Рішення Вищий антикорупційний суд № 991/1947/25

Справа № 991/1947/25 Провадження № 2/991/11/25 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м.Київ Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючої судді Задорожної Л.І., суддів Шкодіна Я.В., Федорова О.В., за участю: секретаря судового засідання Ярмолюк М.І., сторін: представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка І.М., відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Корчинської В.І., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Меркулової Л.А., представника третьої особи - адвоката Кузнєцова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, встановив: Ця справа стосується встановлення обставин набуття транспортного засобу вартістю 2 млн грн знайомою депутата Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та наявності у ОСОБА_1 можливості прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Сторона позивача стверджує, що ОСОБА_2 є номінальним власником цього транспортного засобу, натомість користувалась та вчиняла щодо нього зазначені вище дії виключно ОСОБА_1 . Придбання такого дороговартісного майна не могло бути здійснено за рахунок законних доходів учасників справи, оскільки вони їх не мали. Сторона відповідачів і третя особа заперечує наведені у позовній заяві доводи, посилаючись на фактичне набуття спірного транспортного засобу третьою особою ОСОБА_3 , наявністю у нього грошових коштів на придбання автомобіля, епізодичне користування ОСОБА_1 цим транспортним засобом, а також відсутність у неї будь-яких правових зв`язків із цим майном. І. Історія провадження 1.1. 07.03.2025 Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - Позивач) звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) про визнання необґрунтованим активу - автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , та його стягнення в дохід держави. Позовна заява подана прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванком І.М., повноваження якого підтверджуються копією наказу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 19.03.2024 № 283ц (а.с. 233, т. 2). Враховуючи положення ч. 1 ст. 290 ЦПК України, позовна заява подана уповноваженим на те суб`єктом. 1.2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.03.2025 (а.с. 6-7, т. 3) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 1.3. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.04.2025 (а.с. 206-207, т. 3) до участі у цивільній справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-2, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи 2.1. У позовній заяві (а.с. 2-14, т. 1) зазначено, що ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність необґрунтований актив - транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», вартістю 2 млн грн, зареєстрований за ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що ОСОБА_2 набула право власності на транспортний засіб, а ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, з огляду на: 1) призначення ОСОБА_1 належним користувачем транспортного засобу у день його придбання ОСОБА_2 ; 2) укладення ОСОБА_1 договору внутрішнього страхування транспортного засобу наступного дня після його придбання; 3) неодноразові накладення адміністративних стягнень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху на ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_5 ; 4) накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, на ОСОБА_2 , що викликає сумніви з огляду на її перебування за кордоном; 5) відомості системи відеоспостереження «Безпечне місто» про фіксацію переміщення транспортного засобу у м. Києві та Київській області; 6) пояснення свідків та відеозаписи з камер відеоспостереження про використання ОСОБА_1 транспортного засобу. Різниця між вартістю активу, щодо якого заявлено позов, та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідає положенням ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Позивач ставить під сумнів можливість придбання ОСОБА_2 транспортного засобу за рахунок законних доходів, зважаючи на обсяг доходів, отриманих нею протягом 2018 - 2023 років. Дослідивши здійснені видатки та законні доходи ОСОБА_1 та членів її сім`ї, Позивач встановив, що вони також не мали можливості придбати транспортний засіб за рахунок своїх законних доходів. Крім того, ОСОБА_1 повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство), що ОСОБА_2 не є членом її сім`ї або особою, яка б впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду, мала взаємні права та обов`язки з нею чи членами її сім`ї, а тому відомості про неї не підлягали декларуванню. Вона не зазначала транспортний засіб у декларації, оскільки він не належав ні їй, ні членам її сім`ї, та не перебував у користуванні чи володінні протягом не менше половини днів звітного періоду. Інформацією про його вартість та джерела походження грошових коштів, за які його було придбано, не володіє. При цьому, ОСОБА_2 не надала жодних пояснень щодо придбання транспортного засобу до Національного агентства. 2.2. Від Відповідача-1 ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 28-36, т. 3), в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що: - ОСОБА_1 періодично користувалась транспортним засобом за домовленістю з його власницею ОСОБА_2 та за умови, що вона буде нести видатки на його поточний ремонт та обслуговування. При цьому, строк такого користування становив менше ніж 183 дні на рік; -вона оформила поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на прохання ОСОБА_2 , яка повідомила, що його вартість для водіїв із меншим водійським стажем є значно вищою, ніж для досвідчених водіїв із безаварійним стажем керування; -причиною періодичного користування транспортним засобом стала технічна несправність автомобіля «Toyota Camry», 2011 року випуску, яким вона користується з 11.01.2020, а також прийняте нею та чоловіком рішення про накопичення через ці обставини грошових коштів для придбання іншого, справного автомобіля; -її чоловік - ОСОБА_5 - не міг систематично користуватись транспортним засобом у зазначені у позовній заяві дати, оскільки проходив військову службу у Донецькій області; -доводи про її постійне користування транспортним засобом спростовуються документально підтвердженими фактами користування іншими автомобілями - «Toyota Camry», 2011 року випуску, та «Volkswagen ID.6 Crozz», 2023 року випуску - (зокрема договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійсненням їх технічного обслуговування та ремонту, придбанням палива, а також притягненням її до адміністративної відповідальності під час керування ними); -відсутність у неї та членів її сім`ї будь-яких неофіційних доходів свідчить про відсутність у неї будь-яких зв`язків зі спірним активом. Відомості про доходи відображені у щорічних деклараціях за 2023 рік, січень-серпень 2024 року та відповідають розміру підтверджених видатків, пов`язаних із придбанням автомобіля «Volkswagen ID.6 Crozz»; -метою оформлення довіреності від 03.04.2024 на її ім`я була перереєстрація транспортного засобу після встановлення обладнання для газового пального. Про надання права розпорядження транспортним засобом вона дізналась лише під час проведення зазначеної вище реєстраційної дії. Наразі оригінал довіреності перебуває у матеріалах ТСЦ МВС України. 2.3. Від прокурора Гарванка І.М. надійшла відповідь від 08.04.2025 на відзив на позовну заяву (а.с. 138-143, т. 3), яка ухвалою суду від 15.04.2025 (а.с. 206-207, т. 3) залишена без розгляду, у зв`язку з пропущенням строку її подання. 2.4. Відповідач-1 ОСОБА_1 на електронну пошту суду направила заперечення на відповідь прокурора на відзив (а.с. 162-163, т. 3), в якому зазначила про пропуск прокурором строку на її подання, а також надала пояснення щодо викладених у відповіді тверджень. 2.5. Від Відповідача-2 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 167, 171-179, т. 3), в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначені обставини придбання та реєстрації права власності на спірний транспортний засіб, а також заперечення на аргументи та доводи, викладені у позовній заяві. Відповідач-2 зазначила, що вона тривалий час знайома з ОСОБА_1 , відносини між ними носять доброзичливий характер. Із ОСОБА_3 , який заявляє вимоги на спірний автомобіль, її пов`язують близькі особисті відносини, що тривають із 2020 року. За цей час вона не лише морально та психологічно підтримує його, а й забезпечує збереження його фінансових активів і документів, оскільки він проходить військову службу і не має можливості зробити це самостійно. Наприкінці 2023 року ОСОБА_3 , занепокоєний знеціненням своїх заощаджень, почав шукати автомобіль для подальшого перепродажу на ринку Європи. У процесі пошуку йому запропонували оглянути автомобіль «Toyota Land Cruiser 200». Цей автомобіль дуже сподобався ОСОБА_2 і вона почала переконувати ОСОБА_3 у доцільності його придбання під різними приводами. Вона також розраховувала, що у неї на зберіганні залишаться належні йому 20 000 доларів США, за рахунок яких вона зможе здійснювати обслуговування цього автомобіля. Усі питання, пов`язані з його придбанням, вирішувалися ОСОБА_3 . У подальшому вони вирішили, що цей автомобіль буде придбано за його кошти, але оформлено на її ім`я. Розрахунок здійснила ОСОБА_2 , за грошові кошти ОСОБА_3 . Одразу після реєстрації права власності на автомобіль між нею та ОСОБА_3 виник конфлікт, після чого він попросив повернути решту готівкових коштів, які перебували у неї на зберіганні, та повернувся до місця служби. Про ці події вона повідомила ОСОБА_1 та попросила її допомогти з оформленням полісу обов`язкового страхування в обмін на можливість періодичного користування автомобілем, на що та погодилася. Спочатку ОСОБА_2 мала намір відшкодувати ОСОБА_1 витрати на оформлення полісу, однак вони домовилися, що остання також нестиме витрати на поточний ремонт і обслуговування автомобіля «Toyota Land Cruiser 200». ОСОБА_1 також наполягала на укладенні договору оренди автомобіля, однак ОСОБА_2 відмовилась, оскільки будь-якого моменту могла повернути автомобіль ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_1 допомогла їй із встановленням і реєстрацією газобалонного обладнання в автомобілі, у зв`язку з чим витрати на його експлуатацію істотно зменшилися. ОСОБА_3 не повідомляли про те, що автомобіль періодично надавався ОСОБА_1 у користування. Заперечуючи аргументи та доводи, викладені у позовній заяві, зазначила, що: -проведена Національним агентством перевірка інформації про джерела та спосіб придбання нею транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200» є неповною та не містить відомостей про його фінансування ОСОБА_3 ; -фото- та відеоматеріали з системи «Безпечне місто» не можуть бути прийняті як належні докази для ідентифікації ОСОБА_5 , оскільки не забезпечують точного розпізнання обличчя та не містять прямих ідентифікаційних ознак особи, яка перебуває за кермом або у салоні автомобіля; -вона мала фінансову спроможність користуватись автомобілем. Позивач не врахував здійснення нею розрахунків у готівковій формі, доходів членів її сім`ї, а також належне їй та членам її сім`ї нерухоме майно, яке може приносити дохід; -призначення ОСОБА_1 належним користувачем автомобіля у застосунку «Дія» не мало жодних юридичних наслідків, оскільки така дія не надає їй права розпоряджатися автомобілем або здійснювати з ним будь-які операції. У цьому випадку метою шерингу було укладення страхового договору на ОСОБА_1 , обумовлене економічно доцільною стратегією зменшення вартості страхування. 2.6. До суду також надійшло пояснення адвоката Кузнєцова К.В., який діє в інтересах третьої особи ОСОБА_3 (а.с. 22-24, т. 4), в якому він просив відмовити у задоволенні позовної заяви. У поясненнях викладено позицію ОСОБА_3 щодо заявлених позовних вимог, яка зводиться до такого: ОСОБА_3 , перебуваючи на військовій службі, з метою накопичення коштів продав належне йому майно (автомобіль і земельну ділянку), отримавши за нього близько 59 000 доларів США. Також, він мав заощадження з грошового забезпечення, отриманого під час проходження військової служби. Ці кошти він планував інвестувати у придбання автомобіля з його подальшою вигідною реалізацією, зокрема на європейському ринку. Під час пошуку транспортного засобу, за його проханням, підшуканий автомобіль «Toyota Land Cruiser 200» оглянула ОСОБА_2 , яка у подальшому наполягла на його придбанні. Після перевірки автомобіля на станції сервісного обслуговування ОСОБА_3 організував його придбання, за допомогою ОСОБА_2 . Оформлення права власності на ОСОБА_2 було зумовлене їхніми особистими стосунками, воєнним станом, ризиками для його життя та складнощами у взаємовідносинах із родиною. Усі витрати на придбання автомобіля були здійснені виключно ним. ОСОБА_2 не брала участі у фінансуванні цієї покупки, не претендувала на це майно та була лише його формальним власником. Після реєстрації автомобіль залишився у користуванні ОСОБА_2 , однак у подальшому ОСОБА_3 планував або продати його за кордоном, або переоформити на себе. ОСОБА_3 вважає себе єдиним фактичним власником транспортного засобу, оскільки саме він здійснив його купівлю за власні кошти, самостійно обрав його та організував процес придбання. На його думку, конфіскація належного йому транспортного засобу призведе до грубого порушення його майнових прав. ІІІ. Позиції учасників, присутніх під час розгляду позовної заяви 3.1. Представник позивача - прокурор Гарванко І.М. підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі та просив задовольнити. Пояснення інших учасників вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин цієї справи. Вважає, що: - сукупність наданих доказів свідчить, що реальним користувачем і фактичним володільцем автомобіля є саме ОСОБА_1 , а реєстрація автомобіля на іншу особу є формальністю, використаною для приховування справжнього власника; - відповідачі не мали законних джерел доходів, які б дозволили придбати актив вартістю 2 млн грн, враховуючи їх доходи та здійснені витрати. Більш того, сукупний дохід ОСОБА_2 за шість років становив 134 000 грн, яких не достатньо не тільки для придбання активу, а й для забезпечення стандартного рівня життя; - жодним документом не підтверджено факт передачі автомобіля у користування ОСОБА_1 , що в свою чергу робить його передачу аномальним з точки зору звичайної господарської практики (коли власник передає належне йому дороговартісне майно без будь-яких документів, що засвідчать таке передання інший особі) та ставить під сумнів позицію сторони відповідачів про користування ним; - призначення ОСОБА_1 належним користувачем, укладення нею договору страхування, численні порушення ПДР за її участю та участю її чоловіка, фото- і відеофіксація використання автомобіля вказують на повне розпорядження ОСОБА_1 транспортним засобом; - посилання ОСОБА_1 на користування іншими автомобілями («Toyora Camry», «Volkswagen Polo», «Volkswagen ID.6 Crozz») та їх обслуговування підтверджують те, що вона мала у користуванні декілька транспортних засобів одночасно. Долучені до справи виписки по АЗС вказують назви заправок, але не ідентифікують яке саме авто заправлялось, а факт накладення на неї адміністративних стягнень під час керування іншим транспортним засобом не виключає, що вона систематично та фактично користувалась автомобілем, який є предметом позову; - відомості про проведений у ОСОБА_5 обшук не є доказом у цій справі; - аналіз даних оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» свідчить про системний, повторюваний та закономірний характер просторово-часової кореляції між переміщенням транспортного засобу, який є предметом позову, та місцезнаходженням ОСОБА_1 . Більш того, з ОСОБА_2 не було зафіксованого жодного такого випадку; - версія сторони відповідачів про те, що кошти на придбання автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» нібито надав ОСОБА_3 , не підтверджена жодним доказом, суперечить встановленим фактичним даним і не відповідає принципу добросовісності цивільних правовідносин. Твердження про близькі стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростовуються даними мобільного оператора «Київстар», які свідчать про відсутність телефонних з`єднань між ними впродовж більше ніж 15 місяців (наявний лише один збіг, який є технічним). Водночас, ці дані підтверджують наявність телефонних з`єднань між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . 3.2. Адвокат Корчинська В.І. та Відповідач-1 ОСОБА_1 просили відмовити у задоволенні поданої прокурором позовної заяви. Вважають, що Позивач не довів обставини набуття ОСОБА_2 транспортного засобу за дорученням ОСОБА_1 , яка в свою чергу отримала можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначили, що: -прокурор помилково ототожнює факт епізодичного користування транспортним засобом із фактом набуття активу чи можливістю прямо чи опосередковано здійснювати щодо активу дії, тотожні за змістом праву розпорядження. Відповідач-1 здійснювала виключно епізодичні короткострокові поїздки, загальна тривалість яких не перевищує встановленого законом порогу у 183 дні. Користування автомобілем здійснювалось виключно за прямою згодою його власника. Більш того, зазначений транспортний засіб не перебував у постійному чи хоча б тимчасовому розпорядженні Відповідача-1, не обслуговувався нею та не проходив технічний огляд за її участю; -фотознімки з системи «Безпечне місто» не фіксують особу водія, встановлюють не тривалість користування, а лише факт одноразового проїзду повз камеру, тому є непридатними для доведення системності або постійності користування; -реальним власником автомобіля є ОСОБА_2 , яка не залежна від Відповідача-1 та не отримувала від неї будь-яких грошових коштів для придбання автомобіля; -довіреність від 03.04.2024, яка була використана для здійснення технічної реєстрації дій та наразі зберігається у матеріалах ТСЦ МВС, сама по собі не створює самостійних майнових прав чи повноважень, тотожних праву розпорядження майном , та не може тлумачитись як виникнення у представника фактичного чи юридичного контролю над транспортним засобом; -оформлення страхового полісу на транспортний засіб ОСОБА_1 , для чого ОСОБА_2 створила шеринг у мобільному застосунку «Дія», не підтверджує її фактичного контролю над ним, оскільки не має жодного відношення до передачі власником належного йому права власності; -перебування чоловіка ОСОБА_1 у районі ведення бойових дій на території Донецької області у періоди, зазначені прокурором, спростовують доводи прокурора про його постійне користування транспортним засобом; -впродовж 2023 - 2025 років ОСОБА_1 користувалась, обслуговувала та страхувала власні транспортні засоби, отримувала адміністративні штрафи під час керування ними, що спростовує доводи прокурора про нібито постійне користування нею автомобілем, який є предметом спору. Додатково зазначили, що Законом № 4496-ІХ внесено зміни до ст. 290 ЦПК України, відповідно до яких із 17.07.2025 прокурор має право заявляти, а суд - вирішувати позовні вимоги в порядку цієї статті у разі, якщо різниця між вартістю активу та законними доходами становить суму не менше 1 505 250 грн. Відповідно до їх розрахунку ця різниця є меншою за встановлений на момент розгляду справи поріг, з огляду на що предмет спору у цій справі відсутній. 3.3. Адвокат Меркулова Л.А., яка діє в інтересах Відповідача-2 ОСОБА_2 , просила відмовити у задоволенні позовної заяви та скасувати арешт, накладений на автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вважає, що Позивач не довів обставини набуття ОСОБА_2 транспортного засобу за дорученням ОСОБА_1 , яка в свою чергу отримала можливість прямо чи опосередкованого вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначила, що: - доводи Позивача є необґрунтованими та базуються на вибірковому аналізі доказів, який не відображає реальних обставин справи. Обставини щодо близьких стосунків ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 не були спростовані, а тому не можуть вважатися недоведеними лише з огляду на припущення Позивача; - доводи Позивача щодо комунікації між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки така комунікація відбувалася після реєстрації автомобіля, мала службовий характер та не була пов`язана з його придбанням чи використанням. Відсутність телефонних з`єднань між ОСОБА_2 та третьою особою у період 10.12.2023 - 07.03.2025 не відповідає дійсності та не підтверджується жодними реальними фактами. ОСОБА_2 підтримує зв`язок із третьою особою виключно за допомогою інтернет зв`язку, враховуючи проходження ним військової служби у лавах ЗСУ, а оператор мобільного зв`язку такою інформацією не володіє; - шеринг автомобіля не надає права особі прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Таке призначення відбувається на певний період і не означає передачі майнових прав; - фіксація одночасного перебування мобільного телефона ОСОБА_1 у районі знаходження автомобіля (49 випадків) не підтверджує, що саме вона перебувала за кермом автомобіля та користувалась ним у своїх цілях. У такому випадку тривалість користування автомобілем становила б три рази на місяць. Такі обставини не спростовують того, що ОСОБА_2 користувалась автомобілем у м. Бобровиця, де вона й проживає; - із показів свідків неможливо встановити транспортний засіб, який є предметом позову, оскільки ОСОБА_1 мала змогу пересуватись будь-яким іншим автомобілем, у тому числі й автомобілем «Toyota Land Cruiser 200» чорного кольору; - відеозаписи та фотознімки з камер спостереження, мобільних телефонів невідомих осіб, камер фіксації порушення ПДР є неналежними та недостовірними доказами, оскільки неможливо встановити джерело їх походження та ідентифікувати осіб, які на них зафіксовані. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання про проведення портретної експертизи по наданих фото- та відеозаписам; - стороною Відповідача-1 надані вагомі докази, які прямо вказують на постійне використання та розпорядження нею іншими транспортними засобами, зокрема «Toyota Camry» та «Volkswagen Polo». 3.4. Адвокат Кузнєцов К.В., який представляє інтереси третьої особи ОСОБА_3 , просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначив, що: - спірний автомобіль належить ОСОБА_3 , був придбаний за його ініціативою та за рахунок належних йому коштів, тоді як ОСОБА_2 є близькою до нього особою, яка у зв`язку з відсутністю у нього можливості бути присутнім особисто здійснювала окремі дії, пов`язані з придбанням та оформленням транспортного засобу; - Позивач ототожнює окремі епізоди користування транспортним засобом із правом розпорядження ним. Довіреність, видана 03.04.2024 для оформлення на автомобілі газобалонного обладнання, факт короткочасного внесення ОСОБА_1 як належного користувача транспортного засобу, не підтверджують той факт, що вона могла прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним; - сам по собі факт телефонних з`єднань між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не може тлумачитись як доказ існування домовленостей щодо придбання автомобіля, його оформлення в її інтересах або наявності у неї фактичного контролю над ним. За відсутності даних про зміст розмов, їх предмет та зв`язок саме з обставинами набуття спірного активу, посилання Позивача на сам факт комунікації є лише припущенням і не може вважатись належним доказом у справі; - Позивач не врахував, що комунікація між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могла здійснюватися шляхом інтернет-з`єднань, дзвінків через месенджери, відеозв`язок через Wi-fi або інші сервіси передачі даних; - матеріали справи не містять доказів, які дозволили б достеменно ідентифікувати саме ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, який є предметом позову, у конкретні час і місці; - показання свідків не містять жодної конкретики, відображають загальне сприйняття свідків та не є достатніми для встановлення юридично значущого зв`язку Відповідача-1 з активом. Разом із тим, свідок ОСОБА_6 чітко пояснив обставини придбання транспортного засобу та проведені між ним та ОСОБА_7 переговори про купівлю транспортного засобу. ІV. Правове регулювання У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України (ст. 290-292). Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України). Такий позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України). За змістом п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України для цілей глави 12 цього Кодексу особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 та у підпункті «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. Такий позов подається у випадках, коли різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами становить від 1 505 250 грн до 8 723 000 грн (детальний аналіз розрахунку граничних меж зазначеної різниці викладено у пункті 5.5) цього рішення). Термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7-8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Законом визначені такі джерела доходів суб`єкта декларування або членів його сім`ї: заробітна плата (грошове забезпечення), отримана як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються в банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах ( п. 7-8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»). Відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. V. Обставини, що підлягають з`ясуванню судом при вирішенні позовної заяви При вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини: 1) чи є відповідачі особами, які визначені в ч. 4 ст. 290 ЦПК України як такі, до яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) чи пред`явлено позов щодо активу, передбаченого ч. 2 ст. 290 ЦПК України; 3) чи наявний зв`язок активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи відбулось набуття такого активу в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України; 4) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активу, були набуті за рахунок законних доходів; 5) чи відповідає заявлений позивачем об`єкт ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи; 6) чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача. Враховуючи викладене, Суд оцінить надані учасниками справи докази та усні пояснення, після чого послідовно зробить висновки з наведених вище питань. 5.1) Чи є відповідачі суб`єктами в розумінні ч. 4 ст. 290 ЦПК ОСОБА_1 у період 01.12.2020 - 21.01.2024 була депутатом Бобровицької міської ради, що підтверджується копіями рішення Бобровицької міської ради Чернігівської області від 01.12.2020 № 1-1/VIII (а.с. 183, т. 2) та постанови Чернігівської обласної територіальної виборчої комісії від 22.01.2024 № 1 (а.с. 186, т. 2) Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України та пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, є депутати місцевих рад. Таким чином, Відповідач-1 ОСОБА_1 є суб`єктом у розумінні ч. 4 ст. 290 ЦПК України. Оскільки Відповідач-2 ОСОБА_2 не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, позов заявлено до неї як до іншої фізичної особи, яка набула у власність актив, щодо якого особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування (Відповідач-1 ОСОБА_1 ), може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним (ч. 4 ст. 290 ЦПК України). Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними відповідачами у справі. 5.2) Чи пред`явлено позов щодо активу, передбаченого ч. 2 ст. 290 ЦПК України Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», тобто після 28.11.2019. Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає, зокрема грошові кошти та інше майно (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Активом, про необґрунтованість якого стверджує Позивач, є автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , набутий у власність ОСОБА_2 12.12.2023 (детальний порядок набуття права власності відображений у п. 5.3) цього рішення). Таким чином, зазначене майно відповідає встановленим законом ознакам поняття «активи», було набуте після 28.11.2019, а тому може бути предметом позову про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. 5.3) Чи наявний зв`язок активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи відбулось набуття цього активу в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний, зокрема навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України). Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. При визначенні зв`язку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активами, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними об`єктами майна. Дослідивши долучені до позовної заяви матеріали, Суд встановив, що право власності на транспортний засіб, про необґрунтованість якого стверджує Позивач, зареєстровано за Відповідачем-2 ОСОБА_2 . Супровідним листом начальника територіального сервісного центру (далі - ТСЦ) № 8041 від 17.09.2024 до Національного агентства направлено копії документів, що стали підставою для перереєстрації 12.12.2023 у ТСЦ № 8046 автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , а також заяву власника від 12.12.2023 щодо призначення належного користувача вказаного транспортного засобу (а.с. 172, т. 2). Відповідно до цих документів: 12.12.2023 між ОСОБА_6 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2023/4195728 (а.с. 176, т. 2), за умовами якого: - продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Land Cruiser 200», 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 (п. 1.1 договору); - продавець погоджується залишити покупцеві закріплені за транспортним засобом номерні знаки (п. 1.3 договору), а покупець бажає їх залишити (п. 1.5 договору), - передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (п. 2.1 договору), - за домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 2 000 000 грн (п. 3.1 договору). Право власності на транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 12.12.2023, що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ (а.с. 179зв., т. 2). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України), тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів. Впровадження процедури цивільної конфіскації пов`язане з суспільною вимогою щодо викорінення незаконних практик у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямованих на отримання не передбачених законом доходів при виконанні своїх обов`язків. Нормативно закріплена можливість звернення з позовом до інших осіб та врахування законодавцем опосередкованого способу набуття активів у цілях цивільної конфіскації є по суті відповіддю на відому і доволі поширену практику, коли службовці приховують доходи шляхом їх фіктивної реєстрації на своїх друзів або родичів. У позовній заяві зазначено, що Відповідач-2 ОСОБА_2 набула право власності на транспортний засіб, а Відповідач-1 ОСОБА_1 , яка є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Таким чином, ці обставини підлягають доказуванню у цій справі, оскільки їх встановлення є визначальним для вирішення питання про те, чи було набуття активу ОСОБА_2 формальним та таким, що здійснене в інтересах особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування. Однією з умов опосередкованого набуття активів третьою особою є наявність у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, «можливості прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними». Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою ґрунтується на презумпції того, що зареєстроване за третьою особою право власності має формальний характер, а фактичним власником активів є суб`єкт декларування, вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження у класичному розумінні не можна. Тим більше, на законодавчому рівні відсутня унормована дефініція права розпорядження як однієї із правомочностей права власності. У теорії право розпорядження - це можливість самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно). При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про вчинення щодо активу дій, тотожних за змістом здійсненню такого права, які можуть здійснюватися як прямо, так і опосередковано (зокрема, як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе чи членів своєї сім`ї або без нього). Слід також підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, визначальним є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності. Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, охоплює значне коло факторів: 1) користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; 2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); 3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; 4) придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником; 5) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; 6) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; 7) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; 8) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); 9) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; 10) можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, у тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо. Будь-який із зазначених критеріїв як окремо, так і в сукупності, може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активом, необґрунтованість якого презюмується. Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у справі № 991/366/22 у тому числі зазначив, що «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначати долю такого майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності, 2) трактується ширше передбаченої ст. 16 ЦК України складової права власності. Із огляду на викладене, Суд аналізує окремо зв`язок ОСОБА_2 (Відповідач-2) та ОСОБА_1 (Відповідач-1) із транспортним засобом, щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, а також реальні та/або потенційні можливості Відповідача-1 розпоряджатися ним. І. Зв`язок Відповідача-2 із транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_2 Відповідно до постанови серії 4АВ № 06735814 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення нею 26.07.2024 о 16:00 за адресою: М05 Київ - Одеса 35+352 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП (а.с. 91, т. 2). Суд звертає увагу, що у разі фіксації порушення в автоматичному режимі відповідна постанова встановлює лише факт порушення, вчиненого особою під час керування транспортним засобом, тоді як сама особа водія автоматично не ідентифікується. Більш того, під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала факт користування зазначеним транспортним засобом цього дня. Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (а.с. 190, т. 2) ОСОБА_2 протягом 2024 року до адміністративної відповідальності (окрім вчинення адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі) не притягувалась. Інші відомості та докази, які б підтверджували факт користування ОСОБА_2 зазначеним транспортним засобом з моменту набуття права власності на нього, його обслуговування чи утримання, у матеріалах справи відсутні. ІІ. Зв`язок Відповідача-1 із транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_2 -призначення належним користувачем 12.12.2023 ОСОБА_2 на ім`я начальника ТСЦ № 8046 подала Заяву № 1951506884 про проведення операції «315 - Перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ» та надання платних послуг, а також про залишення закріплених за транспортним засобом номерних знаків (а.с. 173, т. 2). Того ж дня на підставі Заяви № 1952737705, поданої ОСОБА_2 (а.с. 179, т. 2), належним користувачем автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрована ОСОБА_1 (а.с. 179зв., т. 2). -керування транспортним засобом, зокрема з порушенням Правил дорожнього руху, та накладення адміністративних стягнень 1)із наданих Департаментом патрульної поліції відомостей за період 16.05.2022 - 13.08.2024, наявними в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», слідує, що під час керування автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_2 : -08.05.2024 о 12:30 за адресою: м. Київ, вулиця Електротехнічна, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про що складена постанова серії ЕНА № 2097575 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 88, 163 т. 2); -16.01.2024 об 11:53 за адресою: м. Чернігів, шосе Київське 3 км, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про що складена постанова серії ЕНА № 1252041 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_5 (чоловіка ОСОБА_1 ) накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 89, 165 т. 2). Такі дані вказують на факт користування членом сім`ї ОСОБА_1 (Відповідач-1) зазначеним транспортним засобом. Суд не враховує посилання сторони Відповідача-1 про неможливість керування ОСОБА_5 цим транспортним засобом у цей день через проходження ним військової служби на території Донецької області, про що свідчить довідка (а.с. 69, т. 3), з огляду на те, що ці відомості самі по собі не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не є належним доказом. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про оскарження ним постанови про накладення адміністративного стягнення, що передбачено главою 24 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях ознак правопорушення; 2)начальником Ніжинського районного управління поліції до Національного агентства направлено копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 112837 від 16.08.2024 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, складеного стосовно ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що 16.08.2024 о 09:58 за адресою: м. Бобровиця, вул. Івана Франка, 1Г, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», номерний знак НОМЕР_2 , порушила п. 2.4 ПДР (невиконання водіями вимог про зупинку). Водійські документи не вилучалися, посвідчення водія показано через систему у «Дія», у графі 16 «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав(ла)» стоїть підпис ОСОБА_1 (а.с. 163, 193, т. 2). Із постанови судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21.08.2024 (а.с. 228, т. 2) слідує, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП повернуто до Відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського району управління поліції ГУ НП в Чернігівській області для належного оформлення; 3)відповідно до відповіді в.о. міського голови Бобровицької міської ради Чернігівської області (а.с. 146, т. 2) ОСОБА_1 , будучи депутатом Бобровицької міської ради 8 скликання, у ході провадження своєї депутатської діяльності неодноразово здійснювала стоянку автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_2 , на площадці (з можливістю паркування автомобілів) перед адміністративним приміщенням Бобровицької міської ради та здійснювала заїзд/виїзд із внутрішнього двору зазначеного адміністративного приміщення; 4)в.о. міського голови Бобровицької міської ради Чернігівської області на ім`я уповноваженої особи Національного агентства направлені (а.с. 198, т. 2) надані у період 08-11.10.2024 письмові пояснення: -сторожа (охоронника) відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарських питань Бобровицької міської ради ОСОБА_8 , який пояснив, що з початку 2024 року і дотепер неодноразово бачив як ОСОБА_9 (депутат ради) керувала автомобілем Тойота Лендкрузер, рухаючись по м. Бобровиця, у т.ч. в районі місцевого ринку та поблизу магазинів. Заїжджала у внутрішній двір міської ради (а.с. 199, т. 2); - сторожа (охоронника) відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарських питань Бобровицької міської ради ОСОБА_10 , який пояснив, що на своєму чергуванні він неодноразово бачив як ОСОБА_11 приїжджала та паркувалась біля міської ради на автомобілі Тойота Ленд Крузер, а також бачив як виїжджала з подвір`я Укрпошти і паркувалась на стоянці біля площі (а.с. 200, т. 2); -сторожа (охоронника) відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарських питань Бобровицької міської ради ОСОБА_12 , який пояснив, що, працюючи на чергуванні на зазначеній вище посаді, неодноразово бачив як ОСОБА_9 на автомобілі чорного кольору Ланд Крузер рухалась по вул. Незалежності м. Бобровиця і неодноразово заїжджала між будівлями будинку зв`язку і районного суду (а.с. 201, т. 2); -сторожа (охоронника) відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарських питань Бобровицької міської ради ОСОБА_14 , який пояснив, що, працюючи на зазначеній посаді, декілька разів бачив, що ОСОБА_1 по своїм справам заїздила на паркувальний майданчик поблизу приміщення міської ради на автомобілі чорного кольору марки Тойота «крузак» (а.с. 202, т. 2); -депутата Бобровицької міської ради ОСОБА_15 , який пояснив, що він неодноразово бачив колишнього депутата Бобровицької міської ради ОСОБА_9 , яка приїздила на сесії міської ради самостійно на автомобілі Ленд Крузер Тойота, чорного кольору, номер НОМЕР_2 . Крім того, він регулярно бачить зазначене вище авто по м. Бобровиця, де за кермом ОСОБА_1 (а.с. 203, т. 2); - депутата Бобровицької міської ради ОСОБА_25, який пояснив, що, пересуваючись по м. Бобровиця, він неодноразово бачив ОСОБА_1 , депутата Чернігівської обласної ради, як вона пересувалась по м. Бобровиця на автомобілі чорного кольору Тойота Ленд Крузер з цифрами в номерному знаку НОМЕР_4 . Декілька разів бачив як вона сідала за кермо і виходила з нього біля магазинів Фора і Кроляча Хата, які розташовані по вул. Незалежності (а.с. 204, т. 2). Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 під час судових засідань 13 та 26 травня 2025 року надали пояснення, які не суперечать викладеним письмовим поясненням, є взаємоузгодженими й ідентичними за своїм змістовним навантаженням. Кожен із них бачив ОСОБА_1 , яка користувалась транспортним засобом у власних цілях, як біля Бобровицької міської ради, так і у м. Бобровиця, зазначали певні ідентифікуючі ознаки транспортного засобу (модель, марку, державний номерний знак або його частину). Разом із тим, під час надання пояснень жоден зі свідків не зазначав, що бачив ОСОБА_2 за кермом транспортного засобу, який їй належить; 5)системою відеоспостереження «Безпечне місто» (а.с. 230, т. 2) зафіксовано періодичне пересування по м. Києву у липні - серпні 2024 року та по Київській області у квітні, липні, вересні 2024 року автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебувала особа жіночої статі, зовні схожа на ОСОБА_1 , а саме: 29.04.2024 (файл «29042024 2»), 10.07.2024 (файл «10», «11», «знімок екрана (10)), 05.09.2024 (файл «KA3490BT_20240905210347810_1»). 20.07.2024 (файл «8») та 31.07.2024 (файл «НОМЕР_3_20240905093125463_1») на місці пасажира перебувала особа жіночої статі, зовні схожа на ОСОБА_1 , у тому числі з піднятою вверх рукою. Окрім цього, на файлі «НОМЕР_3_20240905093125463_1» за кермом автомобіля зображена особа жіночої статі, зовні схожа на ОСОБА_1 із піднятою вверх рукою. 6)крім того, у матеріалах справи міститься відповідь в.о. міського голови Бобровицької міської ради від 01.10.2024 за вих. № 03-19/3296 (а.с. 182, т. 2) на запит Національного агентства з додатком до неї (а.с. 187, т. 2), який містить відеозаписи, на яких зафіксовано стоянку та рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 (який чітко відображається на цих записах) під керуванням особи жіночої статі, зовні схожої на ОСОБА_1 -технічне обслуговування транспортного засобу Із наданих начальником територіального сервісного центру № 3243 копій документів (а.с. 210, т. 2), що стали підставою для перереєстрації при переобладнанні для роботи на газовому пальному автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 , слідує, що: 05.04.2024 власником ОСОБА_2 на ім`я начальника ТСЦ 3243 подано Заяву № 2314580665 про проведення операції «400 - Перереєстрація при переобладнанні для роботи на газовому пальному» і надання платних послуг, а також про залишення закріплених за транспортним засобом номерних знаків. У змісті цієї заяви міститься графа «Зміст заяви перевірив(ла) ОСОБА_2 » (а.с. 211, т. 2). Разом із тим, у цій графі стоїть підпис, який візуально схожий із підписом ОСОБА_1 , проставленим нею у відзиві на позовну заяву. Також, на заяві міститься рукописний цифровий номер мобільного телефону « НОМЕР_5 », яким користується ОСОБА_1 . Окрім того, у переліку документів наявна нотаріально посвідчена довіреність від 03.04.2024 (а.с. 218-219, т. 2), згідно з якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 , у тому числі продати за ціну і на умовах на свій розсуд належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Toyota», комерційний опис «Land Cruiser 200», випуску 2020 року, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Довіреністю визначений вичерпний перелік дій, які ОСОБА_1 може вчинити з транспортним засобом, у тому числі пов`язані з його продажем. Відповідно до змісту повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (а.с. 77-78, т. 2) вона видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 на розпорядження автомобілем марки «Toyota», комерційний опис «Land Cruiser 200», 2020 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 . За результатами виконання робіт з переобладнання автомобіля складено акт № 240347 приймання-передачі транспортного засобу переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі транспортного засобу: до переобладнання «Toyota Land Cruiser 200», після переобладнання «Toyota Land Cruiser 200 (ЗНГ)» (а.с. 214, т. 2). Разом із тим, відповідно до наданої начальником ТСЦ МВС № 3243 відповіді на адвокатський запит (а.с. 78-79, т. 3) оригінал довіреності від 03.04.2024 знаходиться в матеріалах, що стали підставою для реєстраційних дій щодо вказаного вище транспортного засобу. У ході судового розгляду Відповідач-1 ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з цією обставиною ця довіреність у подальшому не могла бути нею використана. Водночас, Суду не надано доказів того, що представництво за цією довіреністю було припинено (ст. 248 ЦК України) або довіреність була скасована (ст. 249 ЦК України). -страхування транспортного засобу Відповідно до листа генерального директора Моторне (транспортне) страхове бюро України (а.с. 96, т. 2) ОСОБА_1 13.12.2023 уклала договір внутрішнього страхування АТ/4765292 терміном на 1 рік з НАСК «Оранта» стосовно автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» з державним номером НОМЕР_2 (VIN-код НОМЕР_1 ). Окремо Суд звертає увагу на взаємовідносини, які склались між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час судового розгляду Відповідач-1 та представники обох відповідачів неодноразово зазначали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 між собою мають давні дружні відносини. Також, ОСОБА_1 , надаючи уповноваженій особі Національного агентства відповіді на запитання щодо поданої нею декларації при звільненні у межах здійснення моніторингу способу життя (а.с. 206-207, т. 2), зазначила, що ОСОБА_2 не є членом її сім`ї та не є особою, яка має будь-які взаємні права та обов`язки з нею та/або членами її сім`ї, у зв`язку з чим відомості про неї не підлягали декларуванню при звільненні. Водночас, Судом досліджена заява в.о. міського голови Бобровицької міської ради Чернігівської області від 17.07.2024 (а.с. 79-81, т. 2), в якій серед іншого відображено, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_1 та проживає у м. Бобровиця Чернігівської області. Наведені обставини, на думку Суду, свідчать про суперечливість пояснень ОСОБА_1 (Відповідача-1) щодо характеру її взаємовідносин із ОСОБА_2 (Відповідачем-2) та можуть свідчити про намагання Відповідача-1 дистанціюватися від останньої з метою уникнення оцінки їхніх взаємовідносин у контексті набуття та фактичного використання транспортного засобу, щодо якого заявлено позов. Висновок Досліджені докази та встановлені Судом обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що набуття спірного активу відбулось у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України. Такий висновок ґрунтується на тому, що: -одразу після державної реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 . ОСОБА_1 була визначена його належним користувачем, що само по собі свідчить не про епізодичний чи випадковий характер користування автомобілем, а про наявність у ОСОБА_1 стійкого та усвідомленого зв`язку з активом, а також про надання їй можливості фактично визначати порядок та умови користування ним; -сукупність доказів у цій справі свідчить про фактичне користування ОСОБА_1 транспортним засобом у повсякденному житті, а також про його використання членом її сім`ї - чоловіком ОСОБА_5 ; -здійснення дій щодо перереєстрації при переобладнанні транспортного засобу (для роботи на газовому пальному автомобіля) Відповідачем-1 ОСОБА_1 виходять за межі звичайного користування транспортним засобом, оскільки пов`язані зі зміною технічних характеристик активу, визначенням способу його подальшої експлуатації та покращенням умов його використання відповідно до власних потреб. Вчинення таких дій є характерним саме для особи, яка фактично контролює актив та визначає його подальшу долю; -здійснення страхування транспортного засобу (після його придбання) Відповідачем-1 ОСОБА_1 додатково свідчить про те, що остання діяла не як сторонній користувач, а як особа, зацікавлена у його збереженні, утриманні та безперешкодному використанні; -під час розгляду позовної заяви стороною Відповідача-1 ОСОБА_1 не було спростовано факту чинності нотаріально посвідченої довіреності від 03.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 до 03.04.2027 уповноважила ОСОБА_1 вчиняти щодо транспортного засобу, який є предметом позову, вичерпний перелік дій, у тому числі здійснити його продаж за ціною та на умовах на власний розсуд. У сукупності наведені обставини дають підстави вважати, що реєстрація автомобіля за ОСОБА_2 мала формальний характер, тоді як ОСОБА_1 мала реальну можливість прямо та опосередковано контролювати спірний актив та здійснювати щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Така поведінка Відповідача-1 охоплювала не лише користування транспортним засобом, але й здійснення комплексу дій, спрямованих на забезпечення його експлуатації, утримання, модифікації та юридичного супроводу використання. Вчинення таких дій, на думку Суду, є характерним саме для особи, яка фактично контролює актив та визначає його подальшу долю, тобто реалізовує щодо нього повноваження, притаманні фактичному власнику. Щодо інших заперечень, висловлених стороною відповідачів і пов`язаних із використанням Відповідачем-1 інших транспортних засобів, Суд вважає за необхідне зазначити таке. Долучені до матеріалів відзиву: - документи про технічне обслуговування автомобілів «Toyota Camry» та «VW Polo V (6R1, 6C1)» у 2023 - 2024 роках (а.с. 37- 41, т. 3), - постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортними засобами «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_6 , «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_7 (а.с. 53-59, т. 3), - договір купівлі-продажу автомобіля від 29.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала автомобіль «Volkswagen ID6 Crozz Pro» (а.с. 60-62, т. 3), - страховий поліс транспортного засобу «Volkswagen ID6 Crozz Pro» за 2024 рік (а.с. 63-67, т. 3), - договори купівлі-продажу транспортного засобу від 21.08.2024 та 28.11.2024, відповідно до яких ОСОБА_1 продала автомобіль «Volkswagen Polo» та «Toyota Camry» відповідно (а.с. 72-74, т. 3), не є належними та достатніми доказами для спростування встановленого Судом факту набуття спірного активу у спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, оскільки вони стосуються інших транспортних засобів, їх технічного обслуговування, страхування, відчуження майна та не характеризують правовий або фактичний зв`язок Відповідача-1 з транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200» (активом). Тобто, відображені у таких документах відомості підтверджують факт використання Відповідачем-1 інших транспортних засобів у певний період, однак не виключають і не заперечують використання нею транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200». Те саме стосується виписок по банківському рахунку Відповідача-1, в яких відображено відомості про придбання палива (тип операції, назву АЗС, адресу та суму списання). Такі дані відображають здійснення фінансових операцій з придбання пального у певних мережах автозаправних станцій і не містять відомостей про конкретний транспортний засіб, для якого це пальне було придбане. Критерій тривалості користування транспортним засобом, зокрема 183 дні на рік, про який зазначає сторона Відповідача-1, має технічний характер і використовується для цілей забезпечення прозорості влади, завдяки якому кожен громадянин може спостерігати за змінами майнового стану осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, шляхом подачі ними декларацій. Він не має самостійного значення у справах про визнання активів необґрунтованими, в яких доказуванню підлягає законність набуття майна та відповідність його вартості законним доходам особи. Посилання сторони Відповідача-1 на тонування скла автомобіля (а.с. 128-130, т. 3) як на причину неможливості ідентифікації водія не спростовує та не впливає на оцінку встановлених вище обставин. Надані фото- та відеоматеріали дійсно характеризуються певними технічними особливостями фіксації, зокрема здійсненням зйомки проти джерела світла, що впливає на якість зображення, а також виконанням зйомки з різних ракурсів і на різній відстані від об`єкта. Водночас навіть за таких умов окремі записи у різних варіаціях дозволяють візуально сприймати осіб, які перебувають у салоні транспортного засобу. Із огляду на це Суд використовує формулювання «особа жіночої статі, зовні схожа на ОСОБА_1 ». Разом із тим, Суд оцінює надані фото- та відеоматеріали не окремо, а у сукупності з іншими доказами, наявними у справі. 5.4) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активу, були набуті за рахунок законних доходів Оскільки актив набутий Відповідачем-2 у власність 23.12.2023, Суду необхідно здійснити порівняння його вартості із законними доходами, отриманими до моменту такого набуття. Таким чином, Судом будуть досліджені відомості щодо грошових активів, наявних у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та членів її сім`ї станом на 31.12.2022, а також доходів, отриманих ними у 2023 році, грошових активів, що перебували у їхньому розпорядженні, та здійснення фінансових витрат протягом зазначеного періоду. Дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив: І. Доходи та грошові активи ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутні відомості про наявні у Відповідача-2 ОСОБА_2 грошові активи. Під час судового розгляду сторона Відповідача-2 не долучила до матеріалів справи документи про її фінансову спроможність придбати транспортний засіб вартістю 2 млн грн (за її твердженням, транспортний засіб придбаний третьою особою ОСОБА_3 ). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів (а.с. 109-112, т. 2), сума нарахованого доходу ОСОБА_2 : -у 2022 році становить 53 100 грн (з яких сума утриманого податку 7 331,4 грн); -у 2023 році становить 27 007,48 грн (з яких сума утриманого податку 4 451,99 грн). Окремо Суд звертає увагу, що загальний дохід ОСОБА_21 у період ІІ кварталу 2018 - 2023 років становить 134 760,26 грн (з яких сума утриманого податку 11 783,39 грн). ІІ. Доходи та грошові активи ОСОБА_1 та членів її сім`ї 1.Грошові активи станом на 31.12.2022 Відповідно до п. 12 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік (а.с. 11-18, т. 2) грошові активи у ОСОБА_1 та членів її сім`ї відсутні. Такі ж відомості відображені у щорічній декларації її чоловіка - ОСОБА_5 (а.с. 19-27, т. 2). 2.Фінансовий стан та доходи у 2023 році 2.1. Грошові активи станом на 31.12.2023 Відповідно до п. 12 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (а.с. 28-36, т. 2) грошові активи у ОСОБА_1 та членів її сім`ї відсутні. Такі ж відомості відображені у щорічній декларації її чоловіка - ОСОБА_5 (а.с. 37-45, т. 2). Враховуючи відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задекларованих грошових активів за 2023 рік, Суд допускає можливість наявності у них заощаджень у розмірі, що не перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01.01.2023, тобто не більше 134 200 грн (2 684 грн х 50) у кожного з подружжя, а загалом 268 400 грн можливих спільних заощаджень, які не підлягають декларуванню. Такий висновок є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням п. 13 Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК 08.11.2023 № 252/23 та зареєстрованого в МЮ України 13.11.2023 за № 1965/41021. 2.2. Доходи, отримані у 2023 році Згідно зі змісту п. 11 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (а.с. 28-36, т. 2 // а.с. 37-45, т. 2): - ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 145 000 грн; - ОСОБА_5 отримав заробітну плату у розмірі 496 800 грн; пенсію у розмірі 96 000 грн та соціальні виплати з відповідних бюджетів у розмірі 33 000 грн (загалом 625 800 грн); - ОСОБА_22 не надала інформацію про розмір пенсії. Із довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 22.10.2024 (а.с. 106-108, т. 2) вбачається, що ОСОБА_22 отримала пенсію у розмірі 35 351,52 грн (відрахування з цих коштів відсутні). Разом із тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів (а.с. 114-118, т. 2) сума нарахованого ОСОБА_1 доходу становить 161 672,59 грн (з яких сума утриманого податку 28 793,27 грн), ОСОБА_5 - 496 708,84 грн (з яких сума утриманого податку 89 407,59 грн) та ОСОБА_22 - 126 464,06 грн (з яких сума утриманого податку 22 739,29 грн). Таким чином, у 2023 році ОСОБА_1 та члени її сім`ї отримали доходи у загальному розмірі 949 197,01 грн (з яких сума утриманого податку - 140 940,15 грн). При здійсненні розрахунку враховані відомості про суми нарахованого доходу зазначених вище осіб, відображені у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів. ІІ. Витрати ОСОБА_1 та членів її сім`ї у 2023 року Відповідно до п. 3, 6 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (а.с. 29-36, т. 2) ОСОБА_1 набула у власність: - земельну ділянку з кадастровим номером 7420610100:01:009:0244, вартістю 14 389 грн (дата набуття права - 09.06.2023); - автомобіль «Volkswagen Polo», 2011 року випуску, вартістю 228 550 грн (дата набуття - 10.06.2023). Відомості про набуття нею права власності на ці об`єкти, без зазначення вартості на дату їх набуття, також відображені у щорічній декларації ОСОБА_5 (а.с. 37-45, т. 2). Сукупний розмір грошових коштів, витрачених на придбання зазначеного вище майна, складає 242 939 грн. Позивачем до позовної заяви долучено відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 20.09.2024 на запит Національного агентства (а.с. 138-139, т. 2) про здійснені ОСОБА_1 та членами її сім`ї витрати за відкритими у банківській установі рахунками протягом 01.01.2023 - 31.12.2023. Згідно з розрахунком Позивача (а.с. 231-232, т. 2) активи у вигляді товарів, робіт, послуг, придбаних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період 01.01.2023 - 31.12.2023, становлять 145 396,33 грн. Сторона Відповідача-1 не подала жодних доказів чи відомостей на підтвердження понесення нею та членами її сім`ї понесених у 2023 році витрат, а також не надано документів, які б свідчили про їх розмір. Таким чином, для придбання ОСОБА_1 активу, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість, могли бути використані грошові кошти у розмірі 833 717,86 грн. Зазначена сума визначена шляхом віднімання від загальної суми доходів, отриманих у досліджуваному періоді (без суми утриманого податку) та можливо наявних грошових коштів, які не підлягають декларуванню, мова про які йде у п.п. 2.1 «Грошові активи станом на 31.12.2023» (1 076 656,86 грн), суми документально підтверджених витрат (242 939 грн). Водночас, Суд враховує очевидність здійснення ОСОБА_1 та членами її сім`ї у 2023 році певних витрат для забезпечення життєдіяльності себе та своєї сім`ї, що робить розмір грошових коштів, які могли бути використані для придбання активу, ще меншим. 5.5) Чи відповідає заявлений позивачем об`єкт ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між його вартістю і законними доходами особи Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України (у редакції Закону станом на дату подання позову - 07.03.2025) позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31.10.2019 набрав чинності 28.11.2019. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що з 01.07.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 007 грн. Таким чином, станом на 07.03.2025 (день звернення Позивача з позовною заявою до суду) нижня межа різниці між вартістю активів і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, досягнення та перевищення якої обумовлювало виникнення підстав для звернення з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, становила 1 003 500 грн (500 х 2 007 грн). У подальшому абз. 2 ч. 2 ст. 290 викладено в новій редакції згідно з Законом № 4496-IX від 17.06.2025, який набрав чинності 17.07.2025, та встановлено, що різниця між вартістю активів і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищувати межу, встановлену статтею 368-5 КК України. Із огляду на положення ч. 3 ст. 3 ЦПК України, Суд під час обрахування зазначеної вище різниці застосовує норми цього Кодексу, чинні на день ухвалення рішення. Отже, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України (у редакції Закону станом на день ухвалення рішення) позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн (750 х 2 007 грн). Судом встановлено, що набуття активів, які є предметом позову, відбулось 12.12.2023. У цій справі для визначення межі, встановленої ст. 368-5 КК України, підлягає застосуванню розмір, передбачений ст. 290 ЦПК України в редакції, чинній до 17.07.2025, як більш сприятливий для особи. Суд при цьому враховує, що кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності. Цією статтею була встановлена межа у шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із огляду на положення пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», неоподатковуваний мінімум доходів громадян з 01.01.2023 становив 1 342 грн (2 684 грн х 50 %). Тобто, для пред`явлення відповідного позову максимальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи у 2023 році не повинна була перевищувати 8 723 000 грн (6 500 нмдг х 1 342 грн). Таким чином, у розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, у межах якого визначається така різниця, у цій справі становить від 1 505 250 грн до 8 063 250 грн. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7 і 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Правова позиція Відповідача-1 ОСОБА_1 у ході судового розгляду полягала у тому, що ні вона, ні члени її сім`ї не були сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, а відомості про його вартість їй невідомі. Суд встановив, що розмір законних доходів, що включають доходи ОСОБА_1 та членів її сім`ї, які могли бути використані на придбання цього транспортного засобу, становить 833 717,86 грн. Разом із тим, Відповідач-1 заперечила наявність будь-якого зв`язку між нею та транспортним засобом, який є предметом позову, а також здійснення нею будь-яких витрат на його придбання. Оскільки Відповідач-1 ОСОБА_1 заперечує будь-який зв`язок із транспортним засобом, окрім кількох випадків користування ним у зв`язку з ремонтом власного автомобіля, а також з огляду на те, що вона не висунула власної версії щодо походження коштів, витрачених на його придбання, погодившись при цьому, що кошти на придбання були отримані Відповідачем-2 ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , Суд, визначаючи різницю між законними доходами та вартістю активу, вважає, що законні доходи Відповідача-1 ОСОБА_1 та її сім`ї не підлягають врахуванню під час такого розрахунку. У зв`язку з цим Суд дійшов висновку, що різниця між законними доходами та вартістю активу становить вартість самого активу, тобто 2 000 000 грн. Отже, встановлена Судом різниця перевищує мінімальний поріг (1 505 250 грн) для цивільної конфіскації на день ухвалення рішення та не перевищує верхній поріг, який діяв на момент набуття такого активу (8 723 000 грн.). Такий висновок Суду ґрунтується на долучених до справи доказах, які не підтверджують, що Відповідач-1 ОСОБА_1 хоча б частково використала законні доходи для придбання транспортного засобу, який є предметом позову. 5.6) Чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Для оцінки доказів положеннями ЦПК України визначені критерії належності (ст. 77), допустимості (ст. 78) та достовірності (ст. 79). Законом визначено, що у справах цієї категорії застосовується стандарт доказування переваги сукупності більш переконливих доказів. Тобто, тягар доказування вважається виконаним тоді, коли сукупність наданих доказів дає вищу ймовірність існування спірного факту, ніж його відсутності. Використаний у національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підстави вважати, що факт скоріше має місце. Цей стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Передбачений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності сторін передбачає, що тягар доказування покладається на кожну зі сторін у межах її вимог та заперечень. Водночас цей принцип не зобов`язує суд автоматично вважати доведеною обставину лише на підставі тверджень сторони. Такі обставини повинні бути підтверджені доказами, які за своєю сукупністю переважають за переконливістю протилежні докази, тобто коли висновок про існування стверджуваного факту видається більш імовірним, ніж його відсутність. За загальним принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У цій категорії справ тягар доведення обґрунтованості активів (спростування необґрунтованості) покладається на відповідача за наявності двох умов: достатньої доведеності зв`язку активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доведеності, що наявна визначена ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Дослідивши представлені сторонами версії подій, Суд вважає, що наведені прокурором доводи та докази на їх підтвердження, які є належними, достовірними та допустимими, у своїй сукупності є більш переконливими та раціональними, ніж заявлена стороною відповідачів і третьою особою версія обставин набуття ОСОБА_2 активу, який є предметом цього судового розгляду. Суд встановив, що версія відповідачів і третьої особи переважно ґрунтується на твердженні, що транспортний засіб, який є предметом позову, придбаний ОСОБА_3 за його власні кошти та з метою його подальшої реалізації на європейському ринку. Реєстрація права власності за ОСОБА_2 зумовлена їхніми особистими стосунками, проходженням ОСОБА_3 військової служби та пов`язаними з цим ризиками для його життя, а також складнощами у його взаємовідносинах з родиною. Водночас, така версія подій не підтверджена належними та допустимими доказами, у справі відсутні будь-які відомості щодо опосередкованого придбання ОСОБА_3 транспортного засобу, передачі належних йому коштів відповідачу ОСОБА_2 , фактичного володіння чи користування транспортним засобом ОСОБА_2 та / або ОСОБА_3 . У ході судового розгляду ні Відповідач-2 ОСОБА_2 , ні третя особа ОСОБА_3 не виявили бажання надати пояснення щодо обставин набуття у власність транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», обмежившись направленням до суду відзиву на позовну заяву та письмових пояснень, в яких виклали тотожні версії подій його набуття. Допитаний за клопотанням сторони Відповідача-2 у судовому засіданні 13.05.2026 свідок ОСОБА_6 по суті справи пояснив, що взимку 2023 року йому зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_7 . У ході бесіди вони обговорювали автомобіль, його характеристики, вартість, а також можливість його огляду. Оглядом автомобіля, а також його оформленням займалась дівчина на ім`я ОСОБА_23 . ОСОБА_7 повідомив, що він не має можливості приїхати, а гроші привезе ОСОБА_23 . ОСОБА_7 телефонував йому два - три рази. Окрім того, що чоловіка звати ОСОБА_7 , свідок більше нічого не знав. Кому належали грошові кошти він не знає, але зазначив, що розраховувалась ними ОСОБА_23 . Прізвище ОСОБА_24 йому не знайоме. Зазначив, що він не цікавився тим, хто купує автомобіль, його метою було його продати. На переконання Суду, пояснення свідка самі по собі не підтверджують того, що саме ОСОБА_3 був фактичним покупцем транспортного засобу, оскільки вони є фрагментарними та не дають змоги ідентифікувати цю особу. Свідок повідомив, що знає особу, з якою розмовляв, виключно на ім`я « ОСОБА_7 », інших ідентифікаційних даних особи він не знає, прізвище ОСОБА_24 йому теж не знайоме, що унеможливлює однозначну персоніфікацію ОСОБА_7 , як сторони правочину, та ствердження того, що ОСОБА_7 є саме ОСОБА_3 . Зі змісту наданих пояснень також вбачається, що ОСОБА_7 не був безпосередньо присутнім під час огляду та придбання автомобіля, а його участь зводилася виключно до телефонних розмов і домовленостей зі ОСОБА_6 . Свідок також пояснив, що він не цікався тим, хто є кінцевим покупцем належного йому транспортного засобу, оскільки його метою було продати авто, та не знає кому належали грошові кошти, якими розраховувалась ОСОБА_23 . Такі пояснення, на переконання Суду, вказують на відсутність у розпорядженні свідка інформації про джерело походження грошових коштів, які ОСОБА_23 використала для придбання транспортного засобу, а також про їх зв`язок із ОСОБА_3 . Долучені стороною Відповідача-2 до відзиву та третьою особою до пояснень (а.с. 34-36, т. 4) копії договорів купівлі-продажу (а.с. 180-182, т. 3), зі змісту яких слідує, що ОСОБА_3 продав належні йому об`єкти нерухомого та рухомого майна, не є достатніми та переконливими доказами для підтвердження наявної у нього фінансової можливості придбати автомобіль, який є предметом позову. Ці документи стосуються здійснених ОСОБА_3 правочинів і не мають жодного причинно-наслідкового зв`язку з обставинами реєстрації права власності на транспортний засіб за ОСОБА_2 . Сам по собі факт продажу іншого майна не доводить, що отримані від його відчуження грошові кошти були використані ОСОБА_3 саме для придбання транспортного засобу, який є предметом позову. У відзиві Відповідача-2 також зазначено, що ОСОБА_3 не повідомляли про те, що транспортний засіб періодично надавався у користування ОСОБА_1 . Разом із тим, таке твердження не узгоджується з даними, отриманими від оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (а.с. 209-218, т. 5). Надані відомості відображають наявність численних телефонних з`єднань між Відповідачем-1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що ставить під сумнів правдоподібність таких пояснень. Учасники сторони відповідачів у ході судового розгляду зазначили, що встановити предмет розмов між ними на теперішній час неможливо, із чим Суд погоджується та бере до уваги виключно сам факт наявності телефонних з`єднань між ними. Разом із тим, за наведених обставин Суд позбавлений можливості перевірити доводи ОСОБА_1 про те, що її спілкування з ОСОБА_3 обмежувалося виключно питаннями проходження ним військової служби. Відомостей про наявність з`єднань між Відповідачем-2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, за їх версією, перебували у близьких особистих відносинах та мали домовленості щодо придбання та користування автомобілем, Суду не надано. Посилання на те, що їхнє спілкування здійснювалося виключно через мережу Інтернет, є лише припущенням та не підтверджене жодними належними доказами. У ході судового розгляду сторони не були позбавлені права та можливості надати суду відповідні підтвердження такого спілкування, зокрема скріншоти листування у месенджерах, історію викликів чи інші дані з мобільних пристроїв, однак таким правом не скористались. Також нелогічною виглядає послідовність здійснених після реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 дій. Одразу після державної реєстрації автомобіля Відповідач-2 ОСОБА_2 надала Відповідачу-1 ОСОБА_1 право користування ним, хоча, за твердженням Відповідача-2, ОСОБА_3 (фактичному власнику) не було відомо про користування ОСОБА_1 цим транспортним засобом. Із точки зору власника або особи, яка фактично придбала майно за власні кошти, передача автомобіля у користування іншій особі без її відома виглядає малоймовірною. Непереконливо виглядає й версія сторони відповідачів про оформлення страхового полісу саме Відповідачем-1 ОСОБА_1 , яка була обґрунтована економічною вигодою. За твердженням сторони відповідачів і ОСОБА_3 , останній придбав транспортний засіб за власні кошти з метою його подальшої реалізації на європейському ринку, а отже мав би бути зацікавленим у належному збереженні свого майна на період проходження військової служби. Попри зазначені обставини, фактична поведінка ОСОБА_3 не свідчить про наявність у нього будь-якої заінтересованості у забезпеченні збереження належного йому майна та навпаки вказує на його байдужість щодо подальшого збереження транспортного засобу. Натомість у справі наявні докази фактичного користування транспортним засобом Відповідачем-1 ОСОБА_1 , тоді як будь-які докази користування ним Відповідачем-2 ОСОБА_2 , на яку він зареєстрований, відсутні. Викладена сукупність обставин узгоджується з версією Позивача про номінальний характер реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2 та фактичне володіння і користування ним ОСОБА_1 . Суд, відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України, визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. На підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав у розумінні ст. 290 ЦПК України для визнання необґрунтованим активу - автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2020 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , та стягнення його в дохід держави, оскільки встановлено, що вказаний актив не обґрунтований законними доходами Відповідача-1 ОСОБА_1 . Розподіл судових витрат Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. Оскільки позовні вимоги у цій справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не заявлено. Заходи забезпечення позову У позовній заяві зазначено, що Позивачем здійснювалися заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме 28.02.2025 до Вищого антикорупційного суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив, про що судом того ж дня постановлено відповідну ухвалу (а.с. 10, т. 1). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову врегульовано нормами ст. 158 ЦПК України. Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Враховуючи ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, відсутність вмотивованого клопотання учасників справи про скасування заходів забезпечення позову, а також відсутність судового рішення про їх накладення, застосовані у цій справі заходи забезпечення позову не підлягають скасуванню та продовжують діяти відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України. Повне судове рішення складено 01.06.2026 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії суддів в період 27.05.2026 - 29.05.2026. На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-266, 268, 273, 290-292, 352, 354 ЦПК України, Суд ухвалив: 1.Позовну заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити. 2.Визнати необґрунтованим активом та стягнути в дохід держави автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, VIN - код НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . 3.Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд. 4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5.Інформація про сторін: Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, юридична адреса: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи: 45252419. Відповідач-1: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 . Відповідач-2: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 . 6.Повне судове рішення складено 01.06.2026. Головуюча суддя: Л.І. Задорожна Судді: Я.В. Шкодін О.В. Федоров