Ухвала КАС ВС № 320/3642/24

УХВАЛА 01 червня 2026 року м. Київ справа №320/3642/24 адміністративне провадження №К/990/21717/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі -ВККН МЮ України), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність ВККН МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 , за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13-15.06.2023; - зобов`язати ВККН МЮ України прийняти рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 , за результатами електронного анонімного тестування, виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13-15.06.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 адміністративний позов задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність ВККН МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення, згідно з пунктами 41-42 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту ВККН, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 № 926/19664, у редакції станом на 21.04.2023, щодо ОСОБА_1 ; - зобов`язано ВККН прийняти рішення, згідно з пунктами 41-42 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту ВККН, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 № 926/19664, у редакції станом на 21.04.2023, щодо ОСОБА_1 ; -у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 змінено у мотивувальній та резолютивній частинах. Викладено резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у такій редакції: "Адміністративний позов задовольнити частково; визнано протиправною бездіяльність ВККН МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення щодо ОСОБА_1 , про видачу їй Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; зобов`язано Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату прийняти рішення про видачу Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 за результатами електронного анонімного тестування виконаного під час проведення кваліфікаційного іспиту на право на заняття нотаріальною діяльністю, що відбулося 13-15.06.2023; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено". Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 320/3642/24 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ВККН МЮ України. Не погодившись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ВККН МЮ України звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Суд зазначає, що оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом, та які безпосередньо пов`язані із вимогами адміністративного позову. При вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження судового рішення по суті позовних вимог. Отже, перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Суд дійшов висновку, що доводи скаржника щодо наявності підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, є обґрунтованими. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник вказував пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано статті 132, 134, 139, 242 КАС України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 та від 03.02.2026 у справі № 640/23571/21. Наведені заявником доводи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можливість виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу подання касаційної скарги у цій справі, Суд доходить до висновку, що обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 330, 331, 334, КАС України, УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі ,за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк М.В. Білак , Судді Верховного Суду