Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6519/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2026 р. Справа№ 910/6519/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Крижного О.М. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників сторін від позивача: Колток О.М. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026, повний текст якого складений 23.03.2026, у справі № 910/6519/24 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі-позивач, ТОВ «Оператор ГТС України») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (далі-відповідач, ТОВ «Теплоенергокомплект») витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 43 548,82 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат, суд зазначив, що при ухваленні рішення від 05.08.2025 питання щодо відшкодування відповідачу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 43 548,82 грн (платіжна інструкція № 3788 від 20.12.2024), а також питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва та Верховному Суді вирішено не було. Враховуючи повну відмову у задоволенні позову та підтвердження понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «Теплоенергокомплект» зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача. Водночас, дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень позивача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими відповідачем на оплату адвокатських послуг, суд дійшов висновку про зменшення розміру покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката до 20 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Теплоенергокомплект» та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ «Теплоенергокомплект», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/6519/24 скасувати в частині відмовлених витрат на правничу допомогу у сумі 19 200,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва (новий розгляд) та у Верховному Суді у розмірі 19 200,00 грн. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказів, про що свідчить відсутність у мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення мотивованої оцінки аргументів наведених позивачем в обґрунтування зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Також апелянт зауважує, що ТОВ «Оператор ГТС України» не надано жодного доказу неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, що слугувало б підставою для зменшення таких витрат судом. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не має права зменшувати судові витрати з власної ініціативи, оскільки це суперечить принципам змагальності та диспозитивності. Таке зменшення витрат можливе за клопотанням іншої сторони, яка заявляє про їх неспівмірність. Отже, на переконання скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для обмеження розміру покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката у сумі 20 000 грн. Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на ціну позову у сумі 1 814 534,05 грн, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням часу витраченого адвокатом на таку допомогу у сумі 39 200 грн за дві судові інстанції є пропорційними до предмету позову. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України» У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Оператор ГТС України» у своєму відзиві, наданому до суду 14.04.2026, зазначає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, позивач наголошує на тому, що підставою відмови у задоволені позовних вимог у даній справі стали обставини встановлення судами наявності форс-мажорних обставин, які фактично звільнили відповідача від відповідальності. На думку позивача, враховуючи те, що відповідачем роботи виконувались, обставини форс-мажорні обставини не виникли і, відповідно, позивач мав правомірні очікування своєчасного виконання підрядником робіт, а тому позивач, враховуючи наявність умов договору стосовно нарахування штрафних санкцій, реалізував у встановленому законом порядку своє право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій. Таким чином, позивач вважає, що є не справедливим покладення будь-яких витрат відповідача на правничу допомогу на позивача, оскільки суд фактично звільнив на 100% відповідача від обов`язку понести відповідальність за порушення умов договору. Позивач наголошує, що надані відповідачем документи на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, не підтверджують як співмірність таких витрат, так і взагалі реальність понесення відповідачем судових витрат. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив частково вимоги відповідача. З урахуванням наведеного, ТОВ «Оператор ГТС України» наполягав, що стягнення правничої допомоги у розмірі 19 200,00 грн взагалі не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок та строки подання заяви та доказів понесення витрат на правничу допомогу та не надано до суду доказів обґрунтованості й співмірності визначення вартості. Також позивач звертає увагу, що його діяльність має важливе значення для економічної та енергетичної безпеки України, а тому безпідставне стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» надмірних сум негативно впливає на державу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та узагальнення її доводів Також, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ «Оператор ГТС України» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/11703/25 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі. Апелянт в апеляційній скарзі зауважує, що суд першої інстанції не обґрунтував, що саме з наданих послуг підтверджено відповідачем у поданій заяві, які саме з наданих послуг входить в суму частково задоволених вимог у сумі 20 000, 00 грн. Визнаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зокрема розрахунок суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити аргументи на їх спростування, зокрема і навівши у рішенні методологію розрахунку це процесуальний обов`язок суду (п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Апелянт зазначає, що Господарський суд міста Києва при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення проігнорував вказані обставини щодо розрахунків. З урахуванням наведеного вище, апелянт вказує, що стягнення правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем було порушено порядок та строки подання заяви та доказів понесення витрат на правничу допомогу та не надано до суду докази обґрунтованості й співмірності визначення її вартості, про що згадував позивач у своїх запереченнях, однак судом не наданого жодного спростування у рішенні вказаним доводам. Щодо стягнення витрат зі сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 43 548,82 грн апелянт звертає увагу, що суд у рішенні не обґрунтував, яким чином він встановив, що саме платіжна інструкція № 418317 від 19.11.2025 є тим документом, який підтверджує сплату судового збору та не спростував і не підтвердив твердження відповідача, що сплата судового збору відбулася на підставі платіжної інструкції №3788 від 20.12.2024. Апелянт також наголошує, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому, у даному випадку, у суду наявні підстави для покладення всіх судових витрат відповідача у повному обсязі на нього ж, як на сторону, внаслідок неправильних дій якого виник спір. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України» не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Теплоенергокомплект» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Шапран В.В., Крижний О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Теплоенергокомплект» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 та призначено її до розгляду на 11.05.2026. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Шапран В.В., Крижний О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 та призначено її до розгляду на 11.05.2026. Розгляд апеляційних скарг ТОВ «Теплоенергокомплект» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ухвалено здійснювати в одному апеляційному провадженні. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.05.2026, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці з 11.05.2026, апеляційні скарги ТОВ «Теплоенергокомплект» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Крижний О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційні скарги ТОВ «Теплоенергокомплект» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Крижний О.М. У судовому засіданні 11.05.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг до 25.05.2026. Явка представників учасників справи Представник відповідача у судове засідання, призначене на 25.05.2026, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується довідками наявними у матеріалах справи. Проте представник відповідача надав свої пояснення у судовому засіданні 11.05.2026. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача. Позиції учасників справи Представниця позивача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 25.05.2026 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 19.032026 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення відмовити. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу позивача. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6519/24 розглядалась протягом розумного строку. Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Теплоенергокомплект» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/6519/24 позовну заяву ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Теплоенергокомплект» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 566 193,74 грн - пені, 341 073,29 грн -штрафу та 27 218,01 грн - судового збору. В іншій частині позовних вимог про стягнення 566 193,74 грн - пені та 341 073,28 грн штрафу, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/6519/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 907 267,02 грн штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Постановою від 03.12.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/6519/24. Постановою Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/6519/24 касаційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» залишено без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ «Теплоенергокомплект» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №910/6519/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у задоволенні позову відмовлено. 07.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Господарського суду міста Києва від ТОВ «Теплоенергокомплект» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 (а.с. 127-129 т.3). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 відкладено вирішення заяви ТОВ «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 до повернення матеріалів справи № 910/6519/24 до Господарського суду міста Києва (а.с. 143-144 т. 4). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/6519/24 залишено без змін (а.с. 200-209 т.3). Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 заяву ТОВ «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Теплоенергокомплект» витрати на правову допомогу у розмірі 6 300,00 грн. В іншій частині заяви ТОВ «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6519/24 відмовлено (а.с. 239-242 т.3). Постановою Верховного Суду від 28.01.2026 у справі №910/6519/24 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 (в оскаржуваній частині) у справі №910/6519/24 - без змін (а.с.53-89 т.4). 02.03.2026 на виконання додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 у справі №910/6519/24 Господарським судом міста Києва видано наказ до примусового виконання. 02.03.2026 на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №910/6519/24, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.01.2026 Господарським судом міста Києва видано наказ до примусового виконання. Станом на 11.03.2026 до Господарського суду міста Києва повернуто матеріали справи №910/6519/24 після розгляду касаційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 прийнято заяву ТОВ «Теплоенергокомплект» від 07.08.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 та призначено її до розгляду. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі-позивач, ТОВ «Оператор ГТС України») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» (далі-відповідач, ТОВ «Теплоенергокомплект») витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 43 548,82 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат, суд зазначив, що при ухваленні рішення від 05.08.2025 питання щодо відшкодування відповідачу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 43 548,82 грн (платіжна інструкція № 3788 від 20.12.2024), а також питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва та Верховному Суді вирішено не було. Враховуючи повну відмову у задоволенні позову та підтвердження понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «Теплоенергокомплект» зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача. Водночас, дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень позивача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими відповідачем на оплату адвокатських послуг, суд дійшов висновку про зменшення розміру покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката до 20 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Судом першої інстанції встановлено, що за результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та постановою Верховного Суду від 28.01.2026 у справі №910/6519/24, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відмовлено у повному обсязі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, при ухваленні рішення Господарським судом міста Києва від 05.08.2025 не вирішено питання щодо відшкодування відповідачу витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги у сумі 43 548,82 грн згідно з платіжною інструкцією № 3788 від 20.12.2024 (а.с.201 т.2), а також питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва та Верховному суді вирішено не було. Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та відповідачем підтверджено понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що витрати ТОВ «Теплоенергокомплект» зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача. З огляду на вищевикладене, підлягає стягненню з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Теплоенергокомплект» витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 43 548,82 грн. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції під час перевірки платіжного документа помилково зазначено його номер та дату, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, судовий збір за подання позову був фактично сплачений у повному обсязі, а кошти надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України. Допущена судом першої інстанції помилка у номері та даті платіжної інструкції є очевидною технічною опискою (незначною неточністю). Колегія суддів зазначає, що сам по собі технічний недолік або описка в реквізитах платіжного документа не впливає на правильність висновків суду першої інстанції та законність ухваленого рішення , тому не є підставою для визнання доказів сплати судового збору неналежними. Стосовно судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва та Верховному суді, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). У відзиві на позовну заяву від 14.06.2024 відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які він очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи складає суму 25 000,00 грн та повідомив, що докази про надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з роглядом даної справи та розрахунок суми фактичних витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відмовлено у повному обсязі. 07.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Господарського суду міста Києва від ТОВ «Теплоенергокомплект» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6519/24 до якої додано докази на її підтвердження. За таких обставин заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат подана позивачем з дотримання приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї ж статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Отже, загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 цієї ж статті. Тож, зважаючи на наведені положення, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 цього ж Кодексу). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає їх на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 910/1448/25. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Подібні висновки викладені у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено згідно з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду. Судом першої інстанції вище встановлено, що постановою Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/6519/24 касаційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» залишено без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ «Теплоенергокомплект» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №910/6519/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відмовлено у повному обсязі. Проте, питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в Господарському суді міста Києва та Верховному суді вирішено не було. Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у Господарському суді міста Києва (новий розгляд) відповідачем надано до суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №11/09/24 від 11.09.2024 укладеного між ТОВ «Теплоенергокомплект», як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Сокіл», як виконавцем відповідно до п.1.1 якого АО «Сокіл» взяло на себе зобов`язання надати правничу допомогу ТОВ «Теплоенергокомплект» у справі №910/6519/24, а клієнт зобов`язався оплатити надану правничу допомогу. Додатковою угодою №1 від 11.09.2024 до договору ТОВ «Теплоенергокомплект» та АО «Сокіл» визначили порядок обчислення та оплати гонорару виконавця за надання правничої допомоги клієнту у справі №910/6519/24. У пункті 3 додаткової угоди сторони визначили, що гонорар за надання правничої допомоги обраховується шляхом множення загальної кількості годин, затрачених виконавцем на надання правничої допомоги клієнту на вартість однієї години надання правничої допомоги. Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що за домовленістю сторін вартість однієї години надання правничої допомоги становить 3 500,00 грн. У пункті 8 сторони узгодили, що оплата гонорару здійснюється клієнтом, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок виконавця, але в будь-якому разі не пізніше п`яти днів з дати підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. З акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 06.08.2025 до договору №11/09/24 вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №910/6519/24 у Господарському суді міста Києва (новий розгляд): - підготовка та складання додаткових пояснень у справі 0,8 год 2800,00 грн; - участь адвоката у судовому засіданні 4 год 14 000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 16 800,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції №4652 від 06.08.2025 здійснено оплату ТОВ «Теплоенергокомплект» на користь АО «Сокіл» за договором №11/09/24 за надання правничої допомоги у розмірі 16 800,00 грн. На підтвердження того, що представник відповідача є адвокатом ТОВ «Теплоенергокомплект» та у нього наявні повноваження на представництво інтересів останнього у суді, до позову було долучено копію ордера від АІ №1856836 від 26.03.2025. Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у Верховному Суді відповідачем надано до суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №11/09/24 від 11.09.2024 укладеного між ТОВ «Теплоенергокомплект» та Адвокатським об`єднанням «Сокіл»; додаткову угоду №1 від 11.09.2024 до договору №11/09/24; ордер АІ №1699912 від 11.09.2024 виданий на підставі договору №11/09/24 адвокату Радченко Олександру Павловичу на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Теплоенергокомплект» у Верховному Суді. З акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 19.02.2025 до договору №11/09/24 вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №910/6519/24 у Верховному Суді: - здійснення правового аналізу касаційної скарги ТОВ «ОГТС України». Підготовка та складання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ОГТС України» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 1,7 год 5 950,00 грн; - аналіз релевантної судової практики Верховного Суду. Підготовка та складання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 3,7 год 12 950,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 22 400,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції №3997 від 19.02.2025 здійснено оплату ТОВ «Теплоенергокомплект» на користь АО «Сокіл» за договором №11/09/24 за надання правничої допомоги у розмірі 22 400,00 грн. На підтвердження того, що представник відповідача є адвокатом ТОВ «Теплоенергокомплект» та у нього наявні повноваження на представництво інтересів останнього у суді, до позову було долучено копію ордера від АІ №1856836 від 26.03.2025. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Як було встановлено судом першої інстанції від позивача надійшли заперечення щодо заяви ТОВ «Теплоенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення, в яких він зазначив, що понесені відповідачем витрати є надмірно великими та необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи предмет спору, його обґрунтування, предмет доказування, розмір витрат на правничу допомогу адвоката позивача є завищеним. Так, колегія суддів звертає увагу, що подача додаткових пояснень, не потребує значної витрати часу, оскільки всі документи, а також сам зміст пояснень були повністю взяті з матеріалів, які вже відповідачем подавалися. Крім того, участь адвоката у судових засіданнях тривалістю 4 години є завищеними, оскільки, як вбачається з протоколів судових засідань, при розгляді справи Господарським судом міста Києва (новий розгляд) сумарний час проведений відповідачем в судових засідання не перевищував однієї години. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що вимога відповідача про стягнення правничої допомоги у розмірі 16 800,00 грн не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас, на думку колегії суддів, розумною та співмірною є компенсацією витрат відповідачу у суді першої інстанції (при новому розгляді) у розмірі 10 000,00 грн. Стосовно заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 22 400 грн, то вказана сума є необґрунтованою та безпідставною, оскільки відповідачем обраховано дві суми 5 950 грн за відзив на касаційну скаргу позивача та 12 950 грн за написання власної касаційної скарги. На думку колегії суддів, вказані суми є надмірно великими та необґрунтованими, оскільки відзив на касаційну скаргу по суті за змістом не відрізняється від відзиву на апеляційну скаргу, а написання власної касаційної скарги відповідачем не займало багато часу, оскільки позиція відповідача на протязі розгляду даної справи є незмінною. Тому колегія суддів вважає, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідачу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. Враховуючи викладене, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, реально витраченого адвокатом часу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, наявністю заперечень позивача щодо розміру вказаних витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заявленої суми витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі № 910/6519/24 у розмірі 20 000,00 грн за участь у Господарському суді міста Києва (новий розгляд) та Верховному Суді, що, на переконання колегії суддів, є підтвердженим наявними доказами та відповідає принципу співмірності витрат, що мали б бути понесені позивачем для розгляду даної справи та є необхідними для захисту своїх порушених прав, і можуть бути покладені на відповідача. Інші доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 задоволенню не підлягають. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 слід залишити без змін. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/6519/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6519/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Постанова складена та підписана 01.06.2026. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Крижний