Постанова Харківський апеляційний суд № 629/6408/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 02 червня 2026 року м.Харків справа № 629/6408/25 провадження № 22-ц/818/3466/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Оганезова Олега Автанділовича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року, постановлене суддею Каращуком Т.О. в с т а н о в и в: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 33 732,90 грн., яка складається з 9597,91 грн. - заборгованість за кредитом; 24 134,99 грн. заборгованість по сплаті відсотків. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором №TDB.2019.0991.3363 від 24.12.2019 року у розмірі 33 732,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Оганезов Олег Автанділович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач не довів факту надання кредитних коштів, доказів видачі або переказу грошових коштів матеріали справи не містять. Про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. Однак таких доказів Позивачем не надано. Сам по собі Кредитний договір лише засвідчує волевиявлення Сторін на виникнення певних правовідносин, а не є засвідченим фактом його виконання чи наявності заборгованості за ним. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов`язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, то такий договір вважається неукладеним. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 24.12.2019 АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір №TDB.2019.0991.3363 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі договір), згідно з п. 1.1. якого цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК» (далі Правила). Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку (додаток № 1 до договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору банк відкриває клієнту: поточний рахунок в гривні; поточний рахунок в доларах США; поточний рахунок в Євро, (разом карткові рахунки), на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі картка). Картковий рахунок в гривні обслуговується за дебетово-кредитною схемою, інші рахунки - за дебетовою схемою. Картка, що видається на підставі цього договору є власністю Банку. Згідно з п. 1.4. кредитного договору Банк має право надавати клієнту на картковий рахунок (в гривні) кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії. Пунктом 2.1., 2.2 договору сторони узгодили, що Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200000 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах до 62 днів; процентна ставка (фіксована), % річних: базова складає 56 %, у пільговий період 0,0001 %; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 23.12.2020. Відповідно до п. 2.4. кредитного договору сплата процентів, передбачених умовами договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково). Клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії: щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені договором, у розмірі, визначеному тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок 1; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості (п. 3.1.2. договору). Пунктом 4.1. договору передбачено, що підписавши цей договір клієнт підтверджує, що один примірник цього договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, тарифи, паспорт споживчого кредиту, ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення договору, у письмовій формі ознайомлений. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору, сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до довідки-розрахунку загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2019.0991.3363 від 24.12.2019 станом на 03.09.2024 складає 33732,90 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом 9597,91 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 24134,99 грн. На підтвердження факту користування кредитними коштами позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача з 24/12/2019 по 02/12/2022 та з 03.09.2024 по 02.09.2024 року, в яких відображено нараховані проценти за користування. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників. За договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відповідно до п. 4 договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. Оплата підтверджується копією платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23425777 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі, і за кредитним договором №TDB.2019.0991.3363 від 24.12.2019 , відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024. 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 2 якого права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №

1. Відповідно до умов договору № 1/12 Товариство набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами. Згідно з витягом з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, серед інших, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №TDB.2019.0991.3363 від 24.12.2019, відповідно до якого, боржником є ОСОБА_1 . З довідки розрахунку убачається, що станом на 03.09.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 33732,90 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом 9597,91 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 24134,99 грн. Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України). Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Частина 1 ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Статтею 526 ЦК України обумовлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положенням ст.611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77-80 ЦПК України). Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем Заяви-договору № TDB.2020.0991.1570 від 28.02.2020 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов`язань. Щодо розміру стягнутих відсотків, судова колегія зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приват Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Договір та анкету - заяву підписано ОСОБА_1 . Він містить податковий номер відповідача, паспортні данні, його адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Також міститься підпис відповідача. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету-заяву від 24.12.2019 року; кредитний договір № TDB.2019.0991.3363 від 24.12.20219, довідку про нарахування відсотків; договір факторингу; витяг до договору та додаткову угоду. В той же час, виписки з особового рахунку відповідача датована з 24.12.2019 проте фактично виписка містить інформацію, починаючи з 31.01.2020 року, у виписці відображено лише нарахування відсотків та прострочення заборгованості. Доказів перерахування кредитних коштів відповідачеві матеріали справи не містять. Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 21 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» у, в якому зазначено, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № № TDB.2019.0991.3363 від 24 грудня 2024 року, сума заборгованості за кредитом становить 33732,90 грн. Проте, колегія суддів вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, враховуючи наступне. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц. Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника з підтвердженням факту видачі кредитних коштів та детальний розрахунок, на підставі яких суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20. Крім того, відповідно до ч.5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін. Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаними в договорі реквізитами.Не надано і доказів отримання кредитної картки. У виписці відсутнє відображення відомостей щодо переказу коштів на відкритий картковий рахунок із зазначенням суми наданої позики. Позивачем не надано і платіжного доручення або касового ордеру про переведення коштів на рахунок відповідача. З наданої виписки убачається лише нарахування відсотків та наявність простроченої заборгованості. Відомості щодо використання кредитних коштів, здійснення певних операцій по відкритому згідно договору рахунку виписка не містить. Відповідач заперечує факт надання йому кредитних коштів згідно кредитного договору. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів відповідачу та фактичне використання відповідачем коштів. Рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн. Керуючись ст. ст.367,368,369,376,379,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оганезова Олега Автанділовича задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова