Постанова 4818 № 632/191/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 632/191/25 Номер провадження 22-ц/818/3160/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року в складі судді Кочнєва О.В. по справі № 632/191/25 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Первомайським міськрайонним судом Харківської області 05 лютого 2025 року,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила скасувати судовий наказ Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2025 року про стягнення з неї на користь приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 641,25 грн за період з 01 квітня 2021 року до 31 грудня 2024 року включно та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн, посилаючись на те, що вона у вказаній квартирі не проживає, оскільки знаходиться за кордоном як переміщена особа, борг виник через помилки контролера стягувача при переданні показів приладу обліку у 2021-2022 роках та суддя помилково не застосував строки позовної давності до заявлених вимог в межах трирічного строку позовної давності. Разом із вказаною заявою про скасування судового наказу надала заяву про поновлення строків для звернення до суду із відповідною заявою, пояснюючи це тим, що вона з березня 2022 перебуває за кордоном та не могла отримати відповідну копію судового наказу з додатками, у період з травня до жовтня 2025 року перенесла важку операцію, яка потребує довготривалої реабілітації та заявниця продовжує лікування, про існування судового наказу дізналася у червні 2025 року при його примусовому виконанні державною виконавчої службою Міністерства юстиції України в особі відповідного державного виконавця, на дії його вона подала відповідну скаргу через його саме примусове виконання за відсутності заявниці в Україні. Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу, виданого Первомайським міськрайонним судом Харківської області 05 лютого 2025 року у складі судді Кочнєва О.В. за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з боржниці ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 641,25 грн. за період з 01 квітня 2021 року до 31 грудня 2024 року включно та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн, у зв`язку з чим заяву про скасування судового наказу повернуто боржниці без розгляду. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вказує, що конверт з судовим наказом повернувся на адресу суду неврученим та без її підпису. Зазначає, що перебуває під тимчасовим захистом у ФНР, що унеможливлює отримання нею вказаного судового наказу. Таким чином, скаржниця не була належним чином повідомлена про існування боргу. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 2 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу суд першої виходив з того, що позиція боржниці щодо не отримання фактично відповідного судового наказу не відповідає фактично встановленим судом обставинам, відповідно до яких юридично вона 24 лютого 2025 року його отримала безвідносно отримання його фактично. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2025 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 641,25 грн за період з 01 квітня 2021 року до 31 грудня 2024 року включно та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн. 06 лютого 2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про скасування вказаного судового наказу, яка також містила клопотання про поновлення строку на подання заяви. В обґрунтування було вказано, що ОСОБА_1 з березня 2022 перебуває за кордоном та не могла отримати відповідну копію судового наказу з додатками, у період з травня до жовтня 2025 року перенесла важку операцію, яка потребує довготривалої реабілітації та заявниця продовжує лікування, про існування судового наказу дізналася у червні 2025 року при його примусовому виконанні державною виконавчої службою Міністерства юстиції України в особі відповідного державного виконавця, на дії його вона подала відповідну скаргу через його саме примусове виконання за відсутності заявниці в Україні. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18), наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особіпідприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно достатті 272 цього Кодексу. Частиною 6 статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб-громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини 6статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Заява боржника про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина 2 статті 171 ЦПК України). Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, та позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21, від 07 червня 2023 року у справі № 608/2667/20, вимогами процесуального закону передбачено, що повістка або судове рішення є врученими за наявності відповідної розписки або відмітки Укрпошти про відмову від отримання чи відсутність особи за адресою місця знаходження (місця проживання). Тобто, за наявності будь-яких інших відміток, зокрема таких як «за закінченням терміну зберігання», «інші причини» тощо, ці документи вважаються не врученими. Як вбачається з матеріалів справи, поштовий конверт, який містив копію заяви про видачу судового наказу та сам судовий наказ від 05 лютого 2025 року повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 25). Враховуючи, що копія судового наказу, яка направлялась на адресу боржника, не була отримана ОСОБА_1 , підстави вважати, що боржником пропущено строк, передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України відсутні, оскільки такий спливає через п`ятнадцять днів з дня вручення копії судового наказу. Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулась 06 лютого 2026 року, як на підставу для скасування судового наказу послалась на те, що копія судового наказу не була нею отримана, а тому про наявність боргу вона не була обізнана. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повернення заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 з підстав, що така подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України. При цьому, колегія суддів враховує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Не вручення копії судового наказу не може бути підставою для обмеження права боржника на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376, п.4 ч.1 ст.379 ст. 381-384 ЦПК України апеляційний суд, -, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук