Постанова 4851 № 440/16469/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 440/16469/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/16469/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: -визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військовому обліку та невнесення актуальних персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. -зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням та внести актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо невнесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням та внести актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та Кодексу адміністративного судочинства України, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що позивач у вересні 2025 року пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний обмежено придатним до військової служби, а тому дані щодо нього, внесені до Реєстру, є актуальними. Крім того, апелянт вказує, що відповідно до пунктів 22.5, 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення №402 підставою для виключення військовозобов`язаного з військового обліку за станом здоров`я в особливий період є постанова ВЛК про непридатність до військової служби, оформлена свідоцтвом про хворобу та затверджена ВЛК регіону, у зв`язку з чим висновок суду про протиправність невнесення відповідачем до Реєстру відомостей щодо виключення позивача з військового обліку є помилковим. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що згідно записів військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з 04.07.2017 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 з станом здоров`я на підставі протоколу ВЛК №27 від 04.07.2017. 20.11.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із запитом в якому просив, зокрема, надати інформацію щодо того чи виключено ОСОБА_1 з військового обліку. Листом від 25.11.2025 №1/1/1/5304/1 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що за військово-обліковими даними, 04.07.2017 ОСОБА_1 виключений з військового обліку. Однак, відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не внесені через відсутність в його особовій справі Свідоцтва про хворобу. Наявність відповідного запису у військовому квитку за відсутності свідоцтва про хворобу, затвердженого ВЛК регіону не є належною підставою для виключення з військового обліку офіцера запасу у воєнний час та не створює юридичних наслідків, зокрема, у розрізі наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі протоколу ВЛК №27 від 04.07.2017, що підтверджується відповідним записом у його військовому квитку, засвідченим підписом військового комісара та печаткою. Суд дійшов висновку, що внесення такого запису свідчить про перевірку уповноваженими посадовими особами наявності необхідних підстав для виключення позивача з військового обліку, а тому невнесення відповідачем відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправною бездіяльністю. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі по тексту - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. За приписами ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Колегія суддів зазначає, що у звязку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації). Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У силу п.16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. За змістом п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений. Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова. До 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 за № 921 (далі - Порядок №921), який містить аналогічні норми щодо порядку виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а саме згідно пункту 56 Порядку №921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому, взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки. Відповідно до пункту 2 Положення №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням. Так, мобілізаційною директивою Генерального штабу Збройних Сил України від 18.06.2018 №321/1167 (дск) прийнято відповідні організаційно-методичні вказівки щодо визначення особливостей ведення військового обліку військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу запасу у військових комісаріатах. Згідно абзацу 4 підпункту 2.7.2 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок підставами для виключення військовозобов`язаних з військового обліку у Р(М)ВК для військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, є постанови ВЛК. Згідно підпункту 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення військовозобов`язаних з військового обліку посадові особи Р(М)ВК зобов`язані: - перевірити підстави для виключення з військового обліку персонально для кожного військовозобов`язаного, які визначені в підпункті 2.7.2 пункту 2.7 розділу ІІІ; - вилучити алфавітні картки з картотеки алфавітних карток та знищити їх без складання акта; - оформити військово-облікові документи (заповнити відповідний розділ військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаних, підписати у військового комісара Р(М)ВК та завірити гербовою печаткою); - відібрати облікові картки військовозобов`язаних та встановити їх до розділу виключених з військового обліку картотеки облікових карток; - повернути військово-облікові документи їх власникам або закласти їх на архівне зберігання. Згідно підпункту 2.7.5 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення з військового обліку військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку посадові особи Р(М)ВК, крім заходів, визначених у підпункті 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІІ, зобов`язані вилучити постанови ВЛК та долучити їх до справи, яка зберігається встановленим порядком. Відтак, колегія суддів зазначає, що виключення військовозобовязаного з військового обліку здійснюється за чітко визначеним законодавством алгоритмом, який відповідно до Порядку №1487 (до 05.01.2023 Порядку №921) передбачає обовязкову особисту присутність військовозобовязаного у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та не зводиться виключно до проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобовязаного). Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії. Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (в подальшому - Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти). Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру відповідно до статті 2 Закону № 1951-VIII є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2) забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку. Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме, частину першу статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати". Судовим розглядом встановлено, що 04.07.2017 до військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 , внесено запис виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров`я на підставі протоколу ВЛК №27 від 04.07.2017. Крім того, даний запис завірений мокрою печаткою та підписом військового комісара. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 під час внесення до військового квитка позивача відповідного запису перевірили підстави для його внесення та дійшли висновків, що наявні у військовозобов`язаного документи достатні для внесення запису. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнаня протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо невнесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби з виключенням та внести актуальні персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16469/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк