Ухвала КГС ВС № 914/2042/25

УХВАЛА 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2042/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Вуд» (далі - Товариство, скаржник, позивач) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі за позовом Товариства до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) про визнання недійсним (та скасування) рішення від 20.06.2025, ВСТАНОВИВ: Товариство 19.05.2026 (підтверджується відмітками на поштовому конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25, справу направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 для розгляду справи №914/2042/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026. Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства на предмет прийнятності скарги, щодо підстави для відкриття касаційного провадження, відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги, суд зазначає про таке. Господарський суд Львівської області ухвалою від 12.03.2026 відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі; позов залишив без розгляду. Західний апеляційний господарський суд постановою 27.04.2026 у справі №914/2042/25 ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 залишив без змін. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 (1) про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи; (2) про залишення позову без розгляду переглянута постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25. Щодо касаційного оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, переглянута постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25. За змістом частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Втім, ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи у справі, як і ухвали про відмову у призначенні експертизи, до переліку ухвал передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України не віднесено, а тому, відповідно, не підлягають касаційному оскарженню. Таким чином, ухвала у цій частині, не відноситься до судового рішення, на яке може бути подана касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зважаючи на те, що касаційну скаргу подано на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, якою залишена без змін ухвала Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 у справі №914/2042/25 в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій частині. Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Щодо касаційного оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 в частині залишення позову без розгляду, переглянута постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25. Постанова зі справи, якою переглянута ухвала в частині залишення позову без розгляду (пункт 14 частини першої статті 255 ГПК України, належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України). Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України. Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України. Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання. У поданій касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано та не застосовано висновків Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладених у постановах від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 12.01.2022 у справі №234/11607/20, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 20.04.2023 у справі №910/4542/20, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, вказує на неправильне застосування приписів статей 2, 11, 13, 14, 73-86, 269 ГПК України. При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України). При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали про залишення позову без розгляду, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення. Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведених міркувань. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу. За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та / або порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваних судових рішень. Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження у частині залишення позову без розгляду. Отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України. Крім того згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закон України «Про судовий збір»). За приписами підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року визначений у розмірі 3 328,00 грн. У поданій касаційній скарзі Товариство, зокрема, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25, а справу направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги предмет касаційного оскарження (оскарження ухвали суду) при поданні касаційної скарги, Товариство мало сплатити судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (суд, ураховує, що відсутні підстави для застосування понижуючого коефіцієнту 0,8, оскільки касаційна скарга подана не через Електронний суд). Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити. З огляду на викладене касаційна скарга Товариства щодо залишення позову без розгляду підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання: касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження щодо залишення позову без розгляду; документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги (на ухвалу), у сумі 3 328,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного. Крім того Суд звертає увагу, що відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В порушення зазначених вимог процесуального кодексу скаржником також не надано доказів надсилання копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів учасникам справи. Неповідомлення учасника справи про звернення до суду з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені приписами частини третьої статті 2 ГПК України. Отже скаржнику необхідно виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати суду докази надсилання копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів відповідачу у справі. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Вуд» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25 щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Вуд» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №914/2042/25 щодо залишення позову без розгляду - залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Вуд» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Надіслати іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, про що надати Суду докази.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Вуд», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова