Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/538/26

Справа № 137/538/26 Провадження № 33/801/511/2026 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В. Доповідач: Панасюк О. С. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Літинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: Постановою судді Літинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 к. в дохід держави за те, що 17 лютого 2026 року о 14 год 50 хв по вул. Центральній, 5 в с. Уладівка Хмільницького району Вінницької області він керував транспортним засобом КамАЗ 45143, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалася в зустрічному напрямку, чим порушив пункти 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Літинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що він рухався в межах населеного пункту зі швидкістю 30 км/год і не перевищував її, а матеріали справи не містять жодних доказів зворотного. Через ожеледицю рухатися швидше не було фізичної можливості, тому в його діях відсутнє порушення пункту 12.1 ПДР України. Відповідно до схеми ДТП, зіткнення автомобілів КамАЗ та Skoda Rapid відбулося на смузі його руху (ближче до середини проїзної частини), що свідчить про дотримання ним траєкторії свого руху. При цьому великогабаритний КамАЗ рухався максимально праворуч, із виїздом правої частини коліс на узбіччя. Зазначав, що саме водійка автомобіля Skoda Rapid не врахувала дорожню обстановку (закруглення дороги та ожеледицю), рухалася з перевищенням швидкості і не впоралася з керуванням, внаслідок чого задню частину її автомобіля занесло на ліве крило вантажівки. Таким чином, саме інший водій порушив вимоги ПДР України щодо безпечної швидкості та інтервалу. Локалізація пошкоджень транспортних засобів (механічні пошкодження задньої лівої та бічних частин Skoda Rapid і лише потертості лівого крила кабіни КамАЗу) повністю підтверджує факт занесення легкового автомобіля, а не виїзд вантажівки на зустрічну смугу. Обставини руху та механізм ДТП повністю узгоджуються з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , який під час події перебував у кабіні КамАЗу. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність водіїв за статтею 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Права та обов`язки учасників дорожнього руху визначені ПДР України. Пунктом 12.1 ПДР України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху (пункт 13.3 ПДР України). Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594074 від 17 лютого 2026 року 17 лютого 2026 року о 14 год 50 хв по вул. Центральній, 5 в с. Уладівка Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом КамАЗ 45143, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалася в зустрічному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується даними, які містяться в матеріалах справи, зокрема: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594074 від 17 лютого 2026 року, яким зафіксовано обставини вчинення правопорушення; -схемою місця ДТП, яка сталася 17 лютого 2026 року по вул. Центральній, 5 в с. Уладівка Хмільницького району Вінницької області, на якій відображено розташування транспортних засобів та місце їх зіткнення, що знаходиться на виході з повороту транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 ; -переліком механічних пошкоджень транспортних засобів, зафіксованим у схемі ДТП, які за своїм характером та локалізацією узгоджуються з обставинами порушення безпечного інтервалу. Оцінивши вищезазначені докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є достатніми, належними та допустимими доказами, що підтверджують порушення ОСОБА_1 пунктів 12.1, 13.3 ПДР України та відповідно, вчинення ним правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, то апеляційний суд зазначає таке. Твердження ОСОБА_1 про те, що він рухався в межах населеного пункту зі швидкістю 30 км/год та не мав фізичної можливості їхати швидше через ожеледицю, не свідчать про відсутність у його діях порушення пункту 12.1 ПДР України. Вимоги цього пункту зобов`язують водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку та особливості транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. Оскільки ОСОБА_1 керував великогабаритним автомобілем КамАЗ в умовах ожеледиці на закругленні дороги, сама по собі фіксація швидкості на позначці 30 км/год не вказує на її безпечність, якщо водій за таких обставин не зміг забезпечити повний контроль за рухом транспортного засобу та допустив зіткнення. Посилання на те, що ДТП сталася внаслідок заносу автомобіля Skoda Rapid, що нібито підтверджується характером пошкоджень та поясненнями свідка ОСОБА_3 , який під час події перебував у кабіні КамАЗу, повністю спростовуються зафіксованою на схемі ДТП інформацією та траєкторією розташування транспортних засобів після зіткнення. Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що зіткнення автомобілів КамАЗ та Skoda Rapid відбулося на смузі його руху, що свідчить про дотримання ним траєкторії свого руху. Відповідно до схеми місця ДТП загальна ширина проїзної частини на вказаній ділянці дороги становить 4,20 м, тоді як габаритна ширина керованого ним транспортного засобу складає 2,50, що об`єктивно унеможливлює безпечний зустрічний роз`їзд цих транспортних засобі у межах однієї смуги без часткового виїзду за її межі або недотримання безпечного інтервалу. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду. Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених статтею 38 КУпАП і відповідає вимогам статті 33 КУпАП. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Літинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: О. С. Панасюк