Постанова 4875 № 917/1981/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/1981/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В. за участю представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» (вх. №708 П/1) на рішення Господарського суд Полтавської області від 18.03.2026 у справі № 917/1981/25 за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 24388300, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС», вул. Ярмаркова, буд. 3 м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, ЄДРПОУ 45194530, про стягнення безпідставно збережених коштів, ВСТАНОВИВ: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС», про стягнення 807 536,39 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 за користування земельною ділянкою площею 10406 кв. м без правовстановлюючих документів. Правовими підставами позову визначені статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в період з 14.08.2023 по 30.09.2025 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, оскільки договір оренди земельної ділянки не було укладено, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який він отримав би у разі оформлення відповідачем, згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Рішенням Господарського суд Полтавської області від 18.03.2026 у справі № 917/1981/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 807 536,39 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 та 9 690,44 грн судового збору. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Кременчуцької міської ради, виходив із того, що ТОВ «АВАДАС» з 14.08.2023, тобто з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, стало фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності площею 10406 кв.м, кадастровий номер 5310436500:10:001:0151, однак упродовж спірного періоду не оформило належним чином право користування цією земельною ділянкою та не сплачувало плату за її використання. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору оренди землі чи державної реєстрації відповідного речового права, у зв`язку з чим користування відповідачем земельною ділянкою здійснювалось без достатньої правової підстави. За таких обставин правовідносини сторін суд кваліфікував як кондиційні та застосував положення статей 1212 1214 ЦК України. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку про його правильність та встановив, що за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати становить 807 536,39 грн, який визначений на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Водночас доводи відповідача про те, що Кременчуцька міська рада безпідставно не вирішувала питання зміни виду цільового призначення земельної ділянки з 12.11 на 11.03, внаслідок чого нормативна грошова оцінка та, відповідно, розмір заявлених до стягнення коштів є завищеним, суд першої інстанції відхилив. Суд зазначив, що питання зміни цільового призначення земельної ділянки не є предметом розгляду цієї справи, а неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх обов`язків не звільняє фактичного користувача земельної ділянки від обов`язку сплачувати кошти за її використання. Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу, що станом на момент розгляду справи вид цільового призначення спірної земельної ділянки офіційно не змінено, а тому розрахунок безпідставно збережених коштів здійснювався виходячи з чинних відомостей Державного земельного кадастру та нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 в частині стягнення з ТОВ «Авадас» на користь Кременчуцької міської ради 419 918,92 гривень та відмовити в задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення суду не оскаржується; покласти на позивача судові витрати в справі пропорційно задоволеним вимогам, в тому числі і на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції. В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що: - суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що Кременчуцька міська рада, починаючи з вересня 2023 року, умисно затягувала розгляд клопотань ТОВ «АВАДАС» про передачу земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення з 12.11 на 11.03, попри неодноразові звернення товариства та відсутність законних підстав для відмови. На переконання скаржника, такі дії були спрямовані виключно на штучне збереження завищеного коефіцієнта Кцп = 2,5 та, відповідно, збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки і розміру плати за землю. Саме коефіцієнт Кцп безпосередньо впливає на нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Скаржник зазначає, що при цільовому призначенні 12.11 застосовується Кцп = 2,5, тоді як при зміні виду використання на 11.03 цей коефіцієнт становив би 1,2, а отже нормативна грошова оцінка та розмір плати за землю зменшилися б у 2,083 рази. - протиправність бездіяльності Кременчуцької міської ради вже встановлена рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/13900/24, яке набрало законної сили, однак суд першої інстанції фактично не врахував значення цього рішення для вирішення спору; - Кременчуцька міська рада свідомо не вирішувала питання про зміну виду цільового призначення, попри те, що така зміна повністю відповідала містобудівній документації, функціональній зоні В-2 та Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок. Місцевий господарський суд не надав належної оцінки тому, що Кременчуцька міська рада фактично ухилилася від відповіді на поставлені їй запитання в порядку статті 90 ГПК України щодо наявності правових перешкод для зміни виду цільового призначення земельної ділянки, а суд першої інстанції не вжив заходів для отримання відповідної інформації. У підсумку апелянт стверджує, що за умови добросовісної поведінки позивача та своєчасної зміни виду цільового призначення земельної ділянки розмір плати за землю становив би 387 617,47 грн замість 807 536,39 грн, а тому рішення оскаржується саме в частині різниці - 419 918,92 грн. 30.04.2026 від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Обґрунтовує свій відзив тим, що: - відносини фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення прав на неї є кондикційними, а тому до них правильно застосовані положення статті 1212 ЦК України про повернення безпідставно збережених коштів. На підтвердження цієї позиції міська рада посилається на усталену практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах №629/4628/16-ц, №922/3412/17, №922/2060/20 та інших; - саме з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно у нього виник обов`язок оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою та сплачувати кошти за користування нею, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів є правильним; - щодо доводів апеляційної скарги про протиправну бездіяльність Кременчуцької міської ради при вирішенні питання зміни цільового призначення земельної ділянки, позивач зазначає, що не визнає своєї протиправної бездіяльності у цьому питанні. Водночас міська рада наголошує, що навіть можливе неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх обов`язків не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати кошти за користування сформованою земельною ділянкою. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18; - розрахунок суми безпідставно збережених коштів здійснений виключно на підставі офіційних витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2024 та 16.09.2025. Міська рада наголошує, що відповідно до Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України та практики Верховного Суду саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку є належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду. У судове засідання від 18.05.2026 з`явились: представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС». Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.10.2025 за № 446700941 Товариство з обмеженою відповідальністю АВАДАС (далі відповідач) 14.08.2023 набув у власність об`єкт нерухомого майна - будівля, будівля тарного складу та гаражу по вул. Ярмаркова, буд. 3 в м. Кременчуці Полтавської області. Вказаний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 10406 кв. м, кадастровий номер 5310436500:10:001:0151. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.09.2023 № НВ-9927783022023, земельна ділянка, кадастровий номер 5310436500:10:001:01:0151, належить до категорії земель Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, та перебуває у комунальній власності . З набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці загальною площею 10406 кв. м, з кадастровий номером 5310436500:10:001:0151 товариство з обмеженою відповідальністю АВАДАС так і не оформив право користування земельною ділянкою. Так, у період з 14.08.2023 по 30.09.2025 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановних документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановних документів на земельну ділянку. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем в період з 14.08.2023 по 30.09.2025 права користування земельною ділянкою загальною площею 10406 кв. м, кадастровий № 5310436500:10:001:0151, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з Кременчуцькою міською радою. Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 розмір орендної плати мав становити 807 536,39 грн. Відповідно до витягів із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13.05.2024 за НВ-5300457062024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 5310436500:10:001:0151 на 2024 рік складає 24 404 047,14 грн, від 16.09.2025 за НВ-5301281722025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 5310436500:10:001:0151 на 2025 рік складає 27 330 526,52 грн. Як вбачається з наданих доказів відповідач - ТОВ "Авадас" неодноразово зверталося до Кременчуцької міської ради з клопотанням про передачу йому в оренду земельної ділянки зі зміною виду її використання з 12.11 "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" на 11.03 "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств", зокрема, 17.05.2024. В листі від 20.05.2024 в черговий раз позивач обґрунтував необхідність зміни виду використання ділянки та просив винести на розгляд Кременчуцької міської ради питання про надання йому цієї ділянки в користування з видом використання 11.03. Одночасно зі зверненням підприємством було сплачено за фактичне користування ділянкою ще 70 000 гривень. Проте, згідно з протоколом сесії Кременчуцької міської ради від 21.06.2024 відповідне питання на пропозицію постійної депутатської комісії не було включене до порядку денного сесії. Листом від 29.07.2024 ТОВ "Авадас" звернулося до Кременчуцької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надання її в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням 11.03 "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств". В листі також в черговий раз містилось прохання надати детальний розрахунок суми плати за фактичне використання земельної ділянки із зазначенням складових цієї плати з метою узгодження відповідних сум. Згідно з рішення сесії Кременчуцької міської ради від 13.09.2024 питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для зміни їх цільового призначення було виключене з порядку денного сесії "у зв`язку з наявністю заборгованості". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі №440/13900/24 з урахуванням строків давності звернення до адміністративного суду було визнано протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не розгляду по суті клопотань ТОВ "Авадас" від 17.05.2024 реєстраційний номер 10-02/50163, від 29.07.2024 вх. № 0149/13815 та зобов`язано Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області розглянути по суті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авадас" від 29.07.2024 вх. № 0149/13815 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі № 440/13900/24 залишене без змін. Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВАДАС, про стягнення 807 536,39 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 за користування земельною ділянкою площею 10406 кв. м без правовстановлюючих документів. Рішенням суду позовні вимог задоволено повністю, що стало підставою для звернення відповідача до апеляційного суду зі скаргою. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного. Предметом розгляду у даній справі є вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення з ТОВ «АВАДАС» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності площею 10406 кв.м, кадастровий номер 5310436500:10:001:0151, без належним чином оформленого права користування нею, за період з 14.08.2023 по 30.09.2025. Водночас предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 лише в частині стягнення з ТОВ «АВАДАС» 419 918,92 грн, оскільки саме в цій частині рішення оскаржується апелянтом. Таким чином, в апеляційному порядку не переглядаються висновки місцевого господарського суду щодо наявності у відповідача обов`язку сплачувати кошти за фактичне користування земельною ділянкою без оформленого права оренди як такого, а предметом апеляційного перегляду є виключно питання правомірності визначення розміру стягнених коштів у частині, яка, на думку апелянта, виникла внаслідок недобросовісної поведінки Кременчуцької міської ради та її бездіяльності щодо вирішення питання зміни виду цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. Як убачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Як убачається з матеріалів справи, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 14.08.2023. Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України). Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України). Судом першої інстанції перевірено та встановлено, що розрахунок поданого позивачем, за період з 14.08.2023 по 30.09.2025 розмір орендної плати становить 807 536,39 грн. Разом з тим, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що Кременчуцька міська рада, починаючи з вересня 2023 року, умисно затягувала розгляд клопотань ТОВ «АВАДАС» про передачу земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення з 12.11 на 11.03, попри неодноразові звернення товариства та відсутність законних підстав для відмови. На переконання скаржника, такі дії були спрямовані виключно на штучне збереження завищеного коефіцієнта Кцп = 2,5 та, відповідно, збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки і розміру плати за землю. Саме коефіцієнт Кцп безпосередньо впливає на нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Скаржник зазначає, що при цільовому призначенні 12.11 застосовується Кцп = 2,5, тоді як при зміні виду використання на 11.03 цей коефіцієнт становив би 1,2, а отже нормативна грошова оцінка та розмір плати за землю зменшилися б у 2,083 рази. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у спірний період земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:10:001:0151 перебувала у сформованому стані та мала визначений у Державному земельному кадастрі вид цільового призначення 12.11 - «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу». Саме виходячи із наявних офіційних відомостей Державного земельного кадастру та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачем було здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів. При цьому колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належним чином оформленого права користування, а не вирішення питання щодо правомірності чи неправомірності дій Кременчуцької міської ради при розгляді клопотань відповідача про зміну виду цільового призначення земельної ділянки. Сам по собі факт звернення відповідача із клопотаннями про зміну виду цільового призначення земельної ділянки, так само як і наявність спору щодо своєчасності їх розгляду, не змінює правового режиму спірної земельної ділянки у спірний період та не спростовує того, що станом на момент користування земельною ділянкою офіційно чинним залишався саме вид її цільового призначення 12.11, відомості про який містились у Державному земельному кадастрі. Колегія суддів також враховує, що право оренди земельної ділянки виникає виключно з моменту державної реєстрації такого права, а до моменту належного оформлення права користування земельною ділянкою власник нерухомого майна є фактичним користувачем земельної ділянки та зобов`язаний сплачувати кошти за її використання. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зокрема у справах №922/3412/17, №629/4628/16-ц, №922/2060/20. Посилання апелянта на те, що у разі зміни виду цільового призначення земельної ділянки нормативна грошова оцінка та розмір плати за землю були б меншими, фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливих майбутніх змін правового режиму земельної ділянки, які у спірний період у встановленому законом порядку не відбулися. Водночас розрахунок безпідставно збережених коштів здійснюється виходячи із чинних та офіційно зафіксованих відомостей про земельну ділянку, а не з гіпотетичних обставин, які могли б настати у майбутньому. Щодо посилань апелянта на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/13900/24, колегія суддів зазначає, що встановлення адміністративним судом обставин несвоєчасного розгляду клопотань відповідача не спростовує факту користування останнім земельною ділянкою без оформленого права оренди та не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати кошти за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.02.2020 у справі №922/981/18. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача щодо можливого зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення не впливають на правильність визначення розміру безпідставно збережених коштів у межах спірних правовідносин. Скаржник зазначає, що Кременчуцька міська рада свідомо не вирішувала питання про зміну виду цільового призначення, попри те, що така зміна повністю відповідала містобудівній документації, функціональній зоні В-2 та Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок. Місцевий господарський суд не надав належної оцінки тому, що Кременчуцька міська рада фактично ухилилася від відповіді на поставлені їй запитання в порядку статті 90 ГПК України щодо наявності правових перешкод для зміни виду цільового призначення земельної ділянки, а суд першої інстанції не вжив заходів для отримання відповідної інформації. Посилання скаржника на те, що зміна виду цільового призначення земельної ділянки повністю відповідала містобудівній документації, функціональній зоні В-2 та Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, саме по собі не свідчить про автоматичне виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою на інших умовах або про зміну її правового режиму без прийняття відповідного рішення уповноваженим органом та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. При цьому колегія суддів зазначає, що у межах даної справи суд не вирішує питання правомірності чи неправомірності відмови у зміні виду цільового призначення земельної ділянки, відповідності такої зміни містобудівній документації або наявності чи відсутності передбачених законом підстав для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Вказані обставини не входять до предмета доказування у даному спорі про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Щодо доводів апелянта про ненадання Кременчуцькою міською радою відповіді на поставлені у порядку статті 90 ГПК України запитання у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що навіть у разі ненадання відповідних пояснень така обставина сама по собі не спростовує встановленого судом факту користування відповідачем земельною ділянкою без оформленого права оренди та не впливає на наявність у відповідача обов`язку сплачувати кошти за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності. Крім того, колегія суддів враховує, що питання наявності чи відсутності правових перешкод для зміни виду цільового призначення земельної ділянки не є визначальним для правильного вирішення даного спору, оскільки розрахунок безпідставно збережених коштів здійснювався виходячи із офіційних відомостей Державного земельного кадастру та чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом доводи фактично спрямовані на переоцінку обставин, пов`язаних із процедурою зміни виду цільового призначення земельної ділянки, які не є предметом розгляду у даній справі та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин фактичного користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без належним чином оформленого права користування нею та наявності у відповідача обов`язку сплачувати кошти за таке користування. Наведені апелянтом аргументи щодо можливого зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі зміни її виду цільового призначення, а також щодо неправомірності дій чи бездіяльності Кременчуцької міської ради при розгляді відповідних клопотань, не впливають на правильність висновків місцевого господарського суду у межах предмета даного спору, оскільки у спірний період офіційно чинними залишались відомості Державного земельного кадастру щодо виду цільового призначення земельної ділянки 12.11, а право оренди земельної ділянки відповідачем у встановленому законом порядку оформлено не було. При цьому колегія суддів враховує, що спірні правовідносини є кондикційними, а розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено позивачем на підставі чинної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та офіційних даних Державного земельного кадастру, які у встановленому законом порядку змінені не були. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 у справі № 917/1981/25 має бути залишене без змін. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАДАС» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 у справі № 917/1981/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 01.06.2026. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук Суддя В.С. Хачатрян