Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/773/26

02.06.26 33/812/230/26 Справа № 488/773/26 Головуючий у першій інстанції: Головіна Т.М. Провадження № 33/812/230/26 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А іменем України 02 червня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Лівінського І.В., із секретарем судового засідання Шурмою Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кравчука Михайла Олександровича на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у с т а н о в и в : Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 588308 від 11 лютого 2026 року, водій ОСОБА_1 10 лютого 2026 року близько 23.50 год. в м. Миколаєві, Корабельний район, по проспекту Богоявленському в районі будинку 236, керував транспортним засобом «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законом порядку у медичному закладі. Від проходження медичного огляду у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) (відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння щодо вживання лікарських засобів), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Кравчук М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, тому від сплати судового збору звільняється на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір». А тому рішення в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню. Вказує, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 та його представника, без перевірки поважності причин неявки сторін. Апелянт зазначає, що суд поклався на суб`єктивні оцінки поліцейських (поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців), не врахувавши можливі інші причини такого стану (наприклад, сильне хвилювання, втому, медичні показання). Захисник вказує, що відеозапис, на який посилається суд, не був належним чином досліджений. Відеозапис є не безперервним та постійно переривається, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому апелянт посилався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 175/1982/16-а; від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Кравчук М.О. не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, телефонограма, довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber», реєстр підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи, що відповідає вимогам статей 134-136 КПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 588308 від 11 лютого 2026 року вбачається, що водій ОСОБА_1 10 лютого 2026 року близько 23.50 год. в м. Миколаєві, Корабельний район, по проспекту Богоявленському в районі будинку 236, керував транспортним засобом «ВАЗ 211440-110-30», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти медичний огляд в установленому законом порядку у медичному закладі. Від проходження медичного огляду у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР (відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння щодо вживання лікарських засобів), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися під підпис зі змістом складеного відносно нього протоколом. У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол серії ЕПР1 № 588308 від 11 лютого 2026 року не містить будь яких пояснень ОСОБА_1 у графі

14. Таким чином, він свідомо ухилився від реалізації свого права на фіксацію власної позиції як водія безпосередньо під час складання протоколу. З точки зору принципу "поза розумним сумнівом" (in dubio pro reo), ненадання ОСОБА_1 пояснень на момент складання протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на його користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів. Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт його відмови пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння підтверджений також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який доданий до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 № 588308 від 11 лютого 2026 року. З відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив водію, що його було зупинено за порушення ПДР: відсутній задній номерний знак та не працюють габарити. Під час спілкування поліцейських з водієм, у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, млява мова, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, йому було запропоновано у встановленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що водій відмовився. При цьому поліцейський роз`яснив водію, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Також поліцейський роз`яснив водію його процесуальні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейський зачитав водію зміст складеного відносно останнього протоколу, отримувати копію протоколу та ознайомлюватися з його змістом під підпис, водій відмовився. Отже, поліцейські зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вказаний відеозапис зроблений працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, в тому числі щодо безперервності запису з моменту, коли поліцейський запропонував водію пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, моменту його відмови від проходження такого огляду, та до моменту ознайомлення зі змістом протоколу. Тому цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимий доказами не є безумовним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, оскільки зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненого поліцейським під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є безперервним. Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП). Відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації. Із відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_1 , особа якого зафіксована на відеозаписі та співпадає із особою, яка була встановлена поліцейськими, керував транспортним засобом та відмовився на вимогу поліцейського пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння. Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. Наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом та відмовився на вимогу поліцейського пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння. Доводи апелянта про не безперервність вказаного відеозапису є безпідставними, оскільки, як вбачається з інформації, яка міститься на DVD диску, відеозапис події 10-11 лютого 2026 року складається з одного відеофайлу, запис події вівся одночасно з двох нагрудних камер поліцейських. Відеозапис є безперервним з моменту зупинки транспортного засобу і до моменту ознайомлення особи зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735). Згідно з частинами 1-5 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1103 та пункту 2 Інструкції № 1452/735, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103). Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, відповідно до положень вказаної Інструкції у поліцейського виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у водія. Не згода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння. Із відеозапису вбачається, що поліцейським було повідомлено водію про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, тремтіння пальців рук, млява мова, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Отже в даному випадку, пройти такий огляд водій зобов`язаний в силу вимог пункту 2.5 ПДР, незалежно від того, вважає він наявними чи відсутніми підстави до такого огляду. Таким чином у разі виявлення у особи, яка керує транспортним засобом, ознак наркотичного сп`яніння, така особа підлягає медичному огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Отже, в матеріалах справи є докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а дії поліцейського, який запропонував пройти йому такий огляд, відповідали вимогам Інструкції № 1452/735, а також Порядку № 1103. А тому з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано можливі інші причини такого стану особи, є необґрунтованими з наведених вище підстав. До того ж, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 , під час спілкування з поліцейськими, не повідомляв їм про можливі причини свого стану, лише зазначив, що їде з Донбасу. Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією нормою, виражається, зокрема, у такій формі: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Склад такого правопорушення є формальним. Отже, з моменту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, склад такого правопорушення є закінченим. Тому для кваліфікації дій за вказаною нормою, достатньою є відмова водія від проходження відповідного огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника не можуть бути достатніми для скасування оскаржуваної постанови, оскільки судом апеляційної інстанції поновлені права ОСОБА_1 , визначені статтями 268, 271 КУпАП, в тому числі, право бути присутнім в судовому засіданні, зокрема, і його захисника, надавати суду пояснення та докази, знайомитись з матеріалами справи. Будь яких додаткових обставин, крім тих, які були встановлені судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтами не надано. Помилковим є посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець та учасник бойових дій, має бути звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому оскаржуване судове рішення в частині стягнення судового збору має бути скасоване, оскільки ця норма застосовується виключно у справах про захист соціальних прав учасників бойових дій, а не у разі притягнення їх до адміністративної відповідальності. Правопорушення у сфері КУпАП не пов`язані із соціальним захистом військовослужбовців. Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 588308 від 11 лютого 2026 року, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки сп`яніння, свідчить про доведення вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 . За такого, твердження захисника про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив неповне з`ясування всіх обставин справи, порушивши норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження. Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі на вимогу поліцейського, який підтверджений. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні. Керуючись статтями 283, 294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Кравчука Михайла Олександровича залишити без задоволення, а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду І.В. Лівінський