Постанова 4855 № 320/3642/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3642/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА Іменем України 11 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю. Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнання протиправними дій і бездіяльності у не призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі скороченням пенсійного віку; - скасувати рішення від 21.01.2025 №231150006940 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням (скороченням) пенсійного віку за Списком №2; - зобов`язання відповідача призначити їй з 05.02.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та провести її виплату з дати набуття позивачкою п`ятдесятирічного віку, тобто з 05.02.2025.. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення згідно пунктів 41-42 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 №1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 №926/19664, в редакції станом на 21.04.2023 щодо ОСОБА_1 ; - зобов`язано Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату прийняти рішення згідно пунктів 41-42 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 №1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 №926/19664, в редакції станом на 21.04.2023 щодо ОСОБА_1 ; - стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У подальшому, представником позивача до суду першої інстанції подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій він просить суд відшкодувати на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39000,00 грн., які були сплаченні ОСОБА_2 відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.07.2023 №UA-35/23. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 заяву задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення спірних витрат відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а також при цьому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, стягнувши на користь позивача весь заявлений до відшкодування розмір витрат. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються рішення суду першої інстанції в частині щодо розміру стягнутих витрат, то колегія суддів рішення суду в іншій частині не переглядає. Із цих підстав суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність скасування оскаржуваного додаткового судового рішення у зв`язку із необхідністю збільшення розміру витрат, що стягуються. Колегія суддів наголошує, що норми чинного законодавства не передбачають оскарження судового рішення у спосіб подання відзиву на апеляційну скаргу іншої особи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правової допомоги №UA-35/23 від 18.07.2023 року; додаток №1 до договору про надання правової допомоги №UA-35/23 від 18.07.2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2025 року по Договору про надання правової допомоги №UA-35/23 від 18.07.2023 року; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №848 від 19.04.2007 року; ордер адвоката Рубана І.В. Згідно наданих документів адвокатом були надані послуги: вивчення наданих Клієнтом матеріалів та проведення їх аналіз; вивчення судової практики з аналогічних питань та проведення її аналіз; сформування правової позиції Позивача; підготовлення адвокатського запиту №39/23 від 18.07.2023; підготовлення адвокатського запиту №40/23 від 24.07.2023; підготовлення позовної заяви від 17.01.2024; підготовлення відповіді на відзив від 20.02.2024; підготовлення міркування позивача з приводу заявлених позовних вимог від 08.04.2024; підготовлення заперечення проти клопотання про залучення третьої особи від 09.01.2025. При визначенні обґрунтованого розміру витрат, суд першої інстанції вказав, що такі види послуг як вивчення наданих Клієнтом матеріалів та проведення їх аналіз; вивчення судової практики з аналогічних питань та проведення її аналіз; сформування правової позиції Позивача; підготовлення адвокатського запиту №39/23 від 18.07.2023; підготовлення адвокатського запиту №40/23 від 24.07.2023 не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви). Також суд першої інстанції вказав, що не відповідають ознакам "неминучості" такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу як підготовлення відповіді на відзив від 20.02.2024; підготовлення міркування позивача з приводу заявлених позовних вимог від 08.04.2024; підготовлення заперечення проти клопотання про залучення третьої особи від 09.01.2025. Вказані мовити суду першої інстанції не оскаржені (заперечені) у цьому апеляційному провадженні. У зв`язку із викладеним, суд першої інстанції вказав, що враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено співмірність заявлених наданих послуг відповідно до розміру оплати за фактично виконані послуги, що суперечать критеріям встановленим статті 134 КАС та багаточисельною практикою Верховного Суду. Варто урахувати, що процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Суд звертає увагу на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу співмірності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2021 справа № 280/2635/22. Зважаючи на викладене, колегія суддів звертає увагу, що відповідач у суді першої інстанції не подавав заперечень щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, а відтак, це питання не підлягало вирішенню. У зв`язку із цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неповне дослідження співмірності витрат судом, оскільки таке питання взагалі не підлягало дослідженню. Посилання на обмеженість кошторисних призначень відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки наведена обставина не є такою, що перешкоджає розподілу судових витрат або ж звільняє відповідача від обов`язку їх відшкодування позивачу, на користь якого було ухвалене судове рішення. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміна рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 не вплинуло на визначення розміру стягнутих витрат, оскільки обсяг частково задоволених позовних вимог залишився незмінним. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині стягнутих витрат. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Є.В. Чаку