Постанова 4817 № 602/56/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/56/24Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І. Провадження № 22-ц/817/546/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року, ухвалене суддею Холявою Л.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідачки на користь товариства заборгованості за кредитним договором №013958-КС-001 у розмірі 87765, 50 грн. Позов мотивовано тим, що 02.01.2022 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено кредитний договір №013958-КС-001, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позичальнику надано 31 000 грн кредитних коштів, перерахованих на вказану нею банківську картку. Строк кредиту визначено у договорі сторонами 24 тижні, а термін дії договору до 19.06.2022 року. Надалі між сторонами укладено додаткові угоди від 29.09.2022 року та 15.11.2022 року, якими строк дії договору та строк кредиту продовжено відповідно до 20.07.2023 / 565 днів та 25.07.2023 / 570 днів. Позивач зазначав, що відповідач належним чином зобов`язання не виконувала та здійснила лише часткові платежі на загальну суму 34105,20 грн, у зв`язку з чим станом на 03.01.2024 утворилась заборгованість у розмірі 87765,50 грн, з яких: 17 779,59 грн заборгованість за тілом кредиту, 69985,91 грн заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути у судовому порядку. Рішенням Лановецького районного суду від 21.01.2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №013958-КС-001 від 02.01.2022 року в розмірі 35559,18 грн., з яких: 17779,59 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 17779,59 грн - сума прострочених платежів по процентах. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачені судові витрати в сумі 981грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ "Бізнес Позика" просить рішення суду частині стягнення заборгованості по процентах змінити, збільшивши суму стягнення з 17779,59 грн до 69985,91 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно та всупереч умовам кредитного договору зменшив розмір нарахованих процентів за користування кредитом, помилково ототожнивши проценти, передбачені статтями 1048, 1056-1 ЦК України як плату за правомірне користування кредитними коштами, із заходами відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченими статтею 625 ЦК України. Скаржник зазначає, що проценти були нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку дії кредитного договору, який неодноразово продовжувався за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою від 29.09.2022 року строк кредиту було збільшено до 565 днів, а строк дії договору продовжено до 20.07.2023, тоді як додатковою угодою від 15.11.2022 строк кредиту збільшено до 570 днів, а строк дії договору до 25.07.2023. Товариство наголошує, що нарахування процентів здійснювалося на фактичний залишок заборгованості по тілу кредиту та лише в межах строку дії договору, при цьому штрафні санкції та проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, позивачем не нараховувались і до складу позовних вимог не включались. Крім того, суд першої інстанції безпідставно застосував принципи справедливості, розумності та співмірності для зменшення погодженого сторонами розміру процентів, незважаючи на те, що їх розмір, порядок нарахування та строки кредитування були прямо визначені умовами договору та додатковими угодами до нього. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 52206,32 грн, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 367 ЦПК України в іншій частині апеляційним судом не переглядається. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. 02.01.2022 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №013958-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 31000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Строк, на який надається кредит - 24 тижні. Процентна ставка за кредитом: в день 0,86492551%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 4650 грн. Термін дії Договору до 19.06.2022 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 68100 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3587,71%. Пунктом 12 договору визначено, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. 29 вересня 2022 року між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №013958-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди, сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 20.07.2023 року». Також сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції: «Строк кредиту: 565 днів». Крім того, 15 листопада 2022 року між ТзОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №013958-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 25 липня 2023 року». Також сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції: «Строк кредиту: 570 днів». Додаткові угоди №1 від 29.09.2022 року та №2 від 15.11.2022 року, якими сторони передбачили збільшення строку кредиту до 565 та 570 днів і продовження строку дії договору відповідно до 20.07.2023 року та 25.07.2023 року, були укладені після спливу визначеного договором строку його дії 19.06.2022 року, тобто поза межами строку дії кредитного договору. Матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 31000 грн і дана обставина відповідачкою не оспорюється. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 03.01.2024 року, за Договором № 013958-КС-001 від 02.01.2022 року про надання кредиту в ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 87765,50 грн, що складається з: суми прострочених платежів за кредитом 17779,59 грн; суми прострочених платежів по відсотках 69985,91 грн, суми прострочених платежів за комісією 0.00 грн. Сторонами по справі визнано, та із розрахунку заборгованості вбачається, що на погашення боргу за кредитом ОСОБА_1 було сплачено 34105,20 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Статтею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов`язання Так, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року № 917/265/18 зазначив, що додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК, а також положення про нікчемність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після спливу такого строку інтереси кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 52206,32 грн, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована позивачем сума процентів у розмірі 69985,91 грн є явно неспівмірною із сумою непогашеного тіла кредиту, становить надмірний тягар для споживача та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Суд вважав, що наявність у кредитора можливості стягнення такої суми процентів призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, а тому, керуючись практикою Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо захисту слабкої сторони у споживчих правовідносинах, дійшов висновку про необхідність зменшення суми процентів до розміру заборгованості за тілом кредиту, тобто до 17 779,59 грн. Однак, з такими мотивами погодитися неможливо. Так, посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013 та здійснений на підставі указаного рішення висновок про те, що нараховані проценти за користування кредитом суперечать принципу розумності та добросовісності та є несправедливими, колегія суддів вважає помилковим, оскільки правовідносини, що досліджувалися Конституційний Судом, стосувалися нарахування неустойки, а не порядку нарахування відсотків за користування кредитом та їх сплати, що визначені договірними умовами між сторонами. Предметом стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі є стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а не процентів за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Щодо посилання суду першої інстанції при вирішенні даного спору на приписи ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України. Для визнання положень договору недійсними необхідне звернення сторони з відповідними позовними вимогами. Кредитний договір №013958-КС-001 або його окремі положення недійсними не визнано, з такими вимогами ОСОБА_1 в суд не зверталась. Отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, визначених в межах кредитного договору №013958-КС-001 від 02.01.2022 року, є обов`язковими для виконання позичальником. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача Разом з тим, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом після 19.06.2022 року не ґрунтується на вимогах закону, виходячи із наступного. Так, відповідно до умов кредитного договору №013958-КС-001 від 02.01.2022 року, строк кредиту становив 24 тижні, а термін дії договору був визначений до 19.06.2022 року. Водночас додаткові угоди №1 від 29.09.2022 року та №2 від 15.11.2022 року, якими сторони передбачили продовження строку кредитування до 565 та 570 днів і строку дії договору відповідно до 20.07.2023 року та 25.07.2023 року, були укладені після спливу визначеного договором строку його дії, тобто поза межами існування договірних правовідносин. Враховуючи, що додаткова угода є правочином, спрямованим на внесення змін до вже існуючого договору, зміна умов договору можлива лише щодо чинного договору. Оскільки строк дії кредитного договору закінчився 19.06.2022 року, додаткові угоди, укладені після цієї дати, не можуть бути належною підставою для продовження строку кредитування та строку дії договору. Аналогічний підхід узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства та судовою практикою, відповідно до якої чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до договору, який уже припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку його дії. Тому продовження строку кредитування на підставі додаткових угод, укладених після 19.06.2022 року, не може вважатися належним та таким, що породжує правові наслідки для сторін. За таких обставин право позивача нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежувалося строком кредитування, погодженим сторонами при укладенні договору, тобто до 19.06.2022 року. Після спливу цього строку кредитор втратив право нараховувати договірні проценти відповідно до статті 1048 ЦК України, а його права підлягали захисту в порядку, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України. Отже, нарахування процентів за період після 19.06.2022 року є безпідставним та не підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існувало лише протягом погодженого сторонами строку кредитування з 02.01.2022 року по 19.06.2022 року, тобто протягом 24 тижнів (168 календарних днів). Виходячи із суми кредиту 31000 грн та встановленої договором процентної ставки 0,86492551 % за кожен день користування кредитом, максимальна сума процентів, яка могла бути нарахована в межах строку кредитування, становить 45 045,32 грн (31 000 грн ? 0,86492551 % ? 168 днів). Отже, ОСОБА_1 згідно умов договору повинна була повернути 31000 кредитних коштів та 45045,32 грн процентів за користування кредитом, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, що разом складає суму 76045, 32 грн. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору відповідачкою було сплачено 34 105,20 грн. Частина із сплачених коштів у сумі 4650 грн зарахована на сплату комісії, що є неправомірним з огляду на наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Аналіз умов договору №013958-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 4650 грн, встановлена в п. 1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що умова договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, суперечить положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемною. Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №013958-КС-001 від 02.01.2022 року складає загальну суму 41 940,12 грн (76 045, 32 грн (кредитні кошти та проценти в межах строку кредитування) - 34105, 20 грн сплачених відповідачкою коштів). За таких обставин, враховуючи, що загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 41 940,12 грн, з яких рішенням суду першої інстанції вже стягнуто 35 559,18 грн, різниця у розмірі 6 380,94 грн підлягає стягненню апеляційним судом (76 045,32 грн (загальний розмір заборгованості) 34 105,20 грн (сплачені відповідачкою кошти) 35 559,18 грн (стягнута судом першої інстанції сума боргу) = 6 380,94 грн - залишок заборгованості. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, збільшивши визначений судом першої інстанції розмір заборгованості з 35 559,18 грн до 41 940,12 грн, тобто на 6380,94 грн. З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови та збільшити розмір стягнутої заборгованості з 35 559,18 грн до 41 940,12 грн. У зв`язку зі зміною судового рішення, слід провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1145,06 грн (2422,40/100х47.27% - розмір задоволених позовних вимог із урахуванням даної постанови) та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 444,02 грн (3633,60 грн./100х12.22% - розмір задоволених вимог апеляційної скарги), що разом становить 1589,08 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" - задовольнити частково. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Збільшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за Договором №013958-КС-001 від 02.01.2022 року з 35 559,18 грн до 41 940,12 грн. Провести новий розподіл судових витрат, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (ЄДРПОУ 41084239) 1589,08 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанову суду апеляційної інстанції складено 29 травня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О. Храпак Н.М.