Постанова Одеський апеляційний суд № 523/7441/20

Номер провадження: 22-ц/813/4311/26 Справа № 523/7441/20 Головуючий у першій інстанції Далеко К.О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов Ігор Миколайович на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року, постановленого під головуванням судді Далеко К.О., повний текст рішення складений 10 липня 2025 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - в с т а н о в и в: У травні 2020 року акціонерне товариство «Раффайзен Банк Аваль» (далі АТ «Райффайзен Банк Аваль) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило в рахунок погашення заборгованості яка виникла за кредитним договором №014/0077/74/56621 від 14.06.2006 року, що складає 35 338 дол. США 69 центів звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 14 червня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0077/74/56621, згідно умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 537 747,00 грн. строком до 08.08.2020 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 12,95% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, і визначені Кредитним договором. Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору. Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.3. Кредитного договору). 20 вересня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №014/0077/74/56621/01, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав. Відповідно до додаткової угоди датою остаточного погашення кредиту визначено 14.07.2027 року, строк кредиту складає 253 місяці. На підставі додаткової угоди з 20 вересня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої є нерухоме майно: житлова квартира АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно з п.1.3. договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки, квартири, на момент укладання договору іпотеки визначена сторонами у сумі - 192 520 грн. 18 лютого 2019 року Суворовським районним судом м. Одеси по справі №523/5311/18 ухвалено рішення відповідно до якого позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/0077/74/56621 та судові витрати. Оскільки, позичальник не виконує рішення суду та вищезазначені умови кредитного договору, на адресу позичальника було направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором та про усунення порушення основного зобов`язання. Однак, станом на 15.01.2020 року заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором не погашена та складає 35 338 дол. США 69 центів (без урахування пені), яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі - 18 993 дол. США 17 центів; заборгованості за відсотками у розмірі - 16 345 дол. США 52 центи. Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року замінено АТ «Райффайзен банк Аваль» на його правонаступника акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі АТ «Оксі Банк»). Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року замінено позивача АТ «Оксі Банк» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» (далі ТОВ «ФК «Укртехфінанс»). Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Укртехфінанс» задоволений. У рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/0077/74/56621 від 14.06.2006, укладеним між (АТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ТОВ «ФК «Укртехфінанс», в сумі 35 338 доларів США 69 центів, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 - шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про судові витрати. Зупинено виконання даного рішення в частині реалізації предмета іпотеки на період дії в Україні воєнного стану, та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов І.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не взяв до уваги, що відповідач безпідставно був позбавлений права власності на своє житло. Апелянт зазначає, що у справі був замінений стягував на ТОВ «ФК «Укртехфінанс» щодо виконання рішення суду, у зв`язку з чим вважає, що ТОВ «ФК «Укртехфінанс» одночасно стягує борг ОСОБА_1 та звертає стягнення на предмет іпотеки, що є подвійним стягненням. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. В судове засідання призначене на 26 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Укртехфінанс»не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 233, 234). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Ульянова І.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14 червня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0077/74/56621, згідно умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 537 747,00 грн. строком до 08.08.2020 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 12,95% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. Згідно п. 8.1 Договору, цей Договір вступає в силу з часу надання позичальнику кредитних коштів та діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобов`язань. Відповідно до умов п. 3.1. Кредитного договору Кредитор надав позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування. Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується копією Виписки по рахунку. Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання д кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених Кредитним договором: - щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3. Кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 14.06.2016 року (включно) на рахунок, визначений п. 4.1. Кредитного договору; - щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений Кредитним договором. Відповідно до умов п. 6.5. Кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договору застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. 20 вересня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 014/0077/74/56621/01, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав. Відповідно до додаткової угоди датою остаточного погашення кредиту визначено 14.07.2027 року, строк кредиту складає 253 місяці. Відповідно до додаткової угоди з 20 вересня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту був викладений у новій редакції в додатках № 1,2 до цієї додаткової угоди. Згідно п. 6 Додаткової угоди Позичальник підтвердив, що перед укладенням цієї Додаткової угоди був повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовану сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачу», та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року), що підтверджується підписом позичальника ОСОБА_1 про його ознайомлення з Умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення строковості, повернення та сплати за користування. Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0077/74/56621, 19 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Носенком О.В. Одеського міського нотаріального округу зареєстрованого в реєстрі за № 1116, який діє зі змінами договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 20.09.2010 року. Відповідно до умов договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки. Предметом іпотеки згідно з п.1.2 договору іпотеки є нерухоме майно: житлова квартира АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. 19 червня 2006 року за реєстром № 1115, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. 19 червня 2006 року, номер правочину 1379227. Згідно з п.1.3. Договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки, квартири, на момент укладання договору іпотеки визначена сторонами у сумі - 192 520 грн. 00 коп. Відповідно до п.3.1.4 Договору іпотеки, у випадку не виконання Іпотекодавцями зобов`язань за цим, а Позичальник за Кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.4. цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки. Відповідно п. 4.2 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов`язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов`язання, який зазначено у Кредитному договорі у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій). Відповідно п. 4.4. Договору іпотеки, Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т.ч. і за рішенням суду. Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2019 року по цивільній справі № 523/5311/18: стягнуто солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 18993,17 дол. США, що еквівалентно 510 183,90 грн. Відповідним рішенням були встановлені юридичні факти дійсності правочину та наявність зобов`язань за кредитним договором. 15.01.2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив на адресу відповідача вимогу про усуненні порушення основного зобов`язання та іпотечного договору, в якій зазначалося про те, що позичальник припинив сплачувати заборгованість за кредитним договором та роз`яснено, що банк буде вправі звернути стягнення на предмет іпотеки. Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Укртехфінанс», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав рішення суду від 18.02.2019 року та станом на 15.01.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 35 338 доларів США 69 центів, яка складається: - заборгованості за кредитом - 18 993 дол. США 17 центів; - заборгованості за відсотками - 16 345 дол. США 52 центи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до умов договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»). Обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідає статті 39 Закону України «Про іпотеку». Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Враховуючи, що на момент ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. При цьому, судом звернуто увагу, що вказані положення законодавства відстрочують виконання зобов`язання до моменту втрати ними чинності, не звільняючи від його виконання, та відповідно, не можуть бути підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, унеможливлюючи в свою чергу вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів спрямованих на виконання таких рішень окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності. Оскільки, в іпотечному договорі від 20.06.2006 року, укладеному між позивачем і відповідачем, сторони передбачили спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 - шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов І.М. про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не взяв до уваги, що відповідач безпідставно був позбавлений права власності на своє житло, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0077/74/56621, 19 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , а оскільки відповідач не виконав рішення суду від 18.02.2019 року, позивач на законних підставах звернувся до суду з зазначеним позовом для захисту своїх прав. Доводи про те, що у справі був замінений стягував на ТОВ «ФК «Укртехфінанс» щодо виконання рішення суду, у зв`язку з чим вважає, що ТОВ «ФК «Укртехфінанс» одночасно стягує борг ОСОБА_1 та звертає стягнення на предмет іпотеки, що є подвійним стягненням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у зв`язку з невиконанням рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2019 року по цивільній справі № 523/5311/18 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Райффайзен банк Аваль», ТОВ «ФК «Укртехфінанс», як правонаступник позивача, звернулося до суду з зазначеним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням того, що ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року АТ «Райффайзен банк Аваль» замінено на його правонаступника АТ «Оксі Банк», а АТ «Оксі Банк» ухвалою суду від 09 грудня 2021 року було замінено на його правонаступника ТОВ «ФК «Укртехфінанс». Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ульянов Ігор Миколайович залишити без задоволення. Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 02 червня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда