Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11377/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/11377/25 пров. № А/857/54244/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 14 листопада 2025 року, В С Т А Н О В И В: 06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 27.03.2025; зобов`язати прийняти рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні та видати таку громадянину Іспанії ОСОБА_1 . На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.04.2011 між ним, громадянином Болгарії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений шлюб у м. Шумен (Болгарія). Зауважує, що 14.01.2022 він був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 на строк до 11.01.2023 на підставі возз`єднання сім`ї з громадянкою України. Оскільки з 2008 року він постійно проживав в Іспанії, в 2022 році він був прийнятий до громадянства Іспанії та 29.04.2022 був документований паспортом громадянина Іспанії № НОМЕР_3 , виданим Головним управлінням поліції DGP-08055D6P1. При цьому, через особливості написання особистих імен в Іспанії його ім`я у іспанському паспорті було вказано як ОСОБА_1 . Після отримання іспанського паспорту, набув статусу особи, що має два громадянства - громадянство Болгарії та громадянство Іспанії, що не заборонено законодавство цих обох держав. Маючи намір проживати в Україні разом з дружиною, отримав в консульській установі України в Іспанії візу Д-14, з метою возз`єднання сім`ї з громадянами України. Вказує, що планував оформити посвідку на тимчасове проживання в Україні, оскільки його посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , що раніше була йому видана, втратила свою чинність 11.01.2023 у зв`язку із завершенням її дії. 17.03.2025 повторно звернувся до ГУ ДМС у Львівській області з питань оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї. 27.03.2025 рішенням ГУ ДМС у Львівській області № 46011300024524 було повторно відмовлено йому в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання через те, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем інформацію, а саме оскільки ним не було подано документального підтвердження зміни прізвища та імені у паспортному документі громадянина Іспанії. Вважає протиправним рішення ГУ ДМС у Львівській області №46011300024524 від 27.03.2025, оскільки відповідач, маючи в розпорядженні отриманий від нього повний пакет документів, необхідних для оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання, відмовив у видачі такої без наявності для цього законних підстав. Вказує, що відмінність у написанні прізвища та імені в паспорті громадянина Іспанії підтверджується довідкою Головного управлінням поліції поліцейського комісаріату Сабадель від 04.03.2025, яка долучена до пакету документів, наданого відповідачу для оформлення посвідки. Така відмінність відбулась не у зв`язку із проходженням процедури зміни імені, а саме з підстав особливості написання особистих даних особи в Королівстві Іспанії. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 заяву представника позивача про залучення співвідповідача у справі задоволено. Залучено до участі у справі як співвідповідача Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 27.03.2025 року. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання про оформлення ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що написання прізвища, імені та по батькові позивача ОСОБА_2 у паспорті громадянина Королівства Іспанії № НОМЕР_3 від 29.04.2022 як « ОСОБА_4 », викликане нормами національного законодавства Іспанії. Таким чином, ГУ ДМС у Львівській області, при розгляді документів позивача на оформлення посвідки на тимчасове проживання, не надано належної оцінки довідці, виданій 04.03.2025 Поліцейським комісаріатом Сабадель Головного управління поліції Міністерства внутрішніх справ Іспанії, та не враховано національну специфіку написання прізвища, імені та по батькові іноземців. Суд першої інстанції вказав, що ГУ ДМС у Львівській області зробило помилковий висновок про зміну позивачем власних прізвища та імені, внаслідок чого оскаржуване рішення №46011300024524 від 27.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, що припиняється, вибуло з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі його адміністративної компетенції Західному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1160, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання про оформлення позивачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Не погодившись з прийнятим рішенням, Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що станом на сьогодні відбувається припинення ГУ ДМС у Львівській області та УДМС у Франківській області шляхом їх ліквідації з повним припиненням їх прав та обов`язків, без визначення їх правонаступників, та відбулося створення абсолютно нового територіального органу Державної міграційної служби України ЗМУ ДМС. Вказує, що громадянину Іспанії в усному порядку при його особистому зверненні до державного органу, було роз`яснено, що причиною відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання є розбіжність написання імені в документах позивача, для підтвердження того, що громадянин Іспанії ОСОБА_1 та громадянин Болгарії ОСОБА_2 являється однією особою, йому потрібно звернутися до консульської установи з метою виправлення розбіжностей в документах або отримання документів, що підтверджують зазначені обставини. На даний момент в обліках іноземців ГУ ДМС у Львівській області, позивач значиться як дві різні особи. Вказує, що відповідно до п. 61 Порядку № 322, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, зокрема, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та правомірним, адже винесене в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що праивльним є висновок про те, що відмінності у написанні прізвища та імені позивача у паспортному документі громадянина Іспанії зумовлені саме національними особливостями іспанського законодавства, що підтверджується довідкою компетентного органу Іспанії та нормами національного права цієї держави, а не зміною особистих даних позивачем. Звертає увагу на той факт, що центральним органом виконавчої влади у сфері міграції - Державною міграційною службою України надано відповідь вих.№8.1-8084/2-25 від 31.07.2025. на адвокатський запит, з якої слідує, що за інформацією, наданою Західним міжрегіональним управлінням ДМС, встановлено, що справи, які перебували в провадженні Головного управління ДМС у Львівській області передані до Західного міжрегіонального управління ДМС. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є одночасно громадянином Республіки Болгарія, що підтверджується паспортом № НОМЕР_4 від 01.03.2024, дійсним до 01.03.2029, та громадянином Королівства Іспанія, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 від 29.04.2022, дійсним до 29.04.2032. У паспорті громадянина Королівства Іспанія № НОМЕР_3 від 29.04.2022 прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_4 », а ім`я « ОСОБА_5 ». 14.01.2022 позивач ОСОБА_2 , як громадянин Болгарії, був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_5 , виданою ГУ ДМС України у Львівській області, терміном дії до 11.01.2023, у зв`язку із одруженням 30.04.2011 із громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про шлюб, виданим 08.03.2024 Адміністрацією області Шумен, Республіка Болгарія) (після зміни прізвища та імені ОСОБА_6 ). Маючи намір проживати в Україні разом з дружиною, позивач, як громадянин Іспанії ОСОБА_1 , 04.11.2024 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області з метою документування його посвідкою на тимчасове проживання в Україні. Рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 11.11.2024 № 46011300023708 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі п.п. 6, 9 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. Підставою для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем не в повному обсязі документів, а саме не подання паспортного документа громадянина Болгарії та приховування інформації про те, що він був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні на підставі паспорту громадянина Болгарії. 17.03.2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ДМС у Львівській області з питань оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї. 27.03.2025 року рішенням ГУ ДМС у Львівській області № 46011300024524 було повторно відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підп. 3 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №

322. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем інформацію, а саме оскільки позивачем не було подано документального підтвердження зміни прізвища та імені у паспортному документі громадянина Іспанії. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 27.03.2025 року; зобов`язання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання про оформлення ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб визначає Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно зі ст. 1 Закону №3773-VI: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку. Відповідно до ч. 14 ст. 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Згідно з ч. 14 ст. 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право». Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322). Відповідно до п. 1, 4 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом. Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства (п. 5 Порядку №322). Згідно п. 9 Порядку №322 оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр). Відповідно до п. 11, 12 Порядку №322 Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном. Доступ до зазначеної інформації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» (п. 14 Порядку №322). Згідно п. 16, 17 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні. Як визначено п. 21 Порядку №322, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, або у разі порушення іноземцем або особою без громадянства строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта приймає рішення про залишення заяви-анкети без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку іноземцю або особі без громадянства, або законному представнику повідомлення про залишення заяви-анкети про оформлення посвідки без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їх заява-анкета про оформлення посвідки була залишена без руху, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. До заяви-анкети вноситься інформація про номер контактного телефону заявника та адресу особистої електронної пошти (п. 22 Порядку №322). Відповідно до п. 32 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) дійсний паспортний документ іноземця (паспортні документи - у разі коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D (довгострокова віза не вимагається у іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частині дев`ятнадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також в іноземців та осіб без громадянства, які не зобов`язані отримувати таку візу відповідно до зазначеного Закону, інших законів або міжнародних договорів України) та копію сторінки паспортного документа з такою візою. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частинах двадцятій або двадцять четвертій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився або який підлягає обміну, якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 р. № 68/262; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки (крім іноземців або осіб без громадянства, зазначених у частині двадцять четвертій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»); 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати; 6) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності). Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4-6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 6 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства. Замість документів, зазначених в абзацах другому, четвертому -шостому цього пункту, особа, визнана особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подає рішення про визнання особою без громадянства, оформлене в установленому порядку. Іноземець або особа без громадянства можуть подати також інші документи, які підтверджують наявність підстав для отримання посвідки або підтверджують інформацію, зазначену в заяві-анкеті (зокрема, документи, що підтверджують право власності на житло, договір наймання (піднаймання, оренди) тощо). Копії таких документів долучаються до заяви-анкети. Як визначено підпунктом 11 п. 33 Порядку №322, крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подаються для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уклали шлюб з громадянами України: документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати; паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України (крім осіб, які в період дії воєнного стану не можуть прибути до територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку з проходженням військової служби, за наявності підтвердних документів). Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. У п. 61 Порядку №322 передбачено підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки, зокрема згідно підп. 3 п. 61 дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Згідно п. 62 Порядку №322, рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником. Рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки формується засобами Реєстру та підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) чи за бажанням іноземця або особи без громадянства вручається особисто. Із матеріалів справи слідує, що 17.03.2025 ОСОБА_1 , як громадянин Королівства Іспанія, звернувся до ГУ ДМС у Львівській області з питань оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї. Для оформлення посвідки позивач подав наступні документи: паспортний документ громадянина Іспанії з відміткою про перетин кордону та візою D-14 та нотаріально завірений переклад паспорту; паспортний документ громадянина Болгарії та нотаріально завірений переклад паспорту; поліс медичного страхування; апостильований витяг з книги реєстрації актів про шлюб, виданий Центральним відділом РАЦС в Іспанії що підтверджує перебування у шлюбі з громадянкою України, нотаріально завірений переклад витягу; апостильоване свідоцтво про шлюб, видане у Болгарії, нотаріально завірений переклад свідоцтва; апостильована довідка, видана Міністерством внутрішніх справ Іспанії та нотаріально завірений переклад довідки; паспорт дружини - ОСОБА_6 ; свідоцтво про зміну імені від 29.11.2017; свідоцтво про зміну імені від 01.12.2021; квитанція про сплату адміністративної послуги № 5342468 та квитанція про сплату державного мита № 5342470. 27.03.2025 рішенням ГУ ДМС у Львівській області № 46011300024524 було відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підп. 3 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем інформацію, а саме оскільки позивачем не було подано документального підтвердження зміни прізвища та імені у паспортному документі громадянина Іспанії. Позивач в обгрунтуванні позову вказує, що він не проходив жодної процедури щодо зміни імені та прізвища, а тому підстави для надання документального підтвердження зміни імені та прізвища відсутні. У паспорті громадянина Болгарії позивач вказаний як ОСОБА_7 (де ОСОБА_5 це ім`я, ОСОБА_8 по батькові, ОСОБА_9 прізвище). У паспорті громадянина Іспанії позивач вказаний як ОСОБА_10 (де ОСОБА_11 це ім`я, ОСОБА_9 прізвище отримане від батька, ОСОБА_12 прізвище, отримане від матері). Відмінність у написанні особистих даних позивача у двох його паспортних документах зумовлена не зміною його прізвища та імені, а саме особливістю написання. Судом першої інстпанції вірно встановлено, що для оформлення посвідки на тимчасове проживання, позивачем, зокрема, подано апостильовану довідку, видану 04.03.2025 Поліцейським комісаріатом Сабадель Головного управління поліції Міністерства внутрішніх справ Іспанії та її нотаріально засвідчений переклад. Відповідно до вказаної довідки, згідно з даними Центрального реєстру іноземних громадян Головного управління поліції, ОСОБА_7 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 в Шумен (Болгарія), отримав ідентифікаційний номер іноземця НОМЕР_6 . На даний момент у зв`язку з прийняттям іспанського громадянства йому надане посвідчення особи НОМЕР_7 , у якому він фігурує як ОСОБА_10 . Представником позивача подано до суду засвідчений переклад статті 194 Указу від 14 листопада 1958 року про затвердження положень Закону про реєстрацію актів цивільного стану, отриманого з офіційного сайту Державного агентства «Офіційний законодавчий вісник» (Іспанія) за адресою: https://www.boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A-1958-18486%23art194. Як свідчить зміст статті 194 вказаного Указу, «якщо походження дитини визначається за обома лініями, за винятком випадків, передбачених статтею 109 Цивільного кодексу, першим прізвищем іспанця є перше з прізвищ батька, а другим прізвищем є перше з особистих прізвищ матері, навіть якщо вона є іноземкою». З наведеного судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок, що написання прізвища, імені та по батькові позивача ОСОБА_2 у паспорті громадянина Королівства Іспанії № НОМЕР_3 від 29.04.2022 як « ОСОБА_4 », викликане нормами національного законодавства Іспанії. Колегія суддів зауважує, що ГУ ДМС у Львівській області, при розгляді документів позивача на оформлення посвідки на тимчасове проживання, не надано належної оцінки довідці, виданій 04.03.2025 Поліцейським комісаріатом Сабадель Головного управління поліції Міністерства внутрішніх справ Іспанії, та не враховано національну специфіку написання прізвища, імені та по батькові іноземців. Оскільки ГУ ДМС у Львівській області зробило помилковий висновок про зміну позивачем власних прізвища та імені, оскаржуване рішення № 46011300024524 від 27.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із ч. 4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 21 Порядку №322, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. Суд першої інстанції правильно врахував, що встановлення вказаних обставин є дискреційними повноваженнями територіального органу/територіального підрозділу ДМС. У випадку встановлення порушення прав особи, з метою відновлення такого порушеного права адміністративний суд може допустити обмежене втручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень, шляхом зобов`язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов`язків. Водночас адміністративний суд не вправі підміняти такий орган державної влади та приймати замість нього конкретні рішення. Таким чином, ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання територіального органу ДМС повторно розглянути питання про оформлення позивачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Щодо органу ДМС, який має вчинити дії на відновлення порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1160 «Про утворення міжрегіонального територіального органу та ліквідацію територіальних органів Державної міграційної служби». Згідно вказаної постанови: - утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної міграційної служби - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби; - ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби - Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області; - установлено, що Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, які ліквідуються, продовжують здійснювати покладені на них функції та повноваження до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби. Суд апеляційної інстанції зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 в справі №826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво). У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині перерахунку та виплати заробітної плати. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. В межах даної справи спірні правовідносини виникли між позивачем та Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області, яке перебуває в процедурі ліквідації. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що центральним органом виконавчої влади у сфері міграції - Державною міграційною службою України надано відповідь вих.№8.1-8084/2-25 від 31.07.2025. на адвокатський запит представника позивача, з якої слідує, що за інформацією, наданою Західним міжрегіональним управлінням ДМС, встановлено, що справи, які перебували в провадженні Головного управління ДМС у Львівській області передані до Західного міжрегіонального управління ДМС. Таким чином, оскільки Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, що припиняється, вибуло з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі його адміністративної компетенції Західному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1160, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Західного міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання про оформлення позивачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 380/11377/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Т. В. Онишкевич