Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7790/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7790/25 Суддя І інстанції Калугіна Н.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 лютого 2025 року №057250004613 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , наступні періоди трудової діяльності: - період роботи з 15.08.1997 по 28.06.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; - період отримання допомоги по безробіттю у 1999 році згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 лютого 2025 року №057250004613 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1997 по 28.06.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення від 11 лютого 2025 року №057250004613 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.02.2025 року звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням № 057250004613 від 11.02.2025 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набула необхідного страхового стажу. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу. В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 лютого 2025 року №057250004613 про відмову в призначенні пенсії за віком вбачається, що пенсійним органом не було зарахованого до страхового стажу позивача наступні періоди: - період роботи з 15.08.1997 по 28.06.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу та відсутній рік наказу про звільнення. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. - період отримання допомоги по безробіттю у 1999 році згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про продовження виплати допомоги по безробіттю, так як після запису відкладено виплату наявний запис про припинення виплати допомоги по безробіттю. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період отримання допомоги видану на підставі первинних документів. - період догляду непрацюючої матері за дітьми ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до досягнення ними трирічного віку, оскільки до ЕПС долучено неякісні сканкопії свідоцтв про народження (нечитабельні та ПІБ матері зрізані). Для зарахування необхідно долучити якісні сканкопії документів. Проаналізувавши підстави незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача спірних періодів, колегія суддів зазначає наступне. Дослідивши записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.12.1988 щодо спірних періодів, суд зазначає, що трудовою книжкою підтверджується період роботи з ОСОБА_1 з 15.08.1997 по 28.06.1998. Записи скріплені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб. На час спірних періодів роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58). Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За наведених обставин, колегія суддів робить висновок, що відсутність назви організації при прийнятті на роботу та року наказу про звільнення не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 15.08.1997 по 28.06.1998. В свою чергу, щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю у 1999 році згідно трудової книжки НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 27.12.1988, позивачу: - 13.01.1999 назначено виплату допомоги по безробіттю Димитровським центром зайнятості; - 13.01.1999 відкладено виплату допомоги по безробіттю; - 09.10.1999 припинено виплату допомоги по безробіттю. В свою чергу, відсутність запису про продовження виплати допомоги по безробіттю не може бути визнано достатньою підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки позивач не є відповідальною особою за заповнення трудової книжки. Разом з тим, як правильно вказав суд першої інстанції, в силу положень ч. 3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду повноважені вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. В свою чергу, з приводу зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду непрацюючої матері за дітьми ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до досягнення ними трирічного віку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу позивача стало те, що до ЕПС долучено неякісні сканкопії свідоцтв про народження (нечитабельні та ПІБ матері зрізані). Водночас, у відповідності до п. 4.2 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема,: - уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; - повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; - сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис. Відповідно, неналежне сканування документів працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб не може бути підставою для неврахування до страхового стажу періоду догляду непрацюючої матері за дітьми. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 лютого 2025 року №057250004613 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1997 по 28.06.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 04 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов