Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/10095/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10095/25 Суддя першої інстанції: Марія ДУБІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Файдюка В.В., суддів - Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо призначення їй пенсії в разі втрати годувальника без урахування складових грошового забезпечення, вказаних у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2021 №ФЧ55599; - зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області провести їй з 01.04.2025 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням складових грошового забезпечення, вказаних у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2021 №ФЧ55599, та раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 позов задоволено повністю. Указане рішення набрало законної сили 18.11.2025. У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України, в якій просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФ в Чернігівській області у десятиденний термін подати звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 заяву задоволено та зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання даної узвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №620/10095/25. На адресу суду першої інстанції 18.02.2026 від ГУ ПФ в Чернігівській області надійшов звіт про виконання рішення суду у справі №620/10095/25. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 указаний звіт було прийнято та зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №620/10095/25. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що поданим ГУ ПФ в Чернігівській області звітом підтверджується проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , рішення Чернігівського окружного адміністративного суду виконано не у повному обсязі, однак невиплата суми перерахованої пенсії не залежить від волевиявлення ГУ ПФ в Чернігівській області внаслідок обмеження бюджетних фінансувань, у той час як відповідачем вчинені всі необхідні дії, спрямовані на виконання судового рішення. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали суду та постановити ухвалу, якою відмовити ГУ ПФ в Чернігівській області у прийнятті звіту та накласти на керівника ГУ ПФ в Чернігівській області штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути поважною причиною невиконання судового рішення, у звіті відсутні докази виплати позивачу пенсії у повному належному розмірі, доказів вчинення дій, спрямованих на виконання рішення у повному обсязі відповідачем не надано, пенсія фактично виплачується позивачу у неповному розмірі, а судом хоча і встановлено невиконання рішення суду у повному обсязі однак безпідставно прийнято звіт із наданням нового строку для його подання, що без накладення санкцій на керівника ГУ ПФ в Чернігівській області не зумовить забезпечення реального виконання судового рішення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08.05.2026. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 02.06.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, виходячи з такого. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Приписи ч. 2 ст. 382-2 КАС України визначають, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. Положеннями ч. ч. 3-5 ст. 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України. Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. У свою чергу ч. 11 ст. 382-3 КАС України передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Викладене свідчить, що законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після ухвалення судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, судове рішення у справі №620/10095/25 ГУ ПФ в Чернігівській області у повному обсязі виконано не було, оскільки нарахована сума доплати до пенсії в сумі 57 478,77 грн виплачена не була, що вбачається безпосередньо із змісту звіту від 18.02.2026 №2500-0902-7/12628. Крім іншого, матеріали справи свідчать, що за наслідками проведеного на виконання рішення суду у справі №620/10095/25 перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 , зокрема, з 01.01.2026 мав складати 17 900,16 грн. Проте, додані ОСОБА_1 до заперечення на звіт ГУ ПФ в Чернігівській області виписки з карткового рахунку свідчать, що розмір виплаченої пенсії за січень 2026 року склав 11 572,13 грн, за лютий 2026 року 11 573,13 грн. У свою чергу, колегією суддів враховується, що 14.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 821, якою затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок №821). Відповідно до пунктів 4 - 7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку. Тобто, за нормами Порядку №821 не лише виплата минулої заборгованості здійснюється залежно від наявності відповідних бюджетних асигнувань, а й виплата перерахованої пенсії, чим спростовується посилання апелянта на те, що відповідач протиправно та без наявних на те правових підстав виплачує позивачу пенсії у меншому ніж визначено розмірі. Відтак, проаналізувавши зміст поданого звіту та доданих до нього рішень про перерахунок пенсії, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач частково виконав рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №620/10095/25 у межах своїх повноважень, здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач у звіті підкреслив, що виплата перерахованого розміру пенсії на виконання рішення суду у справі № 620/10095/25 буде здійснена ОСОБА_1 з врахуванням Порядку № 821 та в межах затверджених бюджетних асигнувань виділених на цю мету за джерелами їх фінансування. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки ГУ ПФ в Чернігівській області забезпечено часткове виконання рішення суду у справі №620/10095/25, а неповне його виконання зумовлено незалежними від волевиявлення відповідача причинами, то наявні правові підстави для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень із встановленням йому нового строку для подання звіту, як це передбачено ч. 11 ст. 382-3 КАС України. У площині наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що у спірному випадку підстави для застосування штрафу відсутні, оскільки звіт судом прийнятий, а неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення відповідача. Щодо посилання апелянта на те, що рішенням суду у справі №320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, колегія суддів зазначає, що на час постановлення оскаржуваної у цій справі ухвали рішення суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 не набрало законної сили, а в силу ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 382-3 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року.