Постанова Київський апеляційний суд № 761/8458/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 761/8458/25 номер провадження 22-ц/824/6426/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 , представник відповідача Павлов І.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року /суддя Притула Н.Г./ у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко Марія Василівна про скасування рішення про державну реєстрацію майна та витребування майна з незаконного володіння, - В С Т А Н О В И В: 27 лютого 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява. В позовних вимогах позивачки просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2020 з індексним номером 53475107 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 0.08333/1 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко Марії Василівни від 05.08.2020, індексний номер 53475107 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з незаконного володіння - відмовлено. /т. 1 а.с. 198-203/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Павлов І.Г. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині скасування державної реєстрації права власності та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник відповідачки в апеляційній скарзі стверджує, що рішення Радянського районного народного суду м. Києва від 05.04.1988 року у справі № 2-233/88 викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, оскільки оригінал рішення відсутній в архіві Святошинського районного суду м. Києва, а його реєстрація в Київському міському бюро технічної інвентаризації відбулася вже після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Крім того, копії документів, надані позивачами, не були належним чином засвідчені відповідно до вимог законодавства. Представник відповідачки вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні низки клопотань, зокрема про витребування інформації від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації», від Першої Київської державної нотаріальної контори, про виключення з числа доказів рішення 1988 року як такого, що викликає сумнів щодо достовірності, а також про долучення нових доказів. Такі дії суду, на думку апелянта, порушують принципи змагальності, рівності сторін та всебічності розгляду справи (ст. 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України). Апелянт також стверджує, що ОСОБА_2 правомірно зареєструвала за собою 1/3 частину домоволодіння на підставі договору дарування від 17.07.1985 року, а позивачі не надали достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Представник позивачів адвокат Барановська В.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивачів наголошує, що рішення Радянського районного народного суду м. Києва від 05.04.1988 року є дійсним, набрало законної сили, було виконане та зареєстроване в БТІ. Факт поінформованості ОСОБА_2 про це рішення підтверджується матеріалами справи, зокрема показаннями свідків та іншими документами. Представник позивачів вказує, що реєстрація за відповідачкою 1/3 частки замість 1/4 відбулася з приховуванням судового рішення 1988 року, що є грубим порушенням принципу достовірності Державного реєстру прав (ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Позивачі, як спадкоємці ОСОБА_7 , позбавлені можливості зареєструвати своє право власності на 3/4 частки через неправомірні дії відповідачки. Отже, вказувала, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім доказам, у тому числі оригіналам документів, та правильно застосував норми матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що рішенням Радянського районного народного суду м. Києва від 05.04.1988 року змінено частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 : ОСОБА_6 - 3/4 частини, ОСОБА_8 - 1/4 частина. Після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) її 3/4 частку успадкувала ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) належну їй частку на підставі заповіту від 22.10.2021 успадкували позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 31.07.2020 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Голяченко М.В. та зареєструвала за собою право власності на 1/3 частину домоволодіння, надавши договір дарування від 17.07.1985 року. Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтями 3, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей Реєстру; статтями 1216, 1217, 1223, 1296 ЦК України про порядок спадкування за заповітом та за законом, право спадкоємця на спадщину незалежно від наявності свідоцтва; статтями 76-81, 89, 263, 265 ЦПК України щодо правил оцінки доказів, обов`язку доказування, всебічності, повноти та об`єктивності розгляду справи. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_2 зареєструвала право власності на більшу частку, ніж їй належить за рішенням суду 1988 року, приховавши це рішення при зверненні до нотаріуса, у зв`язку з чим рішення нотаріуса про державну реєстрацію підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав. Апелянт стверджує, що рішення Радянського районного народного суду м. Києва від 05.04.1988 року у справі № 2-233/88 викликає сумніви щодо його достовірності, оскільки оригінал рішення нібито відсутній в архіві суду, а його реєстрація в БТІ відбулася вже після смерті ОСОБА_6 . Указане твердження апелянт обґрунтовує посиланнями на порушення принципів змагальності, рівності сторін та всебічності розгляду справи (статті 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України), оскільки суд відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів, виключення рішення 1988 року як неналежного доказу тощо. Вказані доводи колегія суддів відхиляє. Відповідно до статей 76, 77, 79 ЦПК України належними та допустимими є докази, які містять відомості про обставини, що входять до предмета доказування. Суд першої інстанції дав належну оцінку копії рішення Радянського районного народного суду від 05.04.1988 року, яке набрало законної сили, було виконане та зареєстроване в установленому порядку в Київському міському бюро технічної інвентаризації. Сама по собі відсутність оригіналу рішення в архіві через значний проміжок часу (понад 37 років) не є підставою для визнання такого доказу недостовірним за відсутності інших доказів, що можуть свідчити про його недійсність. Посилання на те, що реєстрація рішення в БТІ відбулася після смерті ОСОБА_6 , не спростовує його юридичної сили, оскільки спадкування частки у спільному майні відбувається за законом або за заповітом незалежно від моменту державної реєстрації права. Отже, всі переходи права власності зареєстровані в БТІ, зокрема і зміна ідеальних долей будинку. /а.с. 141-142/ Щодо доводів про порушення принципу змагальності та необґрунтовану відмову у задоволенні клопотань, колегія зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 81 ЦПК України суд може відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, якщо особа, яка заявила клопотання, не обґрунтувала, що такі докази мають значення для правильного вирішення спору або що вона не могла отримати їх самостійно. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні відповідних клопотань апелянта, діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства. Крім того, апелянт безпідставно стверджує, що ОСОБА_2 правомірно зареєструвала за собою 1/3 частину домоволодіння. Згідно з статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав має бути об`єктивною, достовірною та повною. Реєстрація права власності на більшу частку, ніж належить особі відповідно до рішення суду 1988 року, з приховуванням цього рішення є порушенням принципу добросовісності. Такі дії не можуть породжувати правових наслідків для набуття права власності. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на формальних міркуваннях, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності та не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено 29.05.2026 р. Головуючий: Судді: