Постанова 4803 № 199/1712/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1392/26 Справа № 199/1712/26 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Сербіній І.В., за участю: захисника адвоката Ігнатова Є.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає у будинку АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто судовий збір. в с т а н о в и л а : постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 03.02.2026 року о 14:20 годині по дорозі Т0515 в с. Копані керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженими зіницями очей, які не реагують на світло, неприродною блідністю обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову захисник адвокат Ігнатов Є.Є., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх вимог вказує, що з доданого до матеріалів справи відеозапису вбачаються ознаки його коригування, адже відеозапис є неповним. Звертає увагу, що у протоколі зазначено, що подія відбувалась 03.02.2026 року о 14 год. 20 хв., однак відеозапис із бодікамери, долучений до матеріалів справи, починається 03.02.2026 року о 14 год. 26 хв., що свідчить про те, що поліцейські не дотримувалися вищезазначеної інструкції. Тож матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 в інкримінований час керував транспортним засобом, що є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Наголошує на характері відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, адже обставини, за яких це сталося, дають підстави стверджувати про очевидний психологічний тиск з боку працівників поліції. Момент пропозиції пройти огляд та негайної відмови ОСОБА_1 відбувається швидко, без з`ясування суті, без уточнювальних питань, що саме по собі є нетиповою поведінкою для особи, яка щойно дізнається про можливе притягнення до відповідальності. Ця швидкість реакції, відсутність будь-яких вагань, аргументів чи емоцій з боку ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви в добровільності його рішення. Вказує, що зі змісту відеозапису можна зробити висновок, що спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувалося ще до початку офіційної відеофіксації. При цьому не зафіксовано факту роз`яснення водієві його процесуальних прав, процедури проходження огляду та наслідків відмови від проходження огляду. Таким чином, відмова від огляду не є результатом свідомого, обдуманого волевиявлення, а є наслідком попереднього спілкування поза камерою з елементами психологічного тиску. Зауважує, що працівники поліції не відсторонили від керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Тобто працівники поліції не вбачали небезпеки для оточуючих в особі водія ОСОБА_1 та не підшукували такого водія, який би міг доставити транспортний засіб, оскільки ОСОБА_1 начебто перебував у стані наркотичного сп`яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, що, ймовірно, зумовило упереджене ставлення до нього. Такі дії свідчать про порушення принципів неупередженості, об`єктивності та професійної етики працівників поліції. Наголошує, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено з істотним порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП. Відтак доданий до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення слід визнати недопустимим як такий, що отриманий з порушенням установленого законом порядку. Заслухавши захисника адвоката Ігнатова Є.Є. та ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до закону. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 42), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмови від проходження відповідного огляду. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так само як і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доказуванню у цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом, факт виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються доданими до протоколу про адміністративне правопорушення письмовими матеріалами справи та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого, зокрема, вбачається, що про факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом «Renault Laguna», д.н.з. НОМЕР_1 , свідчить відеозапис із бодікамери поліцейського, з якого вбачається рух транспортного засобу (00 хвилина 01 секунда відеозапису № 1), а також те, що саме ОСОБА_1 встає з водійського сидіння транспортного засобу (00 хвилина 12 секунда відеозапису № 1). Після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які були озвучені працівником поліції, ОСОБА_1 заперечень не висловлював та на пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився (1 хвилина 48 секунда відеозапису № 1). Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції, є належними і допустимими, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Так, дослідженими матеріалами встановлено факт зупинки транспортного засобу та керування ним саме ОСОБА_1 , який після зупинки вийшов з водійського місця автомобіля; інших осіб не було. Апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом. Такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом. Більше того, саме фіксування особи під час руху є технічно неможливим, а тому на підставі всіх наявних доказів у справі суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол. У цьому випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, після зупинки транспортного засобу поліцейські підійшли до автомобіля, з водійського місця якого вийшов ОСОБА_1 , тобто останній перебував за кермом автомобіля, який до того рухався. У подальшому під час спілкування з водієм поліцейський наголосив, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, та запропонував проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження відповідного огляду. На вказану пропозицію ОСОБА_1 відмовився, тому поліцейський наголосив, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність та буде складено протокол, після чого ОСОБА_1 не змінив свого рішення щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено. Апеляційний суд наголошує, що за час спілкування з поліцейськими та пропонування останньому пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 жодного разу не зазначив, що не керував транспортним засобом, не заперечував перебування за кермом та наявність ознак наркотичного сп`яніння. Крім того, в апеляційній скарзі не зазначено, хто саме керував транспортним засобом, на думку сторони захисту, а тому така позиція вказує на спосіб захисту задля уникнення адміністративної відповідальності та, як наслідок, адміністративного стягнення. Отже, за сукупністю досліджених доказів факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення. Підстав для сумніву щодо його достовірності в апеляційного суду не виникає. Крім того, захисник в апеляційній скарзі не оспорює події, які на ньому зафіксовані, та не зазначає, які саме події не були зафіксовані поліцейськими і могли суттєво вплинути на встановлення істини у справі. Тому порушення суттєвої безперервності апеляційним судом не виявлено, а відсутність деяких проміжків фіксування у цьому випадку не спростовує подій, які зафіксовані на відеозаписі поліцейських та містять усі обов`язкові ознаки адміністративного правопорушення. Отже, дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Будь-яких ознак тиску або спонукання до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 з боку поліцейських апеляційним судом не встановлено. Водій ОСОБА_1 твердо та виважено, без вагань і сумнівів відповів, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння. У подальшому дії поліцейських ним не оскаржувалися. Сторона захисту посилається на порушення порядку проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тобто спеціальним суб`єктом, та його огляд на стан сп`яніння повинен проводитися у спеціальному порядку, однак вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону. Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у заборонених місцях у стані сп`яніння. При цьому огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння, проводиться на підставі ст. 266 КУпАП незалежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій. Факт перебування ОСОБА_1 як військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку. Отже, у цьому випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та, відповідно, протокол складено саме за ст. 130 КУпАП як щодо водія, який керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Щодо підстав зупинки транспортного засобу апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» комендантська година це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжували та який діяв на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456, правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти. Отже, перевірка документів в осіб здійснюється після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану. Інспектор поліції діяв у межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні. Крім того, зазначив щодо поганої візуалізації номерного знака, що є порушенням норм ПДР України та не є формальною підставою для зупинки, а тому підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відсутність фіксування відсторонення від керування транспортним засобом жодним чином не спростовує вину ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні та не може свідчити про надумані й формальні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності. Відсторонення від керування транспортним засобом є процедурою оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а не встановлення фактичних обставин. Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, як уповноваженими особами зазначено, що ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 мав можливість скористатися вимогою та пройти огляд на стан сп`яніння, чим спростувати перебування в такому стані. На переконання апеляційного суду, початок фіксування о 14:26 годині, у той час як інкриміновано факт керування транспортним засобом о 14:20 годині, жодним чином не спростовує вину ОСОБА_1 та не тягне за собою недопустимість доказу, оскільки факт керування транспортним засобом передував зупинці такого транспортного засобу, спілкуванню з поліцейськими та проведенню огляду на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними. Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням до первісного визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, потягло б визнання доказів недопустимими або вказувало б на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано. Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування та які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанову винесено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА