Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11230/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11230/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (суддя Д.В. Татаринов) у справі № 280/11230/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850018552 від 09 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів страхового стажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачці пенсії є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850018552 від 09 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 15 липня 1997 року по 15 квітня 1998 року та період підприємницької діяльності з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року у зв`язку із чим повторно переглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 02 вересня 2025 року. Судом першої інстанції зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Суд вказав, що неврахування пенсійним органом відомостей про отримання позивачкою допомоги по безробіттю згідно трудової книжки від 09 лютого 1984 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Суд дослідив, що пенсійний орган також протиправно відмовив у зарахуванні до загального страхового стажу позивачки періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850018552 від 09 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачці. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії є правомірним через відсутність у позивачки необхідного страхового стажу, адже страховий стаж позивачки для визначення права на пенсію складає лише 31 рік 7 місяців 5 днів. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 15.07.1997 по 15.04.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , адже дата наказу про припинення виплати не відповідає даті припинення виплати, період підприємницької діяльності з 20.03.2001 по 31.12.2003, адже відсутня інформація про систему оподаткування та про сплату страхових внесків. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02 вересня 2025 року позивачка звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивачки про призначення пенсії за віком передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачці рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850018552 від 09 вересня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Також, вказаним рішенням повідомлено, що до її страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 15 липня 1997 року по 15 квітня 1998 року, оскільки дата наказу про припинення виплат згідно трудової книжки НОМЕР_1 не відповідає даті припинення виплати. Також, до страхового стажу позивача не зараховано період її підприємницької діяльності 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та про сплату страхових внесків. Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації. Спірним рішення відповідача № 083850018552 від 09 вересня 2025 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Також, цим рішенням позивачці до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 15 липня 1997 року по 15 квітня 1998 року, оскільки дата наказу про припинення виплат згідно трудової книжки НОМЕР_1 не відповідає даті припинення виплати, не зараховано період її підприємницької діяльності 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та про сплату страхових внесків. Колегія суддів з`ясувала, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості про отримання нею допомоги по безробіттю з 15 липня 1997 року по 15 квітня 1998 року. Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи відомості трудової книжки позивачки НОМЕР_1 до страхового стажу позивачки підлягає зарахуванню період отримання допомоги по безробіттю з 15 липня 1997 року по 15 квітня 1998 року. Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058 визначає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Згідно п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням законодавства, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, яка була затверджена постановою правління ПФУ від 06.09.1996 №11, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов`язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган. Таким чином, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, пенсійний орган був зобов`язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період. Натомість, пенсійний орган таку перевірку не здійснив та не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, зокрема, документи, які подавалися платниками відповідно до вимог Інструкції №11-1, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків. Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період підприємницької діяльності з 20 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850018552 від 09 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, адже пенсійний орган не здійснив належний розрахунок страхового стажу позивачки. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі № 280/11230/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 01.06.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров