Постанова 4855 № 362/1717/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 362/1717/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА Іменем України 29 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в особі об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в особі об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати протокольне рішення засідання об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2021 №3, затверджене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2021 №95/ад в частині відмови ОСОБА_1 у зміні дати зарахування на квартирний облік на постійне житло при Військовій частині НОМЕР_1 зі складом осіб три особи у загальній черзі з 24.02.2017 на 25.05.1995, виходячи з того, вважати датою зарахування ОСОБА_1 з родиною зі складом осіб три особи на постійне житло у загальній черзі при Військовій частині НОМЕР_1 з 25.05.1995. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі поданого рапорту на засіданні житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 24.02.2016 було прийнято протокольне рішення № 136, на підставі якого її разом з дітьми було зараховано на квартирний облік не з 25.05.1995, а з 24.02.2017, а рішенням №3 від 02.03.2021 позивачу відмовлено у клопотання та залишено без змін дату зарахування на квартирний облік на постійне житло при в/ч НОМЕР_1 з родиною у загальній черзі з 24.02.2017. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2021 позов задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2022 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2021 скасовано. Провадження у справі закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.10.2022 заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу №362/1717/21 до Київського окружного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд вказаної справи в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що як вбачається із копії витягу з протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 07.08.2001 № 10, ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік від 07.08.2001, тому відсутні підстави для зміни вказаної дати. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебував на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_4 з 25.05.1995 складом сім`ї 3 особи. Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 12.08.1995, Попільнянським районним відділом реєстрації громадянського стану Житомирської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Як вбачається із копії витягу з протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 07.08.2001 № 10, ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік від 07.08.2001. Проте, з витягу з протоколу № 44 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 17.06.2003 вбачається, що ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік саме з 25.05.1995 р.н. Відповідно до довідки від 25.10.2013 № 31963, що ОСОБА_2 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16.10.2010. Згідно довідки від 25.10.2013 № 31964, в послужному списку ОСОБА_2 в п. 21 «сімейний стан» значено: одружений, дружина: ОСОБА_6 , 1973 р.н., дочка: ОСОБА_7 , 1996 р.н., син: ОСОБА_8 , 2004 р.н. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Копією витягу послужного списку позивача ( ОСОБА_1 ) підтверджується факт проходження військової служби за контрактом у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Як вбачається із копії довідки від 28.12.2016 № 869, позивач ( ОСОБА_1 ) перебувала на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_3 з 25.05.1995 по 28.10.2016. Позивачка зверталась із рапортом до командиру в/ч НОМЕР_1 про зарахування її на облік для поліпшення житлових умов із сім`єю у складі трьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ). З 24.02.2017 позивача ( ОСОБА_1 ), як таку, що житлом не забезпечена, постановлено, зараховано на квартирний облік. ОСОБА_1 звернулась до командира в/ч НОМЕР_1 із письмовим рапортом від 02.03.2021 з проханням розглянути на засіданні житлової комісії питання щодо зміни дати перенесення дати зарахування позивача із складом сім`ї з 24.02.2017 на 25.05.1995. Копією Витягу з протоколу № 3 засідання об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_7 від 02.03.2021 встановлено факт залишення без змін дату зарахування на квартирний облік на постійне житло при в/ч НОМЕР_1 позивачки ( ОСОБА_1 ), складом сім`ї 3 особи у загальній черзі з 24.02.2017. Копією витягу з Наказу № 95/ад від 02.03.2021 залишено без змін дату зарахування на квартирний облік по постійне житло при в/ч НОМЕР_1 позивачки ( ОСОБА_1 ) у загальній черзі з 24.02.2017, складом сім`ї 3 (три) особи. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернулася з даним позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачка перебувала на квартирну обліку з 25.05.1995, мала бути зарахована після переміщення для проходження служби до в/ч НОМЕР_1 , тобто зі збереженням часу перебування на обліку. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Житловим кодексом УРСР, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 № 1081 та Наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 № 737 (в редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до положень ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ст.ст. 34, 37 ЖК України поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання. Відповідно до ч.3 ст. 40 ЖК УРСР у разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті. Таким чином, з аналізу ст. 40 ЖК УРСР вбачається, що в/ч НОМЕР_3 після смерті ОСОБА_2 зарахувала позивача з родиною на квартирний облік з 25.05.1995, тобто з дати первинної постановки чоловіка позивача родиною на квартирний облік в загальній черзі. Як наслідок, ще до звернення позивача з рапортом про зарахування її з родиною на квартирний облік при в/ч НОМЕР_1 , позивач вже була зарахована на квартирний облік з дати первинної постановки її чоловіка, тобто з 25.05.1995. Позивачка перебуваючи на квартирному обліку з 25.05.1995 була перемішена для проходження служби до в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до п.2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення. Виходячи із системного аналізу правових норм та фактичних обставин, позивачка перебувала на квартирну обліку з 25.05.1995, мала бути зарахована після переміщення для проходження служби до в/ч НОМЕР_1 , тобто зі збереженням часу перебування на обліку. Відповідно до пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 № 1081, яким встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Положеннями ст. 43 ЖК України встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Відповідно до пункту 3.1 Наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ч.3 ст. 40 ЖК УРСР у разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Виходячи з наведеного, позивач успадкувала право чоловіка на отримання житла оскільки, позивач разом з чоловіком перебувала на квартирному обліку як член його родини. Виходячи з вищенаведеного, позивачка має право на подальше перебування на квартирному обліку у зв`язку зі смертю її чоловіка з дати первинної постановки на квартирний облік. Згідно із п. 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пунктом 3.7 Наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Вказана норма передбачена і пунктом 26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 № 1081, яким встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Аналогічна правова позиція закріплена і в положеннях Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженій Наказом Міністра оборони від 30.11.2011 №737. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачці в перенесенні дати зарахування на квартирний облік з 24.02.2017 на 25.05.1995, що також стосується і членів його родини в складі три особи. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 з родиною зі складом три особи на постійне житло у загальній черзі при Військовій частині НОМЕР_1 з 25.05.1995. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 07.08.2001 № 10, ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік від 07.08.2001, тому відсутні підстави для зміни вказаної дати, оскільки в подальшому дана інформація була виправлена, а саме: відповідно до витягу з протоколу № 44 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 17.06.2003 вбачається, що ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік саме з 25.05.1995 р.н. При цьому, протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 25 листопада 2016 року № 55 було внесено зміни до складу сім?ї в квартирну справу майора запасу ОСОБА_2 у зв?язку з його смертю та замінено на квартирному обліку молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , як дружину загиблого з складом сім?ї три особи з 25 травня 1995 року. Відповідно в матеріалах квартирної справи позивачки міститься документ про шлюб позивачки з ОСОБА_2 . У випадку розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 за життя останнього, в/ч НОМЕР_3 не прийняла б рішення від 25 листопада 2016 року № 55 яким внесла зміни до складу сім?ї в квартирну справу майора запасу ОСОБА_2 у зв?язку з його смертю та не замінила б на квартирному обліку молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , як дружину загиблого з складом сім?ї три особи з 25 травня 1995 року. Вищевикладені обставини спростовують доводи апелянта, щодо дійсності перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_2 . В свою чергу відповідачем не було надано суду жодного доказу, який би спростував надані позивачкою письмові докази по справі. Виходячи з наведеного, посилання відповідача в апеляційній скарзі на існування розбіжностей в доводах позивачки щодо заявлених нею позовних вимог, що призвело до того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які були досліджені в судовому засіданні, є безпідставними та необґрунтованими. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №760/9507/15-ц, від 07.06.2018 по справі №362/4273/17, від 27.09.2018 по справі №362/4307/17, від 22.11.2018 по справі №362/6383/16-ц, від 18.03.2019 по справі №285/3566/17, від 20.03.2019 по справі №760/750/16-ц. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова