Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/15789/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 607/15789/25 пров. № А/857/11478/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року, ухвалене суддею Дзюбановським Ю.І. у м. Тернополі о 15:00 у справі №607/15789/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов, ВСТАНОВИВ: 30 липня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанови по справах про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/143, від 15.05.2025 №3/144, від 15.05.2025 №3/144. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов задоволено частково. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №3/144 від 15.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі закрити. У задоволенні позову ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/143 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відмовити. У задоволенні позову ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/145 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відмовити. Рішення мотивоване тим, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 10:00 год 30 квітня 2025 року для уточнення даних, про що свідчить його підпис на аркуші ознайомлення з наказом Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради від 29 квітня 2025 року №123-од "Про оповіщення призовників", без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП відповідає вимогам закону. Посилання позивача на те, що у нього є відстрочка і тому відсутні підстави для його виклику для уточнення даних, на думку суду, є необґрунтованим, оскільки не звільняє його від обов`язку з`явитися за викликом (розпорядженням) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», невиконання якого тягне за собою, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідальність. Як наслідок, суд виснував, що постанова від 15.05.2025 №3/143 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу винесена правомірно. Також суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_1 пройти ВЛК за рішенням відповідача була правильно кваліфікована як дії, які містять склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відтак суд виснував також про правомірність постанови від 15.05.2025 №3/145 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу 17000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до наявності обставин, що свідчать про відсутність порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже і про відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, які залишились поза увагою суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції зокрема встановлено, що із змісту спірної постанови №3/143 від 15.05.2025 слідує, що 05 травня 2025 року громадянин ОСОБА_1 у супроводі працівників Національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час звіряння військово-облікових даних виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ІТС "Інформаційний портал НПУ", оскільки в терміни відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3135 від 28.04.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.04.2025. Відповідно до наказу "Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради" №123-од від 29.04.2025 наказано ознайомити ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до аркуша ознайомлення з наказом управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради від 29.04.2025 №123-од "Про оповіщення призовників" ознайомлений з наказом, проте не прибув. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк не надав. У зв`язку із вищенаведеним, складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2025 №200. У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення щодо переведення всіх інституцій України та функціонування в умовах мирного часу) та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Із змісту спірної постанови №3/145 від 15.05.2025 слідує, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 05 травня 2025 року громадянин ОСОБА_1 у супроводі працівників Національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час звіряння військово-облікових даних виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ІТС "Інформаційний портал НПУ". У відповідності до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 громадянин ОСОБА_1 отримав повістку №320 для проходження військово-лікарської комісії на 11:30 годин 05.05.2025 та направлений на військово-лікарську комісію так як відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він не користується правом на відстрочку та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Всупереч вищевказаній нормі громадянин ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився. У зв`язку із вищевказаним складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.05.2025 №202. Дослідивши матеріали справи видно що доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, не надано.У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення щодо переведення всіх інституцій України та функціонування в умовах мирного часу) та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 , вважаючи постанови №3/143 від 15.05.2025, №3/145 від 15.05.2025 протиправними, звернувся до суду з вимогами про її скасування та закриття провадження у справі. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зважаючи на межі перегляду судового рішення, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Приписами п.1, п.2, абз.6, 8 п.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII), передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачені права та обов`язки громадян України у сфері оборони. Зокрема, ч.2, 3 цієї статті передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов`язок включає виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. Відповідальність за порушення правил ведення військового обліку визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються приписами КУпАП. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За визначенням, наведеним у ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Керуючись положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП). Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до ст.1 Закону України Про правовий режим воєнного стану воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи. Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до пункту 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560) під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою, зокрема уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач на час накладення штрафу за неявку до ТЦК та СП за викликом мав трьох дітей неповнолітнього віку та згідно розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Міністерства оборони України «Резерв +», перебував на військовому обліку, на особливий період на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому була надана відстрочка до 07.08.2025, дані уточнено вчасно (а.с.30, 31), тобто на час притягнення позивача до відповідальності за порушення правил військового обліку позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. В свою чергу відповідач не зазначив, які саме дані позивача підлягають уточненню. За таких обставин в діях позивача за наведених обставин відсутній склад адміністративного правопорушення. При цьому, розшук військовозобов`язаних, призовників або резервістів ТЦК та СП є процедурою встановлення місцезнаходження особи, яка не з`явилася за викликом або ухиляється від виконання обов`язків військового обліку. Тобто, розшук є одним з етапів адміністративного провадження по факту вчинення військовозобов`язаним правил військового обліку або мобілізаційного законодавства. Колегія суддів зауважує, що відповідні особи безумовно зобов`язані за чинним законодавством прибувати за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах, проте такий обов`язок має використовуватись суб`єктом владних повноважень добросовісно і розсудливо. ОСОБА_2 не оспорює того, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.04.2025, однак вказує, що така неявка за встановлених у справі обставин не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу правопорушення, а також не спростовано обставин, на які посилався позивач як на підставу відсутності вини у його діях. Позивач наголошував на відсутності будь-яких змін в облікових даних, які потребували оновлення. З матеріалів справи слідує, що позивач не ухилявся від виконання обов`язків військового обліку та мобілізації, а навпаки прибував до ТЦК та СП, надавав документи щодо відстрочки, уточнював свої персональні дані та перебував на військовому обліку. При цьому інформація про нього як про військовозобов`язаного, проходження ВЛК, уточнення даних та наявність відстрочки містилась у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображалась у військово-обліковому документі «Резерв+». Разом з тим, відповідачем в постанові не зазначено жодного належного та допустимого доказу того, які саме персональні чи військово-облікові дані позивача потребували додаткового уточнення станом на 30.04.2025, чому такі дані не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії між державними реєстрами та інформаційними системами, а також у чому саме полягало порушення правил військового обліку з боку позивача. Оскаржувана постанова фактично містить лише формальне посилання на неявку за повісткою без наведення конкретних обставин, які б свідчили про наявність у діях позивача саме такого складу адміністративного правопорушення. При цьому колегія суддів звертає увагу, що примітка до статті 210 КУпАП прямо передбачає випадки, за яких положення статей 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних. Апеляційний суд вважає, що в такі правовій ситуації має дотримуватись розумний і справедливий баланс між обов`язком особи прибути за викликом для уточнення даних та можливістю територіального центру комплектування та соціальної підтримки самостійно отримати необхідні дані. Висновок суду першої інстанції, що наведені позивачем доводи не звільняють його від обов`язку з`являтися за викликом до ТЦК та СП, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки у даній справі предметом оцінки є не загальний обов`язок військовозобов`язаного прибувати за повісткою, а наявність достатніх правових та фактичних підстав для притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності. При цьому колегія суддів враховує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на формальній констатації факту неявки за повісткою без встановлення усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема наявності вини особи, суспільно шкідливих наслідків допущеного порушення та причинного зв`язку між діями особи і порушенням вимог законодавства про військовий облік. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що дії позивача унеможливили ведення військового обліку, призвели до неналежного функціонування системи мобілізаційного обліку чи перешкодили реалізації повноважень відповідача. Оскаржувана постанова фактично зводиться до констатації факту неприбуття позивача за повісткою. Такий підхід не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та не узгоджується із вимогами статті 2 КАС України щодо необхідності прийняття рішень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Щодо притягнення позивача до відповідальності за відмову пройти медичний огляд суд зазначає таке. Згідно із частиною 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис. Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав пройти медичний огляд військово-лікарської комісії, проте протиправно відмовився від його проходження, отже, скоїв адміністративне правопорушення, внаслідок чого ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Проте, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Як вбачається з пунктів 69, 74 Порядку №560, процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560. Однак, в матеріалах справи належним чином сформована повістка та докази видачі та реєстрації відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 відсутні, доказів дотримання відповідної процедури та етапності відповідачем не надано. Так, долучена відповідачем до матеріалів справи повістка №414, видана ОСОБА_1 із зазначенням дня і часу явки на 05.05.2025 о 17:00 не кореспондується із змістом акту відмови від отримання повістки, оскільки містить зазначення години доведення (озвучення) ОСОБА_1 тексту повістки про явку 05.05.2025 на 17:00 із виправленнями із «17:42» на «11:42», 05.05.2025, що ставить під сумнів достовірність зазначеної у акті інформації та містить ознаки підроблення документа. Також відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що ввостаннє позивач проходив медичний огляд ВЛК при Збаразькому РВК 21.04.1999 і був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. З цього приводу, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке. Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 (далі - Закон № 3621-ІХ) виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. 15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію». Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем діями щодо відмови у проходження ВЛК законодавства про мобілізацію є помилковими, оскільки присічний термін проходження позивачем медичного огляду станом на 15.05.2025 на дату винесення спірної постанови, не настав. Згідно доводів відповідача, позивач фактично відмовився від проходження військово-лікарської комісії безпосередньо у день направлення. Отже, складання протоколу та прийняття 15 травня 2025 року спірної постанови про накладення на позивача штрафу №3/145 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема, через відмову від проходження медичного огляду, не відповідає положенням ч.2 ст.2 КАС України. Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваних постанов по справах про адміністративне правопорушення від 15.05.2025, якими ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн за кожне з порушень та про наявність підстав для їх скасування. Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанцій не дослідив всі обставини, які містять інформацію щодо предмета спору, не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводи учасників справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України. Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення №3/143 від 15.05.2025, №3/145 від 15.05.2025 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", слідує, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Оскільки рішення суду в частині задоволених позовних вимог не є предметом оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог у розмірі 3633,60 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Враховуючи положення статей 286 та 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2026 року у справі №607/15789/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Постанову по справі про адміністративне правопорушення №3/143 від 15.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Постанову по справі про адміністративне правопорушення №3/145 від 15.05.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп., понесені на сплату судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк