Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/1907/25

Справа № 343/1907/25 Провадження № 33/4808/399/26 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір. ОСОБА_1 23 травня 2026 року звертається з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини. Оскаржену постанову винесено 17 жовтня 2025 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 27 жовтня 2025 року включно. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала, як вбачається із системи «Електронний суд» - 23 травня 2026 року. В той час, апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Перевіривши доводи ОСОБА_1 в цій частині, доходжу висновку про відсутність поважних причин пропуску десятиденного строку з дня винесення постанови згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП на подачу апеляційної скарги. ОСОБА_1 було відомо про складання протоколу, про те, що в Долинському районному суді Івано-Франківської області розглядається справа про адміністративне правопорушення щодо неї. Також, суд першої інстанції повідомляв (Титиш) О.В. про час та місце розгляду справи (а.с. 16). Згідно з матеріалами справи, справу розглянуто в суді першої інстанції 17 жовтня 2026 року за участю ОСОБА_1 (а.с. 21-22), відповідно проголошено судове рішення про яке вона обізнана. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 намагалась реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою у встановлений законом строк та існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом. Твердження апелянта про те, що подати вчасно апеляційну скаргу не змогла, оскільки їй вчасно не було вручено повний текс рішення не є слушним, оскільки вона була присутня в судовому засіданні суду першої інстанції, надавала пояснення та користувалася процесуальними правами, відповідно обізнана про результат розгляду справи судом першої інстанції. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. За таких обставин, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2026 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло