Постанова 4855 № 320/16235/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/16235/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Штульман І.В. суддів: Вівдиченко Т.Р., Черпака Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: 28 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шумило Наталія Миколаївна звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до військової частини НОМЕР_1 з позовом (далі - відповідач) про: - визнання протиправними та скасування протокольного рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 29 липня 2021 року №32 в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік капітана запасу ОСОБА_1 з 01 вересня 1994 року на 08 травня 1996 року та поновити його на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 01 вересня 1994 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 29 липня 2021 року, оформлене протоколом №32, в частині зміни дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 01 вересня 1994 року на 08 травня 1996 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 01 вересня 1994 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт забезпечення позивача та його родини житлом відповідач не довів, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження, відсутність прописки (реєстрації) не може бути визнана законною підставою для переміщення особи у черзі квартирного обліку. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, військова частина НОМЕР_1 (далі - апелянт) звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує, що позивачем не було надано жодного доказу для встановлення факту реєстрації його та членів його сім`ї у військовій частині. Позивач лише надав інформацію до житлової комісії військової частини та до суду про факт перебування на квартирному обліку при військовій частині з 1994 року, чого, на думку представника військової частини НОМЕР_1 , не достатньо для встановлення факту реєстрації у військовій частині чи у відповідному населеному пункті, в зв`язку з чим відповідачем було прийнято протокольне рішення №32 (виправлено помилку в протокольному рішенні №27), яким дату зарахування ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 було перенесено з 01 вересня 1994 року на 08 травня 1996 року. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 15 лютого 2025 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це слідуючим. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року №2368 позивач проходив службу: - з 01 серпня 1979 року по 03 липень 1982 року - курсант Васильківського військового авіаційно-технічного училища імені 50-річчя Ленінського комсомолу України; - з 03 липня 1982 року по 10 вересня 1982 року - зарахований у розпорядження командуючого 24 Повітряної Армії; - з 10 вересня 1982 року по 06 квітня 1987 року - авіаційний технік групи регламентних робіт на літаках і авіадвигунах бомбардувального авіаційного полку 24 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця; - з 06 квітня 1987 року по 08 квітня 1987 року - старший авіаційний технік (літака) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії 24 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця; - з 08 квітня 1987 року по 10 січня 1989 року - авіаційний технік групи регламенту і ремонту (літаків) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії 24 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця; - з 10 січня 1989 року по 05 вересня 1991 року - помічник начальника розрахунку - старший авіаційний технік (літаків) бомбардувального авіаційного полку бомбардувальної авіаційної дивізії 24 Повітряної Армії Верховного Головного Командування м. Вінниця; - з 05 вересня 1991 року по 17 лютого 1993 року - керівник польотами 12 Авіаційного полігону; - з 17 лютого 1993 року по 17 березня 1994 року - відкомандирований у розпорядження Міністра оборони України; - з 17 березня 1994 року по 28 лютого 1997 року - військовий комендант групи служби військ факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту Військово-Повітряних Сил; - з 28 лютого 1997 року по 19 листопада 2000 року - старший інженер відділення конструкції та технічного обслуговування авіаційних двигунів навчальної лабораторії кафедри конструкції та технічного обслуговування літальних апаратів та двигунів факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту Військово-Повітряних Сил. Наказом заступника Міністра оборони України - командуючого військово-повітряними силами України від 19 листопада 2000 року №0497 позивача ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «в» пункту 65 (за станом здоров`я). Наказ містить відмітку про звільнення із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. Наказом начальника Васильківського коледжу Військово-Повітряних Сил від 07 грудня 2000 року №4 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення і направлено до зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказ містить відмітку про звільнення з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду військової частини. В матеріалах справи містять копію виписки з протоколу від 01 вересня 1994 року №27 засідання житлової комісії військової частини, в якій зазначено, що на підставі рапорту позивача вирішено зарахувати на квартирний облік ОСОБА_1 із сім`єю у складі: дружини ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 . З довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва Міністерства оборони України від 03 листопада 2000 року №30 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1994 року перебував на квартирному обліку у факультеті №7 КІ ВПС складом сім`ї із п`яти осіб, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 12 січня 1998 року. Проживав у приватній квартирі. Листом Відділу з питань реєстрації місця проживання від 21 липня 2021 року №589/12-12/2021 представнику позивача надано інформацію щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 з 1994 року: з 08 травня 1996 року по 24 лютого 2021 року проживав за адресою АДРЕСА_1 ; з 28 березня 2001 року по 05 липня 2005 року - АДРЕСА_2 ; з 20 лютого 2007 року і по теперішній час - АДРЕСА_3 . Листом від 20 липня 2021 року №13/7/33 військовою частиною НОМЕР_1 запропоновано позивачу розмір грошової компенсації у сумі 560840,00 грн за належне для отримання жиле приміщення на склад сім`ї, одна особа з проханням повідомити у найкоротший термін про прийняте рішення та надати документи згідно переліку. На засіданні об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , результати якої оформлені протоколом від 29 липня 2021 року №32, за наслідками розгляду облікової справи ОСОБА_1 рішенням комісії перенесено дату зарахування квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення або виплати грошової компенсації за неотримане житлове приміщення позивача на момент реєстрації у місті Василькові, а саме, з 01 вересня 1994 року на 08 травня 1996 року. Підставою слугувало встановлення дати першої реєстрації у м. Василькові - 08 травня 1996 року. Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем рішення, яке оформлене протоколом від 29 липня 2021 року №32, представник позивача Шумило Н.М. звернулася до суду з відповідним позовом за захистом прав та інтересів ОСОБА_1 . За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 31 Житлового кодексу (далі - ЖК) України визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (частина перша статті 37 ЖК України). Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради №470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила №470). Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Згідно із статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Частиною першою статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Відповідно до пункту 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року №220 та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 03 грудня 1995 року №20 (далі - Положення №220), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення. Відповідно до пунктів 12, 13, 34 Положення №220 на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік. Отже, всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби. Положенням №220 чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470. Наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу №577 наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20 втратив чинність. Надалі, наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Наказ Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Інструкція №380). Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок №1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Згідно з пунктом 4 Порядку №1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом. На підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №1865-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон №1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку. Абзац четвертий пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №1865-IV покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Порядком №1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. З системного аналізу наведених норм права вбачається, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті. Пунктом 32 Порядку №1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення). З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України №380 від 31 липня 2018 року затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380). Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Пунктом 6 розділу І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням. Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 визначено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50% загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос (пункт 4 Розділу ІІ Інструкції №380). Відповідно до пунктів 7, 8 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі. Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується. Згідно положень пункту 16 розділу VI Інструкції №380 житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах. Судом першої інстанції встановлено, що позивач вперше був зарахований на квартирний облік 01 вересня 1994 року та при подальшому проходженні військової служби продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування з 01 вересня 1994 року зі складом сім`ї у військовій частині НОМЕР_1 . Щодо підстав, які слугувала перенесенню дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї на пізнішу дату, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче. Пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадянину у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил). Водночас, пунктом 43 зазначених Правил передбачено можливість перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботи, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 4 пункту 26 цих Правил. Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідставно відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам і розміру. Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартирний облік. Відповідач, як на підставу прийняття рішення про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік вказує на відсутність доказів на підтвердження реєстрації його місця проживання у місті Василькові станом на 01 вересня 1994 року. Зі змісту пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР ввбачається, що даним пунктом передбачено наявність реєстрації місця проживання у певному населеному пункті саме при постановленні громадян на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов. Посилання відповідача на відсутність реєстрації місця проживання позивача як на підставу перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік не знаходить свого відображення в нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Адже, позивач вже взятий на відповідний облік, отже, ним для цього дотримано всіх встановлених вимог. Пунктом 43 вищенаведених Правил визначено перелік підстав для перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення, зокрема, серед таких підстав законодавцем визначено систематичне порушення громадянином трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна, застосовування заходів дисциплінарного чи громадського впливу, або заходів адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 4 пункту 26 цих Правил, а також інші підстави, визначені законодавством. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 01 вересня 1994 року, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що за цей період військовими частинами здійснювали (вчиняли) дії щодо забезпечення позивача житлом за рахунок Міністерства оборони. Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що на момент звернення до суду з цим позовом рішення житлової комісії військової частини, відповідно до якого позивача було зараховано на квартирний облік з 01 вересня 1994 року, не скасовано. Тобто, враховуючи положення пункту 22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, вбачається, що датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини. Жодних сумнівів у тому, що позивач ще станом на 01 вересня 1994 року вважався таким, що потребує надання житла, матеріали справи не містять. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що з 1994 року у відповідачів не виникало питань щодо перебування позивача на квартирному обліку, законність постановки на квартирний облік не оскаржувалась відповідачем. Водночас, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження. Таким чином, наявність чи відсутність прописки (реєстрації) не може бути визнана законною підставою для переміщення особи у черзі квартирного обліку. У свою чергу, факт забезпечення позивача ОСОБА_1 та його родини житлом відповідач не довів. Як роз`яснив Верховний Суд в правових висновках, викладених в постановах від 03 травня 2018 року по справі №359/6809/17, від 20 березня 2019 року по справі №760/750/16-ц, від 10 жовтня 2019 року по справі №359/1347/17, розглядаючи аналогічні справи, судам належить з`ясовувати такі обставини: чи скасовувалось рішення житлової комісії про зарахування військовослужбовця на квартирний облік; чи був зарахований військовослужбовець на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік. Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що рішення житлової комісії про зарахування позивача ОСОБА_1 на квартирний облік з 01 вересня 1994 року є чинним. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Жодних доказів зарахування позивача на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік відповідачем не надано. На противагу означеному, відповідач не заперечує наявність у позивача права перебування на квартирному обліку, зазначивши підставою для перенесення дати постановки на квартирний облік виключно ненадання позивачем ОСОБА_1 доказів реєстрації його місця проживання станом на 01 вересня 1994 року у місті Васильків. Судом першої інстанції правильно встановлено, що жодних сумнівів у тому, що позивач ще станом на 01 вересня 1994 року вважався таким, що потребує надання житла та у зв`язку з цим його поставлено на квартирний облік для отримання житла, матеріали справи не містять. Спірне рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 29 липня 2021 року, оформлене протоколом №32, в частині перенесення дати зарахування квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення або виплати грошової компенсації за неотримане житлове приміщення позивача, необхідно визнати протиправними та скасувати, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що належним захистом порушених прав позивача є зобов`язати відповідача поновити позивача та членів його сім`ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 01 вересня 1994 року, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року щодо задоволення позовних вимог обґрунтованими, а апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 не спростовує висновків суду першої інстанції, а тому не підлягає задоволенню. Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року по справі №320/16235/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді: Т.Р. Вівдиченко Ю.К. Черпак