Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7715/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7715/25 Перша інстанція: суддя Дубровна В.А., повний текст судового рішення складено 12.02.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 31.12.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2024 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та розрахункової величини 2684,00 грн. у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 30.01.2020 року по 31.12.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року 2102,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року 2270,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року 2481,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року 2684,00 грн., розрахункової величини 2684,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача в період проходження ним служби із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року позов задоволено частково наступним чином: - визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року включно грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), премії та допомоги для оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), премії та допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції з 29.01.2020 року, та з урахуванням раніше проведених виплат; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо періоду з 20.05.2023 року по 31.12.2024 року та прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.01.2018 року по 13.09.2024 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 14.09.2024 року по 31.12.2024 року у військовій частині НОМЕР_2 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується його посвідченням офіцера НОМЕР_3 . 01.03.2025 року позивачем направлено заяву до відповідача із проханням надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 року по 31.12.2024 року та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано; надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні йому посадового окладу та окладу за військовим званням при розрахунку одноразових видів грошового забезпечення у період з 30.01.2020 року по 31.12.2024 року. 25.03.2025 року командир військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_1 , що оскільки його було звільнено та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 13.09.2024 року, при цьому не вказуючи жодних даних щодо оскарження даного наказу, звернення до військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення певних перерахунків та виплат грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2024 року лише в березні 2025 року, не може вважатися розумним строком звернення за захистом своїх прав. Таке тривале зволікання із зверненням з приводу виплати спірних сум свідчить про байдуже ставлення до своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення. Кодексом законів про працю встановлено тримісячний строк позовної давності у спорах щодо виплати усіх належних працівникові сум при звільненні, який починає свій перебіг з дня звільнення або з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що вимоги у Вашому листі стосуються виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2024 року, тримісячний строк та будь-який розумний строк звернення з цих питань закінчився декілька років потому. На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що звернення подано з порушенням всіх встановлених законодавством термінів та розумних строків, військова частина НОМЕР_1 не має законних підстав провести ОСОБА_1 , додаткові нарахування та, тим паче, провести ще якісь додаткові виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2024 року. До вказаного листа додано Довідка-розрахунок за №727/ФЕС від 24.03.2025 року, №726/ФЕС від 24.03.2025 року; картки особового рахунку військовослужбовця за 2021 - 2024 роки. Отже, враховуючи відповідь відповідача, позивач вважає, що нарахування та виплата грошового забезпечення та інших виплат здійснювались без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року при обчислені посадового окладу та окладу за військовим званням. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року позивач мав право на обчислення грошового забезпечення, а також розміру посадового окладу і окладу за військове звання, шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що з 20.05.2023 року по 31.12.2024 року підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року, відпали у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, а відтак у відповідача відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за вказаний спірний період з огляду на чинність приписів пункту 4 Постанови №704, в редакції Постанови №481. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції виключно в рамках апеляційної скарги, тобто в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо періоду з 20.05.2023 року по 31.12.2024 року. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз.1 п.4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.. Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Відповідно до вимог ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За вказаних обставин, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, втратив чинність 18.06.2025 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн., у період з 20.05.2023 року по 31.12.2024 року, діяв правомірно. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія