї судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави. Також, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2026 року на підставі статті 36 КУпАП судові справи № 127/13649/26, № 127/16573/26, № 127/16581/26 та № 127/16579/26 об`єднано в одне провадження та присвоєно номер № 127/13649/26. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 18.04.2026 о 11:00 год. у м. Вінниця на вул. Немирівське шосе, 88, керував транспортним засобом «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки та у лікаря-нарколога у повному обсязі. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 19.04.2026 о 13:53 год. у м. Вінниця по вул. Пирогова, 141, керував транспортним засобом «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав права керування таким транспортним засобом, чим повторно вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також, ОСОБА_1 19.04.2026 о 13:53 год. у м. Вінниця по вул. Пирогова, 141, керував транспортним засобом «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди, внаслідок чого пошкодив паливно-роздавальний кран (заправний пістолет) на ПРК 5, чим було завдано матеріального збитку ТОВ «ОККО-ДРАЙВ». ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Водночас, ОСОБА_1 19.04.2026 о 13:53 год. у м. Вінниця по вул. Пирогова, 141, керував транспортним засобом «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, самовільно залишив місце пригоди до якої був причетний. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить постанову суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень та, відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660521 від 19.04.2026 він 19.04.2026 о 13 год. 53 хв. у м. Вінниці по вул. Пирогова, 141 керував автомобілем «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. При цьому в протоколі як підставу повторності зазначено постанову серії ЕНА №7010477 від 12.04.2026. На думку скаржника, матеріали справи не містять належного доказу, який би підтверджував факт його попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки до протоколу долучено лише роздруківку постанови серії ЕНА №7010477 від 12.04.2026, а не її належним чином оформлену копію. Посилаючись на положення ч. 11 ст. 283 КУпАП, апелянт зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна бути підписана посадовою особою, яка її винесла. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 285 КУпАП копія постанови вручається особі під розписку, а у разі її направлення поштою про це робиться відповідна відмітка у справі. Виходячи з цього, скаржник вважає, що належна копія постанови повинна містити підпис посадової особи, яка її винесла, а також підпис особи про її отримання або відмітку про направлення. Оскільки долучена до матеріалів справи роздруківка постанови таких реквізитів не містить, вона, на думку апелянта, не є належним та допустимим доказом повторності вчинення адміністративного правопорушення. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Мунтян Є. В. у судове засідання не з`явилися. В апеляційній скарзі вони просили провести її розгляд за їх відсутності. За таких обставин, з урахуванням принципів судочинства, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини щодо пріоритету публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб. Суд також бере до уваги вимоги щодо розгляду справи у розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, та вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Мунтяна Є. В., що не може розцінюватися як порушення їхніх прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для її задоволення немає з огляду на таке. Постанова суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП в апеляційній скарзі не оскаржується, а отже постанова в цій частині не перевіряється апеляційною інстанцією. Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»). Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП); - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП); - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660521 від 08.05.2026 о 14:19 год., водій ОСОБА_1 19.04.2026 о 13:53 год. у м. Вінниця по вул. Пирогова, 141, керував транспортним засобом «AUDI A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав права керування таким транспортним засобом, чим повторно вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП Викладена у протоколі серії ЕПР1 №660521 від 08.05.2026 фабула адміністративного правопорушення чітко відображає всі його істотні ознаки, а дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; витягу та копії постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до яких 12.04.2026 ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 19, 20). Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями. Отже, судом першої інстанції дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належного та допустимого доказу, який підтверджує факт повторного протягом року вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а також спростовуються матеріалами справи. Апелянт зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660521 від 19.04.2026 долучено лише роздруківку постанови серії ЕНА № 7010477 від 12.04.2026, яка, на його думку, не є належною копією постанови у розумінні вимог ст. 283, 285 КУпАП, оскільки не містить підпису посадової особи та відміток про вручення або направлення, а відтак не може підтверджувати факт попереднього притягнення до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, такими доказами можуть бути протокол про адміністративне правопорушення, документи, пояснення осіб, а також інші фактичні дані, які містять інформацію про відповідні обставини. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), суд оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили, а його оцінка здійснюється у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Статтею 280 КУпАП передбачено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити необхідні реквізити, зокрема опис встановлених обставин та прийняте рішення. Частина 11 ст. 283 КУпАП визначає, що постанова підписується посадовою особою, яка її винесла. Разом із тим зазначена норма встановлює вимоги до форми адміністративного акта, а не регламентує виключний перелік процесуальних засобів доказування факту його існування в іншому провадженні. Згідно з ч. 3 ст. 285 КУпАП копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі під розписку або надсилається їй поштою, про що робиться відповідна відмітка у справі. Вказана норма спрямована на забезпечення права особи на ознайомлення з прийнятим рішенням та не визначає форму доказу, яким може підтверджуватися сам факт винесення постанови у межах іншого провадження. Таким чином, системний аналіз ст. 251, 252, 280, 283, 285 КУпАП свідчить, що законодавець не встановлює вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вирішальним є не форма подання документа, а його зміст та здатність підтвердити юридично значущу обставину факт винесення постанови та притягнення особи до відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено роздруківку постанови серії ЕНА № 7010477 від 12.04.2026, яка містить усі істотні ідентифікаційні реквізити: серію та номер постанови, дату її винесення, відомості про особу, щодо якої вона винесена, а також кваліфікацію адміністративного правопорушення (а.с. 20). Зазначені дані узгоджуються з відомостями, викладеними у протоколі, та взаємно підтверджують одна одну. При цьому апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів того, що постанова серії ЕНА № 7010477 від 12.04.2026 була скасована у встановленому законом порядку, не набрала законної сили або не стосується ОСОБА_1 . Посилання скаржника на відсутність підпису посадової особи або відмітки про вручення як на підставу недопустимості роздруківки постанови як доказу є формальними та не ґрунтуються на вимогах КУпАП. Такі обставини можуть стосуватися порядку вручення копії постанови особі, але не впливають на сам факт існування адміністративного акта та можливість його врахування як доказу у межах іншого провадження. Більше того, у справах про адміністративні правопорушення суд не обмежений формальними вимогами щодо форми доказів, а зобов`язаний оцінювати їх у сукупності, виходячи з принципів всебічності, повноти та об`єктивності дослідження обставин справи (ст. 252 КУпАП). У даному випадку сукупність доказів, а саме протокол про адміністративне правопорушення та долучені матеріали, узгоджено підтверджує факт попереднього притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та формального заперечення їх допустимості без наведення об`єктивних даних, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а його висновки є законними, вмотивованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції не допустив. Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. За таких обставин постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2026 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко