Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12379/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12379/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 листопада 2025 року №19400/ж10/25-01-07-00, №19401/ж10/25-01-07-00, №19402/ж10/25-01-07-00, №19403/ж10/25-01-07-00. Свої позовні вимоги мотивує тим, що господарські операції з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» повністю відповідають встановленим законодавствам нормам стосовно їх оформлення, оскільки в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено найменування учасників господарської операції, їх посадових осіб, які відповідальні за її здійснення та оформлення, найменування послуги та період, за який її надано, також зазначено одиницю виміру у кількісному та вартісному виразі, а також додатково зазначено на підставі якого договору надана відповідна послуга. Проте зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яка деталізація сутності господарської операції є достатньою для визначення операції реальною, що унеможливлює надання вичерпних пояснень чи спростувань такого висновку. Щодо висновку податкового органу стосовно завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток зазначено, що до перевірки було надано оригінали первинних бухгалтерських документів, які дослідженні відповідачем та описані в акті перевірки, будь-яких зауважень щодо повноти їх оформлення або наявності підстав для визнання їх такими, що складені з порушеннями принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності до позивача під час проведення перевірки не надходило. Таким чином, відповідач в процесі проведення перевірки дослідив та не спростував здійснення господарської операції з надання послуг з охорони об`єктів ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» на користь позивача на загальну суму 3 997 755,00 грн, без ПДВ. Щодо господарських операцій з ТОВ «ТЕНЕГІЯ» зазначено, що на запит відповідача було надано видаткові накладні, рахунки, податкові накладні та платіжні інструкції, які відповідач дослідив та відобразив в акті перевірки, та дійшов висновку про те, що ТОВ «ТЕНЕГІЯ» відповідає критеріям ризиковості, а також зазначив не співпадіння виписаних податкових накладних з фактичною датою оплати палива. Проте позивач зазначає, що в акті перевірки відсутнє будь-яке обґрунтування, яким чином визнання ризиковим у липні 2025, впливає на реальність здійснених з ТОВ «ТЕНЕГІЯ» господарських операцій у період 2023 2024, крім того відповідне рішення прийняте вже після фактичного здійснення господарських операцій та відповідно після складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «ТЕНЕГІЯ». Щодо порушення позивачем обов`язку реєстрації податкових накладних за операціями зазначено, що відповідачем не доведено нереальність господарських відносин з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» та відсутність належного обґрунтування факту використання придбаних послуг з охорони поза межами господарської діяльності, за таких підстав позивач зазначає про правомірність віднесення ним сплачених сум податку до податкового кредиту. Щодо ненарахування екологічного податку за розміщення відходів зазначено, що позивач під час провадження господарської діяльності не здійснює скиди забруднюючих речовин чи розміщення відходів на власних територіях. За наведених обставин, висновок відповідача стосовно необхідності сплати екологічного податку за розміщення відходів є безпідставними. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 05.11.2025: №19400/ж10/25-01-07-00, №19401/ж10/25-01-07-00, №19402/ж10/25-01-07-00, №19403/ж10/25-01-07-00. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" судові витрати в сумі 30 280,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Також апелянт просить провести судове засідання у режимі відеоконференції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом неповністю досліджено обставини у справі, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п 240.1 ст. 240, п. 242.1 ст. 242, п . 246.2, п. 246.5 ст. 246 Податкового кодексу України, ст. 242 КАС України. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та від 7 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. 19 березня 2026 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 620/12379/25 без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС Чернігівської області без задоволення; стягнути за рахунок бюджетного асигнування Головного управління ДПС Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» понесені судові витрати (витрати на правничу (правову) допомогу) у розмірі 40 000,00 гривень. 20 березня 2026 року апелянт подав відповідь на відзив та вказав про те, що повністю не визнає суму судових витрат, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні клопотання апелянта необхідно відмовити. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Види господарської діяльності позивача за період, що перевірявся, які він фактично здійснював, а також про отримані ліцензії та дозволи : 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 52.10 Складське господарство; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На підставі направлень від 29.07.2025 №2926/ж3/25-01-07-00, №2927/ж3/25-01-07-00, №2928/ж3/25-01-07-00, №2930/ж3/25-01-07-00, №2931/ж3/25-01-07-00, №2929/ж3/25-01-07-00, від 15.08.2025 №3088/ж3/25-01-07-00, №3089/ж3/25-01-07-00, №3086/ж3/25-01-07-00, №3090/ж3/25-01-07-00, №3087/ж3/25-01-07-00, виданих ГУДПС у Чернігівській області, та відповідно до плану-графіка проведення документальних позапланових виїзних перевірок суб`єктів платників податків на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 17.07.2025 №1539-п проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2021 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, валютного законодавства у період з 01.01.2021 по 31.03.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.03.2025 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. За результатами перевірки складено акт від 17.09.2025 №16640/Ж5/25-01.07.01.01, у якому зазначено про порушення підприємством вимог податкового законодавства, а саме: 1) п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абзацу г п.198.5, п. 198.6, ст.198, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 933 745 грн., в тому числі за березень 2025 року на суму 933 745 гри. 2) п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині нереєстрації податкових накладних. 3) п.5, п.6, п.10, п.п П(С)БО 16 «Витрати», п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 3 977 755 грн., в тому числі за 1 квартал 2025 року на суму 3 977 755 грн. 4) п.240.1 ст.240, п.242.1 ст.242, п. 246.2, п.246.5 ст.246 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755VI внаслідок чого встановлено заниження екологічного податку на суму 33 892,50 грн., в тому числі за 1 квартал 2021 року у сумі 2 100,0 грн., за 2 квартал 2021 року у сумі 3 120,0 грн., за 3 квартал 2021 року у сумі 3 525,0 грн., за 4 квартал 2021 року у сумі 2 130,0 грн., за 1 квартал 2023 року у сумі 2 227,5 грн., за 2 квартал 2023 року у сумі 3 465,0 грн., за 3 квартал 2023 року у сумі 5 280,0 гри., за 4 квартал 2023 року у сумі 3 135,0 грн., за 1 квартал 2024 року у сумі 2 310,0 грн., за 2 квартал 2024 року у сумі 2 310,0 грн., З квартал 2024 року у сумі 1 815,0 грн., 4 квартал 2024 року у сумі 1 237,5 грн., за 1 квартал 2025 року у сумі 1 237,5 грн. 5) розділу IV «Порядку заповнення додатків до податкового розрахунку що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020р. №773). Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" 09.10.2025 подало до ГУ ДПС у Чернігівській області заперечення. 30.10.2025 ГУ ДПС у Чернігівській області за результатами розгляду заперечень прийняло рішення про відмову в їх урахуванні. На підставі висновків перевірки ГУДПС у Чернігівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 05.11.2025: №19400/ж10/25-01-07-00, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 997 755,00 грн; №19401/ж10/25-01-07-00, яким встановлена суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 933 745,00 грн; №19402/ж10/25-01-07-00, яким застосовано штраф у сумі 18 995,84 грн за платежем податок на додану вартість; №19403/ж10/25-01-07-00, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини 42 365,63 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 8 473,13 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентом та чи взагалі такі порушення мали місце; відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ст.17 Закону України «Про управління відходами». У апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Надаючи оцінку доводам апелянта в частині реальності господарських операція, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН. За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка мо Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів). Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. У межах спірних правовідносин, 01.09.2022 між ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШЕН» (виконавець) та ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) укладено договір №СК-2-2022 на охорону об`єкту. Відповідно до п.2.1 Договору замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати комплекс заходів охорони власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності охоронюваних Об`єктів, а також з використанням технічних засобів і комплексних систем безпеки Замовника, в період часу і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість Послуг з охорони по цьому Договору становить суму вартості послуг за всіма підписаними Сторонами Актами наданих послуг по цьому Договору. Вартість послуг Виконавця по цьому Договору визначається на підставі розрахунку, підписаного обома сторонами. До договору були укладені: Додаток № 2 із визначенням об`єктів охорони та дислокації постів, режиму робот; Додаток № 3 із розрахунком вартості охоронних послуг; Додаток № 4 відповідальні особи; Додаток № 5 акт приймання- передачі, яким Замовник передав, а Виконавець прийняв під охорону нежитлові об`єкти, комплекс будівель, споруд та товарно-матеріальних цінностей; Додаток № 6 Інструкція з організації охорони об`єкту, Додаток № 7-8 інструкція охоронника. Додатковими угодами від 30.12.2022, від 01.01.2024, від 31.12.2024 до Договору про надання послуг з охорони об`єктів №СК-2-2022 від 01.09.2022 збільшено вартість послуг по охороні, яка визначена у додатках до додаткових угод. 20.09.2024 була укладена додаткова угода до Договору про надання послуг з охорони об`єктів №СК-2-2022 від 01.09.2022, пунктом 1 якої змінено кількість охоронників. У період з вересня 2022 по березень 2025 надано послуг з охорони об`єктів товариства на загальну суму 4 797 306,24 грн, в т.ч ПДВ 799 551,04 грн, на підтвердження чого між сторонами оформлено акти здачі прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000003 від 30.09.2022 на суму 70 583,33 грн, № ОУ-0000013 від 31.10.2022 на суму 102 940,00 грн, № ОУ-0000020 від 30.11.2022 на суму 112 020,00 грн, № ОУ-0000029 від 31.12.2022 на суму 140 400,00 грн, № ОУ-0000007 від 31.01.2023 на суму 154 629,20 грн, № ОУ-0000015 від 28.02.2023 на суму 150 833,00 грн, № ОУ-0000023 від 31.03.2023 на суму 148 425,80 грн, № ОУ-0000029 від 30.04.2023 на суму 125 603,00 грн, № ОУ-0000039 від 31.05.2023 на суму 130 105,20 грн, № ОУ-0000050 від 30.06.2023 на суму 128 002,00 грн, № ОУ-0000059 від 31.07.2023 на суму 135 756,00 грн, № ОУ-0000064 від 31.08.2023 на суму 133 306,00 грн, № ОУ-000075 від 30.09.2023 118 899,00 грн, № ОУ-0000091 від 31.10.2023 на суму 125 111,03 грн, № ОУ-0000100 від 30.11.2023 на суму 158 328,00 грн, № ОУ-0000113 від 31.12.2023 на суму 166 632,00 грн, № ОУ-0000008 від 31.01.2024 на суму 194 144,00 грн, № ОУ-0000015 від 28.02.2024 на суму 183 892,00 грн, № ОУ-0000025 від 31.03.2024 на суму 199 936,00 грн, № ОУ-0000041 від 30.04.2024 на суму 189 124,00 грн, № ОУ-0000050 від 31.05.2024 на суму 178 704,00 грн, № ОУ-0000059 від 30.06.2024 на суму 158 072,00 грн, № ОУ-0000068 від 31.07.2024 на суму 144 152,00 грн, № ОУ-0000076 від 31.08.2024 на суму 152 180,00 грн, № ОУ-0000088 від 30.09.2024 на суму 145 496,00 грн, № ОУ-0000097 від 31.10.2024 на суму 200 788,00 грн, № ОУ-0000104 від 30.11.2024 на суму 207 400,00 грн, № ОУ-0000111 від 31.12.2024 на суму 198 188,00 грн, № ОУ-0000007 від 31.01.2025 на суму 197 440,00 грн, № ОУ-0000014 від 28.02.2025 на суму 181 980,00 грн, № 0000022 від 31.03.2025 на суму 150 120,00 грн. Також проведено розрахунки за надані послуги з охорони, що підтверджують платіжні інструкції. За фактом надання послуги ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» складені та зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні. До перевірки було надано оригінали первинних бухгалтерських документів, що відображено в акті перевірки від 17.09.2025 №16640/Ж5/25-01.07.01.01. Позивач також зазначив, що у штаті відсутні охоронники, а охоронні послуги необхідні у зв`язку з наявністю багатьох об`єктів. Податковим органом не визнано зазначені господарські відносини із ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН» через відсутність достатньої кількості персоналу (штату) для надання послуг; не надання позивачем документів, в яких зазначено прізвища охоронців; відсутність в актах деталізації сутності господарської операції. Висновки податкового органу про недостатність трудових ресурсів для здійснення відповідних операцій ґрунтуються на даних інформаційних систем податкових органів. Отже, доводи відповідача щодо недостатності трудових і матеріальних ресурсів вказаного контрагента для здійснення господарських операцій підлягають відхиленню, оскільки жодних належних доказів на підтвердження таких обставин податковий орган не надав. При цьому, законодавством не визначено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності, а підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів, чого не перевірив податковий орган. Надані позивачем в процесі перевірки первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «СКАРАБЕЙ КОРПОРЕЙШН», відповідають встановленим законодавствам нормам стосовно їх оформлення: в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено найменування учасників господарської операції, їх посадових осіб, які відповідальні за її здійснення та оформлення, найменування послуги та період за який її надано, а також додатково зазначено на підставі якого договору надана відповідна послуга. Разом з тим, зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яка деталізація сутності господарської операції є достатньою для визначення здійсненої послуги, оскільки деталізація послуг з охорони та вартісний вираз міститься у додатках договору та додаткових угодах. За результатами електронного аукціону ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» придбало нерухоме майно, а саме: базу відпочинку № 5 «Зв`язківець», розташовану за адресою: Чернігівська обл.,Чернігівський р-н, сільська рада Ладинська, "Острів" урочище, у АТ "Укрпошта", що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.2021, актом передавання-приймання нерухомого майна від 16.02.2021, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Вищевказана база поставлена на баланс підприємства 16.02.2021, рахунок обліку 152 «Придбання основних засобів». Позивач зазначив, що майно придбано для використання у господарській діяльності, однак у перевіряємому періоді даний основний засіб не був введений в експлуатацію, оскільки не змогли зробити ремонт внаслідок війни, місцезнаходження об`єкта у небезпечному місці. Для збереження придбаного майна 16.02.2021 між ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) та ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» (виконавець) укладено договір №6 про надання послуг з охорони об`єктів. Відповідно до п.2.1 Договору замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати комплекс заходів охорони власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності охоронюваних Об`єктів, а також з використанням технічних засобів і комплексних систем безпеки Замовника, в період часу і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість Послуг з охорони по цьому Договору становить суму вартості послуг за всіма підписаними Сторонами Актами наданих послуг по цьому Договору. Вартість послуг Виконавця по цьому Договору визначається на підставі розрахунку, підписаного обома сторонами. ТОВ "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) передало ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» (виконавець) нежитлові приміщення відповідно до акту приймання-передачі об`єкта під охорону від 16.02.2021. На виконання умов договору між позивачем та ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2021 №3, від 31.03.2021 №5, від 31.05.2021 №9, від 30.04.2021 №7, від 30.06.2021 №11, від 31.07.2021 №13, від 31.08.2021 №15, від 30.09.2021 №17, від 31.10.2021 №19, від 30.11.2021 №21, від 31.12.2021 №23, від 31.01.2022 №2, від 28.02.2022 №4, від 30.04.2022 №7, від 31.05.2022 №9, від 31.07.2022 №13, від 31.08.2022 №15, від 30.09.2022 №17, від 31.10.2022 №19 від 30.11.2022 №21, від 31.12.2022 №23, від 31.01.2023 №2, від 28.02.2023 №4, від 31.03.2023 №6, від 30.04.2023 №8, від 31.05.2023 №10, від 30.06.2023 №11, від 31.07.2023 №12, від 31.08.2023 №13, від 30.09.2023 №14, від 31.10.2023 №15, від 30.11.2023 №16, від 31.12.2023 №17, від 31.01.2024 №1, від 29.02.2024 №2, від 31.03.2024 №3, від 30.04.2024 №4, від 31.05.2024 №5. ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» з лютого 2021 року по червень 2024 року сплатило ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» за надані послуги з охорони майданчика-бази "Острів Урочище", що підтверджується платіжними інструкціями. ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА» виписано та зареєстровано податкові накладні (сума ПДВ 75983,34 грн). ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» під час перевірки надало всі первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА». Відповідач зазначив, що оскільки позивач не використовує базу відпочинку у своїй господарській діяльності, то ним порушено вимоги абзацу «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України щодо ненарахування податкових зобов`язань на вартість послуг охорони. Судова колегія дійшла висновку про те, що надані позивачем в процесі перевірки первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ОРЛАН-БЕЗПЕКА», відповідають встановленим законодавством нормам стосовно їх оформлення та відповідачем не доведено порушення ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» абзацу г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. ТОВ «"Малодівицьке хлібоприймальне підприємство"» включено до податкового кредиту господарські операції по придбанню у грудні 2023 року - січні 2024, квітні 2024 року - жовтні 2024, грудні 2024 року дизельного палива, бензину А-92, бензину А-95 у ТОВ «ТЕНЕГІЯ» на загальну суму ПДВ 58 211 грн. Контрагент виписав та зареєстрував податкові та зведені податкові накладні, які були надані на перевірку. На перевірку були надані також видаткові накладні. Позивач здійснив оплату за пальне, що підтверджують рахунки-фактури та платіжні інструкції. Відповідач не визнав зазначені господарські операції, оскільки відомості в податкових накладних (кількісні та вартісні показники) не відповідають даним видаткових накладних, податкові накладні від ТОВ «ТЕНЕГІЯ» не співпадають з датою фактичної оплати за товар, а також ТОВ «ТЕНЕГІЯ» відповідає критеріям ризикованості платника податку. Колегія суддів враховує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тому посилання контролюючого органу на відповідність ТОВ«ТЕНЕГІЯ» критеріям ризикованості платника податку не є спроможними. При цьому наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б давало підстави для висновку щодо позивача про завищення податкового кредиту з податку па додану вартість за період грудень 2023 року - січень 2024, квітень 2024 року жовтень 2024, грудень 2024 року, оскільки податкові та видаткові накладні складалися ТОВ "ТЕНЕГІЯ". Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. В контексті встановлених обставин, доводи податкового органу про нереальність господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов`язань. Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Отже, доводи контролюючого органу щодо непідтвердження реальності господарських операцій ґрунтуються на припущеннях. Щодо сплати екологічного податку за розміщення відходів від стічних вод, колегія суддів враховує наступне. До зазначених в акті перевірки висновків щодо відсутності розрахунку та декларування позивачем екологічного податку відповідач дійшов на підставі довідки старшого державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Чернігівської області щодо результатів документальної перевірки ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство», у якій зокрема встановлено, що на території підприємства за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Обичів, 135-й км а/д Чернігів- Ніжин, Прилуки-Пирятин, наявна побутова каналізаційна мережа з відведення очищених стоків на підземні поля фільтрації. Підприємством проводяться операції з видалення відходів, відповідно до Переліку з операцій з видалення відходів: D1 Розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронения тощо. Підприємством не забезпечено контроль роботи полів фільтрації за показниками: навантаження по воді на 1 га, БСК і вміст в очищеній воді зважених речовин, розчиненого кисню, бактеріальних забруднень - один раз на декаду. Зазначене є порушенням пункту 13.6.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом № 30 від 05.07.1995 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 за № 231/767. З урахуванням зазначеного, відповідач встановив відсутність розрахунку та декларування податку за розміщення відходів, в додатках до декларацій з екологічного податку, у зв`язку з чим донараховано суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини 42 365,63 грн, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 8 473,13 грн. Закон України «Про управління відходами» №2320-IX визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про управління відходами» його дія не поширюється на стічні води в зв`язку із тим, що вони є складовою частиною технологічного процесу водовідведення, який регламентується іншими спеціальними нормативно-правовими актами у сфері водокористування, охорони вод та санітарного законодавства. Щодо наявної у позивача побутової каналізаційної мережі з відведення очищених стоків на підземні поля фільтрації та проведенням ним операцій з видалення відходів відповідно до Переліку з операцій з видалення відходів: D1 Розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо, суд зазначає таке. При застосуванні таких елементів водовідведення, як поля фільтрації, стічні води після механічного очищення рівномірно розподіляються по відповідних картах, де проходять подальшу біологічну очистку у ґрунтовому шарі. Цей процес є частиною функціонування системи водовідведення, спрямованої на очищення стічних вод, і як вище вказувалось не підпадає під регулювання сфери управління відходами. Разом з тим, у процесі експлуатації полів фільтрації внаслідок багатократного циклічного подавання та очищення стічних вод на поверхні фільтраційних карт або у при поверхневому шарі ґрунту поступово накопичується осад (мул). Такий осад (мул) є залишковим продуктом очищення, який втрачає свої первинні властивості і не бере подальшої участі в технологічному процесі водовідведення. Якщо такий осад (мул) залишається на полях і піддається подальшому розкладанню та мінералізації у природних умовах, це розглядається як операція з видалення відходів D2 оброблення ґрунтом. У цьому випадку суб`єкт господарювання є оброблювачем відходів. А розміщення осаду (мулу) на місці його утворення з метою подальшого біологічного розкладу кваліфікується як розміщення відходів, що є об`єктом нарахування екологічного податку. Якщо утворений осад (мул) збирається та передається спеціалізованій організації для подальшого оброблення, з метою захоронення на полігоні чи іншому об`єкті, то операцію з видалення виконує саме контрагент, який приймає цей осад. В такому випадку обов`язок щодо дозволу та сплати екологічного податку за розміщення відходів покладається на сторону, що здійснює кінцеву операцію видалення. Зазначене підтверджується наданим представником позивача проектом ДП Проектний інститут «ПРОМЗЕРНОПРОЕКТ» Нове будівництво елеватора ТОВ «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» в с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області», у якому викладені рішення по проектуванню споруд для внутрішньо-майданчикових мереж водопостачання, побутової та дощової каналізації, та відповідно до Загальної пояснювальної записки Том 1 796-ПЗ якого «…Побутові стічні води від АБК з лабораторією поступають на очисні, розроблені та виготовлені компанією ООО «Эколайн». Стічні води поступають в септик попередньої очистки, де відбувається відстоювання мулу. … Очищення септиків від мулу здійснюється асенізаційною машиною один раз на 2 3 роки.». Тобто, утворений осад (мул), утворений в процесі водовідведення очищення стоків, збирається у септику попередньої очистки, де і відбувається його відстоювання та подальше накопичення. Після накопичення достатньої кількості такого осаду (мулу), він вибирається асенізаційною машиною, яка здійснює його вивезення для захоронення, що підтверджується наданими копіями актів надання послуг з КП «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради, відповідно до яких були здійснені послуги по спорожненню вигрібних ям та вивозу рідких нечистот. Крім того, протоколами ДУ «Чернігівський ОЦКПХ МОЗ України» за період з 2021 по 2025 роки підтверджено, що стічні води (ливневі) не містять специфічних речовин. З урахуванням викладеного, висновки апелянта про порушення позивачем вимог ст.17 Закону України «Про управління відходами» свого підтвердження не знайшли. Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача. За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія враховує наступне. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до приписів частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у апеляційному суді у розмірі 40 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Здійснивши системний аналіз доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі підготовки процесуальних документів для забезпечення юридичного представництва інтересів у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 3 000,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з відповідача. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» судові витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина