Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/323/26

Справа № 348/323/26 Провадження № 22-ц/4808/1043/26 Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Гундяка Т.Д. у м.Надвірна, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в: 12 лютого 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 31.01.2024 шляхом обміну електронними повідомленнями уклали договір № 488381-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. ТОВ «Бізнес Позика» 31.01.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Наконечному Л.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1124, на номер телефону НОМЕР_1 , який було введено/відправлено боржником. Відповідно до договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1570708 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.01.2026 утворилась заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 17 378,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 4 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 12 778,16 грн, суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 600 грн. Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 17 378,16 грн, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №488381-КС-001 про надання кредиту від 31.01.2024 в розмірі 10 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 120,00 грн - заборгованість за процентами. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 550,42 грн. Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає висновки суду помилковими через те, що в зазначеній частині оскаржене рішення є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненню ним понять денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилковому сприйняттю норм Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за Кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування; неналежному дослідженні доказів, що містяться в матеріалах справи. Вказує, що суд помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та «процентну ставку в день», яка встановлена в Кредитному договорів. Тому, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про начебто нікчемність встановлених у Кредитному договорі процентних ставок у день у силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", а також дійшов хибного висновку про їх начебто невідповідність максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Внаслідок цього, суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за Кредитним договором. Щодо відповідності розміру встановленої у Кредитному договорі процентної ставки в день максимальному розміру денної процентної ставки, яка встановлена Законом України «Про споживче кредитування» зазначає. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,15707080, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п.2.11 Денна процентна ставка - 0,95 процентів. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом

17. Відповідно до вищевикладеного, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 06.07.2024 включно до 20.08.2024 включно); з 21.08.2024 включно та надалі 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а договір був укладений 31.01.2024. Також апелянт вказує, що не можна ототожнювати поняття «денна процентна ставка» у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та «процентну ставку(ки) в день», які встановлені в Кредитному договорів. У даному випадку, у кредитному договорі встановлені дві фіксовані процентні ставки (стандартна та знижена), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за кредитним договором. При цьому, для розрахунку денної процентної ставки безпосередньо розмір процентних ставок за кредитним договором взагалі не має жодного значення, оскільки денна процента ставка розраховується по формулі, яка зазначена у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», у якій розмір процентних ставок за кредитним договорів взагалі не фігурує. Вказує, що розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 488381-КС-001 про надання кредиту від 31.01.2024 року не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні про те, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 12 778,16 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. На підставі викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №488381-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статтей 1048 та 1056-1 ЦК України. Щодо законності включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору вказує, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору. Оскільки комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору, так і Правилами надання споживчих кредитів, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які були підписані позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії. Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. Просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2026 змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості по процентах за користування кредитом, а саме змінити суму стягнення з 10 120,00 на нову суму 17 378 гривень 16 копійок, у решті - залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат по цій справі. Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд установив, що 31.01.2024 ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 уклали договір № 488381-КС-001 про надання кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію. Вказаний договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту та паперовими копіями з текстів пропозиції (оферти) укласти договір, прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір та договору № 488381-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 31.01.2024. Згідно візуальної форми послідовності дій клієнта за договором про надання кредиту № 488381-КС-001 від 31.01.2024 ОСОБА_1 використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; була здійснена перевірка теперішнього статусу клієнта; ОСОБА_1 надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту; товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання; клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-6397 для підписання паспорта споживчого кредиту; ОСОБА_1 ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором UA-6397 паспорт споживчого кредиту; товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; відбулось відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-1124; ОСОБА_1 ознайомився з офертою товариства та приймає її умови. Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту кредит; строк кредиту 24 тижні; стандартна процента ставка за кредитом 2 % в день фіксована, знижена процента ставка в день 1,15707080 % фіксована; загальний розмір наданого кредиту 4 000 грн; комісія за надання кредиту 600 грн, термін дії договору до 17.07.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 10 440 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 373,70 процентів, денна процентна ставка 0,95 % (п. 2.). Згідно п. 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору. У договорі відображено графік платежів (п.п. 3.2.3.). Згідно п. 6. договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплат на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, та встановлюється у розмірах, що наведені нижче та правил: у разі прострочки на 1 день, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості; у разі прострочки на 2 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості; у разі прострочки на 3 дні, розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30 % від загальної суми простроченої заборгованості. Розмір кожного окремого штрафу в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів починаючи з 4 дня заборгованості: розмір загальної прострочки менше 300 грн 100 грн штрафу, від 300 грн - до 870 грн включно - 300 грн, більше 870 грн - до 1 740 грн включно 500 грн, більше 1 740 грн до 2 610 грн включно 800 грн, більше 2 610 грн 900 грн. Позичальник підтверджує, що він ознайомився з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п. 7.). У анкеті клієнта стороною позичальника вказано номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 . На підтвердження позовних вимог позивач надав паспорт споживчого кредиту. В паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. На виконання ухвали суду від 16.02.2026 АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Здійснено переказ коштів 31.01.2024 на платіжну карту № НОМЕР_2 у сумі 4 000 грн. Окрім того, позивачем надано правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», які не містять підпису відповідача. Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором № 488381-КС-001 про надання кредиту від 31.01.2024 станом на 04.02.2026 заборгованість за договором становить 17 378,16 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками 12 778,16 грн, заборгованість за комісією 600 грн, заборгованість по штрафах 0 грн. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 488381-КС-001 станом на 04.02.2026 за період з 31.01.2024 по 04.02.2026, загальна заборгованість становить 17 378,16 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками 12 778,16 грн, заборгованість за комісією 600 грн, заборгованість по штрафах 0 грн. Проценти нараховано за ставкою 1,1570708 % в день з 31.01.2024 по 21.02.2024 та за ставкою 2 % в день з 22.02.2024 по 17.07.2024. З розрахунку заборгованості за договором від 31.01.2024 № 488381-КС-001суд встановив, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період з 31.01.2024 по 21.02.2024 в розмірі 1,1570708 % в день та за період з 22.02.2024 по 17.07.2024 в розмірі 2 % в день, що здійснено всупереч вимог Закону України «Про споживче кредитування», оскільки такий розмір був законодавчо обмежений до 1 %. Таким чином, суд здійснив перерахунок нарахованих відсотків відповідно до законодавчо обмеженого розміру 1% денної процентної ставки за період з 31.01.2024 по 21.02.2024 та з 22.02.2024 по 17.07.2024. Крім того, виходячи з наведеного, враховуючи включення до загальних витрат за кредитним договором нарахованої комісії за надання кредиту згідно п. 2.5. договору, яка становить 600 грн та нарахована одноразово в дату видачі кредиту, суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача за процентами за кредитним договором, яка підлягає стягненню, становить 6 120,00 грн (6 720 -600). Переглядаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У справі, яка переглядається встановлено, що 31.01.2024 року між сторонами укладено кредитний договір №488381-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, строком на 24 тижні. Кредитний договір укладений в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.4 договору стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 2 % фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом становить в день 1,15707080 % фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній з 24 грудня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту. Кредитний договір укладений 31 січня 2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування», а отже, на нього поширюються загальні приписи частини п`ятої статті 8 цього Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки у 1 %. Зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Відповідно до ч. 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). В п. 2.11 договору про надання кредиту встановлено, що денна процентна ставка становить 0,95 процентів та розраховується у процентах за формулою: (ЗВСК 6440,00 грн / ЗРК 4000,00)/ t 169 днів х 100%. Пунктом 2.9. договору визначено, що загальні витрати за кредитом становлять 6 440,00 грн. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що загальні витрати за кредитом в сумі 6 440,00 грн складаються з 5 840,00 грн (сума процентів за кредитним договором) + 600,00 грн (сума комісії за надання кредиту). Колегією суддів перевірено наведений позивачем розрахунок та встановлено наступне. Нарахування процентів за період з 31.01.2024 по 21.02.2024 позивачем здійснювалося за зниженої процентної ставки в день в розмірі 1,15707080%, а тому сума процентів за кредитним договором за цей період становить 1 018,22 грн (4000 грн х 1,15707080% х 22 дні), а отже загальні витрати за кредитом (ЗВСК) становлять 1 618,22грн (1 018,22 грн +600,00 грн - сума комісії за надання кредиту). Отже, розмір денної процентної ставки за період з 31.01.2024 по 21.02.2024 становить 1,838886 % та розраховується у процентах за формулою: (ЗВСК 52 389,76 грн / ЗРК 25000,00)/ t 169 днів х 100%. Нарахування процентів за наступний період з 22.02.2024 по 17.07.2024 позивачем здійснювалося за процентної ставки в день в розмірі 2%, а тому сума процентів за кредитним договором за цей період становить 11 760,00 грн (4000 грн х 2% х 147 днів), а отже загальні витрати за кредитом (ЗВСК) становлять 11 760,00 грн. Таким чином, розмір денної процентної ставки за період з 22.02.2024 по 17.07.2024 становить 2 % та розраховується у процентах за формулою: (ЗВСК 11 760,00 грн / ЗРК 4000,00)/ t 147 днів х 100%. Провівши розрахунки за формулою, передбаченою частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», колегією суддів встановлено, що розмір денної процентної ставки згідно змісту Договору №488381-КС-001 від 31.01.2024 року за період з 31.01.2024 по 21.02.2024 становить 1,838886 %, а за період з 22.02.2024 по 17.07.2024 становить 2 %. Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %. Доводи апеляційної скарги про те, що денна процентна ставка за договором фактично становить 0,95 % (з розрахунку 6 440,00/4000,00)/169 днів х 100%) та відповідає вимогам закону, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на довільному перерахунку, а вказаний позивачем розмір загальних витрат за споживчим кредитом не відповідає умовам договору. Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що розмір денної процентної ставки, передбаченої договором, не узгоджується із розміром денної процентної ставки, передбаченої Законом. Наведені судом першої інстанції у рішенні розрахунки розміру процентів, здійснені з урахуванням максимально допустимої денної процентної ставки у 1%, в апеляційній скарзі не спростовані, а доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» не оперує поняттям «процентна ставка в день». Законодавцем визначено виключно поняття денної процентної ставки як розрахункової величини, що обчислюється відповідно до формули, встановленої частиною четвертою статті 8 Закон України «Про споживче кредитування», та для якої встановлено імперативне обмеження максимального розміру. Отже, посилання апелянта на розмежування «процентної ставки в день» та «денної процентної ставки» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру заборгованості за процентами на суму комісії з огляду на таке. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24). Матеріалами справи підтверджується, що згідно з п. 2.5 Кредитного договору № 488381-КС-001 від 31.01.2024, сторонами було погоджено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 600,00 грн, яка була нарахована в дату видачі кредиту та є правомірною. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови стягнення комісії у сумі 600 грн. Оскільки судом першої інстанції безпідставно виключено суму комісії у розмірі 600,00 грн із загального обсягу заборгованості, яка підлягає стягненню, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10 720,00 грн, який складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 120,00 грн заборгованість за процентами та 600,00 грн комісія за надання кредиту. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Так, відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 17 378,16 грн, апеляційним судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 720,00 грн., що складає 61,7% від заявленої суми. При зверненні до суду першої інстанції ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3993,60 грн. Оскільки позов задоволено на 61,7% з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 1642,70 грн та за подачу апеляційної скарги 2464,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення комісії скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) комісію за кредитним договором №488381-КС-001 про надання кредиту від 31.01.2024 у розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп. В іншій частині щодо суми заборгованості рішення суду залишити без змін. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн 70 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А Девляшевський В.М. Луганська