Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5349/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5349/25 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач: Граб Л.С. 03 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому просила: -визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №С/08/16680 від 17 березня 2025 року про відмову у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за заявою ОСОБА_1 ; -зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради на призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з 01.03.2025 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 25.12.1965, є матір`ю ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.11.2008 позивач та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Згідно довідки МСЕК № 687055 від 19.01.2024, ОСОБА_2 має «Першу «Б» групу інвалідності, встановлену безтерміново та потребує постійної сторонньої допомоги. При цьому, сину ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до довідки МСЕК № 80126 встановлено «Другу» групу інвалідності, безтерміново. Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення (правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 відповідно до порядку №

859. Однак, Управлінням соціального захисту населення (правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради прийнято рішення за № С/08/16680 від 17.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають послуги по догляду на непрофесійній основі. Підставами для відмови зазначено те, що ОСОБА_2 є свекрухою заявниці та не належить до складу її сім`ї, та, враховуючи п. 2 Порядку № 859, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 отримує виплату на догляд відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18.05.2024 № 1727. Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 №2671-VIII (надалі також - Закон №2671-VIII). За визначенням, наведеним у пункті 17 статті 1 Закон №2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності. Згідно із пунктами 1, 4 частини шостої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. За приписами абзаців першого, четвертого, п`ятого, восьмого частини сьомої статті 13 Закону №2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. (далі - Порядок № 859). Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161 У відповідності до пункту 2 Порядку № 859 визначає категорії осіб, яким компенсація не призначається. Зокрема, компенсація не призначається: 1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи); 2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу»; 3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі. Відповідно до пункту 3 Порядку № 859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Згідно пункту 5 Порядку № 859 до складу сім`ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. До складу сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, що звертається за призначенням компенсації, не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні, та непрацездатні особи. Ч. 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У відповідності до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 та від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц. Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги. За змістом пункту 7 Порядку № 859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів у паперовій формі: заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заяви про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю) або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ; копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ; копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена); копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників). Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами уповноваженого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги. Згідно з пунктом 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 . За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач рішенням від 17.03.2025 відмовив в призначенні позивачеві з 01.03.2025 року компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки ОСОБА_2 (свекруха) не належить до складу її сім`ї та, враховуючи п. 2 Порядку, у зв`язку з тим, що свекруха, отримує виплату на догляд відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», від 18.05.2024 № 1727. В той же час, Вінницький окружний адміністративний суд у рішенні від 06.01.2025 за у справі №120/6605/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, дійшов висновку, що обрана відповідачем підстава для відмови у призначенні компенсації фізичним особам, в частині тверджень, що ОСОБА_2 не належить до складу сім`ї позивача, є безпідставною. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Між тим, як встановлено судом першої інстанції, в рамках розгляду справи №120/5349/25, відповідачем було заявлено ще одну підставу для відмови у призначенні компенсації фізичним особам, а саме те, що свекруха отримує виплату на догляд згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18.05.2024 № 1727. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 отримувала виплату на догляд на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» відповідно до рішення управління соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 04.04.2022. В свою чергу позивач вважає безпідставними такі висновків суду першої інстанції, оскільки на думку останньої, такі грунтуються на припущеннях. При цьому, вказує, що відмовилась отримати цю виплату за березень 2025 року. З матеріалів справи та доказів наданих сторонами на виконання ухвали суду від 07.05.2026 встановлено, що 04.03.2025 шляхом виходу з мобільним робочим місцем за адресою АДРЕСА_1 , працівником відділу соціального супроводу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради було прийнято заяву від ОСОБА_2 про припинення державної соціальної допомоги на догляд. Тоді як з заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням компенсації фізичній особі, ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики 10.03.2026. Тобто Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради при прийнятті рішення №С/08/16680 від 17 березня 2025 року про відмову у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за заявою ОСОБА_1 , на тій підставі, що ОСОБА_2 отримує виплату на догляд відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», було відомо про подання ОСОБА_2 заяви про відмову від даної виплати, однак така ним не розглянута. Колегія суддів вважає, що отримання позивачем компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не може бути поставлено в залежність від прийняття (непрйняття) відповідачем рішення за результатами розгляду про припинення іншої виплати. При цьому, доводи Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про те, що рішення про припинення виплати прийнято лише з 01.04.2025, оскільки кошти на березень 2025 року замовлені в лютому 2025, не грунтуються на нормах чинного законодавства. З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що відмова позивачу у призначенні компенсації є правомірною, законною, обґрунтованою та прийнятою відповідно до норм Порядку №

859. Частиною 2 ст. 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права. Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, що законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а відтак колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача №С/08/16680 від 17 березня 2025 року та зобов`язання останнього повторно розглянути заяву позивача про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з 01.03.2025 року, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №С/08/16680 від 17 березня 2025 року про відмову у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за заявою ОСОБА_1 . Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з 01.03.2025, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. В решті позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.