Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/202/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/202/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач) суддів, Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 (суддя Васильєв О.Ю.) (повний текст якого підписаний 13.03.2026) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 (повний текст якого підписаний 24.03.2026) у справі № 904/202/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" про стягнення 196 054,25грн, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог ТОВ «ЮНСОН» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Мед-сервіс Днепр» (відповідач) про стягнення 196 054,25грн, в т.ч.: 180 000,00грн основна заборгованість, 5178,08грн 3% річних, 10 876,17грн інфляційні витрати) заборгованості за договором про надання маркетингових послуг № 08/24 від 08.07.24. 16.03.26 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Мед-сервіс Днепр» (відповідач) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00грн. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі №904/202/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 в задоволенні заяви ТОВ "Мед-сервіс Днепр" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Не погодившись із додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр", в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове яким заяву відповідача задовольнити у повному обсязі. Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" та узагальнення її доводів ТОВ «ЮНСОН» не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 86, 236, 277 ГПК України, у зв`язку з чим просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимог. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував та не надав жодної оцінки преюдиційним фактам, встановленим у постанові Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 по справі №917/1427/25 між тими ж сторонами та за цим самим договором маркетингових послуг №08/24МС від 08.07.2024. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України вказаним судовим рішенням уже доведено, що сторони в процесі тривалої взаємодії відступили від письмових умов договору, відтак паперові заявки (додаткові угоди) та звіти ними взагалі не складалися, а обмін даними здійснювався в електронній формі. Скаржник наголошує, що між сторонами склалася стала ділова практика, за якою розрахунок вартості послуг за грудень 2024 року в розмірі 180 000,00 грн відбувся автоматично за допомогою інтерфейсу програмування додатків (API) через систему «АРІ-Аптека». Формальна відсутність паперових документів, на яку послався суд першої інстанції, не спростовує факту фактичного надання послуг у звичний для сторін спосіб, оскільки впродовж попередніх місяців (серпень-листопад 2024 року) відповідач аналогічно отримував дані через API та без зауважень оплачував виставлені рахунки. Також скаржник вказує на безпідставне неврахування судом першої інстанції наданого електронного листування електронною поштою між керівниками компаній від 22.01.2025 та 24.01.2025. На думку апелянта, ці відомості є належними та допустимими електронними доказами у розумінні ст. 7 ЦК України та чинної практики Верховного Суду, які у своїй сукупності підтверджують отримання уповноваженою особою відповідача рахунку №2 від 24.01.2025 на суму 180 000,00 грн, а також факт визнання відповідачем обсягу наданих маркетингових послуг та строків їх оплати. Крім того, апелянт зазначає, що поведінка відповідача, який раніше систематично приймав документи й оплачував послуги через електронні адреси з розширенням @med-service.com.ua, а в грудні 2024 року заявив про невідповідність такого способу документообігу, є суперечливою, недобросовісною та порушує доктрину venire contra factum proprium. З огляду на вимоги ст. 79 ГПК України щодо стандарту доказування «вірогідності доказів», скаржник вважає, що надані ним докази, включно з актом звірки від 13.01.2026 та оборотно-сальдовою відомістю, очевидно переважують заперечення відповідача. За таких обставин ТОВ «ЮНСОН» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про стягнення з відповідача 180 000,00 грн основного боргу, 5 178,08 грн 3% річних, 10 876,17 грн інфляційних втрат, а також усіх понесених судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" ТОВ «МЕД-СЕРВІС ДНЕПР» у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі №904/202/26 законним та обґрунтованим, а доводи скаржника безпідставними. Заперечуючи проти скарги, відповідач зазначає, що посилання апелянта на преюдиційність постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року у справі №917/1427/25 є помилковим у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки предмет спору та первинні документи за грудень 2024 року (зокрема, рахунок №2 та акт від 24.01.2025) в межах зазначеної справи судами взагалі не досліджувалися, а встановлений раніше порядок взаємодії не звільняє позивача від обов`язку доказування факту надання послуг у спірному періоді в загальному порядку. Крім того, відповідач зауважує, що за своєю правовою природою Договір №08/24МС від 08.07.24 не містить усіх суттєвих вимог, необхідних для надання послуг, а його пункти 1.3 та 1.4 чітко визначають, що підставою для надання послуг є заявка замовника, оформлена додатковою угодою із погодженням усіх істотних умов, проте така угода на грудень 2024 року сторонами не укладалася, що свідчить про відсутність у позивача правових підстав та фактичної можливості для виконання маркетингових послуг. Відповідач наголошує на повній відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів реального виконання послуг, оскільки позивач не надав самого звіту або його копії, наявність якого разом із актом здачі-прийняття у строк до 5-го числа наступного місяця є обов`язковою умовою для оплати згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору, при цьому умови договору взагалі не передбачають надання звітів через інтерфейс API системи «АРІ-Аптека». Надані позивачем докази інформаційного обміну з ТОВ «Мед-сервіс Групп» (регламент, договір із ФОП Бражником Ю.І. та листи) обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вони стосуються відносин з іншою юридичною особою, не містять обов`язкових реквізитів відповідно до ДСТУ 4163:2020 та не доводять направлення звітів саме відповідачу. Спростовуючи аргументи скаржника про належність e-mail листування, відповідач вказує, що роздрукований скріншот поштової програми не є електронним документом у розумінні ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить обов`язкового реквізиту електронного цифрового підпису, без якого первинний документ не має юридичної сили, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі №922/788/19. Додатково відповідач звертає увагу на те, що листування велося з не передбачених договором та реєстрами e-mail адрес осіб (зокрема, О. Тимошенко), які є співробітниками сторонньої компанії та не мали повноважень на підписання документів чи оцінку послуг, тоді як розділом 11 та 12 договору сторони чітко погодили здійснення офіційного документообігу в електронній формі виключно через систему «Вчасно» або на визначену офіційну адресу ms-office@med-service.com.ua. З огляду на тотожність обставин цієї справи та правових позицій Верховного Суду у справах №917/1157/25 та №917/1158/25, де суди не визнали скріншоти пошти належними доказами за аналогічних умов договорів, а також враховуючи право замовника не оплачувати послуги у разі порушення виконавцем умов їх надання за п. 3.3 договору, відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ «ЮНСОН» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, поклавши на позивача судові витрати та очікувані витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" та узагальнення її доводів ТОВ «МЕД-СЕРВІС ДНЕПР» не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 у справі №904/202/26 про відмову в задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, вважає його ухваленим із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить вказане судове рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити заявлені вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що за результатами розгляду справи по суті в задоволенні позову ТОВ «ЮНСОН» було відмовлено у повному обсязі, відтак, за правилами ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», понесені відповідачем судові витрати підлягають покладенню на позивача. Факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи договором №01062025 від 01.06.2025 та підписаним сторонами актом наданих послуг від 13.03.2026, які відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності. Скаржник категорично не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правова допомога надавалась фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом, вказуючи на те, що Удовицький Євгеній Миколайович є діючим адвокатом на підставі безстрокового свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4613 від 19.12.2019 та обліковується в Єдиному реєстрі адвокатів України. Законодавство України не містить заборон чи обмежень щодо можливості здійснення адвокатської діяльності індивідуально у статусі фізичної особи-підприємця, оскільки така форма не суперечить загальним нормам ч. 1 ст. 50 ЦК України та положенням ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо несумісності. На думку апелянта, укладення договору у статусі ФОП діючим адвокатом не змінює правової природи наданих послуг як професійної правничої допомоги та не може позбавляти відповідача права на відшкодування таких витрат за рахунок іншої сторони, що повністю узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.02.2022 у справі №910/10935/20. Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" ТОВ «ЮНСОН» у відзиві на апеляційну скаргу вважає додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 у справі №904/202/26 законним, обґрунтованим та ухваленим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Мед-Сервіс Дніпро» без задоволення. Заперечуючи проти доводів скаржника, позивач зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, оскільки наданий відповідачем договір №01062025 від 01.06.2025 укладений з Удовицьким Є.М. як із фізичною особою-підприємцем, а не як з адвокатом. Відповідно до ст. 16, ч. 2 ст. 126 ГПК України та положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», компенсації за рахунок іншої сторони підлягають виключно витрати на професійну правничу допомогу, що надається адвокатом у межах адвокатської діяльності, тоді як надання юридичних послуг особою у статусі ФОП (попри наявність у неї статусу адвоката) не створює правових підстав для їх розподілу як судових витрат. Крім того, позивач наголошує на недотриманні відповідачем встановленого ст.ст. 124, 129 ГПК України процесуального порядку, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив лише загальну орієнтовну суму майбутніх витрат у розмірі 25 000,00 грн, не надавши детального опису робіт та конкретизації послуг, що позбавило іншу сторону можливості своєчасно спростувати ці витрати чи заявити про їх неспівмірність. Також апелянт не надав до матеріалів справи ордера або довіреності на підтвердження повноважень адвоката Удовицького Є.М. на представництво інтересів компанії саме в межах цієї справи, як того вимагає ч. 4 ст. 60 ГПК України. В матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи за підписом вказаного адвоката, що свідчить про недоведеність факту реального надання ним професійних послуг, а сам лише акт приймання-передачі від 13.03.2026 без належного документального підтвердження повноважень не є безумовною підставою для стягнення коштів. ТОВ «ЮНСОН» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а також заявляє про намір стягнути з відповідача власні витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі 12 000,00 грн основного гонорару та 2 500,00 грн додаткових витрат, докази яких будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Узагальнені доводи додаткових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" ТОВ «МЕД-СЕРВІС ДНЕПР» у додаткових поясненнях від 08.04.2026 спростовує заперечення позивача щодо процесуальних підстав для стягнення витрат на правничу допомогу та наполягає на задоволенні своєї апеляційної скарги. Скаржник зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 25 000,00 грн був вчасно та в повному обсязі зазначений ним у тексті першої заяви по суті справи відзиву на позов від 05.02.2026, як того вимагає ч. 1 ст. 124 ГПК України. Самі ж документальні докази понесених витрат (договір та акт) на суму 12 000,00 грн були подані в додатках до заяви про ухвалення додаткового рішення 16.03.2026, тобто з чітким дотриманням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду. Також відповідач вважає безпідставними аргументи позивача про відсутність ордера чи довіреності на ім`я адвоката Удовицького Є.М., оскільки за ухвалою суду від 26.01.2026 ця справа є малозначною та розглядалася за правилами спрощеного провадження без виклику учасників. Скаржник наголошує, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України до складу витрат на правничу допомогу входить не лише участь у засіданнях, а й підготовка процесуальних документів. У межах цієї справи адвокат надавав послуги з вивчення матеріалів та складання відзиву і заперечень, які згодом подавалися за підписом директора підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги є самостійним документом, що посвідчує повноваження адвоката на вчинення таких дій, а відсутність ордера на представництво безпосередньо в судовому засіданні за умови письмового розгляду справи не спростовує факту реального надання професійних послуг та не є підставою для відмови у їх відшкодуванні. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Андрейчук Л.В. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.03.2026 здійснено запит матеріалів справи №904/202/26 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 01.04.2026 матеріали справи №904/202/26 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 по справі № 904/202/26. Ухвалою від 02.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі №904/202/26 залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 993,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду. Ухвалою від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 по справі № 904/202/26. Об`єднано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" до спільного розгляду із скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр". Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлені судом обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Мед-сервіс Днепр" ( замовник ) та ТОВ "ЮНСОН" ( виконавець ) укладено договір про надання маркетингових послуг від 08.07.24 №08/24МС, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання виконавцем за завданням замовника маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг, які вказані у п.1.2 цього договору (п.1.1. ). Послуги, вказані в п.1.2. договору, надаються виконавцем протягом строку дії цього договору стосовно визначених сторонами видів (категорій, асортименту) товару. Підставою для надання послуг, що вказані в п.1.2 договору, є заявка замовника, оформлена додатковою угодою (п.1.3.). У заявках замовника, оформлених додатковою угодою, визначається детальний перелік, торговельні марки товарів, кількість, періодичність, звітний період, строк та місце надання послуг, умови та порядок проведення акцій та надання послуг, критерії оцінки повноти та якості послуг, а також вартість таких послуг та порядок її розрахунку, погоджується сторонами і оформлюється окремими додатковими угодами до договору, що є невід`ємною частиною договору (п.1.4. ). Пунктом 4.1. встановлено, що приймання-передача результату виконаних послуг у вигляді звіту оформляється актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін. Підписання акту здачі-прийняття наданих послуг, що визначає завершення надання послуг, здійснюється замовником після перевірки стану надання послуг його відповідальними працівниками. Акт здачі-приймання наданих послуг направляється виконавцем на адресу замовника у строки, передбачені пунктом 5.1 цього договору. Відповідно до пункту 5.1. за результатами надання послуг виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику Акт здачі-прийняття наданих послуг та Звіт, який повинен містити інформацію, отриману виконавцем в процесі та/або в результаті надання послуг за цим договором. Згідно з пунктом 5.2. форма Звіту визначається у Додатку №2 до договору та може бути письмовою, у електронному вигляді. Замовник має право вимагати від виконавця уточнення окремих пунктів Звіту, за умови, що таке уточнення не вимагає проведення дій чи досліджень, що не входять до переліку послуг. У пункті 11.1. сторони домовились про те, що, починаючи з дати підписання цієї угоди, при виконанні умов договору мають право здійснювати підписання будь-яких первинних та інших документів, що будуть створюватись у порядку виконання договору, в формі електронних документів для підтвердження описаних в них операцій (у т.ч. господарських) з використанням наступного програмного засобу: Вчасно. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ЮНСОН» стверджує, що в грудні 2024 року надало маркетингові послуги на суму 180 000,00 грн, на підтвердження чого 24.01.2025 надіслало на електронну пошту timoshenko.olga@med-service.com.ua рахунок №2 та акт надання послуг №2 від 24.01.2025, які відповідачем оплачені та підписані не були. На направлену позивачем лист-вимогу від 17.04.2025 №19 про погашення заборгованості, ТОВ «Мед-сервіс Днепр» листом від 09.05.2025 №9244 відповіло відмовою, зазначивши, що у грудні 2024 року маркетингових послуг не замовляло, звітів та актів не отримувало, а надсилання документів на адресу timoshenko.olga@med-service.com.ua не передбачено умовами договору. Здійснюючи юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та керуючись статтями 901, 903 ЦК України, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять передбаченої пунктом 1.3 договору заявки замовника, оформленої додатковою угодою, на надання послуг у грудні 2024 року. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів складення й направлення на адресу замовника обов`язкового Звіту за грудень 2024 року, що за умовами пунктів 5.1, 5.2 договору є передумовою для виникнення обов`язку з оплати. Посилання позивача на направлення акта та рахунку на електронну адресу timoshenko.olga@med-service.com.ua судом відхиляються, оскільки сторони в розділах 11 та 12 договору чітко встановили порядок документообігу через програмний засіб «Вчасно» або через визначену офіційну пошту, відтак надсилання документів на іншу, не передбачену договором адресу, не може свідчити про належне виконання зобов`язань виконавцем. Оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням відповідно до статті 86 ГПК України, та застосовуючи стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 ГПК України, суд дійшов висновку, що факт реального надання маркетингових послуг у грудні 2024 року позивачем не доведений, а його твердження є менш вірогідними, ніж заперечення відповідача. Оскільки ТОВ «ЮНСОН» у порушення вимог статті 74 ГПК України не підтвердило належними доказами наявність основного боргу в розмірі 180 000,00 грн, позовні вимоги про його стягнення, а також похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, задоволенню не підлягають. За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі. Разом з тим, щодо додаткового рішення судом встановлено, що відповідачем було надано договір про надання правничої допомоги №01062025 від 01.06.2025, укладений між ФОП Удовицьким Є.М. та ТОВ «Мед-сервіс Днепр», а також акт наданих послуг від 13.03.2026 на суму 12 000,00 грн. Дослідивши реквізити та зміст наданого договору, суд встановив, що виконавцем у ньому виступає саме Фізична особа-підприємець Удовицький Є.М., який діє на підставі факту державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, спірні юридичні послуги були надані Удовицьким Є.М. у статусі фізичної особи-підприємця, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Законодавством чітко розмежовано правовий статус суб`єктів підприємницької діяльності та осіб, які провадять незалежну професійну (адвокатську) діяльність, відтак надання юридичних послуг особою у статусі ФОП (попри наявність у цієї фізичної особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) не може відноситися до категорії професійної правничої допомоги. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою (зокрема, суб`єктом господарювання), за законом не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані за рахунок іншої сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №911/1235/22, від 15.02.2023 у справі №643/16961/19 та від 31.05.2023 у справі №757/13974/21-ц. Так само вказані витрати не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій у розумінні пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України, оскільки ця норма визначає відшкодування витрат за сам факт вчинення конкретних процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а не участь у процесі особи в іншому статусі, ніж адвокат. З огляду на повну відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЮНСОН» та зважаючи на відсутність правових підстав для відшкодування витрат, понесених відповідачем через суб`єкта підприємницької діяльності, у задоволенні заяви ТОВ «Мед-сервіс Днепр» про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено у повному обсязі. За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційними скаргами стала незгода позивача та відповідача з оскаржуваним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції. Розглянувши апеляційні скарги без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне. Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНСОН» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Предметом доказування у даній справі є факт виконання маркетингових послуг у грудні 2024 року, наявність і розмір заборгованості за договором про надання маркетингових послуг № 08/24МС від 08.07.2024. Колегія суддів відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНСОН» про беззаперечну преюдиційність постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року у справі № 917/1427/25. За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. У межах справи № 917/1427/25 предметом судового дослідження був факт надання послуг за інший звітний період (листопад 2024 року) на підставі інших первинних документів (рахунку № 80 та акту № 78 від 24.12.2024). Сама по собі встановлена судом практика правовідносин сторін у минулих періодах не звільняє виконавця від обов`язку доказування факту здійснення та обсягу господарських операцій у конкретному спірному періоді грудні 2024 року. На підтвердження виконання зобов`язань у грудні 2024 року апелянт посилається на автоматичний обмін даними за допомогою інтерфейсу API системи «АРІ-Аптека» та роздруківки електронного листування від 22.01.2025 та 24.01.2025 . Оцінюючи зазначені матеріали в порядку ст. 86 ГПК України, колегія суддів зазначає, що наданий скіншот поштової програми фіксує лише факт пересилання файлів у форматі PDF, проте не містить змістовного наповнення звіту та акту здачі-прийняття наданих послуг № 2 від 24.01.2025. Крім того, згідно з текстом листування, замовником не погоджено обсяг наданих послуг та висловлено вимогу про надання звіту для проведення звірки, що свідчить про наявність між сторонами спору щодо результатів виконання договору на момент виставлення рахунку. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (стаття 1, частина 1 стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Пунктом 11.1 договору сторони погодили право здійснювати підписання первинних та інших документів у формі електронних документів з використанням програмного засобу «Вчасно». Матеріали справи не містять доказів створення, підписання кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та направлення акту здачі-прийняття наданих послуг за грудень 2024 року через визначену договором систему електронного документообігу «Вчасно» або на погоджену в розділі 12 договору офіційну адресу електронної пошти замовника. Направлення скан-копій документів без електронного цифрового підпису на не передбачену умовами договору адресу третьої особи не має сили первинного документа в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Застосовуючи стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений ст. 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наданих ТОВ «ЮНСОН» непрямих доказів не є більш переконливою за заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр». Оскільки факт реального надання послуг на суму 180 000,00 грн належними та допустимими доказами не підтверджено, вимоги про стягнення основного боргу задоволенню не підлягають. З огляду на це, відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог про стягнення 5 178,08 грн 3% річних та 10 876,17 грн інфляційних втрат, розрахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає. Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» на додаткове рішення від 24.03.2026. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. На підтвердження понесених витрат ТОВ «Мед-сервіс Днепр» надано договір про надання правничої допомоги № 01062025 від 01.06.2025 та акт наданих послуг від 13.03.2026 року на суму 12 000,00 грн. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що стороною та виконавцем у договорі № 01062025 виступає Фізична особа-підприємець Удовицький Євгеній Миколайович, який діє на підставі державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зміст Акту наданих послуг від 13.03.2026 також свідчить про надання послуг та отримання доходу Удовицьким Є.М. саме як суб`єктом підприємницької діяльності. Законодавством України чітко розмежовано правовий статус фізичної особи-підприємця, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, та особи, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність (ст. 1, 4, 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 14 Податкового кодексу України). Відповідно до ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою особою, ніж адвокат (у тому числі фізичною особою-підприємцем), не належать до витрат на професійну правничу допомогу у розумінні ст. 123, 126 ГПК України та не підлягають розподілу між сторонами і відшкодуванню за рахунок опонента. Наявність у фізичної особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не змінює правової природи договору, укладеного нею у статусі суб`єкта господарювання (ФОП). Отже, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі №911/1235/22, а також постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №643/16961/19 від 31.05.2023 року у справі №757/13974/21-ц. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені витрати не можуть бути компенсовані на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України як витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, оскільки вказана норма регулює відшкодування витрат, понесених у зв`язку із вчиненням суто технічних чи організаційних процесуальних дій, а не оплату послуг осіб, в іншому статусі ніж адвокат. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви та правомірно відмовив в ухваленні додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Мед-сервіс Днепр» не спростовують правильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Центральний апеляційний господарський суд встановив, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 та додаткового рішення від 24.03.2026 у справі № 904/202/26, за наведених скаржниками доводів та в межах апеляційних скарг. Судові витрати Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати обох скаржників зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг слід залишити за останніми. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі № 904/202/26 відмовити. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 у справі № 904/202/26 відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2026 у справі № 904/202/26 залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 у справі № 904/202/26 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 01.06.2026. Головуючий суддя С.В. Вінніков Суддя Л.В. Андрейчук Суддя Г.В. Левшина