Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/10536/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1310/26 Справа № 214/10536/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Сербіній І.В., за участю: захисника адвоката Калашнікової Т.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Калашнікової Т.І., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто судовий збір, в с т а н о в и л а : постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 12 жовтня 2025 року о 01 годині 23 хвилини, керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia», н/з НОМЕР_2 , рухався просп. 200-річчя Кривого Рогу, 12А, у м. Кривому Розі, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів та порушенням мови. На законну вимогу поліцейського пройти повний медичний огляд у встановленому законом порядку з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився. БК 475610, 477427. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову захисник, адвокат Калашнікова Т.І., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування своїх вимог вказує, що об`єктивною стороною цього адміністративного правопорушення є керування транспортним засобом, при цьому за відсутності таких доказів особа не є суб`єктом цього адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так само як і відсутні докази руху транспортного засобу. На відеозаписах поліцейських не зафіксовано рух автомобіля, а вбачається, що він припаркований біля магазину «Комфі». Крім того, відсутні свідки руху транспортного засобу або керування ним ОСОБА_1 , відсутні докази зупинки. Вказує, що докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 . Звертає увагу, що посилання суду на ввімкнені стоп-сигнали не вказують на рух автомобіля, оскільки в більшості сучасних автомобілів стоп-сигнали можуть горіти при вимкненому двигуні, оскільки вони живляться від акумулятора; якщо натиснути на педаль гальма, лампи засвітяться незалежно від положення ключа запалювання. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Калашнікову Т.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до закону. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від проходження відповідного огляду. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так само як і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доказуванню у цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом, факт виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність у його вчиненні підтверджуються даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, а також відеозаписом, відповідно до якого патрульний автомобіль під`їжджає до парковки біля магазину «Комфі» (кліп 0). У транспортному засобі «Skoda Octavia», н/з НОМЕР_2 , який там знаходиться, світяться не лише фари, а й стоп-сигнали світлові покажчики на автомобілі, які вказують на те, що водій гальмує, адже коли педаль гальма натиснута, контакти вмикача замикаються і стоп-сигнали загоряються, що свідчить про те, що двигун транспортного засобу був запущений. При цьому ОСОБА_1 , який вийшов із водійського сидіння вказаного автомобіля, на запитання працівників патрульної поліції стосовно того, куди він їхав, відповів, що їхав «сюди», та на уточнювальне запитання стосовно того, що він їхав саме на парковку, щоб переставити транспортний засіб, ствердно відповів: «да» (кліп 1), не висловлюючи при цьому заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом. Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, а підстав для сумніву щодо його достовірності в апеляційного суду не виникає. Крім того, захисник в апеляційній скарзі не оспорює події, які на ньому зафіксовані. Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка не заперечується стороною захисту. Водночас апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом. Такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом. Більше того, саме фіксування особи під час руху є технічно неможливим, а тому на підставі всіх наявних доказів у справі суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол. У цьому випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, останні рухаються вулицею. Після здійснення повороту працівниками поліції вбачається, що автомобіль, який рухається попереду, повертає праворуч (clip-0, 0:26 хвилина запису). Поліцейські під`їхали до місця зупинки вказаного транспортного засобу (clip-0, 0:48 хвилина запису), з якого вийшли двоє чоловіків. Із водійського місця вийшов, як у подальшому з`ясовано, ОСОБА_1 . При цьому на цьому місці інших автомобілів або осіб не перебувало. За характером зйомки не виникає сумніву, що автомобіль, який повернув та зупинився, є саме автомобілем «Skoda Octavia», н/з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечив, що саме він керував транспортним засобом. Навпаки, він зазначав, що йому треба підвезти товариша, який перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому в той момент, коли працівники поліції підійшли до автомобіля та запитали, куди вони рухалися, ОСОБА_1 зазначив, що треба переставити автомобіль. Отже, під час спілкування з працівниками поліції, проведення процедури огляду на стан сп`яніння та складання матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 жодного разу не зазначив, що він не керував транспортним засобом. Навпаки, після повідомлення працівником поліції про порушення ним ПДР України щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та складання протоколу ОСОБА_1 цікавився, які це матиме наслідки. У свою чергу, в апеляційній скарзі не наведено, хто саме керував транспортним засобом, з урахуванням того, що на місці перебували лише ОСОБА_1 та його товариш, який ні під час виявлення адміністративного правопорушення, ні під час розгляду справи не зазначив, що він міг керувати автомобілем. Отже, позицію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Octavia», н/з НОМЕР_2 , апеляційний суд сприймає як спосіб захисту задля уникнення адміністративної відповідальності, оскільки факт керування поза розумним сумнівом підтверджений сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, та не спростований стороною захисту. Також апеляційний суд наголошує, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає обов`язкового зупинення транспортного засобу працівниками поліції. Обов`язковою ознакою є саме керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що в цьому випадку доведено. Апеляційний суд зауважує, що сукупності вказаних доказів достатньо для безсумнівного висновку про керування ОСОБА_1 транспортним засобом як обов`язкової ознаки інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Лише заперечення особи, щодо якої складено протокол, стосовно керування нею транспортним засобом уже на стадії судового розгляду не може спростувати інші докази на підтвердження протилежного, які містяться в матеріалах справи. У зв`язку з чим подальші дії працівників поліції щодо виявлення ознак сп`яніння у водія та висування вимоги пройти відповідний огляд є законними. Наявність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не заперечуються стороною захисту та водночас беззаперечно підтверджуються сукупністю матеріалів. Так, встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування з водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги про проходження відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність проходження огляду для спростування або підтвердження перебування у стані сп`яніння. Вказівка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими на те, що запах алкоголю наявний через перебування його товариша у стані алкогольного сп`яніння, не спростовує наявності його вини, адже в разі проходження огляду на стан сп`яніння та встановлення негативного результату твердження працівників поліції про наявність ознак алкогольного сп`яніння саме у ОСОБА_1 були б спростовані. Виявлення поліцейським ознак сп`яніння, які, на думку поліцейського, наявні, утворює обов`язок водія пройти відповідний огляд, відмова від якого передбачає адміністративну відповідальність, про що ОСОБА_1 був неодноразово повідомлений. Поліцейські неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, однак останній своєю поведінкою та пасивними діями, тобто невербально, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Такі дії водія ОСОБА_1 обґрунтовано та законно розцінені як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними. У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням до первісного визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Отже, апеляційним судом перевірено всі доводи сторони захисту та поза розумним сумнівом встановлено, що матеріалами справи підтверджено як факт керування транспортним засобом «Skoda Octavia», н/з НОМЕР_2 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт виявлення у нього ознак сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, що є обов`язковими ознаками порушення вимог п. 2.5 ПДР України та, відповідно, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано. Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Калашнікової Т.І., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанову винесено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника адвоката Калашнікової Т.І., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА