Постанова 4874 № 902/1619/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року Справа № 902/1619/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Кужель Є.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2026 року в справі № 902/1619/25 (суддею Виноградським О.Є.) час та місце ухвалення рішення: 23 березня 2026 року; м. Вінниця, вул. Пирогова. 29; повний текст рішення складено 2 квітня 2026 року за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" про стягнення штрафу на суму 1 115 207 грн 33 коп. за участю представників: від Позивача - Моруженко Д.О.; від Відповідача - Жуков Д.О.. ВСТАНОВИВ: Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-текст плюс" (надалі - Відповідач) про стягнення пені у розмірі 1 115 207 грн 33 коп. за Державним контрактом (Договір) про закупівлю № 126/04-24-РМ від 11 квітня 2024 року. В обґрунтування позову посилається на те, що за результатами закупівлі між Позивачем та Відповідачем укладено Державний контракт (Договір) про закупівлю № 126/04-24-РМ від 11 квітня 2024 року (надалі - Договір; а.с. 11-19), на виконання умов якого 15 квітня 2024 року Позивачем на електронну адресу Відповідача направлено Заявки на поставку № R000180 та R000181, де зазначено отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору). За наслідками укладення Додаткової угоди № 1 до Договору Позивачем направлено оновлену заявку на поставку № R000180 із зазначенням отримувачів Товару і відповідної кількості Товару, яку погоджено поставити до 15 серпня 2024 року та 31 серпня 2024 року. Як стверджує Позивач, Відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, оскільки порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару. За таких обставин Позивачем нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору у розмірі 1 469 531 грн 47 коп.. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 223 041 грн 47 коп. пені. В іншій частині позову відмовити. Також покладено на Відповідача пені та 12 044 грн 24 коп. судових витрат зі сплати судового збору. Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акти приймання товару спільно підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, з яких вбачається, що вартість Товару, поставленого з порушенням строку на 6 днів за Актом №?810 від 22 серпня 2024 року, становить 30?435?327 грн 60 коп., а за Актом №?843 від 2 вересня 2024 року, поставленого з порушенням строку на 1 день - 40?429?500 грн. Зважаючи на встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність доводів Позивача щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,5 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Разом з тим, перевіривши наданий Позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій (пені) судом першої інстанції встановлено, що зазначена сума обрахована арифметично правильно, з огляду на що суд виснував, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1 115 207 грн 33 коп. за Договором є обґрунтованою. Поряд з тим, місцевий господарський суд виснував, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру договірної неустойки до 223 041 грн 47 коп. в обґрунтування якого останній, з поміж іншого, зазначив, що взяті на себе зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі, затримка поставки партій товару відбулася на незначний строк, та що неустойка не повинна носити каральний характер для боржника і бути засобом невиправданих додаткових прибутків для кредитора, та встановлений виключно договором обсяг відповідальності може бути нерозумним огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Суд першої інстанції вказав, що при вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, слідує, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції також прийнято до уваги, що зі змісту претензії про стягнення штрафних санкцій № 2165/06/1314-2024 від 5 листопада 2024 року, якою повідомлено Відповідача про порушення договірних зобов`язань щодо строків поставки Товару, а також про обов`язок сплатити штрафні санкції, Позивачем не зазначено щодо наявності збитків, чи інших майнових та/або фінансових втрат понесених внаслідок порушення Відповідачем строків поставки означеного товару. З урахуванням викладеного вище та беручи до уваги виконання Відповідачем у повному обсязі своїх зобов`язань за Договором на момент звернення Позивача з даним позовом до місцевого господарського суду, зважаючи на незначне прострочення Відповідачем зобов`язання з поставки товару, а також не співмірність розміру штрафу з непідтвердженим розміром майнових збитків Позивача через порушення Відповідачем договірного обов`язку з поставки товару, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для зменшення в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розміру заявленого до стягнення пені на 80% - до 223 041 грн 47 коп., що підлягають стягненню з Відповідача. Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 132-137), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу на те, що виходячи з умов Договору, з якими погодився Відповідач, останній усвідомлював, що товар за Договором використовується для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а також мав вжити заходів задля його своєчасної поставки, а у випадку прострочення нести відповідальність передбачену Договором. Вказує, що скаржник вказав, що Господарським судом Вінницької області не досліджено належним чином письмовий доказ, наявний в матеріалах справи Договір згідно з пунктом 1.2 якого, Отримувачами Товару є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Наголошує, що постачання товарів, робіт і послуг здійснюється у порядку, визначеному умовами Договору, на підставі актів приймання-передачі товарів, робіт і послуг, підписаних між постачальником (виконавцем), замовником і отримувачем, визначеним державним замовником, без переходу права власності на них. Скаржник вказав, що саме по собі прострочення поставки спеціальної продукції (майна, обладнання, засобів забезпечення), призначеної для використання військовими, об`єктивно створює негативні наслідки, які за своєю природою не завжди можуть бути формалізовані у вигляді окремих актів чи документів, але є очевидними і передбачуваними для будь-якого добросовісного учасника правовідносин. На переконання апелянта втрачений час у даному випадку не є абстрактною категорією - він вимірюється затримкою у забезпеченні обороноздатності, ризиками для життя та здоров`я особового складу, а також обмеженням здатності держави оперативно реагувати на загрози в умовах воєнного стану. Такі наслідки, з позиції Позивача, є прямим і закономірним результатом прострочення Відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань. Апелянт вказав, що висновок суду про відсутність негативних наслідків ґрунтується на надмірно вузькому розумінні шкоди, яке зводиться виключно до доказування матеріальних збитків, тоді як у спірних правовідносинах шкода проявляється у порушенні суспільно значущих інтересів, пов`язаних із захистом життя і здоров`я військовослужбовців та належним забезпеченням потреб оборони держави Ухвалою апеляційного господарського суду від 23 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення суду першої інстанції від 23 березня 2026 року. 2 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що ним не заперечувався сам факт прострочення і до початку розгляду справи по суті частково визнав позовні вимоги. Наголосив, що позиція Відповідача у справі не полягала у повному уникненні відповідальності, а полягала у приведенні розміру санкції до співмірного рівня. Констатував, що фактичний строк прострочення, встановлений судом першої інстанції, становив: 6 календарних днів за Актом приймання товару № 810 від 22 серпня 2024 року та 1 календарний день за Актом приймання товару № 843 від 2 вересня 2024 року та на момент звернення Позивача до суду Договір був виконаний у повному обсязі. Як вказує Відповідач, Закон не встановлює імперативу стягнення договірної неустойки у повному розмірі за будь-яких обставин, а надає суду повноваження перевірити, чи не є заявлена санкція надмірною, неспівмірною та такою, що порушує баланс інтересів сторін. Зазначає, що в апеляційній скарзі Позивач фактично визнає загальні критерії зменшення неустойки: ступінь виконання зобов`язання, причини прострочення, незначність прострочення, наслідки порушення, поведінка боржника, баланс інтересів сторін, які були оцінені судом першої інстанції. Відповідач вказав, що у цій справі договірна пеня становить 0,5% за кожен день прострочення, тобто 182,5% річних, з огляду на що, за прострочення на 6 днів за однією партією та 1 день за іншою Позивач просив стягнути 1 115 207 грн 33 коп.. За відсутності доведених збитків або конкретних негативних наслідків така сума на переконання Відповідача, об`єктивно виходить за межі компенсаційно-стимулюючої функції неустойки. Вважає, що суд першої інстанції не скасував відповідальність, а привів її до розумного рівня - 223 041 грн 47 коп.. Такий розмір з позиції Відповідача залишається реальним майновим наслідком для Відповідача, але не перетворює пеню на покарання Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2026 року в справі №902/1619/25 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 27 травня 2026 року об 14:40 год. Ухвалою апеляційного господарського суду від 19 травня 2026 року клопотання Позивача та клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В судовому засіданні від 27 травня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Представник звернув увагу на те, що виходячи з умов Договору, з якими погодився Відповідач, останній усвідомлював, що товар за Договором використовується для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а також мав вжити заходів задля його своєчасної поставки, а у випадку прострочення нести відповідальність передбачену Договором. Представник Позивача вказав, що саме по собі прострочення поставки спеціальної продукції, призначеної для використання військовими, об`єктивно створює негативні наслідки, які за своєю природою не завжди можуть бути формалізовані у вигляді окремих актів чи документів, але є очевидними і передбачуваними для будь-якого добросовісного учасника правовідносин. Наголосив, що втрачений час у даному випадку не є абстрактною категорією - він вимірюється затримкою у забезпеченні обороноздатності, ризиками для життя та здоров`я особового складу, а також обмеженням здатності держави оперативно реагувати на загрози в умовах воєнного стану. Представник апелянта зазначив, що такі наслідки є прямим і закономірним результатом прострочення Відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань. В судовому засіданні від 27 травня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що Відповідачем не заперечувався сам факт прострочення і до початку розгляду справи по суті частково визнано позовні вимоги, наголошуючи, що позиція Відповідача у справі не полягала у повному уникненні відповідальності, а полягала у приведенні розміру санкції до співмірного рівня. Звернув увагу, що фактичний строк прострочення, становить 6 календарних днів за Актом приймання товару № 810 від 22 серпня 2024 року та 1 календарний день за Актом приймання товару № 843 від 2 вересня 2024 року та те. що на момент звернення Позивача до суду Договір був виконаний у повному обсязі. Представник Відповідача вказав, що у цій справі договірна пеня становить 0,5% за кожен день прострочення, тобто 182,5% річних, за прострочення на 6 днів за однією партією та 1 день за іншою. Вважає, що суд першої інстанції не скасував відповідальність, а привів її до розумного рівня - 223 041 грн 47 коп.. Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного. За результатами закупівлі між Позивачем (надалі - Замовник) та Відповідачем (надалі - Постачальник) укладено Договір (а.с. 11-19). Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався поставити Позивачу костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-03-08 004885-a, а Позивач - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно із пунктом 1.2 Договору, отримувачами Товару за Договором є Отримувачі до яких здійснюється постачання Товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Як визначено пунктом 1.4 Договору, цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 року № 1142; наказу Міністерства оборони України від 2 грудня 2023 року № 716/нм "Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони". Відповідно до пункту 2.1 Договору, його валютою є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1). Ціна Товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва, транспортування та інші витрати, безпосередньо пов`язані з Товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою Товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням. У ціну Товару включені всі витрати Відповідача, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором. Між тим, пунктом 2.2 Договору визначено, що Позивач має право зменшити обсяг закупівлі Товару (кількість Товару) по цьому Договору в залежності від реального фінансування видатків, зменшення обсягів закупівлі Товару, зменшення відповідних бюджетних призначень та потреб Позивача. За пунктом 2.3 Договору, загальна ціна Товару та/або ціна за одиницю Товару за цим Договором може переглядатись Сторонами шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору у випадках та у порядку, що передбачені законодавством та даним Договором. Серед іншого, Сторони зобов`язуються переглядати загальну ціну Товару та/або ціну за одиницю Товару за цим Договором, у тому числі - шляхом зменшення обсягів закупівлі Товару, виходячи з реального фінансування видатків, зменшення відповідних бюджетних призначень та потреб Позивача у разі зменшення з боку Міністерства оборони України потреби у Товарі шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору. Загальна ціна Товару, виражена у гривні не може бути збільшена, крім випадків, передбачених законодавством у сфері закупівель. Пунктом 3.1 Договору Сторони погодили, що розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування Позивачем коштів на поточний банківський рахунок Позивача, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення Позивачем передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий Відповідачем в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання Отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку Позивача та/або Отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих Отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7 Договору. У відповідності до пункту 3.2 Договору, датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку Позивача. Відповідно до пункту 4.1 Договору, Відповідач зобов`язався здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Позивачем у заявці на поставку, складеній Позивачем за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору. Згідно із підпунктом 4.1.1 Договору, вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Позивача, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін. У пункті 4.2 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється Відповідачем однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1). Пунктом 4.3 Договору визначено, що Заявка на поставку Товару подається Позивачем для Відповідача засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару. За приписами пункту 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Відповідач та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Відповідача до Отримувача, та Відповідач передає Позивачу: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем; оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю. Після підписання Позивач повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Відповідачу та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів. Пунктом 8.1 Договору Сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо. Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими). Згідно пункту 8.4 Договору, у разі застосування пені/штрафу Відповідач зобов`язався сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Позивачем письмового повідомлення Відповідачу. Сплата пені/штрафів не звільняє Відповідача від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Відповідачу за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання. Відповідно до пункту 10.1 Договору, укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (до 14 лютого 2024 року включно); відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору. Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору. Згідно із пункту 12.1.Договору, обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється Сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього Договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в пункті 12.2 Договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом). Обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватись з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього Договору Сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від Позивача: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org, від Відповідача: tov.nika.text@gmail.com. Пунктом 13.1 Договору визначено, що Ццей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1). Пунктом 15.8 Договору визначні додатки до Договору, які є невід`ємною частиною Договору: Додаток № 1, Специфікація; Додаток № 2, Форма, за якою має складатись заявка на поставку; Додаток №

3. Вимоги до Товару та порядок здійснення контролю за якістю Товару; Додаток № 3.1, Зразок ярлика контрольного зразка Товару; Додаток № 4, Форма, за якою має складатись акт приймання товару; Додаток № 5, Санкційні застереження. Специфікацією, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили найменування товару - костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7, інформацію про технічні характеристики - ТС А01XJ.33387 422:2023 (01), одиниці вимірювання - комплект, кількість - 50 000, ціну за одиницю без ПДВ - 1 347 грн 65 коп., суму без ПДВ - 67 382 500 грн та разом з ПДВ - 80 859 000 грн. Згідно із пункту 3 Специфікації відповідно до пункту 2.1 Договору, загальна ціна Договору становить 80 859 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 13 476 500 грн. Пунктом 5 Специфікації визначено, що відповідно пункту 4.1 Договору, строк поставки Товару: кількість товару - 25 000 до 31 липня 2024 року та 25 000 - до 31 серпня 2024 року (кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно). Датою поставки Товару вважається дата вказана Отримувачем у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами). У відповідності до пункту 13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 вересня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання (пункт 6 Специфікації). На виконання умов Договору Позивачем 15 квітня 2024 року на адресу Відповідача направлено Заявки на поставку № R000180 та № R000181, якими визначено товар, стандарт, отримувача, населений пункт, адресу отримувача, одиниці вимірювання, кількість товару (одиниць), кінцеву дату поставки, а також загальну вартість партії товару. Відповідно до Заявки на поставку № R000180 від 15 квітня 2024 року, Відповідач мав поставити 25 000 одиниць товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 до 31 липня 2024 року загальною вартістю 40 429500 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 6 738250 грн. За змістом Заявки на поставку № R000181 від 15 квітня 2024 року, Відповідач мав поставити 25000 одиниць товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 до 31 серпня 2024 року загальною вартістю 40 429 500 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 6 738250 грн. 31 липня 2024 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткова угода № 1 до Договору. Згідно із пунктом 1 Додаткової угоди, керуючись пунктом 13.3 Договору, відповідно до абзацу десятого пункту 8 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1275, підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, з урахуванням листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 липня 2024 року№ 2398/1/3476 Сторони дійшли згоди внести такі зміни до Договору: 1.1. Пункт 5 Додатка №1 до Договору викласти в такій редакції: "5. Відповідно до пункту 4.1 Договору строк поставки Товару: кількість товару - 25000 до 15 серпня 2024 року та 25000 до 31 серпня 2024 року (кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно)). Датою поставки Товару вважається дата, вказана Отримувачем у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатка 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами)". У відповідності до пункту 2 Додаткової угоди, інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами. Згідно із випискою з даних сервісу електронного документообігу "Вчасно" Додаткова угода № 1 до Договору підписана за допомогою електронного підпису уповноваженими представниками Позивач та Відповідача - 5 серпня 2024 року, а також скріплено електронними печатками. З урахуванням укладеної Додаткової угоди, Позивачем на адресу Відповідача направлено Заявку на поставку № R000180 від 31 липня 2024 року, за умовами якої Відповідач мав поставити 25000 одиниць товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 до 15 серпня 2024 року загальною вартістю 40 429 500 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 6 738 250 грн. Відповідно до Акту приймання товару № 810 від 22 серпня 2024 року Відповідачем поставлено наступний товар: Костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 згідно ТС A01XJ.33387-422:2023 (01), у кількості 18820 комплектів на суму 30 435 327 грн 60 коп. з ПДВ. Згідно Заявки на поставку № R000180 від 31 липня 2024 року строк поставки товару визначено до 15 серпня 2024 року, відтак за даним Актом термін прострочення поставки товару складає 6 календарних днів. Як убачається з Акту приймання товару № 843 від 2 вересня 2024 року Відповідачем здійснено наступну поставку товару: Костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 згідно ТС A01XJ.33387-422:2023 (01), у кількості 25 000 комплектів на суму 40 429 500 грн з ПДВ. Заявкою на поставку № R000181 від 15 квітня 2024 року визначено, що Відповідач мав поставити визначений товар до 31 серпня 2024 року, відтак за даним Актом термін прострочення поставки товару складає 1 календарний день. У зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору в частині строку поставки товару, Позивачем 8 листопада 2024 року на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку спрямовано претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з Договором, які нараховано відповідно до пункту 8.2 Договору, в розмірі 1 469 531 грн 47 коп. за вих. № 2165/06/1314-2024 від 5 листопада 2024 року, а також до вказаної претензії позивачем додано розрахунок суми претензії за заявками № R000180 та № R000181. Крім того, матеріали справи містять уточнення до Претензії про стягнення штрафних санкцій за змістом якої Позивач зазначає щодо допущеної технічної описки при розрахунку суми претензії та вимагав сплати штрафної санкції у сумі 1 115 207 грн 33 коп.. Враховуючи відсутність реагування Відповідача на вказану претензію, а також несплачену суму штрафних санкцій у зазначеному розмірі, Позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу. Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно зменшено штрафні санкції на 80 %, з огляду на що колегія суддів зауважує таке. Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача пені у розмірі 1115207 грн 33 коп. за несвоєчасну поставку товару у встановлений Договором термін. Відповідно до Заявки на поставку № R000180 від 15 квітня 2024 року, Відповідач мав поставити 25 000 одиниць товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 до 31 липня 2024 року загальною вартістю 40 429500 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 6 738250 грн. За змістом Заявки на поставку № R000181 від 15 квітня 2024 року, Відповідач мав поставити 25000 одиниць товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 до 31 серпня 2024 року загальною вартістю 40 429 500 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 20% - 6 738250 грн. 31 липня 2024 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткова угода № 1 до Договору, за змістом контрої Пункт 5 Додатка №1 до Договору викладено в такій редакції: "5. Відповідно до пункту 4.1 Договору строк поставки Товару: кількість товару - 25000 до 15 серпня 2024 року та 25000 до 31 серпня 2024 року (кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно)). Датою поставки Товару вважається дата, вказана Отримувачем у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатка 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами)". Відповідач обумовлений товар Позивачу в установлений строк не поставив. Як убачається з Акту приймання товару № 843 від 2 вересня 2024 року Відповідачем здійснено наступну поставку товару: Костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 згідно ТС A01XJ.33387-422:2023 (01), у кількості 25 000 комплектів на суму 40 429 500 грн з ПДВ. Заявкою на поставку № R000181 від 15 квітня 2024 року визначено, що Відповідач мав поставити визначений товар до 31 серпня 2024 року, відтак за даним Актом термін прострочення поставки товару складає 1 календарний день. Відтак, матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем на виконання умов Договору, а також відповідно до отриманих Заявок на поставку № R000180 від 31 липня 2024 року та № R000181 від 15 квітня 2024 року, за Актами приймання товару № 810 від 22 серпня 2024 року та № 843 від 2 вересня 2024 року поставлено товар з порушенням строків на 6 та 1 календарний день відповідно. Вищевказане свідчить про те, що Відповідачем належним чином не виконано взятих на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару у строк визначений Договором та означеними заявками Позивача, що є підставою для нарахування пені, передбаченої пунктом 8.2 Договору, у розмірі 0,5 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Відповідно до наявних в матеріалах справи Актів приймання товару, які спільно підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, вартість Товару, поставленого з порушенням строку на 6 днів за Актом №?810 від 22 серпня 2024 року становить 30?435?327 грн 60 коп., а за Актом №?843 від 2 вересня 2024 року, поставленого з порушенням строку на 1 день - 40?429?500 грн. У зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору в частині строку поставки товару, Позивачем 8 листопада 2024 року на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку спрямовано претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з Договором, які нараховано відповідно до пункту 8.2 Договору, в розмірі 1 469 531 грн 47 коп. за вих. № 2165/06/1314-2024 від 5 листопада 2024 року, а також до вказаної претензії позивачем додано розрахунок суми претензії за заявками № R000180 та № R000181, котра в свою чергу уточнена Позивачем до суми 1115207 грн 33 коп.. В той же час, суд апеляційної інстанції констатує, що за пунктом 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими). Перевіривши проведені Позивачем нарахування пені в сумі 1115207 грн 33 коп. (а.с. 37), колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість нарахування пені в заявленій сумі. Разом з тим, Відповідачем до місцевого господарського суду заявлено клопотання про зменшення розміру пені (а.с. 63-65), вирішуючи подане клопотання колегія суддів з призми доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції констатує, що предметом оскарження у даній справі є рішення суду щодо відмови у стягненні пені в зменшеній судом першої інстанції частині (80%), а сума пені, що стягнута з Відповідача (20%) та законність її стягнення в апеляційному порядку не оспорена. З огляду на зазначене колегія суду наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт прострочення строків поставки товару, однак, як пояснив представник Відповідача, такі незначні затримки пов`язані були із відключенням електричної енергії за адресою розташуваня вирбничих потужностей Відповідача, що підтверджується листами Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» структурна одиниця Могилів-Подільські електричні мережі (а.с. 70-73). Поряд з цим судом апеляційної інстанції враховується, що Відповідач є постачальником, який виконує значний обсяг замовлень для державних потреб. При цьому, колегією суду також приймає до уваги, що Відповідач в повному обсязі поставив товар за Договором, що свідчить про те, що Відповідач не ухиляється від виконання свого обов`язку за Договором, а терміни прострочення поставки товару був незначним (6 і 1 день). Також колегією суду враховується і те, що Позивачем замовлено за Договором костюм літній польовий та те, що поставка мала відбутися в строк до 15 та 31 серпня (з урахуванням умов Договору та додаткової угоди до Договору), тобто в кінець літнього періоду (а не на його початок), що вказує на безпідставність доводів апелянта про те, що прострочення могло якось вплинути на обороноздатність, адже навряд такі костюми були екстрено необхідні на початок осінньо-зимового періоду який вже настав (реально необхідним могли б бути на початок наступного літнього періоду в наступному календарному році). Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (у разі їх нарахування у іншому розмірі ніж визначено Законом), оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Дані висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18. Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних. В силу дії частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 березня 2024 року у справі №917/612/23. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено також і у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №922/266/20). Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Колегія суду також констатує, що у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Судом апеляційної інстанції беруться до уваги такі обставини: позивачем не наведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань Відповідачем; відсутність умислу в порушенні зобов`язання за Договором; покладення надмірного фінансового тягаря на Відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність; Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження негативних наслідків та впливу, яких він зазнав внаслідок прострочення Відповідачем поставки визначеного товару, у тому числі впливу на ефективність обороноздатності держави в цілому (тим більше з огляду на те, що літні костюми за Договором (з урахуванням додаткової угоди) постачалися на кінець літнього періоду; незначні періоди прострочення поставки товару - 1 та 6 днів. З огляду на усе вищеописане колегія суду приходить до аналогічних висновків, що і місцевий господарський суд, котрий взяв до уваги те, що: Відповідач зобов`язання з поставки товару виконав у повному обсязі та що розмір пені складає 1115207 грн 33 коп., що по суті створює додатковий майновий тягар для Відповідача. Також колегією суду враховується недоведеність негативних наслідків для кредитора (що отримував літні костюми на кінець літнього періоду відповідного року, котрі по суті могли б бути використані здебільшого саме в наступному календарному році, а не у осінньо-зимовий період, що наставав). Відтак колегія суддів приходить до висновку (як і місцевий суд) про те, що застосування до Відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може призвести до зриву виконання інших державних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти Відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України. У розрізі зазначеного вище апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, узгоджується з нормами Закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вказує на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення суми з урахуванням існування описаних вище (інших) обставин, що дають право суду на відповідне зменшення, а також не доведення, що розмір пред`явлених вимог щодо стягнення пені перевищує розмір збитків Позивача, що в свою чергу (з призми дії частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України) також надає право суду на відповідне зменшення. Колегія суду також констатує, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статтей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду (та за наявності підстав, обумовлених цією статтею, і описаних вище у даній постанові). У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути однакових умов, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій: Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним. Колегія суду констатує, що подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №910/6471/20. Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим судом власних дискреційних повноважень та неправильне застосування висновків Верховного Суду. При цьому апеляційний господарський суд переглядаючи справу та оспорюване судове рішення прийшов до аналогічних висновків щодо можливості у даній судовій справі (де стягується лише пеня) зменшити розмір цих штрафних санкцій на 80%. Крім того, відхиляючи аргументи скаржника, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на їх варіабельність фактично неможливо говорити про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Приходячи до відповідних висновків колегія суду наголошує, що подібна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі №920/1176/21. Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язання за Договором. Як вже констатувалося судом апеляційної інстанції, згідно з чинним законодавством розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій не врегульований, а тому таке питання має вирішуватися судом з урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Підсумовуючи судова колегія зазначає, що за відсутності в Законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій та за обставин, що описані в даному судовому рішенні, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень Господарським судом Вінницької області норм законодавства при зменшенні пені на 80%. При цьому апеляційний господарський суд прийшов до аналогічних висновків. Колегія суду звертає увагу апелянта, що висновки щодо можливості зменшення штрафних санкцій на 80 % наведені також і в постановах Верховного Суду по справах №924/706/23, №903/280/24, №918/934/25. Отже, зважаючи на все вищеописане, колегія суддів прийшла висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої Позивачем пені та стягнення їх в розмірі 80% від нарахованого а підставі пункту 8.2 Договору, а саме: 223041 грн 47 коп. пені. Відповідно в задоволенні решти пені суд апеляційної інстанції відмовляє. Дане рішення було прийняте і місцевим господарським судом. Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін. Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та констатує, що зазначені доводи не спростовують законність оспорюваного рішення. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги Позивача частково, а відтак залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2026 року в справі № 902/1619/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2026 року по справі №902/1619/25 - залишити без змін.

3. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №902/1619/25 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови виготовлено 1 червня 2026 року. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.