Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3188/26

Номер провадження: 33/813/897/26 Номер справи місцевого суду: 523/3188/26 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 17.03.2026, відносно: ОСОБА_1 , який АДРЕСА_1 , громадянина України, ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн. Відповідно до вказаної постанови суду, 31.01.2026водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем AUDI A8,д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку вул. Жоліо-Кюрі в м. Одесі, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ 2111,д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по вул. Жоліо-Кюрі в м. Одесі та скоїв зіткнення,в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР). Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, зазначивши, що вона є незаконною, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з огляду на те, що: - висновок суду 1-ої інстанції про те, що він порушив п. 10.2 ПДР не підтверджується наявними у справі та не дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки ДТП сталося не з його вини, а в наслідок критичного стану дорожнього покриття, а саме: суцільна ожеледиця, в той час як водій автомобіля ВАЗ, рухаючись з перевищенням швидкості та при виявленні перешкоди у виді транспортного засобу, який винесло на дорогу, де транспортного засобу зупинився, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки,чим порушив п. 12.1, п. 12.3 ПДР, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів; - судом 1-ої інстанції не надано оцінки схемі місця ДТП, яка є неповною, зазначені у ній відомості щодо відсутності недоліків у стані дороги не відповідають дійсності, на схемі не зафіксовано ту обставину, що дорожнє покриття повністю було вкрите льодом, а також на схемі не позначено наявність гальмівного шляху автомобіля ВАЗ; - судом не взято до уваги, що поліцейським складено матеріали формально, фактично без дослідження всіх обставин події, проігноровано стан дороги та не складено відповідний акт обстеження ділянки; - суд не звернув увагу на те, що він ( ОСОБА_1 ) розраховував на дотримання іншим водієм ПДР та не створення останнім небезпеки чи перешкоди для руху - висновок суд щодо наявності в його діях складу правопорушення зроблено за відсутності відеозаписів фіксації ДТП та подій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення; - в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження його винуватості, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас потерпілий ОСОБА_2 до суду не з`явився, однак про час, день та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи неявку потерпілого ОСОБА_2 в судове засідання, апеляційний суд, з`ясувавши думку ОСОБА_1 , який не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності потерпілого ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення ОСОБА_1 ,перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення ними Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У п. 10.2 ПДР зазначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винуватість останнього у вчиненні цього правопорушення повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 579916, складеного 31.01.2026, в якому наведені обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; - схемою місця ДТП, - письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , наданими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, згідно яких останній зазначив, що рухався на своєму авто по вул. Жоліо-Кюрі, в той час, як водій автомобіля AUDI A8 номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи з прилеглої території не надав перевагу в русі та здійснив ДТП. Була ожеледиця, засніжено; - поясненнями ОСОБА_1 , наданими як під час складання протоколу, згідно яких останній зазначив, що його швидкість руху була 5 км.год. перед виїздом він намагався зупинитися, але через ожеледицю автомобіль понесло з гори на дорогу і зупинився перед проїжджою частиною по якій рухався автомобіль ВАЗ. Дорога була вкрита ожеледицею, і взагалі не посипана. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд також враховує, що додана до протоколу про адміністративне правопорушення схема дорожньо-транспортної пригоди у повній мірі відтворює місце зіткнення, містить місце знаходження т/зв момент зіткнення та їх напрямок руху, схема підписана учасниками ДТП без зауважень. Аналогічне розташування т/з та місце їх зіткнення зафіксовані на відеозаписі, який бу наданий ОСОБА_1 та долучений до матеріалів справи. Отже доводи апелянта, про те, що така складена з порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. У цьому контексті апеляційний суд констатує, що пояснення потерпілого ОСОБА_2 , надані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення узгоджуються із іншими зібраними у справі доказами. В той же час, пояснення ОСОБА_1 про те, що ДТП сталося не з його вини, а в наслідок критичного стану дорожнього покриття, а саме: суцільна ожеледиця, в той час як водій ВАЗ, рухаючись з перевищенням швидкості та при виявленні перешкоди у виді транспортного засобу, який винесло на дорогу, де він зупинився, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, порушив п. 12.1, п. 12.3 ПДР, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів належними та достовірними доказами не підтверджені. Орім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких клопотань про долучення, витребування або дослідження доказів у підтвердження наведеної в апеляційній скарзі позиції ОСОБА_3 не заявляв. Апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про можливе порушення потерпілим ПДР, водночас зауважує, що за відсутності в матеріалах справи відомостей про складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за фактом відповідного порушення, позбавлений права надавати юридичну оцінку його діям в межах розгляду справи про притягнення водія ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тож, можливий факт порушення потерпілим п. 12.1, п. 12.3 ПДР не може свідчити про безумовну відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог ПДР, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП, що мала місце, а інших доказів, як вже було зазначено вище, останній не надав, як і не подав клопотань про призначення по справі відповідної судової експертизи у підтвердження наведеної ним в апеляційній скарзі версії події щодо можливого перевищення потерпілим швидкості руху та не вчинення відповідних дій для зупинки т/з. Отже, перевірити доводи апелянта, за відсутності клопотання про призначення по справі відповідної судової автотехнічної експертизи не є можливим, а досліджений апеляційним судом відеозапис події оспорювані обставини не підтверджує. В той же час, апеляційним судом встановлено, що транспортний засіб під керуванням потерпілого рухався по основній дорозі, а водій ОСОБА_1 , виїжджав на дорогу з житлової зони, тож, саме він повинен був на виконання вимог п. 10.2 ПДР перед проїзною частиною дати дорогу т/з потерпілого, що рухався по ній. На переконання апеляційного суду в даному конкретному випадку погодні умови у виді ожеледиці не могли бути причиною ДТП, в тому числі з огляду на пояснення самого ОСОБА_1 , який мав об`єктивну можливість передбачити наслідки порушення ПДР за таких погодних умов. Пунктом 2.3.б ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Як вбачається із змісту п.13.1 ПДР водій повинен дотримуватися безпечного інтервалу залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу. Дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами (у тому числі станом поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан), наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Виходячи з аналізу зазначених вимог ПДР, саме на водія покладений обов`язок враховувати дорожню обстановку, у тому числі і стан поверхні проїзної частини, під час обрання інтервалу між транспортними засобами. Таким чином, наявність снігу та ожеледиці на дорозі є очевидним фактором, який згідно із вимогами п. 2.3.б, п. 13.1 ПДР України покладає на водія обов`язок бути максимально уважним та негайно реагувати на таку зміну дорожньої обстановки. За таких обставин, погодні умови не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки саме порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.2 ПДР стало причиною ДТП, а не наявність ожеледиці чи то інших опадів. Щодо тверджень апелянта про те, що висновок суду щодо наявності в його діях складу правопорушення зроблено за відсутності відеозаписів фіксації ДТП, то такі судом відхиляються, з огляду на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення будь-які відеозаписи не долучалися, отже такі й не могли бути враховані судом під час розгляду справи. При цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наведене свідчить, що позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. На переконання апеляційного суду, зазначені вище докази повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та в цілому відповідають приписам ст. 251 КУпАП. Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, оскільки доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою, апеляційний суд вважає за необхідне її апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 33, 34, 251, 252, 280, 283, 293, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 17.03.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца