Постанова Київський апеляційний суд № 359/1995/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року справа № 359/1995/26 провадження № 33/824/2529/2026 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування вимог зазначає, що за загальним правилом несвоєчасне подання декларації може мати місце протягом 10 днів з моменту письмового повідомлення НАЗК про факт неподання декларації. Річну декларацію скаржник подав 06.03.2025 року, тому саме з цієї дати повинен обчислюватись шестимісячний строк, встановлений ч. 3 ст. 38 КУпАП. У зв`язку з неточним знанням вимог ЗУ «Про запобігання корупції» скаржник вважає, що декларацію через рік після звільнення подавати не потрібно, оскільки будь-яких змін у майновому стані не відбулося. Декларація подана після звільнення та річна декларація за 2023 рік є по суті ідентичними. Тобто, умислу чи мотиву ухилятись від подання декларації скаржнику не було. Звертає увагу, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини виключно у формі умислу, а вчинення такого діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіряючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією № 338 від 03.03.2026 року, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону № 1700-VII, 20.04.2023 року, припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 06.03.2025 року, несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію за 2023 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №175-к від 17.01.2020 року «Про призначення ОСОБА_1 » останнього призначено на посаду державного експерта експертної групи з питань охорони, безпеки та гігієни праці директорату норм та стандартів гідної праці з 17.01.2020 року. Наказом Міністерства економіки України від 26.09.2022 року №1038-к «Про переведення ОСОБА_1 » його переведено на посаду державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України з 26.09.2022 року. Надалі, наказом від 10.08.2022 року №775-к «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » останньому присвоєно 8 ранг державного службовця з 12.08.2022 року. Відповідно до посадової інструкції посада державного експерта належить до категорії «В» посад державної служби. Так, ст. 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції України та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. 16.01.2020 року ОСОБА_1 ознайомлений з попередженням про обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції». Згідно з наказом Міністерства економіки України від 07.04.2023 року №472-К «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » останнього звільнено з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки здоров`я працівників директорату праці та занятості Міністерства економіки України з 20.04.2023 року. Таким чином, ОСОБА_1 був суб`єктом, на якого поширюється дія Закону та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов`язкові до виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону. Також, відповідно до пп. 1 п. 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 року №3, щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Так, відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року №449/21 щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік після звільнення до 00 год. 00 хв. 01.04.2024 року. Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік після звільнення ОСОБА_1 подав лише 06.03.2025 о 10 год. 27 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин. Граничним терміном подання вказаної декларації є 01.04 .2024 року. Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №338 від 03.03.2026, письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, витяг з Реєстру декларацій, повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування № 55-18/25779-03 від 09.04.2024, послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 07.03.2025, витяг наказу з особового складу №175-К від 17.01.2020, витяг наказу з особового складу №1038-К від 26.09.2022, витяг наказу з особового складу №472-К від 07.04.2023; витяг наказу з особового складу №775-К від 10.08.2022; копію трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.38-39) та інші докази, суд дійшов наступного. Отже, вказаними доказами підтверджено, що ОСОБА_1 у порушення абз. 2 ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Так, відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року №449/21 щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік після звільнення до 00 год. 00 хв. 01.04.2024 року. Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності). Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим. Так, частиною четвертою статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, у тому числі вимог його ч. 2 ст.

45. Поважних причин, які б перешкоджали вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено. Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є місце подання декларації, а саме: АДРЕСА_1 . Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням. Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначними. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння. Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП. Судом відхиляються доводи ОСОБА_1 щодо закінчення на момент розгляду справи строків накладення адмініст ративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП. Так, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Суд вважає, що станом на момент розгляду справи із дати вчинення правопорушення (06.03.2025 р.) дворічний строк накладення адміністративного стягнення не закінчився. Також, на думку суду з дня виявлення правопорушення (22.12.2025 р.) шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення не закінчився. При цьому, суд наголошує на тому, що у саме у грудні 2025 року уповноважений на складення протоколу орган державної влади (Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України) дізнався про вчинене ОСОБА_1 правопорушення, тобто після отримання листа НАЗК від 18.12.2025 року (а.с. 17). Протокол про адміністративне правопорушення № 338 від 03.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 складено 03.03.2026 року. Вказаний протокол до суду надійшов 05.03.2026 року. Таким чином, оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі. Враховуючи викладене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя