Постанова 4873 № 920/604/23(920/1147/23)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2026 р. Справа№ 920/604/23(920/1147/23) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Козир Т.П. Іванова В.П. за участю секретаря судового засідання Авсюкевич Н.В. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 27.05.2026, розглянувши матеріали апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) (суддя Ковтун В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича та Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про визнання недійсним договору поруки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Фонду державного майна України про визнання недійсними договорів поруки в межах справи №920/604/23 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено; у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 920/604/23(920/1147/23) (Головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О. та Сотніков С.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", до якої приєдналось Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", та апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" скасовано; справу №920/604/23(920/1147/23) в частині позовних вимог Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1 - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Адвокатське об`єднання "Група правової допомоги" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(№920/1147/23); визнати поважними причини пропуску строку для подання позовної заяви Адвокатським об`єднанням "Група правової допомоги" про визнання недійсним Договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1 та поновити такий строк; ухвалити нове рішення про задоволення позову Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги"; визнати недійсним Договір поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, укладений між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання". Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Отрюх Б.В.; Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/604/23(920/1147/23) за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсними договорів поруки; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) до надходження матеріалів справи №920/604/23(920/1147/23) до Північного апеляційного господарського суду. 13.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/604/23(920/1147/23) у 8-ми томах. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без руху; роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (6441,60 грн). 23.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої останнє долучило квитанцію про прийняття до виконання платіжної інструкції від 23.04.2026 №2022 у розмірі 6441,60 грн, як доказ сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2026; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 13.05.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.05.2026. 30.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" надійшла заява про відвід судді Доманської М.Л. від розгляду справи, в якій заявник спросить відвести суддю Доманську М.Л. від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23); передати справу №920/604/23(920/1147/23) на розгляд іншому складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду. У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. 04.05.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №920/604/23(920/1147/23) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Іванов В.П., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 (головуючий суддя Доманська М.Л., судді Козир Т.П., Іванов В.П.) визнано необґрунтованим заявлений Адвокатським об`єднанням "Група правової допомоги" відвід судді Доманській М.Л. від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23), справу №920/604/23(920/1147/23) передано для вирішення питання про відвід судді Доманської М.Л. від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23) у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України іншим складом суду. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 заяву Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" про відвід судді Доманський М.Л. від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий), судді Гончаров С.А., Спаських Н.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" про відвід судді Доманської М.Л. від розгляду справи №920/604/23(920/1147/23). 13.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" надійшло клопотання, у якому скаржник просить суд витребувати з Господарського суду Сумської області (з матеріалів основної справи про банкрутство ТОВ «СМНВО» №920/604/23) та дослідити наступні документи: - заяву про кредиторські вимоги та додані документи ДПС в Сумській області; - заяву про кредиторські вимоги та додані документи АТ "Банк Кредит Дніпро", зокрема, рішення по справі №920/857/20, в якому зазначено про реалізацію права застави на нерухоме майно боржника; - заяву про кредиторські вимоги та додані документи ПАТ "Промінвестбанк", зокрема, копії договорів застави/іпотеки; - заяву про кредиторські вимоги та додані документи АТ "ПУМБ", зокрема, копії договорів застави/іпотеки; - ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 №920/604/23 про затвердження реєстру вимог кредиторів; - реєстр вимог кредиторів ТОВ "СМНВО", складений арбітражним керуючим Ткаченко Д.В.; - звіт про фінансовий аналіз боржника (підготовлений ТОВ «Центр відновлення платоспроможності»); - результати інвентаризації майна боржника, проведеної арбітражним керуючим Ткаченко Д.В.; - рішення Господарського суду Сумської області від 25.09.2024 в справі №920/604/23(920/1151/23) та від 05.11.2024 в справі №920/604/23(920/1332/23) про визнання фраудаторними правочинів боржника, що розглядалися «в межах» справи про банкрутство (№920/604/23). В обгрунтування вказаного клопотання зазначено, що Верховний суд у постанові від 28.01.2025 у цій справі надав обов`язкові вказівки щодо необхідності перевірки фраудаторності правочину, зокрема: з`ясування фінансового стану Боржника на момент надання поруки, наявності у нього боргів перед іншими кредиторами (в т.ч. податкових) та наявності економічної доцільності у взятті на себе багатомільйонних зобов`язань. Заявник стверджує, що суд першої інстанції при новому розгляді справи вказані вказівки проігнорував, обмежившись формальним аналізом документів. Для повного та об`єктивного розгляду справи, з метою доведення неплатоспроможності Боржника на момент вчинення спірних правочинів та недобросовісності Банку, виникла необхідність у витребуванні документів, які знаходяться в матеріалах основної справи про банкрутство № 920/604/23. 13.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку, в якій заявник просить надати можливість представнику Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" - адвокату Танчику Олександру Миколайовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) брати участь у судовому засіданні у справі №920/604/23(920/1147/23). 21.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" надійшли у письмовому вигляді тези скаржника, які будуть висловлені в судових дебатах. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 заяву Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23), призначений на 27.05.2026 о 11 год. 30 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1). 27.05.2026 у судове засідання з`явивись представники Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Фонду державного майна України та в режимі відеоконференцзв`язку представник Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги". Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне. За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23. У судовому засіданні колегією суддів відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на наступне. Колегія суддів дійшла висновку, що Адвокатське об`єднання "Група правової допомоги", звертаючись із клопотанням про витребування доказів у суді апеляційної інстанції, належним чином не обґрунтувало об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії - та подати відповідні документи (докази) та клопотання у суді першої інстанції. Судова колегія вважає, що в даному випадку вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій залежало виключно від волі скаржника, об`єктивних перешкод у вчиненні цих дій в суді не доведено. Скаржник фактично намагається усунути недодіки власної процесуальної поведінки шляхом подання клопотання про витребування доказів у суді апеляційної інстанції та, у разі задоволення відповідного клопотання, - дослідження судом доказів, неподаних до суду першої інстанції без поважних причин, що прямо суперечить моделі змагального процесу. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. У своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції апелянт ніяким чином не обґрунтував неможливість подання ним вказаного клопотання та відповідних доказів до суду першої інстанції, у тому числі неможливість їх запиту у відповідних осіб та їх отримання під час розгляду даної справи судом першої інстанції. Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (Постанова ВС від 27.07.2022 у справі № 754/695/20). Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(№920/1147/23). Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Представник Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Представник Фонду державного майна України поклався на розсуд суду. Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що на момент укладання спірного договоу поруки, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" не мало фінансової спроможності виконувати зобов`язання поручителя у розмірі 17 605 286,90 доларів США, як на дату виникнення поруки, так і у майбутньому. На думку апелянта, АТ «Банк Кредит Дніпро» мало проявити розумну обачність при виборі особи, спроможної виступити поручителем за простроченими фінансовими зобов`язаннями, що у еквіваленті до національної валюти на момент укладання оспорюваного правочину (31.08.2016) становили суму у розмірі 451 614 340,61 грн, зі строком кінцевого терміну повернення до 30.08.2017. Скаржник стверджує, що поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору, що спростовує висновок суду про те, що дії АТ «Банк Кредит Дніпро» (з укладення оспорюваного правочину) були спрямовані на досягнення правового результату, а саме: забезпечити виконання кредитних зобов`язань. Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать лише про фіктивність та фраудаторність спірного договору поруки. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) слід залишити без змін, з огляду на наступне. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Позивач-1, Боржник, ТОВ "СМНВО") за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, визнано вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 333 860 709,68 грн податкового боргу, 26840,00 грн витрат по сплаті судового збору та 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича тощо. Ухвалою Господарського суду Сумської області від від 05.10.2023 визнано грошові вимоги Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" в сумі 955 072 грн 51 коп. боргу та 5 368 грн 00 коп. судового збору. 03.10.2023 до Господарського суду Сумської області звернувся Боржник з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Відповідач, АТ "Банк Кредит Дніпро"), в якому просив суд визнати недійсним договір поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, що укладений на забезпечення виконання кредитних зобов`язань Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Третя особа-2, АТ "СМНВО") перед Відповідачем. Ухвалою Господарського суду Сумської області від від 18.10.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - Третя особа). 02.11.2023 Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до змісту якої заявник просив застосувати позовну давність до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про визнання недійсним договору поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеного між Відповідачем та Позивачем. Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного правочину - без наміру на настання реальних наслідків поруки та вчиненням його на шкоду інших кредиторів та Боржника з огляду на: - укладення оспорюваного Договору тоді, коли мало місце систематичне невиконання боржником - Третьою особою-2 своїх кредитних зобов`язань перед Відповідачем; - забезпечення зобов`язань афілійованої особи, оскільки Третя особа-2 є одним із учасників товариства Боржника з часткою у статутному капіталі в сумі 216 364 861 грн 20 коп.; - надання забезпечення без жодного зустрічного забезпечення, економічного обґрунтування та в період звернення ініціюючого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн. та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн., тоді як сума активів Позивача з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження майна Боржника та основних засобів виробництва заставою цього майна становила суму, меншу за суму наданої Боржником поруки, що виключає можливість виконання Боржником зобов`язань за оспорюваною порукою. Також 02.11.2023 Відповідач подав клопотання про залучення Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача. 13.11.2023 Адвокатське об`єднання "Група правової допомоги" (далі - Третя особа-3, АО "Група правової допомоги") звернулося з позовною заявою, як третя особа з самостійними вимогами, відповідно до якої просило визнати недійсним договір поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО". Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного правочину - без наміру на настання реальних наслідків поруки та вчиненням його на шкоду інших кредиторів та Боржника з огляду на: - укладення оспорюваного договору тоді, коли мало місце систематичне невиконання боржником - Третьою особою-2 своїх кредитних зобов`язань перед Відповідачем; - забезпечення зобов`язань афілійованої особи. Оскільки Третя особа-2 є одним із учасників товариства Боржника з часткою у статутному капіталі в сумі 216 364 861 грн 20 коп.; - надання забезпечення без жодного зустрічного забезпечення, економічного обґрунтування та в період звернення іншого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, тоді як сума активів Позивача з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження майна Боржника та основних засобів виробництва заставою цього майна становила суму, меншу за суму наданої Боржником поруки, що виключає можливість виконання Боржником зобов`язань за оспорюваною порукою. Також у позові зазначається про укладення оспорюваного договору на шкоду Третьої особи-3, як кредитора, вимоги якого визнані у справі про банкрутство Боржника. Третя особа-3 також заявила про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні із вимогами у цій справі з огляду на необізнаність як не сторони оспорюваного договору про його укладення до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, з чим Третя особа-3 пов`язує виникнення порушених прав у спірних правовідносинах. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", 2) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки до спільного розгляду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та призначено справу до розгляду в судове засідання на 12.12.2023. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.12.2023 залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі Третя особа-2) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; здійснено перехід до розляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", до якої приєдналось Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", та апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" скасовано. Справу №920/604/23(920/1147/23) в частині позовних вимог Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області. Скеровуючи справу в частині позовних вимог Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" на новий розгляд до Господарського суду Сумської області, Верховний Суд дійшов висновку, що: «суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували обставини щодо фактичного прийняття Боржником на себе певних зобов`язань шляхом укладення оспорюваного Договору (поруки). Крім того, дійшовши висновку про те, що пов`язаність боржника і Третьої особи-2 свідчить про реальність і ділову мету оспорюваного правочину, господарські суди першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях, між тим не навели, в чому полягає економічний зміст і фактична мета взятих Боржником на себе зобов`язань за боргами Третьої особи-2 з урахуванням взаємовідносин між собою та із контрагентами. Без з`ясування обставин щодо дійсної мети укладення оспорюваного правочину відсутні обґрунтовані підстави для відхилення доводів щодо його неправомірності та недобросовісності Боржника, зокрема, щодо вчинення Боржником відповідного правочину для уникнення виконання зобов`язань перед іншими кредиторами. До того ж, пославшись на вчинення оспорюваного правочину за відсутності встановлених судом зобов`язань перед кредиторами, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки викладеним, зокрема, у позовній заяві аргументам щодо укладення оспорюваного правочину в період звернення ініціюючого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, щодо розміру активів підприємства Боржника, який був меншим, ніж загальна сума наданої поруки за оспорюваним у цій справі правочином, а також встановленим судами обставинам щодо початку процедури стягнення податкового боргу Боржника (Позивача) у 2016-2017. Також господарські суди не перевірили відповідність наведених доводів фактичним обставинам справи згідно з наявними у матеріалах справи доказами та, відповідно, не з`ясували, чи вплинуло прийняття Боржником на себе солідарної відповідальності за виконання кредитних зобов`язань Третьої особи-2 внаслідок укладення оспорюваного Договору на можливість виконання ним своїх грошових зобов`язань перед кредиторами (в разі їх наявності), чи можна визнати розумним з точки зору мети підприємницької діяльності вчинення Боржником оспорюваного правочину із урахуванням наявності/відсутності у нього достатніх коштів для виконання власних зобов`язань». 17.03.2025 матеріали справи №920/604/23(920/1147/23) повернуті з Верховного Суду до Господарського суду Сумської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.03.2025 справа №920/604/23(920/1147/23) розподілена до розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.03.2025 суд, серед іншого, призначив підготовче засідання у справі на 09.04.2025, 10:00. 08.04.2025 від арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича надійшли заперечення у справі №920/604/23(920/1147/23), відповідно до змісту яких заявник просить у задоволенні позовної заяви Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до ТОВ "Сумське НВО" та до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1 відмовити у зв`язку з необґрунтованістю. Вважає доводи Третьої особи-3 щодо фіктивності оспорюваних правочинів такими, що ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджуються жодним належним, допустимим та вірогідним доказом. 09.04.2025 від Відповідача надійшла заява з додатковими поясненнями, відповідно до змісту яких правовідносини поруки щодо кредитного договору від 08.10.2010 №081010-КЛВ між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО" розпочалися ще у 2013; правовідносини поруки між сторонами не могли створювати загрозу невиконання зобов`язань зі сплати податкового боргу, який Боржник не визнавав та оскаржував у судовому порядку до січня 2021; укладення договору поруки не завдано шкоди саме Третій особі-3, заборгованість перед якою у Боржника виникла значно пізніше. Також звертає увагу на пропуск Третьою особою-3 позовної давності при зверненні до суду. 30.04.2025 від Третьої особи-3 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких Адвокатське об`єднання "Група правової допомоги" підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить долучити до матеріалів справи узагальнений аналіз обставин справи №920/604/23(920/1147/23), відповідно до якого оспорюваний правочин з надання поруки укладений у період існування у Боржника невиконаного зобов`язання із погашення заборгованості перед іншим кредитором - ДПІ в м. Сумах, неможливість виконання якого зумовило звернення ГУ ДПС у Сумській області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що на час укладення оспорюваного правочину Боржник міг виконувати власні фінансові зобов`язання і нове зобов`язання не було ним набуто всупереч власним фінансовим можливостям та інтересам. 26.05.2025 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до змісту яких він вважає, що підстави для визнання договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1 недійсним відсутні та просить відмовити у задоволенні позову Третьої особи-3 з огляду на те, що: - відсутні підстави вважати, що дії Відповідача та Боржника, як сторін договору поруки, були спрямовані на укладення фіктивного правочину. Правовідносини поруки щодо кредитного договору віл 08.10.2010 №081010-КЛВ між Відповідачем та Боржником розпочалися з 2013 та не могли створювати загрозу невиконання зобов`язань зі сплати податкового боргу, щодо якого ДПІ в м. Суми та прокуратура Сумської області розпочали процедуру стягнення у 2016-2017. Зобов`язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором були забезпечені не лише порукою Відповідача, а й іншими засобами забезпечення; - Боржник, як орендодавець майна, яке використовувалось АТ "Сумське НВО" для розміщення і ведення господарської діяльності, мало економічний інтерес у тому, щоб орендар якомога довше оплачував послуги оренди. Тому цілком нормальним з точки зору ділової мети було виступити поручителем за кредитним договором, спрямованим на поповнення обігових коштів орендаря; - активів і власного капіталу Боржника на момент укладення договору поруки було достатньо для того, щоб взяти на себе зобов`язання по поруці. Фінансова документація Боржника свідчила про прибутковість його діяльності та відсутність у нього збитків на момент укладання оспорюваного договору; - оспорюваний договір поруки не порушував і не міг порушувати права кредиторів - Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" та податкового органу. Також Відповідач зазначає, що встановлені судом у справі №920/604/23(920/1147/23) факти (в чинній частині рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024) є приюдиційними, не підлягають перегляду та підтверджують дійсність оспорюваного договору поруки. 15.09.2025 від ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких постановою Господарського суду Сумської області від 03.07.2025 у справі №920/604/23 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. Проте, попереднім керівництвом Боржника не було передано всієї документації Боржника розпоряднику майна Ткаченку Д.В. та ліквідатору. Тому обставини, мотиви, економічний зміст, мета, якими керувались сторони при укладення оспорюваного правочину йому не відомі. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України (далі - Третя особа-4). Підготовче засідання у справі призначено на 01.12.2025, 15:00. 09.01.2026 від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких Фонду не відомі обставини, мотиви, економічний зміст, мета, якими керувались сторони та з яких виходили при укладенні спірного договору поруки, оскільки оскаржуваний правочин був укладений до стягнення корпоративних прав Боржника і Третьої особи-2 в дохід держави. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги", відмовлено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.10.2010 між Третьою особою-2 та Відповідачем (Банк) було укладено кредитний договір № 081010-КЛВ (далі - Кредитний договір), за яким Банк надав кредит Боржнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 7 000 000,00 дол. США з можливістю конвертації у гривню, з терміном остаточного повернення кредитних кошів не пізніше 07.10.2011. У подальшому умови Кредитного договору неодноразово змінювались і доповнювались сторонами. 31.08.2016 Договором № 310816 про зміну Кредитного договору від 08.10.2010 №081010-КЛВ сторони: - змінили розмір відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 17 605 286,90 дол. США (п. 1.1.); - змінили кінцевий термін кредитування - не пізніше 30.08.2017 (п. 1.1.); - змінили розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.05.2015, виходячи з процентної ставки 11,5% річних, а з 31.08.2015 у розмірі 10% річних; - змінили розмір процентної ставки у випадку порушення Позичальником встановлених п. 1.1. Кредитного договору строків повернення отриманих сум кредитів. виходячи із процентної ставки у розмірі 16,5% річних, що діє з 01.05.2015; - змінили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме, що з дати підписання Договору про зміну Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), та сплачуються Позичальником в розмірі 25% нарахованих процентів в строк до 10-го числа місяця наступного за звітним кварталом нарахування, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування у повному розмірі х урахуванням нарахованих та несплачених процентів за попередні періоди, але в будь-якому випадку не пізніше дати надання кредитів, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку (п. 2.3.2); - погодили договірне списання з поточного рахунку Позичальника № НОМЕР_1 та інших поточних рахунків, відкритих в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", на погашення будь-якої існуючої простроченої заборгованості за Кредитним договором (п. 2.3.2); - домовились, що умови пункту 1.1. Кредитного договору в редакції Договору про зміну в частині строку повернення кредиту та пунктів 1.4. та 6.4. Кредитного договору в редакції Договору про зміну застосовуються до відносин між сторонами, як виникли з 01.05.2015. 31.08.2016 Договором № 310816/1 про зміну Кредитного договору від 08.10.2010 №081010-КЛВ змінено пункт про сплату Позичальником комісії з обслуговування рахунків Позичальника за відкритою кредитною лінією, що включає проведення розрахунків Позичальника зі списання та зарахування безготівкових коштів, надання виписок з рахунку (рахунків) Позичальника в паперовій формі з додатками до них, яка здійснюється щомісячно гривнями за курсом Національного банку України на дату нарахування комісії протягом місяця наступного за звітним в розмірі: 0,36% від суми ліміту кредитування з 01.12.2014: 0,33% від суми кредиту лімітування з 01.12.2015. 31.08.2016 в забезпечення виконання АТ "Сумське НВО" зобов`язань за Кредитним договором, між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО" було укладено Договір поруки №310816-П/1 (далі Договір поруки), за умовами якого ТОВ "СМНВО" солідарно відповідає перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за виконання АТ "Сумське НВО" зобов`язань у повному обсязі за Кредитним договором та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, згідно з якими АТ "СМНВО" надано кредит у сумі: 17605286,90 доларів США. Згідно з п. 2.5 Договору поруки цією угодою не передбачається винагорода Поручителю за надання поруки. Пунктами 1.1, 1.4 договору поруки визначено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором від 08.10.2010 № 081010-КЛВ, а також поручитель ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі №920/857/20 суд стягнув солідарно з Третьої особи-2 та Позивача на користь Відповідача 14 720 151,50 доларів США заборгованості за основною сумою кредиту за Кредитним договором, 1706248,40 доларів США заборгованості за простроченими процентами та 43794094 грн 96 коп. заборгованості за простроченою комісією. Звертаючись до суду з позовом, Третя особа-3 зазначає про те, що наведений вище договір поруки, укладений Боржником у серпні 2016, є фраудаторним правочином. Підставами визнання недійсним договору поруки Третя особа-3 вказує: договір поруки укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки та спрямований на завдання збитків іншим кредиторам, що вказує на недійсність такого договору. Станом на дату укладання договору поруки у позивача вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, активи підприємства становили суму меншу ніж загальна сума наданої поруки за договором укладеним 31.08.2016, що з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження нерухомого майна та основних засобів виробництва підприємства заставою, фактично виключало можливість виконання боржником зобов`язання за порукою. У відповідності до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. На підставі ч. 1 ст. 42 згаданого КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів. Як вірно зауважено судом першої інстанції, оскільки справу про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відкрито 13.07.2023, оспорюваний правочин вчинено 31.08.2016, суд вирішує цей спір за загальними вимогами цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним. За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнається недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним. Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника). Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторів використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17). Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)). Як зазначалося вище, підставою для визнання недійсним договору поруки Третя особа-3 у позові зазначила про його фіктивність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором поруки. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Згідно зі ст. 553 ЦК України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед останнім за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України). Системний аналіз положень статей 553-559 ЦК України свідчить, що за своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки. Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статей 212, 553-559 ЦК України, метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню, зокрема, й поручителем. Тобто порука є способом забезпечення зобов`язань, а також має зобов`язальний, договірний характер. Судом першої інстанції вірно враховано, що наявність грошових зобов`язань станом на день укладення спірного договору не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи. Суд звернув увагу, що правовідносини поруки щодо кредитного договору від 08.10.2010 № 081010-КЛВ між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" розпочалися ще у 2013, так як у зв`язку з проведенням реструктуризації заборгованості АТ "Сумське НВО" оспорюваний договір поруки був укладений АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" на заміну іншого договору поруки від 30.05.2013 № 300513-П, що вбачається з протоколу засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016 № 29/07-2016, укладеного між тими ж сторонами в забезпечення виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за тим же кредитним договором. Також суд враховав, що метою укладення договору від 31.08.2016 №310816 про зміну Кредитного договору була реструктуризація наявної заборгованості ПАТ "Сумське НВО" за рахунок капіталізації відсотків. За результатами укладення договору від 31.08.2016 № 310816 про зміну Кредитного договору прострочена заборгованість ПАТ "Сумське НВО" була реструктуризована і перейшла з простроченої у поточну. Як свідчать матеріали справи і не заперечується учасниками процессу, оспорюваний договір поруки був укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за кредитним договором на підставі рішення ПАТ "Сумське НВО", яке є учасником ТОВ "СМНВО". За таких обставин, відсутні підстави припускати, що Договір поруки було укладено без наміру створення правових наслідків. Поручитель був обізнаний про фактичні обставини правочину та дійсні мотиви його укладення. Відтак, беручи до уваги історію правовідносин АТ "Банк Кредит Дніпро", АТ "Сумське НВО" і ТОВ "СМНВО" щодо кредитного договору від 08.10.2010 №081010-КЛВ, оспорюваний договір поруки від 31.08.2026 №310816-П/1, укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО", не може розглядатись, як такий, що не спрямований на досягнення передбаченої в ньому мети. Крім того, суд врахував, що сам оспорюваний договір поруки не поклав на Боржника обов`язок вчинити певні дії, а слугував лише одним із засобів забезпечення зобов`язань АТ "Сумське НВО" і міг бути реалізований (підлягав виконанню) лише у випадку порушення зобов`язань Позичальником. При належному виконанні АТ "Сумське НВО" своїх зобов`язань за кредитним договором обов`язок поручителя не настав би. Також суд врахував, що зобов`язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором були забезпечені не лише оспорюваним договором поруки, а й іншими видами забезпечення (застава об`єктів нерухомого майна і товарів в обороті), що підтверджується судовими рішеннями у справах № 920/857/20, № 920/25/21. Суд першої інстанції вірно встановив, що свідченням волевиявлення відповідача щодо настання передбачених договором поруки наслідків було звернення з позовами до ТОВ "СМНВО" та АТ "Сумське НВО" про стягнення боргу солідарно, за наслідками чого винесено судове рішення. Враховуючи викладене, дії АТ "Банк Кредит Дніпро" і оспорюваний договір поруки були спрямовані на досягнення правового результату, а саме: забезпечити виконання кредитних зобов`язань. Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає із поруки, полягає в реалізації кредитором права на одержання задоволення своїх вимог як від боржника, так і від поручителя. Укладення поручителем та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладення такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь поручителя майнових дій з моменту укладення договору поруки. Таким чином, порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, самостійно не існує і не реалізується до порушення боржником основного зобов`язання. Відтак порука не може мати самостійний економічний зміст у вигляді отримання прибутку або зустрічного забезпечення. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у момент укладення договору поруки АТ "Банк Кредит Дніпро" не було заздалегідь відомо, чи виконає АТ "Сумське НВО", як позичальник, свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки таке зобов`язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов`язання за кредитним договором. Виконання поручителем зобов`язань за договором напряму залежить від виконання або невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у майбутньому. При належному виконанні позичальником умов кредитного договору, грошове зобов`язання у поручителя за договором поруки взагалі не виникає, що є особливістю забезпечувальних (акцесорних) зобов`язань. Таким чином, якби АТ "Сумське НВО" належно виконувало свої зобов`язання за кредитним договором, банк не вимагав би погашення заборгованості від поручителя. Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 566 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Таким чином, економічні інтереси ТОВ "СМНВО", як поручителя, захищені законом. Норми щодо забезпечення внаслідок своєї об`єктивної природи спрямовані на захист кредитора від ризику невиконання, тому ціллю забезпечувального механізму є не застосування санкцій за порушення виконання умов договору щодо повернення грошових коштів, а визначення додаткових джерел, за рахунок яких буде виконано зобов`язанні у випадку невиконання умов кредитного договору основним боржником (Постанова Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 911/2796/21). Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника (Постанова Верховного Суду від 14.02.2021 у справі №904/2979/20). Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №922/1025/21, укладання договору поруки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання, має наслідком виникнення у поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за договором позики). Підстава визнання договору недійсним, як такого, що укладений без будь-якої господарської мети та взяття на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони, не відповідає положенням цивільного законодавства щодо правових наслідків порушення зобов`язань за договором поруки, визначених статтями 553-559 Цивільного Кодексу України. Матеріалами справи підтверджується і учасниками справи не спростовано, що ТОВ "СМНВО" та АТ "Сумське НВО" є пов`язаними особами; АТ "Сумське НВО" володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "СМНВО". Так, з протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016 вбачається, що Генеральному директору Товариства (уповноваженій ним особі) були надані повноваження голосувати "ЗА" на загальних зборах учасників ТОВ "СМНВО" і підписувати протокол загальних зборів учасників ТОВ "СМНВО" з питання укладення між ТОВ "СМНВО" та АТ "Банк Кредит Дніпро" нового договору поруки, який буде забезпечувати виконання зобов`язань АТ "Сумське НВО" за кредитним договором від 08.10.2010 №081010-КВЛ. Цим же рішенням Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" надано повноваження директору ТОВ "СМНВО" (уповноваженій ним особі) на підписання нового договору поруки з правом визначення умов цього договору на власний розсуд. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" пов`язані не лише через володіння корпоративними правами, а й мають тісні договірні господарсько-економічні зв`язки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "СМНВО" (орендодавець) та АТ "Сумське НВО" (орендар) укладено низку договорів оренди нерухомого майна, згідно з якими АТ "Сумське НВО" користується складськими приміщеннями, виробничими цехами, побутовими та адміністративними приміщеннями, устаткуванням, комунікаційними мережами тощо, що належать ТОВ "СМНВО". Відповідно до умов договорів оренди АТ "Сумське НВО" користується цим майном для ведення виробничо-господарської діяльності, проводить його технічне обслуговування. Балансово-складськими та складськими довідками також підтверджується, що на складських і виробничих потужностях ТОВ "СМНВО" як на момент укладання оспорюваного договору, так і пізніше розміщувалися готова продукція і незавершене виробництво АТ "Сумське НВО", що свідчить про використання майна ТОВ "СМНВО" у виробничому циклі АТ "Сумське НВО". Отже, між АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" були налагоджені постійні господарські відносини, в рамках яких АТ "Сумське НВО" користувалось виробничо-господарською базою ТОВ "СМНВО", а останнє мало орендаря, який утримував у належному стані орендоване майно та сплачував орендну плату за його використання. Суд першої інстанції вірно зауважив, що ТОВ "СМНВО" було зацікавлене в тому, щоб АТ "Сумське НВО" залишалось орендарем, натомість, АТ "Сумське НВО" мало потребу у майні ТОВ "СМНВО" для розміщення виробництва і ведення господарської діяльності. Беручи до уваги те, що ТОВ "СМНВО", як орендодавець, мало економічний інтерес у тому, щоб орендар якомога довше сплачував послуги оренди, цілком нормальним з точки зору ділової мети з його боку було виступити поручителем за кредитним договором, спрямованим на поповнення обігових коштів орендаря. Зважаючи на природу поруки і беручи до уваги наявність тісних виробничих та економічних зв`язків між підприємствами, які до того ж пов`язані корпоративно, укладення оспорюваного договору поруки було виправданим та мало фактичну мету, про що вірно встановлено судом першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Третьою особою-3 не доведено фіктивність договору поруки, а тому відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав. Крім того, однією з підстав для визнання недійсним договору поруки позивач у позові зазначив також його фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки було укладено сторонами на суму, що перевищувала розмір активів самого Товариства, неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами, тобто завдання іншим кредиторам збитків. Оспорюваний договір поруки укладено 31.08.2016. За цим договором поручитель має солідарно виконати зобов`язання позичальника за кредитним договором у разі їх невиконання чи неналежного виконання АТ "Сумське НВО". Договором поруки визначено, що зобов`язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором складаються з тіла кредиту у розмірі 17605286,90 доларів США, процентів, комісій та інших виплат, передбачених договором, зі строком повернення 30.08.2017. З урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 31.08.2016 тіло кредиту у гривневому еквіваленті становило 451614340,62 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості АТ "Сумське НВО" за кредитним договором станом на 30.08.2017, загальний розмір заборгованості позичальника за тілом кредиту, процентами і комісіями на кінець строку кредитування становив 535 090 676,43 грн. Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до балансу ТОВ "СМНВО" на 30.06.2016 перед укладенням оспорюваного договору поруки необоротні активи ТОВ "СМНВО" становили 318 276 тис. грн (з них основні засоби - 318 244 тис. грн), оборотні активи - 1 113 606 тис. грн, власний капітал - 1 335 059 тис. грн. Також відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 ТОВ "СМНВО" мало чистий прибуток та не мало збитків. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "СМНВО" на момент укладення оспорюваного договору поруки було прибутковим, здійснювало господарську діяльність, доказів його неплатоспроможності на момент укладення оспорюваного правочину Адвокатським об`єднанням "Група правової допомоги" до суду не надано. Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у цій справі навмисне зменшення майнової основи суб`єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсоване відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб`єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною суттю. Разом з тим: активи, вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за договором оренди, наявність значної заборгованості з оренди свідчить про зацікавленість Боржника у продовженні господарської діяльності Третьої особи-2 (АТ "Сумське НВО"), поповненні її обігових коштів та реструктуризації заборгованості за кредитним договором, з метою забезпечення виконання якого укладений оспорюваний договір поруки. До того ж ч. 2 ст. 566 ЦК України передбачає, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Щодо аргументів Третьої особи-3 з приводу укладення оспорюваного правочину в період звернення ініціюючого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, а також встановленим судами обставинам щодо початку процедури стягнення податкового боргу Боржника у 2016-2017, суд першої інстанції вірно зазначив наступне. На момент укладення оспорюваного договору поруки ТОВ "СМНВО" не визнавало вимоги ДПІ в м. Суми та прокуратури Сумської області, про що свідчить оскарження в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №818/968/16. У зв`язку з цим обов`язок по задоволенню вимог податкового органу виник у ТОВ "СМНВО" після закінчення судового розгляду справи у 2021, тоді як оспорюваний договір поруки укладено у 2016. Також суд першої інстанції вірно врахував, що ініціюючий кредитор не оскаржує оспорюваний договір поруки у межах справи про банкрутство ТОВ "СМНВО". Розмір грошових вимог ініціюючого кредитора, які свідчили про неплатоспроможність боржника та визнані судом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, значно перевищує розмір податкового боргу, процедуру стягнення якого ініціюючий кредитор розпочав у 2016, та розмір податкового боргу, який існував на момент укладання оспорюваного договору поруки. Беручи до уваги фінансову документацію ТОВ "СМНВО" та історію правовідносин АТ "Банк Кредит Дніпро", АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" щодо кредитного договору від 08.10.2010 №081010-КЛВ, договір поруки від 31.08.2016 №310816-П/1 не може розглядатись, як укладений на шкоду кредиторам або як такий, що призвів до неплатоспроможності ТОВ "СМНВО", про що вірно встановлено судом першої інстанції. Як вірно встановив суд першої інстанції, оспорюваний договір поруки не поклав на поручителя обов`язок вчинити певні дії одразу після його укладення, слугував лише способом забезпечення зобов`язань АТ "Сумське НВО" і міг бути реалізований (підлягав виконанню) лише у випадку порушення зобов`язань позичальником. При належному виконанні АТ "Сумське НВО" своїх зобов`язань за кредитним договором обов`язок поручителя не настав би. При цьому суд врахував заперечення АТ "Банк Кредит Дніпро" про те, що відповідно до даних, опублікованих на офіційному ресурсі SMIDA, які не спростовані учасниками справи, вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець 2016 зі строком їх реалізації ПАТ "Сумське НВО" у 2017 становить близько 65,4 млн доларів США. Відповідно до балансово-складських довідок ПАТ "Сумське НВО" станом на 01.01.2017 на території орендованих складів зберігалась готова продукція на суму 1 209 542,30 грн, незавершене виробництво на суму 236 268 272,32 грн, що свідчить про активну виробничу діяльність позичальника. Крім того, слід взяти до уваги обставини справи, встановлені у судовому рішенні від 29.02.2024 у даній справі в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, та підстави такої відмови. Рішення суду в цій частині набрало законної сили. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у даній справі та до суду касаційної інстанції не оскаржувалось. Обставини справи, встановлені судом у судовому рішенні, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не потребують доведення під час нового розгляду справи в частині розгляду позовної заяви Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" (ст. 75 ГПК України). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Враховуючи відмову у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, суд першої інстанції правомірно не розглядав заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваного судового рішення, норм чинного законодавства, якими обґрунтовано рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) - без змін. У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Група правової допомоги" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2026 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишити без змін. Матеріали справи № 920/604/23(920/1147/23) повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст складено 03.06.2026 Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді Т.П. Козир В.П. Іванов