Постанова 4856 № 560/1250/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1250/26 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 01 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Шепетівської районної військової адміністрації Хмельницької області, Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Шепетівської районної військової адміністрації Хмельницької області, Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, оформлене протоколом засідання районної комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням та позбавленням статусу ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.09.2025 № 2, про позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області поновити ОСОБА_1 з 15.09.2025 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язати Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області внести відомості про поновлення ОСОБА_1 з 15.09.2025 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни до Єдиного державного реєстру ветеранів війни. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в серпні 2016 року, на підставі поданої до Управління соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області заяви та відповідних документів, ОСОБА_1 було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано посвідчення серії НОМЕР_1 . Разом із тим, рішенням Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, оформленим протоколом засідання районної комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням та позбавленням статусу ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.09.2025 № 2, ОСОБА_1 позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, оформлене протоколом засідання районної комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням та позбавленням статусу ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.09.2025 № 2, про позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зобов`язано Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 з 15.09.2025 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації внести відомості про поновлення ОСОБА_1 з 15.09.2025 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни до Єдиного державного реєстру ветеранів війни. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу на посадах начальницького складу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а в подальшому в Національній поліції України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції України від 11.05.2016 № 75 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора Славутського відділу поліції ГУНП, з 28 травня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 є учасником бойових дій, оскільки під час проходження служби в Національній поліції України в період 2014-2015 років безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Згідно Акту № 21 про нещасний випадок від 07.09.2011, в період проходження служби в органах внутрішніх справ, при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, 20.08.2011 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої гомілки та правого колінного суглобу. Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 86 від 29.04.2016, оформленого Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області», ОСОБА_1 діагностовано: Післятравматичний деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу, стадія ремісії. ПФС-0-1 ступеня. Травма, "ТАК", пов`язана з виконанням службових обов`язків. Згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 20.07.2016 серії АВ № 0795644, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. В серпні 2016 року, на підставі поданої до Управління соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області заяви та відповідних документів, ОСОБА_1 було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано посвідчення серії НОМЕР_1 . Рішенням Управління соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, оформленим протоколом засідання районної комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням та позбавленням статусу ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.09.2025 № 2, ОСОБА_1 позбавлено статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Вказане рішення мотивоване тим, що травма, за якою ОСОБА_1 встановлено групу інвалідності, отримана ним раніше ніж участь у бойових діях. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №3551 не пов`язує отримання статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни на підставі саме пункту 2 частини 2 статті 7 з участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях. ОСОБА_1 має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як особа з інвалідністю з числа осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України, який став особою з інвалідністю внаслідок травми, одержаної ним під час виконання службових обов`язків. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд невірно тлумачить статтю 7 Закону України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 30 постанови Верховного Суду України від 02 квітня 2021 року по справі № 0540/9350/18-а. Формулювання зазначене в довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.07.2016 №0795644 захворювання ТАК, пов`язане з проходженням служби в ОВС не встановлює причинного зв`язку отримання травми з безпосередньою участю у бойових діях. Позивач отримав травму внаслідок виконання службових обов`язків, але виконання службових обов`язків не пов`язано з безпосередньою участю Позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов`язана з проходженням служби в ОВС", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки відповідно до вимог закону. Інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження служби в ОВС. Віднесення особи до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Такий ж висновок, зазначається в постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2021 року по справі № 0540/9350/18-а. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (далі по тексту - Закон України № 3551-XII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із ст.4 Закону України №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Статтею 7 Закону України №3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Так, згідно із ч.1 ст.7 Закону України №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Частиною 2 ст.7 Закону України №3551-XIІ передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; 2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; 4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних: у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки; 6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року; 7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах; 8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; 9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; 10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013р. по 21.02.2014р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21.11.2013р. по 30.04.2014р.; 11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається нормами Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Положення № 302). Відповідно до пункту 2 зазначеного Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації. Згідно пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни особа з інвалідністю внаслідок війни». Згідно пункту 7 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого», «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи. Відповідно до пункту 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. З аналізу наведених норм слідує, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України №3551-ХІІ безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною 1 якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Отже, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Разом з цим, позивачем інвалідність набута в мирний час, а не під час бойових дій. Доводи позивача про те, що відповідно до Закону України 3551-XII, факт отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків є підставою для надання їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав. Для надання особі статусу інваліда війни відповідно до вимог вищенаведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Матеріали справи свідчать, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків у мирний час, що виключає можливість надання йому статусу саме інваліда війни. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст.7 Закону України №3551-XII, безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону, згідно із частиною першою якої, ветеранами війни є - особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки захворювання, яке отримав позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ, внаслідок якого останньому встановлено інвалідність, не пов`язано з його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020р. у справі №1140/2362/18 та від 02.04.2021р. у справі №0540/9350/18-а. Так, Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 зазначив, що визначення права на встановлення статусу "інвалід війни" підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. По-друге, те що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18 дійшов висновку, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки отримана позивачем травма, внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов`язана із участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а одержана внаслідок виконання службових обов`язків, тому інвалідність позивача не дає йому права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII. При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі №824/32/19-а, зважаючи на помилкове присвоєння особі статусу, який не міг бути наданий йому в силу вимог норм Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дійшов висновку, що неможливо стверджувати, що позбавлення цього права свідчить про втручання у права позивача на певні соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач не міг та не повинен був розраховувати. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні позову. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління з питань ветеранської політики Шепетівської районної державної адміністрації задовольнити . Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.