Постанова 4876 № 904/4391/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4391/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А. секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 (суддя Первушин Ю.Ю.) у справі за заявою акціонерного товариства "Укрсиббанк", м.Київ, до боржника ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область про визнання грошових вимог в розмірі 30 547,50 дол. США основного боргу, 16 250,52 грн пені, 3836,70 грн судового збору, присудженого до стягнення за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 та 4 540,00 грн судового збору за подання заяви кредитора ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у даній справі частково визнано грошові вимоги акціонерного товариства "Укрсиббанк" до боржника ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 4540,00 грн, відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 16 711,06 доларів США, 3836,70 грн, 16250,52 грн. В решті грошові вимоги - відхилено. Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що грошові вимоги АТ "УкрСиббанк" підлягають задоволенню в обсязі присудженої до стягнення постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 по справі №208/5263/15-ц заборгованості, а саме: 16 711,06 доларів США основного боргу (12 890,06 доларів США заборгованості по кредиту строкової; 1802,06 доларів США - заборгованості по кредиту простроченої; 166,46 доларів США - заборгованості по процентах строкової та 1852,48 доларів США - заборгованості по процентах простроченої), 3836,70 грн сплаченої суми судового збору за звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою та 16 250,52 грн пені (7730,48 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 8 520,04 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів). Кредитор шляхом подання позову скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, з огляду на що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом боржнику - ОСОБА_1 вважається припиненим з 04.02.2020. Отже нарахування АТ "УкрСиббанк" заборгованості по процентам за користування кредитом на підставі ст.1048 Цивільного кодексу України у розмірі 5 838,18 доларів США за період після 04.02.2020 є необґрунтованими. Щодо грошових вимог в частині нарахованої кредитором заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 7998,26 доларів США, судом зазначено, що вказане нарахування є необґрунтованим, оскільки даний договір вважається припиненим з 04.02.2020. Кредитором здійснено нарахування не на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а застосовано подвійну процентну ставку, яка встановлена умовами кредитного договору. Визнані судом вимоги банку є такими, що забезпечені майном боржника та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення. ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Укрсиббанк", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відмови у визнанні грошових вимог в сумі 7998,26 доларів США. Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на додаткову угоду №1 від 19.09.2007 до договору про надання споживчого кредиту №11218799000 від 19.09.2007, згідно якої сторони погодили внести зміни до договору, зокрема п.5.2 доповнено новим абзацом наступного змісту: у випадках настання обставин, передбачених п.п. "а", "б" п.5.2 договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору. Скаржник зазначає, що у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення ст.625 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує кошти, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не враховано ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та помилково визначено про припинення кредитного договору з 04.02.2020. Нарахування кредитором процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника допускається відповідно до диспозиції охоронної норми частини другої ст.625 Цивільного кодексу України - із застосуванням процентної ставки річних відповідно цієї норми - 3%, або із застосуванням іншої (підвищеної ставки) ставки річних за умови, що сторони в кредитному договорі узгодили цю ставку, як цього вимагає частина друга ст.625 Цивільного кодексу України. 2.2 Доводи інших учасників справи Арбітражний керуючий Захарчук К.О. у наданих поясненнях зазначає, що аналіз змісту статті 625 та статей 1054 і 1056-І Цивільного кодексу України свідчить про те, що проценти за користування кредитом і проценти за порушення виконання зобов`язання має різне значення, тому не можна їх ототожнювати. Тобто проценти за користування кредитом мають сплачуватися не зважаючи на той факт, чи порушується виконання зобов`язання чи не порушується. А проценти за порушення прострочення зобов`язання сплачуються лише у випадках саме порушення такого зобов`язання. Арбітражний керуючий Захарчук К.О. вважає, що грошові вимоги АТ "Укрсиббанк", які розраховані кредитором у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України не мають спільної правової природи з 3% річних та інфляційними втратами та відповідно не підлягають визнанню. У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції боржник вказує, що судом першої інстанції досліджено та встановлено право апелянта на нарахування подвійної процентної ставки за користування кредитними коштами понад строк, встановлений в кредитному договорі. Оскільки розмір процентної ставки визначено п.1.3.1 кредитного договору на рівні 11,9% річних то відповідно подвійна ставка мала б дорівнювати 23,8 % річних. Але, кредитор позбавляється права нараховувати будь-які проценти за користування кредитними коштами після подання позову або направлення відповідної вимоги про дострокове стягнення кредиту. Боржник стверджує, що оскільки апелянт звернувся із позовом про дострокове стягнення кредиту за кредитним договором, то він втратив право на нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами після ухвалення судового рішення. Тобто відсотків, які є звичайною платою за користування грошима. В той же час, у кредитор не позбавлений права на застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України. Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушене зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Боржник вважає безпідставними посилання апелянта на те, що кредитним договором та додатковими угодами до нього передбачено інший розмір, а ніж 3% річних не знайшло свого підтвердження у наданих документах. Відсутність заявлених 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не дозволяло суду першої інстанції включити відповідну суму до реєстру вимог кредиторів. ІІІ. Апеляційне провадження 3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф. Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено акціонерному товариству "Укрсиббанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021; призначено справу до розгляду на 17.02.2022 на 10 годин 30 хвилин. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.02.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Мороза В.Ф. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є.,Коваль Л.А. 17.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2022 до 09 годин 45 хвилин. 17.03.2022 розгляд справи не відбувся. Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.04.2022 розгляд справи призначено на 19.05.2022 на 11 годин 30 хвилин. 19.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2022 на 11:00 годин. 23.06.2022 у судове засідання з`явився представник скаржника, який надав відповідні пояснення. Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданому клопотанні представник боржника просить розглянути справу без його участі. Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи. 23.06.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою на підставі пунктів 1-4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження з приводу банкрутства фізичної особи. Ухвалою господарського суду від 07.05.2021 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, до 28.09.2021; керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Захарчук Ксенію Олегівну; призначено попереднє засідання суду на 29.07.2021. 18.06.2021 до відділу канцелярії господарського суду надійшла заява акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання грошових вимог в розмірі 30547,50 доларів США основного боргу, 16 250,52 грн пені та 3 836,70 грн судового збору, присудженого до стягнення відповідно до постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020, а також 4540,00 грн судового збору за подання заяви кредитора. Керуючим реструктуризацією визнано вимоги АТ «Укрсиббанк» частково у наступному розмірі: - 12890,06 доларів США - заборгованості по кредиту строкової (стягнутої постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року № 208/5263/15-ц), - 1802,06 доларів США - заборгованості по кредиту простроченої (стягнутої постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року № 208/5263/15-ц), - 166,46 доларів США заборгованості по процентах строкової (стягнутої постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року № 208/5263/15-ц), - 1852,48 доларів США заборгованості по процентах простроченої (стягнутої постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року № 208/5263/15-ц), - 3836,70 грн - судовий збір за звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою (стягнутий постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2020 року № 208/5263/15-ц). Судовий збір у розмірі 4500,00 грн, сплачений АТ «УКРСИББАНК» за подання заяви про розгляд грошових вимог до боржника ОСОБА_1 до суду є витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність та відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, тобто позачергово. 3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке. Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду відповідно до вимог апеляційної скарги є ухвала господарського суду від 13.12.2021 в частині відхилення грошових вимог акціонерного товариства "Укрсиббанк" до боржника у розмірі 7 998,26 доларів США. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Колегія суддів враховує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №910/20378/16). У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17). Судами встановлено, що 19.09.2021 між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (надалі - банк) та громадянином України - ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11218799000. Відповідно до п.1.1 договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 24950,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 125997,50 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті. Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку не поновлюють загальну суму кредиту (п. 1.1. договору). Пунктом 1.2.1. договору передбачено, що надання кредиту здійснюється в наступний термін: 19 вересня 2007. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 18 вересня 2022 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін (п. 1.2.2. договору). За користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,9% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці (п.1.3.1. договору). Сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) пункту 5.2. договору. Нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів 1.3.2., 5.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактичне надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п.п. 1.3.2., 1.3.3. договору). Згідно розділу 2 договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком приймається: застава нерухомості, а саме: квартира, що складається з: 1 - коридор; 2 - вбудована шафа; 3 - кухня; 4,5,8 - житлові кімнати; 6 - ванна кімната; 7 - вбиральня; балкон; лоджія; загальною площею - 60,3 кв.м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., та є власністю Тишини Олександра Анатолійовича; порука фізичної особи ОСОБА_2 . Позичальник зобов`язується в термін до 19 вересня 2007 року докласти всіх необхідних зусиль та здійснити всі необхідні дії щодо надання забезпечення та здійснити укладення або забезпечити укладення (якщо забезпечення за цим договором надає третя особа) відповідного договору: застава нерухомого майна, що належить до житлового фонду, згідно договору іпотеки № 11218799000/1 від 19 вересня 2007 року; порука згідно договору поруки №11218799000/2 від 19 вересня 2007 року. При цьому, умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпеченню виконання всіх зобов`язань позичальника за цим договором. У відповідності до положень пункту 4.1. договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. При цьому, банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов`язання за цим договором. Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку. Сторони керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що банк має право (п.п. 6.1., 6.1.1., 6.1.2. договору): відмовити позичальнику в наданні кредиту; та/або визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення. Строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування (п. 7.7. договору). Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №11218799000 від 19.09.2007, сторони погодили графік погашення кредиту. 19.09.2007 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11218799000 від 19.09.2007, згідно якої сторони погодили внести наступні зміни в договір: 1.1. додати до договору додаток № 2 - "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту" (далі - графік). Графік розрахований на дату підписання додаткової угоди. У випадку виникнення будь-яких змін, за ініціативою сторони та/або сторін, та/або на підставі законодавства України та/або умов договору, графік може бути змінений шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди. У випадку дострокового (часткового або повного) погашення кредиту за ініціативою позичальника, новий графік не розраховується. 1.2. додати до договору додаток № 3 - тарифи банку. 1.3. пункт 1.3.5. викласти в наступній редакції: "1.3.5. позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у цьому договорі". 1.4. пункт 3.5. доповнити новим підпунктом 3.5.5. наступного змісту: "3.5.5. Сплачувати платежі на користь третіх осіб в порядку та на умовах, визначених законодавством України, зокрема Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині оплати нотаріальних дій, Законом України "Про страхування" в частині оплати страхових платежів при укладенні угод страхування, Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" в частині оплати послуг суб`єктів оціночної діяльності, Декретом Кабінету Міністрів "Про Державне мито" в частині сплати державного мита, тощо". 1.5. пункт 5.2. доповнити новим абзацом наступного змісту: "У випадках настання обставин: передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2. договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1. договору; передбачених підпунктом «в» пункту 5.2. договору - процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10 (десять) % для кредитів у національній валюті та не більше ніж на 5 (п`ять) % для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно п.1.3.1. договору; передбачених підпунктом «г» пункту 5.2. договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування. 1.6. доповнити пункт 7.5. новим абзацом в наступній редакції: "Підписанням договору позичальник підтверджує, що на дату укладення договору є клієнтом банку і ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково - касовому обслуговуванню".

2. Усі інші умови договору, що не суперечать додатковій угоді є дійсними та обов`язковими для сторін.

3. Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за договором та являється невід`ємною частиною договору. У зв`язку з невиконанням умов договору, банк звернувся до заводського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, що існувала станом на 30.06.2015. Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 09.12.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі №208/5263/15-ц позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11218799000 від 19 вересня 2007 року станом на 30 червня 2015 року, яка складається із: заборгованість по кредиту строкова у розмірі - 12 890,06 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена у розмірі - 1802,06 доларів США, заборгованість по процентах строкова у розмірі 166,46 доларів США, заборгованість по процентах прострочена у розмірі - 1852,48 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 7730 грн.48 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 8520 грн. 04 коп; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір за звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою у розмірі по 3836 грн 70 коп. з кожного. Зазначена постанова залишається невиконаною станом на день розгляду грошових вимог. АТ "УкрСиббанк" у поданій заяві про визнання кредиторських вимог до боржника просив визнати вимоги у розмірі: - 14692,12 доларів США - заборгованість за кредитом; 7690,66 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом по 31.05.2021 (ст. 1048 ЦК України), у тому числі 1829,88 доларів США, що стягнуті за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020; - 8164.72 доларів США - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України), у тому числі 189, 06 доларів США, що стягнуті за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020; - 7730,48 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, що стягнуті за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020; - 8520,04 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що стягнуті за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020; - 3836,70 грн - судовий збір, що стягнутий за постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020; - 4540,00 грн - судовий збір за подання заяви кредитора. Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання грошових вимог АТ "УкрСиббанк" в обсязі присудженої до стягнення постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 по справі №208/5263/15-ц заборгованості, а саме: 16711,06 доларів США основного боргу (12 890,06 доларів США заборгованості по кредиту строкової; 1802,06 доларів США - заборгованості по кредиту простроченої; 166,46 доларів США - заборгованості по процентах строкової та 1852,48 доларів США - заборгованості по процентах простроченої), 3836,70 грн сплаченої суми судового збору за звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою та 16 250,52 грн пені (7730,48 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 8 520,04 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів). Ухвала суду першої інстанції у наведеній частині не оскаржується. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що за приписами абз.4 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Така позиція щодо питання про визначення розміру грошових вимог кредитора в результаті встановлення рішенням суду заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором також кореспондує позиції судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі №902/1151/15, згідно якої розмір зобов`язання боржника в іноземній валюті визначається в національній валюті за курсом на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Всупереч наведеному, місцевий господарський суд визнав грошові вимоги кредитора до боржника в іноземній валюті. Із заявою з грошовими вимогами до боржника кредитор звернувся 18.06.2021. Отже, заборгованість у розмірі 16 711,06 доларів США станом на 18.06.2021 складає 454059,55 грн (відповідно до офіційного курсу НБУ: 1 долар США= 27,1712 грн). З метою виконання спірного кредитного договору між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 20.09.2007, за умовамия кого прийнято в іпотеку нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. Відповідно до умов пункту 1.1.1. договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №11218799000 від 19.09.2007 (кредитний договір 1) та за кредитним договором №11219083000 від 19.09.2007 (кредитний договір 2), згідно переліку зобов`язань, викладених в пунктах 1.2.1.-1.3. іпотечного договору №11218799000/1 від 20.09.2007. Згідно із п.1.4. договору предметом іпотеки є: вид нерухомого майна - квартира реєстраційний №8092947; місцезнаходження - місто Дніпродзержинськ, проспект Комсомольський, будинок 2 б (два "б"), квартира 61 (шістдесят один); опис об`єкта: 1 - коридор; 2 - вбудована шафа; 3 - кухня; 4,5,8 - житлові кімнати; 6 - ванна кімната; 7 - вбиральня; балкон; лоджія. Площа - загальна 60,3 (шістдесят цілих три десятих) кв.м., житлова - 33,7 (тридцять три цілих сім десятих) кв.м. У пункті 2.1.1. договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. Права іпотекодержателя були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та іпотечного договору. За приписами 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право уразі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст.575 Цивільного кодексу України, окремим видом застав, є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання (частини 1, 2 ст.33 Закону України "Про іпотеку"). З огляду на вимоги частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на момент визначення зобов`язань, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з врахуванням обсягу поруки за умовами забезпечувального договору (поруки, іпотеки). Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов`язання. На момент припинення забезпечувального зобов`язання юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов`язання з майнової поруки на певну суму. Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначена черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до змісту наведеної статті у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати на оплату судового збору. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2018 у справі №916/2611/14, з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Таким чином, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17 зазначено, що заставодержатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням, з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Згідно частини 3 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 474 146,77 грн - заборгованість, що забезпечена заставою майна боржника. Щодо визнання грошових вимог в частині нарахованої заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 7 998,26 доларів США апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначено, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. 22.06.2022 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-188/2020 (455/20) за конституційною скаргою акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України. Конституційним Судом України зазначено, що приписи частини другої ст.625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорів або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі. Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язання за кредитним договором у натурі. Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом. Відповідно, припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не спричиняє й негативних наслідків для права банку на ведення підприємницької діяльності. Крім того, Конституційним Судом України вказано, що практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 Кодексу та першого речення частини першої статті 1050 Кодексу в системному зв`язку з частиною другою статті 625 Кодексу з березня 2018 року зазнала докорінних змін. Ці зміни зумовлено, по-перше, зміною підходу до тлумачення статті 1048 Кодексу (щодо обов`язку боржника сплачувати проценти до дня повернення позики) у контексті визначення строку виконання зобов`язань за кредитним договором, а по-друге, новим підходом до визначення юридичної природи процентів, що їх встановлено частиною першою статті 1048 Кодексу (плата за надані грошові кошти) і частиною другою статті 625 Кодексу (міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання), та різними юридичними підставами для їх застосування. З урахуванням наведеного, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором. Матеріали справи свідчать про те, що кредитором здійснено нарахування не на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а застосовано подвійну процентну ставку, яка встановлена умовами кредитного договору, а саме пунктом 5.2 кредитного договору із змінами відповідно до пункту 1.5. додаткової угоди №1 від 19.09.2007, яким встановлено, що у випадку настання обставин передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2. договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1. договору. Отже кредитор здійснює нарахування заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін на підставі умов передбачених кредитним договором. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16. У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновків про те, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав, а право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні (претензії, вимозі) на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінює умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінює порядок і строк виконання цих зобов`язань, припиняє подальше кредитування позичальника, змінює строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, судом першої інстанції аргументовано вказано, що кредитор шляхом подання позову скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, а тому нарахування кредитором заборгованості по процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки даний договір вважається припиненим з 04.02.2020. Кредитором не надано належного розрахунку заборгованості відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зокрема розрахунку 3% річних від простроченої суми. Доводи скаржника про те, що умовами спірного договору та додатковими угодами до нього передбачено інший розмір, а ніж 3% річних, не підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення грошових вимог АТ "УкрСиббанк" в частині нарахованої заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 7 998,26 доларів США. В решті ухвала суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається. 3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги. Водночас, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема абз.4 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визначення складу і розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті України, апеляційний господарський суд з урахуванням приписів ч.2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги та змінити оскаржувану ухвалу у вказаній вище частині. 3.5 Розподіл судових витрат. Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "Укрсиббанк" відмовити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі №904/4391/21 змінити, виклавши в наступній редакції: «Визнати частково грошові вимоги акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) у розмірі 4 540,00 грн - сплачений судовий збір, 474 146,77 грн заборгованість, що забезпечена заставою майна боржника. В решті грошові вимоги відхилити». Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 29.06.2022. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді А.Є.Чередко Л.А.Коваль