Постанова 4851 № 440/1503/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 р. Справа № 440/1503/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава у справі № 440/1503/25 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення обсягу позовних вимог від 14.02.2025, просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ЦВЛК, яке оформлене протоколом №2910 від 27.06.2024, про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 від 11.04.2022; - визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі - Реєстр) про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 ; - зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що 12 грудня 2024 року у автоматично сформованому електронному військово обліковому документі ОСОБА_1 помітив, що інформація, яка відображається у «Резерв+», є неповною та неточною, а саме: у графі «категорія обліку» вказано «військовозобов`язаний». Однак, відповідно до відмітки у військовому квитку та довідці ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 є непридатним до військової служби та виключений з військового обліку на підставі статті 55 «а» графи ІІ наказу МОУ №402 від 2008 року. 13 грудня 2024 року в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Жовтаном О.В. було подано заяву про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За результатом розгляду вищевказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав лист-відповідь №6/28800 від 31 грудня 2024 року, де зазначив, що ОСОБА_1 , 27 червня 2024 року був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 27 червня 2024 року №2910, має статус «військовозобов`язаний» та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Звернув увагу суду на ту обставину, що строк дії постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не обмежений певним періодом. Після визнання ВЛК особи непридатною до військової служби, відповідна інформація вноситься до військового квитка та ця особа виключається з військового обліку. При цьому, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), не передбачає процедури поновлення придатності до військової служби особи, проходження нового огляду, надання додаткових документів, поновлення у військовому обліку тощо. Оскільки згідно дійсного військово-облікового документа (військовий квиток серія НОМЕР_1 ) міститься відмітка про виключення позивача з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку), тому вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. ОСОБА_1 не погоджується з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважає його не законним та таким, що прямо порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. У заяві про збільшення позовних вимог від 14.02.2025 представник позивача зазначив про те, що всупереч вимогам Положення №402, при перегляді постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.04.2022 ОСОБА_1 не було повідомлено про перегляд такої постанови, не направлено у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування діагнозу, який був встановлений йому при проходженні медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 . Центральною ВЛК також не було конкретизовано причини скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.04.2022. Вказане вище свідчить про порушення процедури прийняття рішення внаслідок недотримання ЦВЛК вимог пункту 2.3.4 розділу І Положення №402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом №2910 від 27.06.2024. У відзиві на позов від 12.02.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що відповідно до протоколу ЦВЛК від 27.06.2024 №2910 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з карткою обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , скасовано. Підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Положення №402. Вважає, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи, що відповідач вчинив протиправні дії щодо внесення змін до персональних даних позивача до Реєстру. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 було залучено до участі у справі Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (далі - відповідач 2, ЦВЛК). Представник ЦВЛК надав відзив на позов, в якому зазначив, що згідно з пунктом 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" у ЦВЛК створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану. Зазначеною робочою групою на теперішній час здійснюється зазначена перевірка постанов позаштатних військово-лікарських комісій та приймаються постанови ВЛК ЦВЛК щодо їх скасування/відміни. За запитом слідчого СУ ГУНП у Полтавській області щодо правомірності прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ВЛК ЦВЛК розглянула картку обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , складено протокол засідання від 27.06.2025 №2910 та прийнято рішення. Представник ЦВЛК також зауважив, що Положенням №402 не зобов`язано ЦВЛК направляти військовозобов`язаних у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, повідомляти їх про перегляд постанов. Додав, що при наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності він мав право самостійно або під час проведення повторного медичного огляду особисто звернутися до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно вимог Положення №402 із пакетом документів, які б підтверджували протилежне. Зазначив, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження. Згідно з усталеною судовою практикою при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. У відповіді на відзив ЦВЛК представник позивача вказував на обставини того, що відзив подано з порушенням строку на його подачу, а тому просив залишити його без розгляду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи правомірність дій відповідачів, послався на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 та Указ Президента України №576/2023, якими було ініційовано перевірку рішень військово-лікарських комісій. Водночас постанова ВЛК щодо ОСОБА_1 була прийнята 11.04.2022, реалізована у тому ж році та спричинила відповідні юридичні наслідки задовго до прийняття зазначених актів 2023 року. Таким чином, суд фактично застосував нормативні акти, які набрали чинності у 2023 році, до правовідносин, що виникли та були завершені у 2022 році, що суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі Також, суд першої інстанції неправомірно застосував нормативні акти 2023 року до правовідносин 2022 року, що свідчить про істотне порушення норм матеріального права, зокрема статті 58 Конституції України, та є самостійною підставою для скасування рішення відповідно до статті 317 КАС України Вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи Положення №402, ігнорує імперативні норми щодо строків оскарження такого рішення ВЛК, що в свою чергу порушує принцип «розумності та обґрунтованості». Окрім цього судом першої інстанції не було прийнято до уваги рамки повноважень органів Національної поліції України щодо таких дій, зокрема оскарження рішень ВЛК. Тобто, суд дійшов помилкового висновку про правомірність перегляду постанови ВЛК, що є істотним порушенням норм матеріального права та підставою для скасування рішення відповідно до статті 317 КАС України. У даному випадку відсутність належного адміністративного акта та формальне внесення змін до реєстру без самостійного правового аналізу свідчать про порушення відповідачем вимог законності та належного здійснення дискреційних повноважень, що є істотним порушенням норм матеріального та процесуального права Суд першої інстанції повністю ігнорує вимоги КАС України щодо строків подання до суду відзиву на позовну заяву та в аргументування не вказує на поважність причин, а на «відсутність процедури». Хоча відповідно до статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Фактична відсутність мотивів прийняття процесуального документа з пропуском строку свідчить про істотне порушення норм процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У додаткових поясненнях від 31.03.2026 апелянт зазначив, що дії Центральної військово-лікарської комісії щодо скасування постанови ВЛК про виключення позивача з військового обліку, а також подальші дії ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо його повторного взяття на військовий облік, прямо суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові №280/2880/24. Також звернув увагу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №120/1972/25 та постанову Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №280/1155/23. У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженець м. Полтава, відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.06.1989 (зворот а.с. 13 - а.с. 14) та довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.04.2022 №6/2612 (а.с. 15) 11.04.2022 був визнаний ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до військової служби та виключений з військового обліку за гр. ІІ ст. 55а Наказу МОУ №402 від 2008 року. На запит адвоката Жовтан О.В. отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.06.2024 №6/13261, яким повідомлено, що ОСОБА_1 згідно даних ЄДРПВР виключено з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (зворот а.с. 15). Як стверджує представник позивача, у зв`язку із впровадженням електронного кабінету військовозобов`язаного та на виконання вимог пункту 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) ( ОСОБА_1 в електронній системі "Оберіг" через додаток "Резерв+" пройшов авторизацію для перевірки та уточнення свої облікових даних та автоматично створив електронний військово-обліковий документ 16.07.2024 (зворот а.с. 21), згідно з яким у графі "категорія обліку" вказано "не військовозобов`язаний", у графі "підстава зняття/виключення" вказано "непридатний", "постанова ВЛК" вказано "непридатний з виключенням з військового обліку", "дата ВЛК" 11.04.2022. Представник позивача вказував, що 12.12.2024 в автоматично сформованому електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 помітив, що інформація, яка відображається у "Резерв+" є неповною та неточною, оскільки у графі "категорія обліку" вказано "військовозобов`язаний" (а.с. 22). У зв`язку з цим адвокат Жовтан О.В. подав заяву про внесення актуальних відомостей до Реєстру (а.с. 16-17), за результатами розгляду якої ІНФОРМАЦІЯ_2 надав лист-відповідь №6/28800 від 31.12.2024, де зазначив, що ОСОБА_1 27.06.2024 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 27.06.2024 №2910, має статус "військовозобов`язаний" та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 (зворот а.с. 17). На черговий запит від 14.01.2025 (а.с. 18-19) адвокат отримав ідентичний попередньому лист ІНФОРМАЦІЯ_11 від 19.01.2025 №6/899 (зворот а.с. 19). Отримавши разом з відзивом ІНФОРМАЦІЯ_11 копію рішення ВЛК ЦВЛК від 27.06.2024 №2910 адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 14.02.2025, в якій просив, серед іншого, визнати протиправним та скасувати рішення ЦВЛК, яке оформлене протоколом №2910 від 27.06.2024, про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо ОСОБА_1 від 11.04.2022. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК від 27.06.2024 №2910 (а.с. 26): 1) Враховуючи невідповідність прийнятої постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 (далі - ТЦК та СП) щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 вимогам пункту "б" статті 55 графи ІІ далі - Розклад хвороб (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 за №1109/15800 (далі - Положення) та відповідно до підпункту "б" та підпункту "г" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно картки обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 №270 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1980 року народження, "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" - СКАСУВАТИ. 2) Підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 згідно вимог Положення. За твердженням представника позивача, при перегляді Центральною ВЛК постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 від 11.04.2022 ОСОБА_1 не було повідомлено про перегляд, не направлено його у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування діагнозу, який був встановлений йому при проходженні медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 . Центральною ВЛК також не було конкретизовано причини скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.04.2022. Вказане вище свідчить про порушення процедури прийняття рішення внаслідок недотримання ЦВЛК вимог п. 2.3.4 розділу І Положення № 402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом №2910 від 27.06.2024. У зв`язку з цим протиправним є і рішення ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо відмови у внесенні відомостей до Реєстру про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 . З цієї підстави позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що право оскарження, наявне у позивача, не позбавляє ЦВЛК власного права здійснювати перегляд постанови ВЛК, як і не позбавляє правоохоронні органи в межах своїх повноважень звертатися до спеціалізованих установ у тій чи іншій сфері діяльності. Положення №402 не містить зобов`язань ЦВЛК направляти військовозобов`язаних у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, повідомляти їх про перегляд постанов. Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу II Положення №402, рішення про медичний огляд військовозобов`язаних приймається керівником ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП. Суд зауважив, що позивач не обмежений у праві особисто звернутися до ОМТЦКСП та пройти медичний огляд ВЛК, як це передбачено пунктом 2 Витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК від 27.06.2024 №2910, та у подальшому - до ЦВЛК у випадку перегляду відповідної постанови. За викладених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги позову щодо скасування рішення ЦВЛК та похідних вимог, адресованих до ІНФОРМАЦІЯ_11 , і, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом №2232-XII. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення №402. За змістом пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах). Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється. Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». За змістом пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК. На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи. ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК). Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. З аналізу наведених норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні ВЛК, які проводять медичний огляд, зокрема, військовозобов`язаних, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК ЗСУ, рішення та постанови якої можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, ЦВЛК наділена повноваженнями здійснювати перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України, та має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу засідання ЦВЛК ЗС України від 27 червня 2024 року №2910 (а.с. 76), ПОСТАНОВИЛИ (ВИРІШИЛИ): 1) Враховуючи невідповідність прийнятої постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 вимогам пункту "б" графи II далі - Розклад хвороб (додаток 1 до Положення) та відповідно до підпункту "б" та підпункту "г" пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно картки обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 №270 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1970 року народження "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" - СКАСУВАТИ. 2) Підлягає контрольному медичному огляду при ІНФОРМАЦІЯ_13 згідно вимог Положення. Разом з тим, в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач вказує, що другим відповідачем було порушено процедуру перегляду рішення попередньої ВЛК та прийняття нового рішення, оскільки не було вжито заходів щодо його огляду, направлення у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, а також не повідомлено позивача про перегляд такої постанови. Надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Так, варто зауважити, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно з якою надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду. Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23. З огляду на викладене, колегія суддів не надає оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду. З приводу доводів апелянта про порушення другим відповідачем процедури прийняття спірного рішення, мотивованих тим, що ЦВЛК при перегляді постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно картки обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 №270, не було вжито заходів щодо його огляду, а також направлення у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, та не повідомлено позивача про перегляд такої постанови, колегія суддів зазначає, що в силу підпункту 2.3.4 пункту 2.3, пункту 3.4 розділу І Положення №402, проведення медичного огляду військовослужбовців, направлення запитів для отримання додаткових медичних документів, направлення особи на контрольне обстеження чи повторний медичний огляд є правом другого відповідача, а не його обов`язком. При цьому слід звернути увагу, що позивач посилаючись на порушення процедури прийняття оскарженого рішення, не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували такі обставини. Водночас, колегія суддів зауважує, що зі змісту спірної постанови, оформленої протоколом №2910 від 27.06.2024, вбачається, що комісією ЦВЛК розглянуто картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 11.04.2022, встановлений діагноз, враховано висновок лікаря-експерта та зроблено висновок про те, що постанова ВЛК на підставі пункту "а" статті 55 прийнята невірно, що є підставою скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 , 1970 р.н., згідно картці обстеження та медичного огляду від 11.04.2022 "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" та вирішено, що позивач підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_15 згідно вимог Положення. З приводу доводів апелянта про те, що запит слідчого є неналежною правовою підставою для перегляду постанови ВЛК, колегія суддів зазначає наступне. 30.08.2023 Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України №576/2023 від 12.09.2023, згідно з яким Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити утворення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською державними адміністраціями, до сфери управління яких належать заклади охорони здоров`я, у складі яких функціонують медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії, робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. На виконання цього рішення, у ЦВЛК Збройних Сил України було створено робочу групу, яка здійснює перевірку обґрунтованості постанов позаштатних військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану. До робочої групи входять військовослужбовці медичної служби ЦВЛК ЗС України та військовослужбовці медичної служби ВЛК регіону. Такі військовослужбовці перебувають у робочій групі з певною черговістю (відбуваються ротації особового складу). Отже, ЦВЛК ЗСУ наділене правом здійснювати перегляд постанов ВЛК. При цьому, приписи Положення №420 не позбавляють правоохоронні органи в межах своїх повноважень звертатись до спеціалізованих установ в тій чи іншій сфері діяльності, у рамках кримінальних проваджень. Стверджуючи про протиправність рішення ЦВЛК, апелянт вказує, що в органів Національної поліції України відсутнє право звертатись до ЦВЛК із заявами про оскарження рішень ВЛК, а також, що постанова скасована лише понад як 2 роки, що значно перевищує встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), а відповідно Положенням №402 строк. Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Положення №402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №94/29962. Пункт 3.1 Положення №402 дійсно має бланкетний характер і відсилає до Закону №393/96-ВР та Інструкції №735 лише в частині регулювання порядку, строків і вимог до розгляду звернень. Водночас, зазначена норма не визначає вичерпного переліку суб`єктів, які мають право ініціювати перегляд або оскарження рішень ВЛК. Отже, саме по собі посилання позивача на відсутність прямої вказівки щодо права органів Національної поліції України звертатися до ЦВЛК не свідчить про заборону такого звернення, оскільки Положення №402 не містить обмежень щодо кола заявників, а лише встановлює процедурні вимоги до розгляду звернень. Колегія суддів зазначає, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих пунктом 2.3.4 Положення №402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_16 щодо позивача в частині висновку "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку". Тож, доводи апелянта щодо відсутності у органів Національної поліції України повноважень на звернення та щодо порушення строків звернення є необґрунтованими та не спростовують правомірності прийнятого ЦВЛК рішення. Доводи апелянта про те, що ЦВЛК ЗСУ не було конкретизовано причини скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №270 від 11.04.2022, є такими, що спростовуються матеріалами справи. Як убачається з оскаржуваного протоколу ЦВЛК ЗСУ №2910 від 27.06.2024 підставою для скасування була перевірка обґрунтованості висновку ВЛК та встановлення його невідповідності вимогам чинного законодавства і медичним критеріям. При цьому у рішенні наведено мотиви, які дозволяють ідентифікувати причини такого скасування, що відповідає вимогам до індивідуальних актів. Щодо доводів про пропуск строків, суд зазначає, що положення Закону №393/96-ВР регулюють строки розгляду звернень, а не встановлюють матеріально-правові строки для ініціювання перегляду рішень ВЛК як таких. Аналогічно, Положення №402 не передбачає спеціального строку давності для звернення до ЦВЛК із питання перегляду постанов ВЛК. Тому сам по собі факт звернення через значний проміжок часу не є безумовною підставою для визнання рішення ЦВЛК незаконним. Доводи позивача про порушення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 58 Конституція України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Водночас, наведений конституційний принцип підлягає застосуванню у разі, якщо новим нормативним регулюванням змінюються права, обов`язки чи юридична відповідальність особи щодо вже завершених правовідносин. Колегія суддів зазначає, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введене в дію Указом Президента України №576/2023, не встановлює нових прав чи обов`язків для позивача і не змінює правових наслідків постанов ВЛК, прийнятих у 2022 році, а має організаційно-розпорядчий характер та спрямоване на ініціювання перевірки раніше прийнятих рішень військово-лікарських комісій. Зазначені акти не регулюють спірні правовідносини по суті, а лише створюють підстави для здійснення контролю та перевірки правомірності рішень, у тому числі тих, що були прийняті до їх набрання чинності. Така перевірка не є наданням зворотної дії нормативно-правовим актам, а становить реалізацію контрольних повноважень держави щодо оцінки законності раніше прийнятих індивідуальних актів. Крім того, колегія суддів зазначає, що перегляд або скасування індивідуального акта (постанови ВЛК) за результатами перевірки здійснюється не на підставі нових нормативних приписів, а з огляду на відповідність такого акта вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття. Отже, посилання суду першої інстанції на рішення Ради національної безпеки і оборони України, введене в дію Указом Президента України №576/2023 мало значення для з`ясування підстав ініціювання перевірки, а не для застосування до спірних правовідносин нових правил матеріального права. За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення (протокол від 27.06.2024 №2910). При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач не обмежений у праві особисто звернутися до ОМТЦКСП та пройти медичний огляд ВЛК, як це передбачено пунктом 2 Витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК від 27.06.2024 №2910, та у подальшому - до ЦВЛК у випадку перегляду відповідної постанови. За викладених обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ЦВЛК, яке оформлене протоколом №2910 від 27.06.2024, про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 від 11.04.2022. Щодо вимог про визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі - Реєстр) про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 та зобов`язання посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 , слід зазначити наступне. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон №1951-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII). Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України; відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII). За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону №1951-VIII). Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. На виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII). Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією за результатами якого 11.04.2022 його було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку на підставі постанови ВЛК №270 за підпунктом "а" статті 55 графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення №402). Однак, згідно з протоколом засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ від 27.06.2024 №2910, враховуючи невідповідність прийнятої постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 вимогам пункту "б" статті 55 графи ІІ - Розклад хвороб (додаток І до Положення №402) та відповідно до підпункту "г" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, зазначену постанову позаштатної ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку позивача скасовано. Враховуючи те, що підстави для скасування рішення ЦВЛК ЗСУ №2910 від 27.06.2024 в частині скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 №270 від 11.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутні, то колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку. Щодо доводів апелянта про те, що після визначення позивача "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" позивач втратив статус військовозобов`язаного, а отже ІНФОРМАЦІЯ_6 не мав жодних правових підстав для повторного взяття позивача на військовий облік, колегія суддів зазначає, що сам факт прийняття ВЛК рішення про непридатність та виключення з військового обліку не означає остаточної та безумовної втрати статусу військовозобов`язаного у випадку, якщо таке рішення в подальшому визнано необґрунтованим і скасоване у встановленому порядку. Скасування індивідуального акта має наслідком відновлення правового стану, який існував до його прийняття. Отже, після скасування рішення постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.04.2022 №270 щодо ОСОБА_1 "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" відпали правові підстави для виключення позивача з військового обліку, що зумовлює необхідність приведення облікових даних у відповідність до фактичного правового статусу особи. При цьому чинне законодавство не потребує існування окремої спеціальної процедури «повторного набуття статусу військовозобов`язаного», оскільки у даному випадку не відбувається набуття нового статусу, а має місце відновлення попереднього правового становища внаслідок скасування рішення, яке мало наслідком відповідні зміни. Відповідно, дії ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо взяття позивача на військовий облік є похідними від рішення ЦВЛК ЗСУ про скасування висновку ВЛК та спрямовані на виконання вимог законодавства щодо ведення військового обліку. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема прийняття відзиву на позов, який не подано у строк, встановлений судом, з огляду на наступне. За змістом статті 162 КАС України ненадання або несвоєчасне подання відзиву не тягне автоматичного неприйняття такого документа чи інших процесуальних наслідків для відповідача, а надає суду право вирішити справу за наявними матеріалами. Тобто це є дискреційне повноваження суду, а не його обов`язок. Прийняття судом відзиву, поданого з пропуском строку, саме по собі не свідчить про істотне порушення процесуального права, якщо це не призвело до обмеження прав позивача, зокрема можливості ознайомитися з відзивом та надати заперечення. Крім того, норми КАС України не містять імперативної заборони на врахування судом відзиву, поданого після встановленого строку, а відсутність окремого мотивування щодо причин пропуску строку не є безумовною підставою для скасування рішення, якщо це не вплинуло на правильність вирішення справи по суті. Отже, наведені позивачем обставини в цій частині не свідчать про істотне порушення норм процесуального права. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №120/1972/25, оскільки рішення судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для врахування у розумінні наведеної норми, оскільки, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №280/1155/23 та від 24.05.2025 у справі №280/2880/24, оскільки такі не є релевантними до спірних правовідносин. Правові висновки, викладені у зазначених постановах, сформовані за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи, а відтак не підлягають застосуванню. Саме лише формальне посилання на судову практику без доведення тотожності правовідносин не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 440/1503/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло