Постанова Київський апеляційний суд № 357/3213/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 357/3213/26 Апеляційне провадження № 33/824/2952/2026Головуючий у суді першої інстанції - Вознюк О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сологубом Артемом Михайловичем, на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року про притягнення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124, частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2026 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП та з урахуванням ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Не погодившись указаною постановою, 11.05.2026 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сологуб А.М., оскаржив її в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу без належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, чим було порушено право на захист. Посилається на те, що суд не розглянув подані захисником клопотання, не дослідив наявні в матеріалах справи докази. ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сологуб А.М. у судове засідання 02.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. При цьому, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Сологубом А.М. 21.05.2026 до апеляційного суду було подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Однак, у призначений час для проведення судового засідання, адвокат Сологуб А.М. на запрошення суду для участі у відеоконференції не приєднався, зв`язок не встановив, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 02.06.2026. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сологуб А.М. в телефонному режимі повідомив секретаря судового засідання про неможливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З огляду на викладене, апеляційним судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які належним чином повідомленіпро день, час та місце розгляду справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598615 від 23.02.2026, 22.02.2026 о 23 год. 00 хв. в м. Біла Церква по просп. Незалежності (Леваневського), 58, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора Drager ARMF0338, тест 1643, проба позитивна - 1,81 проміле, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598594 від 23.02.2026, 22.02.2026 о 23 год. 00 хв. в м. Біла Церква по просп. Незалежності (Леваневського), 58, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою щоб відповідно реагувати на її зміну, під час руху заднім ходом не переконався в тому, що це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , котрий був припаркований та знаходиться у власності ОСОБА_3 , в результаті чого обидва транспортні засоби зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3 (б) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам. Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При вирішенні питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_4 , будучи очевидцем події пояснив, що вийшовши на вулицю побачив як рухається заднім ходом машина Опель. Через декілька секунд водій автомобіля Опель скоїв дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши припаркований Форд. Такі обставини узгоджуються із наявним в матеріалах справи відеозаписом, яким зафіксовано розташування автомобілів, а також спричинену шкоду, яка узгоджується із схемою ДТП, якою зафіксовано, що автомобіль Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 не отримав пошкоджень, натомість автомобіль Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження рамки номерного знаку та лакофарбового покриття бамперу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що полягало у порушенні п. 2.3 (б), 10.9 ПДР України. Окрім цього, як вбачається, ОСОБА_1 було порушено пункт 2.9.а ПДР України, яким заборонено водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП, внаслідок чого складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598615 від 23.02.2026. Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За вимог ч. 2 ст. 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (в редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, далі - Інструкція). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до п. 7, 8, 10 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до Інструкції. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції). Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду ОСОБА_1 позитивний - 1,81% проміле, що також підтверджується чеком (тестом) №1643 Alcotest Drager-7510 ARMF-0338. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Повторність вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що кваліфікує дії ОСОБА_1 , за обставин даної справи, за ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується довідкою інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та в Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області ДПП лейтенантом поліції Бондаренко А. від 23.02.20256 щодо визначення повторності порушення ПДР, якою повідомлено, що 13.06.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1№ 360123 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно Єдиного реєстру судових рішень, постановою Сквирського районного суду Київської області від 09.09.2025 у справі № 376/1826/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Водночас, стороною захисту не було надано до суду доказів того, що прийняте рішення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було оскаржене у судовому порядку, що виключало б повторність вчиненого адміністративного правопорушення. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки, визначені у правовому полі законодавства держави Україна. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також повно з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Посилання сторони захисту на те, що судом першої інстанції не було надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам, є неспроможними, оскільки виходячи із вимог статті 252 КУпАП, суд першої інстанції оцінив наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, та відобразив відповідні висновки у оскаржуваній постанові. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова суду є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33, 36 КУпАП. Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції не розглянув подані клопотання, зважаючи на те, що в оскаржуваній постанові судом надано оцінку як клопотанню про відкладення судового засідання, так і клопотанню про зупинення провадження у справі, яка узгоджується із вимогами закону та з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення. Такі доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сологубом Артемом Михайловичем - залишити без задоволення. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Максим Оніщук