Постанова 4851 № 440/547/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 р. Справа № 440/547/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун) по справі № 440/547/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовною заявою, в якій, просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексацію грошового забезпечення у повному розмірі (з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за 2023, оскільки Конституція України не надає Закону України "Про Державний бюджет України" вищої юридичної сили стосовно інших законів (пункт 40). Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Відповідач правом подання відзиву не скористався. На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 , зокрема у період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Підполковника ОСОБА_1 , начальника бази ремонту та евакуації автомобільної техніки м. Полтава, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України по особовому складу №164 від 30.06.2025 у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу. З 31.07.2025 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 №222 (а.с. 16-17). У відповідь на адвокатські запити відповідач листом від 02.12.2025 №883/4806 (а.с. 18-19) повідомив про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Відповідно березень 2018 року визначений базовим місяцем у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. У 2018 році індекс споживчих цін, з яким Закон пов`язує початок нарахування індексації, перевищив граничний мінімум лише у грудні. Згідно з вимогами абз. 18 п. 3 прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", що обумовлює відсутність виплати індексації за цей період... Звернув увагу на те, що ОСОБА_1 зарахований в списки військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 лише у серпні 2020 року, нарахування індексації грошового забезпечення останнього проводилось починаючи з дати зарахування до списків військової частини і до дня звільнення, що відображено у довідці. Підстав для видачі довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2018 немає, як і підстав для перерахунку та виплати індексації в іншому, ніж це було зроблено, розмірі. ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не здійснювалась, що вбачається з довідки в/ч НОМЕР_1 від 02.12.2025 №883/1255 (зворот а.с. 19 - 21) про розміри основних і додаткових видів грошового забезпечення за період . Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексації грошового забезпечення у повному розмірі, а саме - з урахуванням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснювалося з огляду на імперативні приписи Закону № 2710-ІХ. З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в залишенні без задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і поліцейських та військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX. При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року. Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Судом встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не здійснювалась, з підстав абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Суд звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинним та не визнавалось неконституційним. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі. Оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону також не діяв протягом 2023 року. Також колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у постанові від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23, у подібних правовідносинах, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 за № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Таким чином, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідачем не порушено право на належне грошове забезпечення, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Щодо доводів апелянта про те, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, суд зазначає, що зазначене не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у відповідача відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 440/547/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова