Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/222/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/222/26Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А. Провадження № 33/817/272/26 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року, в с т а н о в и в: Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 24 лютого 2026 року о 21 годині 25 хвилин ОСОБА_1 в м. Ланівці по вул. Грушевського, 21, Кременецького району, Тернопільської області, керував автомобілем марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARPJ-0912 та в КНП «Лановецька міська лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Вальчук М.М. вважає вказану постанову необ`єктивною, незаконною і необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм процесуального права, та неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, оскільки вважає, що працівниками поліції було грубо порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, так як на місці зупинки йому пропонували пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер, від якого він відмовився, і одразу перейшли до оформлення протоколу, а пройти огляд в медичному закладі не пропонували та він від такого не відмовлявся. Вважає, що у даному випадку при освідченні особи на стан алкогольного сп`яніння працівники поліції мали керуватися ст. 266 КУпАП та пунктами 6, 7 розділу 1 та розділами 2, 3 Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (надалі Інструкція), які чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за ст. 130 КУпАП. Зазначає, що закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 КУпАП відсутні. Звертає увагу суду, що відповідно до відеоматеріалів, долучених до матеріалів провадження, ОСОБА_1 повідомляють про те, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але до того часу ніхто не пропонував йому пройти огляд саме в медичному закладі. Захисник також зазначає, що рапорт поліцейського, який наявний у матеріалах справи не може бути доказом у справі, оскільки поліцейський є зацікавленою особою. Просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вальчук М.М., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять зупини апеляційне провадження у справі та скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600092 від 24 лютого 2026 року, 24 лютого 2026 року о 21 годині 25 хвилин ОСОБА_1 в м. Ланівці по вул. Грушевського, 21, Кременецького району, Тернопільської області, керував автомобілем марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARPJ-0912 та в КНП «Лановецька міська лікарня» відмовився. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, від підпису відмовився. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозаписи з нагрудної камери працівника патрульної поліції та відеореєстратора службового автомобіля. Так, як правильно встановлено місцевим судом, оглянутим відеозаписом зафіксовано, що у зазначених у протоколі даті, час та місці ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції. Водій ОСОБА_1 , зупинивши транспортний засіб, вийшов з автомобіля та одразу почав втікати, у зв`язку з чим поліцейський, наздогнавши водія, застосував до нього спецзасоби сльозогінний газ та кайданки. У подальшому, повернувшись до автомобіля разом з водієм ОСОБА_1 , поліцейський кілька разів запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер (час на відео 21 год 34 хв, 21 год 36 хв, 21 год 37 хв), на що водій відмовився. Також поліцейський запитав водія, чи хоче той поїхати на огляд в лікарню, на що ОСОБА_1 чітко відповів відмовою (час на відео 21 год 51 хв). Пропозиція щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я була висловлена поліцейським під час складання направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Після чого був складений протокол у справі (час на відео 22 год 15 хв). Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан сп`яніння, з тих мотивів, що ОСОБА_1 не було забезпечено можливості пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є непереконливі і необґрунтовані. При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції, що хоча час, зазначений у направленні не в повній мірі відповідає часу на відео, де зафіксоване складання цього документа (розбіжність становить близько 15 хв), однак така неузгодженість не спростовує законності дій поліцейських і не свідчить про недійсність процедури огляду та складання протоколу у цій справі. Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП. Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М. залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя