Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/828/26

Справа № 343/828/26 Провадження № 33/4808/398/26 Категорія ч. 4 ст. 126 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з матеріалами справи за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено відповідне адміністративне стягнення. ОСОБА_1 19 травня 2026 рокузвертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовує клопотання тим, що копію постанови вона отримала на електронну адресу тільки 18 травня 2026 року. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини. Оскаржену постанову винесено 07 травня 2026 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 18 травня 2026 року включно. Як вбачається в системі «Електронний суд», апеляційну скаргу ОСОБА_1 подає 19 травня 2026 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді. В той час, апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Перевіривши доводи ОСОБА_1 в цій частині, доходжу висновку про відсутність поважних причин пропуску десятиденного строку з дня винесення постанови згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП на подачу апеляційної скарги. Згідно з матеріалами справи, справу розглянуто в суді першої інстанції 07 травня 2026 року без участі ОСОБА_1 (а.с. 30-32). Разом з тим, ОСОБА_1 було відомо про складення щодо неї протоколу, та направлення його на розгляд в суд першої інстанції. Крім того, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи 07 травня 2026 року була належним чином повідомлена (а.с. 29). Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 намагалася дізнатися про результати судового розгляду з метою реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою, або існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом. Посилання на обставини, за яких ОСОБА_1 дізналася про винесену постанову, отримала копію постанови, як підставу для поновлення стоку на апеляційне оскарження, не є поважною причиною, оскільки ці обставини не є такими, які б унеможливлювали ОСОБА_1 дізнатися про розгляд справи та його результати своєчасно, а є причинами суб`єктивного характеру, тобто способом реалізації процесуальних прав особи, за яких особа не намагалася дізнатися результати розгляду справи для оскарження в передбачений законом строк, знаючи дату судового засідання. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Також необхідно роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло