Постанова 4824 № 752/481/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 752/481/26 номер провадження: 33/824/2368/2026 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Тетяни Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Коваленко Тетяни Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Коваленко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року, а провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично працівники поліції ухилилися від проведення безперервної зйомки та зняли той проміжок часу, який їм був вигідний. Відеофайл починається з моменту як ОСОБА_1 перебуває на узбіччі, факти керування та зупинення безпосередньо ОСОБА_1 відсутні. Тому вважає, що в матеріалах справи відсутній відеозапис з нагрудної камери поліцейських, який би підтвердив факт керування транспортним засобом на момент його зупинки, тобто відсутня об`єктивна сторона правопорушення, а саме, керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Наявні в матеріалах справи фотографії свідчать про перебування правопорушника біля самого автомобіля і не доводять факту керування транспортним засобом під час його зупинки. Вказує, що працівники поліції перед пропонуванням пройти перевірку на стан сп`яніння не зазначили ОСОБА_1 ознак сп`яніння. Також працівники поліції зобов`язані поінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Вважає, що фактично поліцейські не зупиняли ОСОБА_1 . Зазначає, що при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 не зазначено ні про відеозйомку, а ні про технічний засіб, на який було здійснено відеозапис. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином. В той же час його захисник - адвокат Коваленко Т.В. вважала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Т.В., яка підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, й просила її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав. Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552732 від 28 грудня 2025 року, згідно з яким встановлено, що 28 грудня 2025 року о 02 год 30 хв. у місті Києві по вул. Велика Васильківська, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2); письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМКЛ №10» від 28 грудня 2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.5); відеозапис з боді-камери працівника поліції №472121, на якому зафіксовані обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.8). У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть на пішохідному переході перед перехрестям, тобто не припаркований згідно з ПДР. Працівник поліції, який підійшов до вказаного автомобіля, запитав у ОСОБА_1 чи вживав він щось, на що він відповів, що не вживав, у нього діабет (02 год 32 хв. відеозапису). Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки або ж у лікаря-нарколога, оскільки у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, проте коли працівник поліції пройшов до службового автомобіля за Драгером, то ОСОБА_1 залишився на місці та не став слідувати за працівником поліції (02 год 33 хв. відеозапису). У подальшому ОСОБА_1 почав вести власний відеозапис на мобільний телефон та стверджував, що у нього відсутні ознаки сп`яніння, на що працівник поліції роз`яснив йому, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю, не чітка мова та його поведінка не відповідає обстановці (02 год 34 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, або ж у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відповів, що він відмовляється (02 год 44 хв. відеозапису). Таку відмову ОСОБА_1 було зафіксовано поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, який був складений у присутності ОСОБА_1 . Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 в розмові з поліцейськими підтвердив, що керував автомобілем та запитав у поліцейського, за що його зупинили, на що працівник поліції відповів ОСОБА_1 , що він рухався на автомобілі у комендантську годину (03 год 11 хв. відеозапису). Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 28 грудня 2025 року за участю ОСОБА_1 . Твердження в апеляційній скарзі про те, що при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 не зазначено ні про відеозйомку, а ні про технічний засіб, на який було здійснено відеозапис, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом пункту 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552732 від 28 грудня 2025 року, в якому вказано про технічний засіб відеозапису №472121. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на відеозаписі не зафіксовані всі події, які відбулись 28 грудня 2025 року, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови судді першої інстанції, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції відображені наведені вище події, які відбувалися 28 грудня 2025 року за участю працівників поліції та ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу та є достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1395), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція № 1376), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). Таким чином, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки з переглянутого апеляційним судом відеозапису слідує, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, запитував працівників поліції про причину зупинки транспортного засобу під його керуванням (03 год 11 хв. відеозапису). Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , то вони не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав. Як зазначалось вище, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції. Отже обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги про відсутність зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та те, що працівники поліції незаконно його зупинили, є взаємовиключними. За таких обставини апеляційний суд такі доводи захисника вважає маніпулятивними та спрямованими на бажання уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння був ініційований поліцейським без попереднього зазначення ознак алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, виходячи такого. Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин імперативно передбачений пунктом 2.5 ПДР. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак. Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що з відеозапису чітко вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці або ж у лікаря-нарколога, оскільки у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння. У подальшому на заперечення ОСОБА_1 щодо наявності у нього ознак сп`яніння, працівник поліції роз`яснив йому, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю, не чітка мова та його поведінка не відповідає обстановці (02 год 34 хв. відеозапису). У випадку незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку. Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Коваленко Т.В. підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Коваленко Тетяни Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов