Постанова Київський апеляційний суд № 754/20563/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/9156/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., при секретарі Гайдаєнко В. С. за участі: представника позивача Банецького Б. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мудрик Анастасії Ігорівни, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Грегуля О. В. від 10 лютого 2026 року у цивільній справі № 754/20563/25 Деснянського районного суду міста Києва за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення оплати житлово-комунальних послуг, У С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, у якому просило про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальній сумі 187 503 грн 66 коп., а також 3 028 грн судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 , проте належним чином не виконували зобов`язання з їх оплати. Заявлена до стягнення сума складається із заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 21 240,16 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 632,04 грн, 3 % річних у розмірі 954,93 грн; заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 25 249,30 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 317,64 грн, 3 % річних у розмірі 1 135,15 грн; заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 34 682,72 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 686,96 грн, 3 % річних у розмірі 1 232,60 грн, пені у розмірі 1 499,66 грн; заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 25 514,61 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 572,26 грн, 3 % річних у розмірі 926,42 грн, пені у розмірі 1 127,13 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17 627,99 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3 014,38 грн, 3 % річних у розмірі 792,61 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 083,59 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 631,29 грн, 3 % річних у розмірі 1 217,67 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630,70 грн; заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 97,79 грн, а також заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 118,93 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 187 503 грн 66 коп. - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних, пені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1 514 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1 514 грн судового збору. В апеляційній скарзі адвокат Мудрик А. І., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що з початку 2024 року постійно проживає в Королівстві Іспанія, виїхавши з України 21.12.2023, про що свідчать дані Державної прикордонної служби України від 10.03.2026, а тому фактично не отримувала копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження. Апелянт звертає увагу на те, що її представник - адвокат Мудрик А. І. - двічі звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи від 17.12.2025 та від 09.01.2026, проте суд не забезпечив можливості ознайомитися з паперовими матеріалами позову та розглянув справу без участі сторони відповідачки, чим порушив її право на захист та принципи змагальності й рівності сторін. Крім того, вона вказує на необґрунтованість одностороннього розрахунку заборгованості у сумі 187 503,66 грн, оскільки суд не перевірив арифметичну правильність нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та не дослідив первинні облікові документи. Апелянт також наголошує, що вона не є власником чи співвласником спірної квартири, не укладала договірних відносин із позивачем, а її реєстрація за цією адресою не може бути автоматичною підставою для виникнення фінансових зобов`язань за житлово-комунальні послуги, оскільки до виїзду за кордон вона фактично проживала за іншими адресами в місті Києві, що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 753/98/22. Додатково у відповіді на відзив апелянт вказує на те, що поданий позивачем відзив підписаний особою, повноваження якої на представництво інтересів у суді апеляційної інстанції не підтверджені належними документами, а сам текст відзиву не містить обов`язкових відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасника справи. У поданому відзиві на апеляційну скаргу Банецький Б. І., в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Позивач стверджує, що сторона відповідача була достеменно обізнана про наявність судового провадження з грудня 2025 року, однак виявила бездіяльність та не вчинила реальних дій для ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо в приміщенні суду. На думку позивача, надання відзиву є процесуальним правом, а не обов`язком, тому неотримання матеріалів через технічну неможливість суду здійснити їх сканування не свідчить про наявність вини суду чи позивача. Зазначає, що надані апелянтом документи про проживання в Іспанії та лист прикордонної служби повинні оцінюватися критично, оскільки повноваження щодо фіксації факту непроживання особи за спірною адресою належать до компетенції управителя будинку, а самі відповідачі не повідомляли постачальну організацію про свою відсутність. Наголошує, що доданий до матеріалів справи розрахунок боргу є належним і допустимим доказом, який детально відображає обсяги споживання, діючі тарифи та помісячні нарахування. Крім того, зазначає, що позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18, укладеного у відповідності до вимог статей 512, 514, 516 ЦК України, а з 01.05.2018 є безпосереднім виконавцем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання на підставі публічного договору приєднання, опублікованого в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №

34. Позивач вважає, що факт реєстрації особи у житловому приміщенні автоматично визначає її як індивідуального споживача, який зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 про обов`язок споживачів оплатити послуги, якими вони фактично користувалися. Також позивач звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені з січня 2024 року є цілком правомірним на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, оскільки місто Київ з 30.04.2022 не входить до території ведення бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №

309. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Представник апелянта у судове засідання не з`явилась, направила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятість у слідчих діях у кримінальному провадженні, яке залишено колегією суддів без задоволення у зв`язку із відсутністю будь-яких доказів поважності причини відсутності. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи позов Комунального підприємства «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що на підставі наданого витягу з реєстру територіальної громади та інформації головного інформаційно-обчислювального центру право найму за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачам солідарно. Спираючись на приписи статей 5, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 625 ЦК України, суд першої інстанції вказав, що власники або наймачі житла зобов`язані своєчасно оплачувати надані послуги, а дієздатні особи, які зареєстровані у житлі споживача, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг нарівні з ним. Врахувавши норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 та положення наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, суд дійшов висновку, що стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені на території міста Києва є правомірним після відновлення нарахувань з 2024 року. Встановивши, що відповідачі не надали суду жодних конкретних правових доказів на спростування розміру або факту утворення боргу, суд дійшов висновку про повну доведеність позовних вимог та ухвалив рішення про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 187 503,66 грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як в редакції 2004 року, так і в редакції 2017 року, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 17.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 послуги централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо за функціональним призначення належать до комунальних послуг. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «Київтеплоенерго» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води. За наданим позивачем витягом з реєстру територіальної громади та відповідно до наданої на запит суду інформації ГІОЦ право найму за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачам. З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконував належним чином, здійснював надання житлово-комунальних послуг. Відповідачі від послуг, що надаються позивачем не відмовлялись та постійно ними користуються, тому позивач проводить щомісячне нарахування за надані послуги відповідно до затверджених тарифів. Водночас, відповідачі за спожиті послуги своєчасно не сплачували у результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 - 31.07.2025 складає 110 051,34 грн, а саме: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 21 240,16 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 25 249,30 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 682,72 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 514,61 грн. Також до 31.10.2021 за відповідачами обліковується заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 97,79 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 118,93 грн; з період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630,70 грн. Крім того, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), позивач, набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 17 627,99 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 083,59 грн. Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511). Отже, встановивши, що відповідачі є офіційно зареєстрованими споживачами послуг у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення суми боргу. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є арифметично правильним, деталізованим по кожному місяцю та виду послуг, і сумніву у колегії суддів не викликає. Контррозрахунку заборгованості відповідачка суду не надала. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення її процесуальних прав внаслідок неналежного повідомлення про час і місце розгляду справи та незабезпечення судом можливості ознайомитися з матеріалами справи, колегія суддів зазначає таке. Згідно з матеріалами провадження, копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками надсилалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Водночас, відповідно до положень статті 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка забезпечує обмін процесуальними документами в електронній формі. Перевіркою матеріалів електронної справи у підсистемі «Електронний суд» підтверджується, що 22.12.2025 судову повістку-повідомлення про дату, час і місце розгляду справи було успішно доставлено до електронного кабінету представника відповідачки - адвоката Мудрик А. І. Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Таким чином, Лантух Я. В. в особі свого уповноваженого представника була належним чином та завчасно повідомлена про судовий процес та дату засідання 10.02.2026. Посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції не забезпечив її представнику можливості ознайомитися з матеріалами справи після подання відповідних клопотань від 17.12.2025 та 09.01.2026, колегія суддів вважає безпідставними. Процесуальний закон покладає на учасників справи обов`язок самостійно цікавитися рухом справи та вчиняти активні процесуальні дії. Подавши клопотання про ознайомлення, представник відповідачки мав право та процесуальний обов`язок з`явитися до приміщення суду в робочий час для реалізації свого права, оскільки суд не зобов`язаний узгоджувати чи призначати в листуванні окрему дату для приходу особи з метою ознайомлення з матеріалами провадження. Суд першої інстанції не перешкоджав у доступі до матеріалів справи, а сторона відповідачки виявила процесуальну пасивність, не з`явившись до суду до моменту ухвалення рішення 10 лютого 2026 року. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що передбачено частиною четвертою статті 12 ЦПК України. З огляду на належне повідомлення представника через електронний кабінет, розгляд справи за відсутності відповідачки відповідав вимогам статей 223, 224 ЦПК України та принципу розгляду справи протягом розумного строку. Стосовно доводів апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності до заявлених вимог, колегія суддів вказує, що згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові за умови доведеності позовних вимог. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції, однак у судове засідання не з`явилися, відзиву на позовну заяву не подали та клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до моменту ухвалення оскаржуваного рішення від 10.02.2026 суду не заявляли, вони втратили право посилатися на зазначені обставини в суді апеляційної інстанції. Заяви про застосування позовної давності, подані вперше на стадії апеляційного перегляду, не можуть бути задоволені, якщо сторона мала реальну можливість заявити про це в суді першої інстанції, але не скористалася своїм процесуальним правом (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11345/16-ц). Доводи апелянтки про те, що вона не проживає у спірній квартирі з грудня 2023 року у зв`язку з виїздом до Королівства Іспанія, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та звільнення її від обов`язку оплати житлово-комунальних послуг з наступних підстав. Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положень Житлового кодексу України, солідарний обов`язок з оплати комунальних послуг покладається на всіх дієздатних осіб, які зареєстровані в житловому приміщенні. Сама по собі офіційна реєстрація місця проживання особи створює правовий зв`язок між споживачем та житлом, а також обов`язок брати участь в утриманні цього майна. Тимчасова відсутність зареєстрованого мешканця не звільняє його від оплати послуг, нарахування яких здійснюється за відсутності приладів обліку на об`єкт загалом або які стосуються загальнобудинкових потреб, зокрема постачання теплової енергії, що забезпечує підтримку конструктивної цілісності всього багатоквартирного будинку (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 754/2214/17-ц). Чинне законодавство надає споживачу право на перерахунок плати у разі його тривалої відсутності за умови подання виконавцю відповідної заяви та підтверджуючих документів. Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до КП «Київтеплоенерго» із заявою про перерахунок чи повідомляла постачальника про свій виїзд за кордон до моменту звернення позивача з позовом до суду. Посилання на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.03.2023 також не спростовує факт її офіційної реєстрації у спірній квартирі та існування солідарної відповідальності перед позивачем. Щодо нарахування втрат від інфляції, трьох процентів річних та пені, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 було скасовано мораторій на нарахування штрафних санкцій та фінансових стягнень за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги для територій, які не включені до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії або які є тимчасово окупованими. Оскільки місто Київ з 30.04.2022 виключено з переліку територій можливості бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, нарахування додаткових фінансових санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України та спеціальним законодавством, з січня 2024 року є законним. Позивачем надано чіткий помісячний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу, який є арифметично правильним. Заперечення апелянтки про те, що поданий відзив підлягає відхиленню, оскільки підписаний особою, повноваження якої на представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції не підтверджені належними документами, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Мудрик Анастасії Ігорівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 червня 2026 року. Судді Є. П. Євграфова Б. Б.Левенець В. В. Саліхов